Постанова

від 13.09.2013 по справі 5011-76/18947-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2013 року Справа № 5011-76/18947-2012

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю. (доповідач),

розглянувши касаційну скаргу приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав", м. Київ,

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2013

зі справи № 5011-76/18947-2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ля Гушко" (далі - Товариство), м. Київ,

до приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі - Організація)

про стягнення 3 000 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Ховхуна Ю.Е.,

відповідача - Хлєбнікова С.Г.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Організації 3 000 грн. (повернення виконаного у зобов'язанні за договором від 26.04.2011 № КБР-Л2604/11; далі - Договір).

Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на приписи статей 1109, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 55, 173, 175, 180, 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статей 33, 48, 49 Закону України від 23.12.1993 № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон № 3792) мотивовано безпідставністю одержання Організацією від позивача коштів за Договором через його неукладеність.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.03.2013 (суддя Марченко О.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Прийняте місцевим судом рішення з посиланням на приписи статей 11, 14, 204, 525, 526, 629 ЦК України та статей 32, 33, 47, 49 Закону № 3792 мотивовано відсутністю підстав для задоволення позовних вимог з огляду на зміст даного Договору, який містить усі необхідні істотні умови, та який недійсним у встановленому порядку не визнавався.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2013 (колегія суддів у складі: Доманська М.Л. - головуючий суддя, судді Гарник Л.Л., Пантелієнко В.О.) зазначене рішення місцевого суду зі справи скасовано та позов задоволено.

Постанову апеляційного суду зі справи з посиланням на приписи статей 638, 1109, 1212 ЦК України, статей 179, 180 ГК України, статей 33, 39, 47, 48, 49 Закону № 3792 та статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано неукладеністю даного Договору внаслідок неузгодження сторонами його предмета, що також підтверджується постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 зі справи № 5011-20/6926-2012-67/3-2013.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України та додаткових письмових поясненнях Організація просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з порушенням норм матеріального права, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судом першої інстанції у справі встановлено, що:

- за умовами Договору позивач, будучи організацією колективного управління, від власного імені надав Товариству дозвіл на використання (у належному відповідачеві ресторані) шляхом публічного виконання і публічної демонстрації оприлюднених музичних творів (об'єктів авторського права), фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань (об'єктів суміжних прав), тоді як Товариство, у свою чергу, зобов'язалося щомісячно сплачувати за це відповідну винагороду (роялті);

- будь-яких обмежень щодо загального переліку або окремих об'єктів використання (музичних творів, фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань) Договір не містить;

- Договір недійсним у встановленому порядку не визнавався;

- Товариство на виконання умов Договору платіжними дорученнями від 07.07.2011 № 170, від 03.10.2011 № 236, від 05.10.2011 № 240 сплатило Організації винагороду в загальній сумі 3 000 грн. (стягнення якої становить предмет даного позову).

Зазначені обставини апеляційним господарським судом не спростовано.

Причиною виникнення спору є питання щодо укладеності Договору.

Згідно з статтею 35 ГПК України постанова Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 зі справи № 5011-20/6926-2012-67/3-2013 не має преюдиціального значення для даної справи, рішення з якої судом першої інстанції прийнято 11.03.2013.

Відповідно до положень статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону № 3792: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом ); розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

Використання твору без дозволу та без сплати авторської винагороди є порушенням майнових авторських прав, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону № 3792.

За змістом статей 450, 45 2, 453, 454 ЦК України, статей 36, 37, 39, 40, 42, 43 Закону № 3792: право на використання об'єкта суміжних прав (зокрема, виконання, фонограми, відеограми тощо) належить відповідному правовласнику (виконавцеві, виробникові фонограми та/або відеограми чи особі, якій відповідні права передані у встановленому порядку); використання об'єктів суміжних прав здійснюється за згодою правовласників; у випадках, передбачених законом, допускається пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників без згоди відповідних правовласників, але з виплатою їм винагороди; збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, і контроль за їх правомірним використанням здійснюються уповноваженими організаціями колективного управління.

Згідно з частиною першою статті 43 Закону № 3792 допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників:

а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника;

б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір;

в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель).

Отже, на відміну від об'єктів авторського права зазначене публічне виконання фонограми або її примірника чи публічна демонстрація відеограми або її примірника, публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір або по проводах (через кабель) без дозволу правовласника не є порушенням суміжних прав у розумінні пункту "а" статті 50 Закону № 3792.

При цьому укладення договору про виплату винагороди (роялті) за пряме або опосередковане комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань відповідно до вимог чинного законодавства України є обов'язковим для осіб, які здійснюють таке використання (частина третя статті 179 ГК України, частини друга і третя статті 43 Закону № 3792, пункти 1, 3, 4 розділу ІІ Розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 71.

Питання правомірності дій Організації зі збирання винагороди за використання об'єктів суміжних прав на підставі договору доручення з уповноваженою організацією колективного управління (третя особа) перебуває поза межами даного судового провадження та з огляду на чинність Договору, який у встановленому порядку недійсним не визнано, не впливає на вирішення цього судового спору.

У свою чергу, стосовно повноважень організацій колективного управління з надання дозволів на використання об'єктів авторського права (зокрема, музичних творів) необхідно враховувати таке.

Статтею 45 Закону № 3792 передбачено, що суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами особисто, через свого повіреного або через організацію колективного управління.

Згідно з частиною четвертою статті 47 цього Закону особи, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм (відеограм), зобов'язані надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних (усіх) творів, виконань, примірників фонограм (відеограм), програм мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 48 Закону № 3792 повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі; організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів.

Разом з тим за змістом пункту "в" частини сьомої статті 48 Закону № 3792 наявною є можливість певного управління організацією колективного управління майновими правами й осіб, які не передали організації повноважень відповідно до частини третьої цієї статті.

Так, частинами п'ятою і шостою статті 48 Закону № 3792 встановлено, що:

- на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав;

- організація колективного управління має право вимагати від осіб, які використовують об'єкти авторського права і суміжних прав, надання їм документів, що містять точні відомості про використання зазначених об'єктів, необхідні для збирання і розподілу винагороди.

Згідно з приписами пункту "в" частини першої статті 49 цього Закону до функцій організацій колективного управління належать збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.

Відповідно до приписів частини другої цієї статті суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами , в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди , а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Тим самим, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які й не перебувають в їх управлінні (але не вилучені з нього в установленому порядку), законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо).

При цьому саме такий підхід, з одного боку, забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права (як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди), а, з іншого - дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів (зокрема, музичних) без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

Використання відповідачем музичних творів, фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань у діяльності ресторану не оспорюється.

Відомості щодо вилучення правовласниками у встановленому порядку певних творів з управління Організації (з дозволів на використання, які нею надаються) у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статей 638, 1109 ЦК України, статті 180 ГК України, статей 32, 33 Закону № 3792 визначення творів, використання яких дозволяється, є істотною умовою ліцензійного договору, яка потребує узгодження сторонами.

Водночас надання організацією колективного управління дозволу на публічне виконання (демонстрацію) музичних творів, фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань без будь-якого обмеження їх переліку якраз і свідчить про узгодження сторонами відповідної істотної умови Договору, оскільки за відсутності будь-яких винятків (стосовно певних об'єктів та/або суб'єктів прав) не потребує подальшої конкретизації.

Неподання позивачем доказів передачі йому в управління об'єктів авторського права і суміжних прав наведеного не спростовує.

Згідно з статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За таких обставин місцевий господарський суд, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дав необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених норм матеріального і процесуального права та з наведенням у рішенні зі справи необхідного мотивування, беручи до уваги право позивача як організації колективного управління надати дозвіл на використання необмеженої кількості музичних творів, встановивши наявність чинного Договору, який у встановленому порядку недійсним не визнано, дослідивши його зміст та виконання сторонами договірних зобов'язань, дійшов обґрунтованого висновку щодо укладеності даного Договору, а тому й правомірно відмовив Товариству в задоволенні його позовних вимог.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції наведених законодавчих приписів у повному обсязі не врахував та, залишивши поза увагою особливості діяльності як організацій колективного управління, так і суб'єктів комерційного використання об'єктів авторського права і суміжних прав, обмежившись формальною відсутністю в Договорі переліку об'єктів, дозволених для використання Товариству, дійшов помилкового висновку щодо неукладеності Договору, а тому безпідставно скасував законне і обґрунтоване рішення місцевого господарського суду, що свідчить про неправильне застосування ним зазначених норм матеріального права та згідно з частиною першою статті 111 10 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваної постанови зі справи.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2013 зі справи № 5011-76/18947-2012 скасувати.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2013 зі справи № 5011-76/18947-2012 залишити в силі.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ля Гушко" на користь приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. судового збору з касаційної скарги.

5. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

Суддя В.Селіваненко

Суддя І.Бенедисюк

Суддя Б.Львов