Постанова

від 05.06.2013 по справі 5011-76/18947-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2013 р. Справа№ 5011-76/18947-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Гарник Л.Л.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря Волошиної З.В.

та представників:

від позивача - Ховхун Ю.Е. (довіреність від 16.10.2012 № б/н);

від відповідача - Хлєбніков С.Г. (довіреність від 01.08.2012 № б/н)

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ля Гушко»

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2013

у справі № 5011-76/18947-2012 (суддя: Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ля Гушко»

до Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав»

про стягнення 3 000 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ля Гушко" (далі - ТОВ "Ля Гушко") звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення ( у порядку повернення виконаного у зобов'язанні за договором від 26.11.2011 № КБР-Л2604/11) з Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі за текстом - ПО "УЛАСП") 3 000 грн. безпідставно одержаних коштів.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.03.2013 по справі № 5011-76/18947-2012 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ "Ля Гушко" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 18.03.2013, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду від 11.03.2013 по справі № 5011-58/18247-2012 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2013 № 5011-58/18247-2012 сформовано колегію суддів для розгляду даної апеляційної скарги по справі № 5011-58/18247-2012 у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л., судді: Пантелієнко В.О., Гарник Л.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2013 прийнято до розгляду апеляційну скаргу ТОВ "Ля Гушко", порушено апеляційне провадження у справі № 5011-58/18247-2012 та призначено розгляд справи на 15.05.2013.

07.05.2013 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника ТОВ "Ля Гушко" надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи, яке судовою колегією задоволене, розгляд апеляційної скарги у даній справі відкладений на 29.05.2013.

13.05.2013 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ТОВ "Ля Гушко" надійшов відзив, в якому представник ТОВ "Ля Гушко" просить суд залишити рішення господарського суду м. Києва від 11.03.2013 по справі № 5011-76/18947-2012 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2013 у справі № 5011-76/18947-2012 розгляд даної апеляційної скарги відкладено на 29.05.2013.

29.05.2013 у судовому засіданні апеляційної інстанції відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву на 05.06.2013.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення господарського суду м. Києва від 11.03.2013 у даній справі - без змін.

Представник ТОВ "Ля Гушко" в судовому засіданні апеляційної інстанції 05.06.2013 надав свої пояснення, якими підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі.

Представник ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" в судовому засіданні апеляційної інстанції 05.06.2013 проти апеляційної скарги заперечував, а оскаржувану ухвалу просив залишити без змін.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ПО "УЛАСП" є організацією колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 № 19/2011.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.11.2011 представниками ПО "УЛАСП" (УЛАСП) та ТОВ "Ля Гушко" (користувач) підписаний Договір (далі за текстом - Ліцензійний договір), за умовами якого:

- користувач мав здійснювати публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань (твори), а ПО "УЛАСП" мав надати користувачу, на умовах, визначених цим Договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання. Користувач мав би виплачувати винагороду (роялті) ПО "УЛАСП" відповідно до даного Договору та Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 3 000 грн., що підтверджується такими платіжними дорученнями: від 07.07.2011 № 170 на суму 1 000 грн.; від 03.10.2011 № 236 на суму 1 000 грн. і від 05.10.2011 № 240 на суму 1 000 грн. із зазначенням про те, що здійснюється оплата згідно із вказаним ліцензійним договором.

Підставою для звернення до суду з позовною заявою стало те, що позивач вважає спірний ліцензійний договір неукладеним, що є підставою стягнення з відповідача перерахованої йому позивачем суми у розмірі 3000 грн. у порядку повернення виконаного у зобов'язанні на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

В позовній заяві та в апеляційній скарзі апелянт посилається на неукладеність ліцензійного договору, у зв'язку з недосягненням згоди сторін щодо його предмету, а саме, умовами ліцензійного договору сторони не визначили, щодо яких саме об'єктів права інтелектуальної власності мало бути передано право на їх публічне виконання (демонстрацію). У зв'язку з тим, що договір є неукладений у сторін не виникло за ним будь-яких зобов'язань і це є підставою застосування наслідків, передбачених ст. 1212 Цивільного кодексу України щодо повернення виконаного у зобов'язанні.

В силу ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При цьому, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Аналогічне положення передбачені ст. 638 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про авторське право та суміжні права» договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Тобто у такому договорі мають бути визначені конкретні твори, на використання яких передаються відповідні права, як основна частина предмету такого договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України "Про авторське право і суміжні права" майнові права виконавців можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання виконань, розмір і порядок виплати винагороди, строк дії договору і використання виконань, територія, на яку розповсюджуються передані права тощо. Визначені договором ставки винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України. Тобто у договорі обов'язково визначаються конкретні виконання (твори), як основна частина предмету такого договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 1109 ЦК України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Тобто у ліцензійному договорі обов'язково визначається об'єкт права інтелектуальної власності.

Відповідно до ч. 4 ст. 1109 ЦК України вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 1109 ЦК України предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними.

Таким чином, суб'єктом авторського права або суб'єктом суміжних прав за ліцензійним договором можуть передаватись конкретно визначені майнові права (в тому числі і на публічне виконання (сповіщення)), конкретно визначеного об'єкту інтелектуального права (конкретні музичні твори, фонограми, зафіксовані у фонограмах виконань, відеограми, зафіксовані у відеограмах виконань тощо), які в своїй сукупності складають предмет договору, а предмет договору є його істотною умовою поряд із розміром і порядком виплати винагороди, строком дії договору, територією, на яку розповсюджуються передані права тощо.

Пунктом 30.2 Пленуму Вищого господарського суду Українт від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» передбачено, що частиною другою статті 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов. Умову договору щодо зобов'язання фактично використовувати твір може бути включено до договору в разі, якщо сторони визнають її істотною, і тільки у цьому випадку колишній правовласник може вимагати від користувача фактичного використання твору. Відсутність у договорі вказівки на конкретний твір, право на який передається за цим договором, означає, що сторонами в такому разі не визначено предмет договору і, отже, він є неукладеним. Таким чином, відсутність у спірному договорі визначення конкретних об'єктів авторського права і суміжних прав, щодо яких він укладався, є ознакою відсутності досягнення згоди сторін цього договору щодо його предмету.

Умови ліцензійного договору від 26.04.2011 не містять переліку об'єктів права інтелектуальної власності (вказівки на кокретні твори), права на які відповідач намагався передати позивачеві, тобто сторони не дійшли згоди щодо предмету договору, що є істотною умовою будь-якого договору.

Відповідач у справі у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що не зважаючи на те, що в ліцензійному договорі прямо не згадуються конкретні твори, фонограми та зафіксовані у них виконання, законодавством чітко передбачений порядок визначення таких творів, фонограм та зафіксованих у них виконань, та посилається на ч. 4 ст. 47 Закону України "Про авторське право і суміжні права", відповідно до якої особи, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм (відеограм), зобов'язані надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних творів, виконань, примірників фонограм (відеограм), програм мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі.

Вказаний обов'язок користувача жодним чином не дає підстав встановити, що сторони ліцензійного договору досягли згоди щодо предмету ліцензійного договору, оскільки цей обов'язок не означає визначення та узгодження сторонами конкретних об'єктів (конкретних творів), права на використання яких передаються, що є основною частиною предмету такого договору.

Посилання відповідача на те, що обов'язок користувачів, передбачений ч. 4 ст. 47 Закону "Про авторське право і суміжні права" підміняє собою предмет договору, відхиляється судовою колегією, оскільки відповідач (як одна із сторін договору) не може самостійно визначити предмет договору, в тому числі наданням переліку використаних ним творів. Предмет договору має бути узгоджений сторонами при його підписанні. Доказів цього суду не надано.

Посилання відповідача на те, що позивач прийняв ліцензійний договір до виконання шляхом здійснення часткової оплати, в даному випадку відхиляється судовою колегією, оскільки до господарського суду поданий даний позов щодо повернення викананого у зобов'язанні, а саме, за ліцензійним договором, із посиланням на неукладеність цього договору.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що договір від 26.04.2011 є неукладеним, а відповідно у його сторін не виникло будь-яких прав та обов'язків за цим Договором, який не відбувся.

Даний ліцензійний договір є неукладеним, він не може породжувати для сторін будь-яких юридичних наслідків, в тому числі щодо сплати винагороди (роялті) на виконання зобов'язань в рамках цього договору.

Судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що аналогічна позиція щодо неукладеності даного ліцензійного договору від 26.04.2011 № КБР-Л2604/11 викладена у постанові Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 у справі № 5011-20/6926-2012-67/3-2013 за позовом ПО "УЛАСП" до ТОВ "Ля Гушко" про стягнення 18 051,41 грн. на підставі цього договору.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Законом також не передбачений обов'язок Позивача (користувача) сплачувати Відповідачеві (організації колективного управління) винагороду у разі відсутності договору чи відповідних документів із точними відомостями про використання Позивачем конкретних об'єктів авторського права і суміжних прав. Ліцензійний договір є неукладеним, відповідних документів суду також не надано сторонами.

За таких обставин, перераховані Позивачем Відповідачу за платіжними дорученнями від 07.07.2011 № 170, від 03.10.2011 № 236, від 05.10.2011 № 240 грошові кошти у розмірі 3 000 грн. за відсутності договірних відносин сторін не можуть вважатися такими, що перебувають у Відповідача на правовій підставі, законно. Позивач має право вимагати повернення цих грошових коштів, у порядку повернення виконаного у зобов'язанні із встановленням судом факту неукладеності відповідного договору.

Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання договору, який є неукладеним, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.

Так, ч. 1 ст. 1212 ЦК України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Термін "майно" в даному контексті ч. 1 ст. 1212 ЦК України включає в себе не лише поняття майна в розумінні ст. 190 ЦК України, а й поняття усіх матеріальних благ, що захищаються, у тому числі грошові кошти.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином: витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За таких обставин, судова колегія вбачає підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, для прийняття нового рішення, яким позов ТОВ «Ля Гушко» слід задовольнити, стягнувши з ПО "УЛАСП" на користь ТОВ «Ля Гушко» 3000 грн. у порядку повернення виконаного у зобов'язанні.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 47 Закону України "Про авторське право і суміжні права", суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть, зокрема, доручати управління своїми майновими правами на колективній основі відповідним державним організаціям, установчі документи яких передбачають здійснення функцій колективного управління майновими правами.

Абзацом другим частини першої статті 48 Закону також передбачено, що організації колективного управління діють на основі статутів, що затверджуються в установленому порядку і в межах повноважень, одержаних від суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

У частині третій статті 48 Закону зазначено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Відповідно до п. б ч.1 статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права", організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема такі функції: укладати договори про використання прав, переданих в управління.

Отже суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією колективного управління та суб'єктом авторського права чи суміжного права.

Відповідач у даній справі не довів обсягу своїх повноважень на укладання ліцензійних договорів щодо прав, переданих йому в управління, як це передбачено ст. 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Повноваження відповідача збирати винагороду в інтересах суб'єктів авторського права і суміжних прав, які не передали позивачу повноважень на управління своїми правами, кореспондуються з правом таких суб'єктів авторського права і суміжних прав на отримання винагороди, що зібрана організацією колективного управління відповідно до ст. 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права". Але ж відносно повноважень організації колективного управління на укладання договорів, аналогічних спірному ліцензійному договору Законом України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема такі функції: укладати договори про використання прав, саме переданих ним в управління, про що зазначалось вище.

Відповідачем не надано господарському суду належних доказів на підтвердження того, які саме відповідні майнові права зі сторони суб'єктів авторського права чи суміжного права йому передані, що в свою чергу не дає можливість визначити обсяг повноважень відповідача на укладання відповідних договорів щодо передачі майнових прав третім особам (користувачам), в даному випадку позивачеві.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в порушення норм матеріального права дійшов помилкового висновку про укладеність договору № КБР-Л2604/11 від 26.04.2011, не врахував, що його умови не містять відомостей щодо конкретних творів, майнові права на які ПО "УЛАСП" мав намір передати ТОВ "Ля Гушко", тобто сторони не досягли згоди щодо предмету ліцензійного договору, що є суттєвою умовою такого договору.

Вказане призвело до прийняття помилкового рішення про відмову у позові та є підставою згідно зі статтею 104 ГПК України для скасування оскаржуваного рішення з одночасним прийняттям нового судового рішення про задоволення позову ТОВ "Ля Гушко" та про стягнення з ПО "УЛАСП" на користь ТОВ «Ля Гушко» 3000 грн. у порядку повернення виконаного у зобов'язанні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у зв'язку з задоволенням позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ля Гушко" від 18.03.2013 на рішення господарського суду м. Києва від 11.03.2013 по справі № 5011-76/18947-2012 задовольнити.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 11.03.2013 по справі № 5011-76/18947-2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ля Гушко" задовольнити повністю.

4. Стягнути з Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 8, код ЄДРПОУ 37396233) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ля Гушко" (03179, м. Київ, просп. Академіка Палладіна, 25-А, кв. 115, код ЄДРПОУ 37099584) 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.

5. Стягнути з Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 8, код ЄДРПОУ 37396233) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ля Гушко" (03179, м. Київ, просп. Академіка Палладіна, 25-А, кв. 115, код ЄДРПОУ 37099584) 804 (вісімсот чотири) грн. 75 коп. та 1609 (тисяча шістсот дев'ять) грн. 05 коп. судових витрат.

6. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 5011-76/18947-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений 10.06.2013

Головуючий суддя Доманська М.Л.

Судді Гарник Л.Л.

Пантелієнко В.О.