Рішення

від 29.05.2013 по справі 911/815/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" травня 2013 р. Справа № 911/815/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора Вишгородського району Київської області в інтересах держави в особі Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області, Київська область, Вишгородський район, с. Демидів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дортехсервіс-2003», Київська область, Вишгородський район, с. Демидів

про розірвання договорів оренди

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від позивача: Артемчук В.І. (довіреність б/н від 14 травня 2012 року);

Дідок В.О. (рішення №1-1-VI від 12 листопада 2010 року);

від відповідача: Попова І.В. (довіреність б/н від 21 лютого 2013 року);

від прокуратури: Манжай М.С. (посвідчення №011326 від 24 жовтня 2012 року);

вільний слухач: Охай В.М. (паспорт МЕ 102777).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Вишгородського району Київської області в інтересах держави в особі Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області (далі - позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дортехсервіс-2003» (далі - відповідач) про розірвання договорів оренди.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договорами оренди земельних ділянок від 2 вересня 2005 року та від 17 липня 2007 року, а саме, відповідач відмовляється внести зміни до зазначених договорів, у зв'язку з чим на розгляд суду передано позовні вимоги щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 2 вересня 2005 року, розірвання договору оренди земельної ділянки від 17 липня 2007 року та зобов'язання відповідача повернути орендовані земельні ділянки.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 11 березня 2013 року та призначено справу до розгляду на 26 березня 2013 року.

Під час судового розгляду відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував.

29 травня 2013 року через канцелярію суду прокурором Вишгородського району Київської області подано заяву про відмову від позову, в якій прокурор просить суд припинити провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ГПК України прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно ч. 5 ст. 29 ГПК України відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті.

Представник позивача подану прокурором заяву про відмову від позову не підтримав та просив суд вирішити даний спір по суті.

29 травня 2013 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника прокуратури, позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

2 вересня 2005 року між позивачем (за договором - орендодавець) та відповідачем (за договором - орендар) укладено договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до пункту 1 договору орендодавець на підставі рішення двадцять п'ятої сесії четвертого скликання Демидівської сільської ради від 29 серпня 2005 року №250-25.VI надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку під розміщення ремонтної майстерні, яка знаходиться на території Демидівської сільської ради за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Демидів, вул. Комсомольська, 86-а.

Згідно пункту 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,4999 гектарів.

Пунктом 3 договору встановлено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 134567,61 грн.

Пунктом 6 договору передбачено, що річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 10% від нормативно грошової оцінки, що складає 13465,76 грн.

Відповідно до пункту 9 договору розмір орендної плати переглядається у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції.

Згідно пункту 22 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Пунктом 24 договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

На виконання умов договору між позивачем та відповідачем підписано акт приймання-передачі земельної ділянки від 2 вересня 2005 року.

Крім того, 17 лютого 2007 року між позивачем (за договором - орендодавець) та відповідачем (за договором - орендар) укладено договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до пункту 1 договору орендодавець на підставі рішення шістнадцятої сесії п'ятого скликання Демидівської сільської ради від 29 серпня 2005 року №1-2-16-V надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку під розміщення ремонтної майстерні, яка знаходиться на території Демидівської сільської ради за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Демидів, вул. Комсомольська, 86-а.

Згідно пункту 2 договору в оренду передається земельна ділянка, що складається з двох частин - площею 0,0979 га та 0,0803 га.

Пунктом 3 договору встановлено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 47881,48 грн.

Пунктом 6 договору передбачено, що річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 10% від нормативно грошової оцінки, що складає 4788,15 грн.

Відповідно до пункту 9 договору розмір орендної плати переглядається у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції.

Згідно пункту 23 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Пунктом 25 договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

На виконання умов договору між позивачем та відповідачем підписано акт приймання-передачі земельної ділянки від 17 липня 2005 року.

Рішенням Демидівської сільської ради №03-2-30-У від 24 листопада 2009 року затверджено технічну документацію з нормативно грошової оцінки земель села Демидів, якою визначено базову середню вартість одного квадратного метра землі у розмірі 98,66 грн.

Як зазначає позивач, згідно з витягом №529 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 7 липня 2010 року, виданим управлінням Держкомзему у Вишгородському районі Київської області, нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею 0,6781 га, що орендується відповідачем, складає 1075310,58 грн.

Рішенням Демидівської сільської ради від 17 серпня 2010 року за №07-1-33-У орендна плата відповідачу встановлена з урахуванням нової нормативно грошової оцінки, у розмірі 10% від нормативно грошової оцінки (том 1, а.с. 20).

Судом встановлено, що Демидівська сільська рада зверталась до відповідача з листами (том 1, а.с. 21, 25, 27, 29) від 21 серпня 2011 року, від 17 грудня 2012 року, від 25 грудня 2012 року та від 11 січня 2013 року з пропозицією змінити умови договорів шляхом збільшення розміру орендної плати внаслідок застосування нової нормативної грошової оцінки землі.

Однак, як зазначає позивач, відповідач не бажає вносити зміни до договорів, у зв'язку з чим позивач вважає, що відповідач порушує умови договорів, а тому, договір оренди земельної ділянки від 2 вересня 2005 року та договір оренди земельної ділянки від 17 липня 2010 року необхідно розірвати у судовому порядку.

Проте, з такими висновками суд погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Позивач стверджує, що порушення умов договору відповідачем полягає у тому, що відповідач відмовляється внести зміни до договору, зокрема в частині зміни розміру орендної плати.

Як вже зазначалось, позивач звертався до відповідача з листами від 21 серпня 2011 року, від 17 грудня 2012 року, від 25 грудня 2012 року та від 11 січня 2013 року з пропозицією змінити умови договорів шляхом збільшення розміру орендної плати внаслідок застосування нової нормативної грошової оцінки землі.

Однак, зазначені листи не вважаються пропозицією внести зміни до договорів оренди землі, з огляду на наступне.

Згідно ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до ч. 2 ст. 288 Податкового кодексу України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Відповідно до ч. 3 ст. 288 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно з ч. 4 ст. 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Орендна плата за землю визначена у ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору в односторонньому порядку не допускається. Отже, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю здійснюється з дотриманням порядку, визначеного Цивільним кодексом України. Зокрема, статтями 654, 641 та 642 ЦК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати письмові пропозиції про це другій стороні за договором. А сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у визначений строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 649 ЦК України, у разі виникнення розбіжностей при внесенні змін до договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оренду землі» у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Спірними договорами передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується в судовому порядку.

Суд вважає за необхідне зазначити, що позивач вправі був вимагати від орендаря приведення цього договору у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом надання орендодавцем пропозиції орендарю про внесення змін до договору оренди землі, надання додаткової угоди на підписання орендарю і, у разі його відмови від внесення відповідних змін до договору оренди землі, звернутись до суду із позовом.

З метою приведення умов договорів оренди у відповідність до вимог чинного законодавства позивач звертався до відповідача з листами про необхідність внесення змін до договорів, проте, належним чином оформлених проектів змін не надіслав .

В матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачеві проектів змін (додаткових угод) до укладених сторонами договорів оренди.

Крім того, в матеріалах справи відсутні судові рішення, якими було б врегульовано дане питання.

Отже, за таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не порушуються умови договорів оренди земельних ділянок від 2 вересня 2005 року та 17 липня 2007 року.

До того ж, позивач зазначав, що відповідно до розрахунку (складеного Демидівською сільською радою) за відповідачем існує заборгованість у вигляді пені у розмірі 13125,40 грн. за несвоєчасне внесення орендних платежів.

Однак, суд не сприймає зазначений розрахунок в якості належного та допустимого доказу, що підтверджує існування заборгованості з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року за №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (зі змінами та доповненнями) розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендної плати.

Отже, поданий до суду розрахунок пені, складений Демидівською сільською радою, не може підтверджувати наявність заборгованості відповідача по орендним платежам.

Навпаки, в матеріалах справи наявна довідка про відсутність заборгованості з податків, зборів, що контролюється органами державної податкової служби, видана Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області від 8 травня 2013 року за №2691/10/19-066 (том 1, а.с. 106) з якої вбачається, що станом на 8 травня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дортехсервіс-2003» не має заборгованості із сплати податків, зборів.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дортехсервіс-2003» про розірвання договорів оренди.

Згідно ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Оскільки, судом відмовлено в задоволені позовної вимоги про розірвання договорів оренди земельних ділянок від 2 вересня 2005 року та від 17 липня 2007 року, позовна вимога про повернення орендованих земельних ділянок також задоволенню не підлягає.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на Демидівську сільську раду Вишгородського району Київської області.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Стягнути з Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області (07335, Київська область, Вишгородський район, с. Демидів, вул. Фастова, 2 код 04359531) в дохід Державного бюджету України на р/р 31214206783001, банк ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 37955989, одержувач платежу ГУ ДКСУ у Київській області, призначення платежу: 22030001, символ звітності банку 206 - 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили

Повне рішення складено - 31 травня 2013 року

Суддя Заєць Д.Г.