Рішення

від 03.06.2013 по справі 0426/7291/2012

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0426/7291/2012

Провадження № 2/0182/12/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03.06.2013 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого - судді Рунчевої О.В.

при секретарі - Снєгульській В.М.

за участю: позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Івріної О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу „Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, визнання недійсними записів у трудовій книжці та поновлення строків звернення до суду з позовом, - суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального закладу „Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги", який неодноразово уточнював (а.с.1-4, 15-18, 69-72, 85-89) і яким остаточно просив поновити строк звернення до суду; визнати незаконним наказ №34к від 10.02.2012 року про його звільнення за прогул та скасувати його; зобов'язати КЗ „Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги", як правонаступника КУОЗ „Нікопольська міська поліклініка консультативно-діагностичної допомоги" та КЗОЗ „Міська лікарня № 3" у зв'язку з припиненням їх діяльності, поновити його на роботі з 13.02.2012 року на посаді сестра медична з масажу кабінету масажу; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.02.2012 року по 15.12.2012 року в розмірі 13 798,08 грн.; моральну шкоду в розмірі 20 000 грн; встановити, що записи здійснені у його трудовій книжці з №11 по №15 є неправильними та вважати їх недійсними; зобов'язати відповідача здійснити запис у його трудовій книжці, що записи здійснені № 11 по № 15 вважати неправильними і недійсними.

У позові ОСОБА_1 посилається на те, що він з 1994 року працював в Нікопольському лікувально-діагностичному центрі на посаді сестри медичної з масажу.

У 2002 році на базі лікувально-діагностичного центру була створена Комунальна установа охорони здоров'я „Нікопольська міська поліклініка консультативно-діагностичної допомоги", яка згідно Статуту є правонаступником „Нікопольського лікувально-діагностичного центру"

У січні 2012 року працівники КУОЗ «Нікопольська міська поліклініка консультативно-діагностичної допомоги» були повідомлені головним лікарем КЗ «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» Горяною В.В., що згідно наказу по Центру вони повинні перейти на роботу до Центру з 01.02.2012 року, а у разі відмови будуть звільнені.

На його вимогу надати даний наказ для ознайомлення, але йому було відмовлено.

Вважає, що якщо передбачалась ліквідація або реорганізація КУОЗ «Нікопольська міська поліклініка консультативно-діагностичної допомоги», то наказ повинен був прийнятий керівництвом КУОЗ «Нікопольська міська поліклініка консультативно-діагностичної допомоги», з яким його повинні були ознайомити під підпис, але ніяк не керівництвом КЗ «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги», яке не має відношення до працівників окремої юридичної особи. Крім того, ліквідація або реорганізація, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання профспілковому комітету інформації з цього питання та не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення провести консультації про заходи щодо запобіганню звільненню, але дана процедура була порушена.

Посилається на те, що працівниками приватної охоронної фірми 10.02.2012 року було здійснено захват приміщення поліклініки, у зв'язку з чим з цього дня він не має можливості пройти на своє робоче місце.

Він не отримував письмове повідомлення від відповідача по те, що він згідно наказу від 10.02.2012 року звільнений з посади за п.4 ст.40 КЗпП України за прогул.

Вважає, що не може бути звільнений відповідачем, з яким не знаходиться у трудових відносинах.

Крім того, він виконував свої посадові обов'язки сестри медичної з масажу КУОЗ «Нікопольська міська поліклініка консультативно-діагностичної допомоги» до 10.02.2012 року.

У зв'язку зі зверненням за допомогою та захистом своїх прав на працю до депутата обласної ради Шевченко В.К. та отриманням ним 31.05.2012 року копії наказів КЗ «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» № 29 від 30.01.2012 року, № 30 від 30.01.2012 року та № 34к від 10.02.2012 року про звільнення працівників за прогул, він не міг зрозуміти на яких підставах їх звільняють. Враховуючи ситуацію, що склалася, він 31.05.2012 року звернувся до відповідача з заявою про надання копії наказу про звільнення, однак наказ не отримав.

Ознайомившись з наказом № 29 від 30.01.2012 року, який прийнятий на підставі рішення Нікопольської міської ради № 38-16/VІ від 20.01.2012 року «Про припинення Комунального закладу охорони здоров'я «Міська лікарня №3» шляхом приєднання до Комунального закладу «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги», вважає, що ніякого відношення наказ не має до КУОЗ «Нікопольська міська поліклініка консультативно-діагностичної допомоги», а крім того п.2 передбачено: «Інспектору відділу кадрів Тонкошкуровій Н.В. внести записи до трудових книжок працівникам зазначених в п.1», тобто працівникам КУОЗ «Нікопольська міська поліклініка консультативно-діагностичної допомоги», де під № 9 значиться і його прізвище, що підтверджує незаконність даного наказу, так як він не надавав згоди на переведення на роботу до КЗ «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги», у зв'язку з чим інспектор відділу кадрів не мав права заносити в його трудову книжку запис про переведення або прийняття його на роботу до КЗ «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги».

Факт того, що він є працівником КУОЗ «Нікопольська міська поліклініка консультативно-діагностичної допомоги» підтверджується тим, що він отримує заробітну плату згідно розрахункового листа медпрацівника ЛДЦ, а не 3-ї лікарні. КУОЗ «Нікопольська міська поліклініка консультативно-діагностичної допомоги» була зареєстрована як юридична особа до 22.06.2012 року.

Вважає, що наказ головного лікаря Горяної В.В. № 30 від 30.01.2012 року прийнятий з порушенням законодавства про працю у зв'язку з тим, що стосується працівників КУОЗ «Нікопольська міська поліклініка консультативно-діагностичної допомоги», до яких вона ніякого юридичного відношення не має, так як вони є працівниками іншої юридичної особи.

Враховуючи те, що про незаконне звільнення йому стало відомо тільки 31.05.2012 року, що йому не була вручена копія наказу про звільнення, він пропустив строк звернення до суду з поважних причин.

Послався на те, що протиправними діями відповідача йому нанесена моральна шкода, яка полягає в тому, що незаконним звільненням принижено його честь, гідність, ділова репутація, він вимушений докладати додаткових зусиль для захисту своїх законних прав та інтересів у судовому порядку, що негативно впливає на його стан здоров'я. Моральну шкоду оцінив у 20000,00 грн., яка складається з 18 мінімальних заробітних плат.

Враховуючи те, що він не перебував у трудових правовідносинах з відповідачем та не був працівником міської лікарні № 3, то накази № 29,30 від 20.01.2012 року, прийняті головним лікарем КЗ «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» Горяною В.В., ніякого відношення до нього не мають та наказ № 34к від 10.02.2012 року про його звільнення за прогул виданий незаконно.

У зв'язку з тим, що відповідач незаконно звільнив його з роботи за прогул без поважних причин та з 13.02.2012 року по теперішній час він знаходиться у вимушеному прогулі, вважає, що з відповідача слід стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.02.2012 року по 15.12.2012 року в розмірі 13 798,08 грн., виходячи з такого розрахунку:

1218,00 грн. + 1337,00 грн. = 2555,00 грн. - з/плата за грудень 2011 року та січень 2012 року

2555,00 грн. : 40 = 63,88 грн. - одноденний заробіток, де 40 - кількість робочих днів у грудні 2011 року та січні 2012 року.

З 13.02.2012 року по 15.12.2012 року минуло 216 робочих днів.

63,88 грн. х 216 = 13798,08 грн.

10.12.2012 року він отримав трудову книжку, у зв'язку з чим ним були виявлені неправильно здійснені записи з № 11 по № 15, де під № 11 зазначено: «У зв'язку з реорганізацією поліклініки консультативно-діагностичної допомоги в філію поліклінічного відділення міської лікарні № 3 переведений на посаду медичної сестри з масажу філії поліклінічного відділення міської лікарні 3. Наказ № 57 § 27 від 01.12.2005 року на підставі наказу № 200 від 26.09.2005 року та наказу № 111-р від 25.11.2005 року». Під № 12 зазначено: про його переведення на посаду медичної сестри з масажу на підставі наказу № 48 від 17.03.2006 року, під № 13 згідно класифікатору професій ДК 003-95 Наказ Держстандарту України від 27.07.1995 року № 257 Наказ МОЗ від 23.02.2000 року № 33 вважати посаду сестра медична з масажу кабінету масажу на підставі наказу 111 від 15.05.2009 року, під № 14 зазначено :«На підставі рішення Нікопольської міської ради VI скликання від 20.01.2012 року № 38-16/VІ припинити КЗ «Міська лікарня № 3» шляхом приєднання до КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Наказ № 29 від 30.01.2012 року». Під № 15 зазначено: «З 01.02.2012 року звільнений за прогул без поважних причин п.4 ст.40 КЗпП України. Наказ № 34к від 10 лютого 2012 року».

Викладене не відповідає дійсності, оскільки він ніколи не був працівником «Філії поліклініки - діагностичне відділення», так як філія не була створена, а він дійсно був працівником КУОЗ «Нікопольська міська поліклініка консультативно-діагностичної допомоги», що підтверджується розрахунковим листом нарахування заробітної плати за жовтень 2011 року, де вказано, що він медпрацівник ЛДЦ, тобто КУОЗ «Нікопольська міська поліклініка консультативно-діагностичної допомоги», у зв'язку з чим на підставі вимог Інструкції № 58 «Про порядок ведення трудових книжок працівників», відповідач, як правонаступник, повинен здійснити виправлення неправильного запису в його трудовій книжці та засвідчити печаткою. Здійснивши неправильні записи в його трудовій книжці, відповідач наніс йому шкоду виражену тим, що позбавив його права підтвердження загального стажу роботи, так як трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Позивач у судовому засіданні викладені в позовній заяві обставини та позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні повністю. Пояснили, що звільнення позивача було проведено з дотриманням діючого законодавства, а тому підстав для задоволення позову немає. Представник відповідача Івріна О.Л. пояснила наступне. На підставі наказу Відділу охорони здоров'я Нікопольської міської ради №200 від 26.08.2005 року була проведена реорганізація Нікопольської міської поліклініки консультативно-діагностичної допомоги шляхом її приєднання до міської лікарні № 3 у якості філії поліклінічного відділення. Позивач ОСОБА_1 01.12.2005 року власноручно написав заяву про переведення його з посади медичної сестри з масажу Нікопольської міської поліклініки консультативно-діагностичної допомоги на посаду медичної сестри з масажу філії поліклінічного відділення міської лікарні № 3. На підставі наказу № 57 § 27 від 01.12.2005 року він був переведений на роботу до філії поліклінічного відділення міської лікарні № 3, про що було зроблено відповідний запис у його трудовій книжці, з якою він був ознайомлений.

Позивач отримував заробітну плату з фонду заробітної плати КЗОЗ «Міська лікарня № 3».

Крім того, послалась на те, що КУОЗ „Нікопольська міська поліклініка консультативно-діагностичної допомоги" з 2006 року не входила до мереж установ та організацій, які отримують кошти з місцевого бюджету. На підставі рішення Нікопольської міської ради № 38-16/VІ від 20.01.2012 року був припинений КЗОЗ „Міська лікарня № 3" шляхом приєднання до КЗ „Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги". Наказом КЗ „Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" № 29 від 30.01.2012 року всі працівники КЗОЗ „Міська лікарня № 3", в тому числі і ОСОБА_1, були ознайомлені з рішенням Нікопольської міської ради № 38-16/VІ від 20.01.2012 року. Відповідно до наказу КЗ „Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" № 30 від 30.01.2012 року і згідно ст. 32 ч. 2 КЗпП України було призначено робочим місцем виконання своїх посадових обов'язків, в тому числі для ОСОБА_1, кабінети на базі амбулаторії № 5 КЗ „Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" за адресою: м. Нікополь, вул. І.Богуна, 3.

З даними наказами позивач був ознайомлений, однак від їх підпису відмовився, що підтверджується Актом №8 від 30.01.2012 року. Позивач жодного разу не виходив на роботу до амбулаторії № 5 КЗ „Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" за адресою: м. Нікополь, вул. І.Богуна, 3, про що були складені відповідні акти за період з 02 лютого по 09 лютого 2012 року. Позивач відмовився надати пояснення щодо невиходу на робоче місце до амбулаторії № 5 КЗ „Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги". Тому відповідач правомірно наказом № 34к від 10.02.2012 року звільнив позивача з роботи з посади сестри медичної з масажу КЗ „Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин з 01.02.2012 року. Відповідачем не було порушено ст. 43 КЗпП України, профспілковий комітет дав згоду на звільнення ОСОБА_1 за прогул без поважних причин. Про час і місце засідання профспілкового комітету ОСОБА_1 був повідомлений, але на засідання не з'явився.

Враховуючи те, що позивача було звільнено законно, то відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Щодо записів у трудовій книжці ОСОБА_1 пояснила, що записи за №№ 11-15 зроблені правильно та відповідно діючому законодавству. Вважає, що позивачем був пропущений строк звернення до суду без поважних причин, так як про звільнення йому було відомо ще в лютому місяці 2012 року.

Вислухавши позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, оглянувши трудову книжку ОСОБА_1, суд прийшов до наступного.

Згідно п.4 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

У судовому засіданні встановлено наступне.

Згідно записів у трудовій книжці (а.с.100-101), заведеної на ім'я ОСОБА_1: 05.09.1994 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду масажиста з іспитовим строком на три місяці до Нікопольського міжрегіонального лікувально-діагностичного центру Наказ № 29 від 05.09.1994 року. 09.01.1995 року переведений на постійну роботу на посаду масажиста Наказ № 3 §1 від 09.01.1995 року. 02.10.1995 року ОСОБА_1 був звільнений за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України Наказ № 64 від 02.10.1995 року. 17.01.1996 року прийнятий на роботу на посаду медсестра по масажу до Нікопольського міжрегіонального лікувально-діагностичного центру Наказ № 3 від 17.01.1996 року.

На підставі п. 2 рішення сесії Нікопольської міської ради від 15.11.2002 року № 47-4/XXVI «Про затвердження статутів комунальних установ охорони здоров'я м. Нікополя та про перейменування Нікопольського лікувально-діагностичного центру» Нікопольський лікувально-діагностичний центр перейменовано в Нікопольську міську поліклініку консультативно-діагностичної допомоги (запис № 10); 01.12.2005 року у зв'язку з реорганізацією поліклініки консультативно-діагностичної допомоги в філію поліклінічного відділення міської лікарні 3 позивача переведено на посаду медичної сестри з масажу філії поліклінічного відділення міської лікарні 3. Підстави запису Наказ № 200 від 26.09.2005 року, Наказ № 111-р від 25.11.2005 року, Наказ № 57 § 27 від 01.12.2005 року (запис № 11);

01.02.2006 року позивач переведений на посаду медичної сестри з масажу на підставі наказу № 48 від 17.03.2006 року (запис №12); 15.05.2009 року згідно класифікатору професій ДК 003-95 Наказ Держстандарту України від 27.07.1995 року № 257 Наказ МОЗ від 23.02.2000 року № 33 вважати посаду позивача сестра медична з масажу кабінету масажу. Підстава наказ № 111 від 15.05.2009 року (запис № 13).

20.01.2012 року на підставі рішення Нікопольської міської ради VI скликання від 20.01.2012 року № 38-16/VI припинити КЗ «Міська лікарня 3» шляхом приєднання до КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги», підстава Наказ № 29 від 30.01.12 року (запис № 14).

01.02.2012 року звільнений за прогул без поважних причин п.4 ст.40 КЗпП України, підстава Наказ № 34к від 10.02.2012 року (запис № 15).

Рішенням Нікопольської міської ради № 15-19/IV від 10.12.2004 року було надано згоду на реорганізацію комунальної установи охорони здоров'я «Нікопольська міська поліклініка консультативно-діагностичної допомоги» шляхом приєднання її до комунальної установи охорони здоров'я «Нікопольська міська лікарня № 1» (а.с.63).

Рішенням Нікопольської міської ради № 85-14/V від 23.02.2007 року були внесені зміни до рішення Нікопольської міської ради № 15-19/IV від 10.12.2004 року: «У заголовку до рішення, пунктах 1,2 цифри « 1» замінити цифрами « 3» (а.с.64).

Наказом Відділу охорони здоров'я Нікопольської міської ради № 200 від 26.09.2005 року була проведена реорганізація КУОЗ «Нікопольська міська поліклініка консультативно-діагностичної допомоги» шляхом її приєднана до міської лікарні № 3 у якості філії поліклінічного відділення (а.с.78).

Наказом міської лікарні № 3 від 25.11.2005 року № 111-р було проведено приєднання поліклініки консультативно-діагностичної допомоги до міської лікарні № 3 у якості філії поліклінічного відділення та прийняти відповідні організаційні заходи щодо прийому на баланс міської лікарні № 3 приміщення, обладнання, інвентарю міської поліклініки консультативно-діагностичної допомоги, бухгалтерських документів; внесення змін до штатного розпису міської лікарні № 3; прийняття на облік архівних даних і трудових книжок працівників міської поліклініки консультативно-діагностичної допомоги (а.с.77).

На підставі наказу № 57 § 27 від 01.12.2005 року ОСОБА_1 був переведений на посаду медичної сестри з масажу філії поліклінічного відділення міської лікарні 3, про що було зроблено запис за № 11у його трудовій книжці (а.с.100 звороту, 101).

Зазначене також підтверджується іншими матеріалами справи, а саме: довідкою КЗ „Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги", згідно якої ОСОБА_1 за штатним розписом працював у КЗОЗ «Міська лікарня № 3» у підрозділі Філія поліклініки і отримував заробітну плату із загального фонду КЗОЗ «Міська лікарня №3 (а.с.132), власноручно написаною заявою ОСОБА_1 від 01.12.2005 року про переведення його з посади медичної сестри з масажу Нікопольської міської поліклініки консультативно-діагностичної допомоги на посаду медичної сестри з масажу філії поліклінічного відділення міської лікарні № 3 (а.с.120). Під час судового засідання позивач даний факт не оспорював.

Доводи позивача про те, що він по день звільнення постійно працював в КУОЗ «Нікопольська міська поліклініка консультативно-діагностичної допомоги», яка є юридичною особою та ніколи не була філією поліклінічного відділення КЗОЗ «Міська лікарня № 3», судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях та нічім не доведені.

Згідно довідки КЗ „Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" (а.с.133), профспілкові внески, утримані із заробітної плати працівника КЗОЗ «Міська лікарня 3» ОСОБА_1, перераховувались на рахунок Нікопольської міської організації профспілок працівників охорони здоров'я, рахунок № 2600313357 (а.с.133).

Відповідно до ч.1 ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В той же час доказів, які б доводили обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог щодо постійної роботи в КУОЗ «Нікопольська міська поліклініка консультативно-діагностичної допомоги», як окремої юридичної особи, останній суду не надав.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить висновку, що позивач розпорядився своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Враховуючі те, що відповідно до вимог ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях, суд приходить висновку, що факт переведення ОСОБА_1 з 01.12.2005 року на роботу до філії поліклінічного відділення міської лікарні № 3 знайшов своє підтвердження у судовому засіданні.

Нікопольська міська рада своїм рішенням № 38-16/VІ від 20.01.2012 року припинила Комунальний заклад охорони здоров'я «Міська лікарня № 3» (ідентифікаційний код 01987126, місцезнаходження - вул. Івана Богуна, буд. 3) шляхом приєднання його до Комунального закладу «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» (ідентифікаційний код 37838203, місцезнаходження - пр. Трубників, буд. 56/2). КЗ «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» визначено правонаступником майнових та інших прав і обов'язків припиненого (шляхом приєднання) КЗОЗ «Міська лікарня № 3» згідно передавальних актів (а.с.65).

КЗ «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» своїм наказом № 29 від 30.01.2012 року зобов'язав інспектора ВК КЗ «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» Тонкошкурову Н.В. ознайомити працівників КЗОЗ «Міська лікарня № 3», в тому числі ОСОБА_1, з рішенням Нікопольської міської ради № 38-16/VІ від 20.01.2012 року (а.с.6).

Наказом КЗ «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» № 30 від 30.01.2012 року, згідно ст.32 абз.2 КЗпП України було призначено робочим місцем виконання своїх посадових обов'язків, в тому числі для ОСОБА_1, кабінети на базі амбулаторії № 5 КЗ «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» за адресою: м. Нікополь, вул. І.Богуна, 3 (а.с.7).

З наказами КЗ «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» № 29 від 30.01.2012 року та № 30 від 30.01.2012 року позивач був ознайомлений, однак від їх підпису відмовився, що підтверджується Актом № 8 від 30.01.2012 року, складеним головним лікарем КЗ «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» Горяною В.В., заступником головного лікаря з медичного обслуговування населення Капатурою Л.М., інспектором відділу кадрів Тонкошкуровою Н.В., юрисконсультом Ткачуком Ю.А. (а.с.121).

На виконання наказу КЗ «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» № 47 від 02.02.2012 року, комісією у складі голови комісії - заступника головного лікаря з медичного обслуговування населення КЗ «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» Капатурою Л.М., членів комісії: завідуючої амбулаторією № 5 КЗ «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» Свіцею О.О., інспектора відділу кадрів КЗ «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» Тонкошкурової Н.В., юрисконсульта КЗ «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» Данатарової В.М. було проведено перевірку по факту відсутності на робочому місці працівників (згідно наказу № 30 від 30.01.2012 р.), якою виявлено, що за період з 01.02.2012 року по 08.02.2012 року ОСОБА_1 жодного разу не виходив на роботу до амбулаторії № 5 КЗ «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» за адресою: м. Нікополь, вул. І.Богуна, 3, про що були складені Акти №1,№№3-8 (а.с.124-130).

Викладене підтвердилося у судовому засіданні поясненнями ОСОБА_1, який вказав, що на роботу до амбулаторії № 5 КЗ «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» за адресою: м. Нікополь, вул. І.Богуна, 3 не виходив, так як вважав своїм робочим місцем КУОЗ «Нікопольська міська поліклініка консультативно-діагностичної допомоги» за адресою: м. Нікополь, Лапинська,49, куди він і приходив до 13.02.2012 року.

Суд не може взяти до уваги доводи позивача про те, що КЗ «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» незаконно та без його згоди перевів його на інше місце роботи з наступних підстав.

Як вбачається з наказу КЗ «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» № 30 від 30.01.2012 року ОСОБА_1 відповідно до вимог ч.2 ст.32 КЗпП України був переміщений в КЗ «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» в межах м. Нікополя, з дорученням роботи за тією ж спеціальністю та посадою і з тими ж істотними умовами праці.

Частиною 4 статті 36 КЗпП України передбачено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

Тому суд приходить висновку, що при реорганізації КЗОЗ «Міська лікарня № 3» шляхом приєднання його до КЗ «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» дія трудового договору з ОСОБА_1 припинена не була, оскільки до КЗ «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги», як правонаступника, перейшли усі права та обов'язки за трудовим договором, тому при призначенні робочим місцем виконання позивача своїх посадових обов'язків кабінету на базі амбулаторії № 5 КЗ «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» за адресою: вул. І.Богуна, 3, згода ОСОБА_1 не потребувалась.

У відповідності до ч.1 ст.149 КЗпП України КЗ «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» зажадав від ОСОБА_1 письмові пояснення з приводу його не виходу на робоче місце КЗ «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» амбулаторія № 5 за адресою: м. Нікополь, вул. І.Богуна, 3, Однак, позивач від надання пояснень щодо невиходу на робоче місце відмовився, про що був складений Акт № 2 від 02.02.2012 року (а.с.122). Посилання позивача на те, що йому не пропонували надати пояснення суд до уваги не бере, так як ці обставини спростовані в судовому засіданні вказаним вище актом.

Наказом головного лікаря КЗ «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» № 34к від 10 лютого 2012 року ОСОБА_1 був звільнений з посади сестри медичної з масажу КЗ «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» за п.4 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин з 01.02.2012 року (а.с.5).

Підставами звільнення у наказі вказані: доповідна записка завідуючої амбулаторії № 5 Свіца О.О. від 01.02.2012 року, Акти №1, №№3-8 «Про відсутність на робочих місцях працівників», Акт № 2 від 02.02.2012 року про відмову дачі пояснення щодо відсутності на робочому місці.

Судом не встановлені порушення з боку відповідача ст.43 КЗпП України. ОСОБА_1 дійсно був членом профспілки, що підтверджується довідкою КЗ «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» (а.с.133). Як вбачається з Протоколу засідання профспілкового комітету № 3 від 04.02.2013 року Профспілкової організації комунальної установи охорони здоров'я Міської лікарні № 3 (а.с.123), на засідання профспілкового комітету з розгляду щодо узгодження звільнення за прогули без поважних причин, в тому числі ОСОБА_1, - ОСОБА_1 був запрошений на засідання, однак не з'явився без повідомлення щодо поважних причин та пропозицією про розгляд вказаного питання за його відсутності. Профспілковий комітет дав згоду про звільнення за прогули без поважних причин, в тому числі, щодо ОСОБА_1, без його присутності.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 дійсно з 01.02.2012 року жодного дня не виходив на роботу до амбулаторії № 5 КЗ «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги», що підтвердилося у судовому засіданні і поясненнями позивача, суд приходить висновку, що відповідач правомірно та відповідно до вимог трудового законодавства звільнив позивача з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин з 01.01.2012 року.

В той же час, суд приходить висновку, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду за вирішенням трудового спору про звільнення з роботи, передбачений ч.1 ст.233 КЗпП України, з поважних причин, оскільки йому не була вручена копія наказу № 34к від 10.02.2012 року про звільнення з роботи. Трудову книжку позивач отримав у грудні 2012 року, що не оспорювалося в судовому засіданні.

Тому строк, встановлений ч.1 ст.233 КЗпП України для звернення до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, підлягає поновленню.

До свідчень ОСОБА_1 стосовно того, що 01.12.2005 року він написав заяву про переведення на роботу до філії поліклінічного відділення міської лікарні № 3 під впливом робітників відділу охорони здоровя, які його примусили написати таку заяву, суд відноситься критично, оскільки ці свідчення позивачем не доведені у судовому засіданні.

Оскільки судом доведений факт переведення ОСОБА_1 з 01.12.2005 року на роботу до філії поліклінічного відділення міської лікарні № 3, суд приходить висновку, що всі записи у його трудовій книжці щодо переведення на посаду медичної сестри з масажу поліклінічного відділення міської лікарні № 3, сестри медичної з масажу кабінету масажу зроблені правильно, згідно наказів КЗОЗ «Міської лікарня № 3», які позивач не оскаржує.

З урахуванням викладених обставин, суд знаходить позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання незаконним наказу про звільнення та його скасування, зобов'язання відповідача поновити його на роботі з 13.02.2012 року на посаді сестри медичної з масажу кабінету масажу, визнання недійсними записів здійснених у його трудовій книжці з № 11 по № 15 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Так як позивачу відмовлено у задоволенні цих вимог позову, то не підлягає задоволенню позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, так як ці вимоги безпосередньо пов'язані з попередніми.

Що стосується вимог щодо стягнення моральної шкоди, то згідно ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди виникає лише за умови, що моральні страждання працівника, або втрата ним нормальних життєвих зв'язків, або необхідність додаткових зусиль для організації свого життя стали наслідками порушення законних прав працівника.

У зв'язку з тим, що судом було встановлено, що відповідачем не було порушено законних прав та інтересів позивача, у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача моральної шкоди - слід також відмовити.

Керуючись ст.ст. 10,11,57,60,73,209,212-215,217-218ЦПКУкраїни, ст.ст. 36,40,231,232,233 КЗпП України, -

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк, встановлений ч. 1 ст. 233 КЗпП України, для звернення до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відмовити ОСОБА_1 в позові до Комунального закладу „Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, визнання недійсними записів у трудовій книжці.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення через Нікопольський міськрайонний суд.

Суддя: О. В. Рунчева