Постанова

від 29.05.2013 по справі 5002-23/2189-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року Справа № 5002-23/2189-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А., суддівМачульського Г.М. (доповідач), Полянського А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКримської республіканської установи "Керченський історико-культурний заповідник" на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 27.12.2012р. у справі№ 5002-23/2189-2012 Господарського судуАвтономної Республіки Крим за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Галіотіс" доКримської республіканської установи "Керченський історико-культурний заповідник" третя особаФонд майна Автономної Республіки Крим провідшкодування майнової шкоди

за участю представників

- позивача:Веремчук М.А. (довіреність від 08.11.2012р.) - відповідача:Гончаров П.Ю. (довіреність від 24.5.2013р.), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Галіотіс" (далі - позивач) просило стягнути з Кримської республіканської установи "Керченський історико-культурний заповідник" (далі - відповідач) 77000,00 грн. майнової шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, перешкоджаючи доступу працівників позивача до орендованого ним під складування морепродуктів та риболовного спорядження приміщення, завдав шкоди позивачу у формі упущеної вигоди, яка становить вартість 15400 кг риби, що була випущена зі ставникових неводів в живому вигляді в день, коли в'їзд до складу був зачинений.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.09.2012р. (суддя Доброрез І.О.) в позові відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.12.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя: Гонтар В.І., судді Заплава Л.М., Проценко О.І.) з урахуванням ухвали цього суду від 04.01.2013р. про виправлення описки, це рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нове, яким позов задоволено частково - на суму 74229,38 грн., в іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити рішення суду першої інстанції в силі, посилаючись на неправильне застосування і порушення апеляційним судом норм матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити без змін оскаржену постанову суду, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що постанова суду є законною і обґрунтованою, а доводи, викладені в касаційній скарзі, висновків суду не спростовують.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, з метою здійснення господарської діяльності з вилову риби на підставі ліцензії серії АВ № 520109, виданої Державним комітетом рибного господарства України 23 березня 2012 року, та повідомлення Державного агентства рибного господарства України № 2К-14 від 29 грудня 2011 року, позивачем на підставі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 2 грудня 2008 року (з урахуванням ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 липня 2012 року) у справі № 5002-4/6172-2008, строком до 18 березня 2012 року орендувались будівлі №№ 54, 56, 65 та 266, споруда "Мінна стінка", а також строком до 5 вересня 2012 року - будівлі №№ 52, 53 та 265, розташовані в місті Керч на території об'єкта "Фортеця Керч", який відноситься до майна Автономної Республіки Крим та балансоутримувачем якого є відповідач.

У квітні 2012 року позивач на законних підставах здійснив вилов риби - хамси азовської на промислових ділянках рибогосподарських водойм в акваторії міста Керч.

Однак, у зв'язку із забороною, встановленою відповідачем щодо доступу автотранспорту на територію Керченського історико-культурного заповідника наказом № 10 від 26 січня 2011 року, відповідно до актів від 19, 21, 22, 23, 24 та 25 квітня 2012 року, складених за участю директора позивача Осокіна О.А., приймальника риби Осокіна С.А., держінспекторів Кримського територіального відділу Азоврибінспекції Куліка О.В. та Соболя О.В., у зв'язку з закриттям проїзду вантажного автотранспорту до приймального пункту, обладнаного позивачем в орендованих будівлях №№ 52, 53 та 265 на території "Фортеці Керч", зі ставних неводів в живому вигляді було випущено до моря 15400 кг хамси азовської.

З письмових пояснень держінспекторів Кримського територіального відділу Азоврибінспекції О.В. Куліка та О.В. Соболя, а також письмових пояснень провідного іхтіолога А.М. Матвеєва вбачається, що Азовське басейнове управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства підтвердило, що 23 березня 2012р. Державне агентство рибного господарства України погодило позивачу розміщення рибоприймального пункту, розташованого на території "Фортеці Керч". Внаслідок закриття проїзду вантажного автотранспорту до приймального пункту, обладнаного позивачем в орендованих будівлях, вилов хамси азовської був відпущений до моря у живому вигляді у кількості 15400 кг, що було зафіксовано складеними актами. Підрахування риби здійснювалося за участю держінспекторів Азоврибохорони.

Згідно з ціновою довідкою № ВК-166Э від 28 листопада 2012 року, наданою Керченським підприємством Торговельно-промислової палати Криму, станом на квітень 2012 року середня ринкова вартість хамси азовської в регіоні складала 5 грн. за 1 кг.

В період з 19 по 25 квітня 2012 року витрати позивача з організації вилову хамси азовської склали 2770,62 грн., які включають витрати на оренду плавзасобів - мотокатеру, судовий білет ЯКР № 184 від 17 серпня 2001 року, шлюпки на 6 місць, судовий білет ЯКР № 183 від 24 червня 2001 року, орендованих позивачем в одного з засновників підприємства С.А. Осокіна на підставі договору оренди плавзасобів від 1 січня 2012 року, та витрати по виплаті заробітної плати рибалкам.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з правомірності відмови відповідача в допуску автотранспорту позивача на територію "Фортеці Керч" у зв'язку з її аварійним станом, а також недоведеністю належними доказами розміру шкоди.

Скасовуючи це рішення, та задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції свою постанову мотивував відсутністю повноважень у відповідача на заборону допуску автотранспорту позивача на територію "Фортеці Керч", а також тим, що розмір шкоди підтверджено належними та допустимими доказами.

Підстави для скасування оскарженої постанови відсутні виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 333 Цивільного кодексу України особа, яка зловила рибу, є її власником, якщо вона діяла відповідно до закону, місцевого звичаю.

Згідно частини першої статті 1166 цього кодексу майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а частиною другою цієї норми передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, Керченський історико-культурний заповідник є об'єктом культурної спадщини - пам'яткою місцевого значення. Повноваження керівника заповідника щодо зміни режиму доступу до нього, зокрема шляхом обмеження доступу автотранспорту, визначаються Законом України "Про охорону культурної спадщини" та Положенням про Кримську республіканську установу "Керченський історико-культурний заповідник".

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" встановлення режиму використання пам'ятки місцевого значення в Автономній Республіці Крим відноситься до компетенції відповідного органу охорони культурної спадщини (в даному випадку - Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини).

Згідно ж з пунктом 3.2 Положення про відповідача керівник (директор) установи здійснює лише контроль за дотриманням встановленого на території заповідника режиму, проте не має повноважень щодо його зміни, зокрема шляхом заборони в'їзду на територію заповідника автотранспорту.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач не довів доказами ту обставину, що Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини встановлював обмеження доступу автотранспорту позивача до Керченського історико-культурного заповідника.

Таким чином, судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що заборона відповідачем доступу автотранспорту на територію Керченського історико-культурного заповідника є неправомірною, відповідач в особі вказаного директора діяв свідомо, а його воля на заборону в'їзду автотранспорту висловлена у формі конкретного документу - наказу № 10 від 26 січня 2011 року.

Враховуючи, що позивач будучи позбавленим можливості вивезти до приймального пункту, обладнаного позивачем в орендованих будівлях, балансоутримувачем яких є відповідач, вилов риби, був вимушений відпустити її живою до моря, оскільки перевищення строку зберігання риби поза охолоджувальними установками на приймальному та переробному пунктах призвело би до її загибелі та, як наслідок - до застосування до нього санкцій, передбачених природоохоронним законодавством, в тому числі шляхом припинення права на спеціальне використання живих водних ресурсів (пункт 8.1 Інструкції про порядок спеціального використання риби та інших водних живих ресурсів, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 11.11.2005р. №623/404), та стягнення з нього збитків в розмірі вартості загиблої риби (стаття 20 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів").

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що такі дії позивача були пов'язані із встановленою відповідачем забороною в'їзду автотранспорту на територію Керченського історико-культурного заповідника - приймального пункту, обладнаного позивачем в орендованих будівлях, балансоутримувачем яких є відповідач.

Частиною другою статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин).

Відтак, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відповідач є винним у заподіянні шкоди позивачу.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що за даними Керченського підприємства Торговельно-промислової палати Криму станом на квітень 2012 року середня ринкова вартість хамси азовської в регіоні складала 5 грн. за 1 кг, а відтак, сума прямих збитків, яка заявлена позивачем до стягнення, повинна бути скорегована на розмір його витрат за період, в якому ці збитки були понесені, та з урахуванням витратної частини, і складає 74229,38 грн.

Ці обставини відповідачем у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку не спростовані.

За вказаних обставин суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав вважати, що апеляційний господарський суд, з урахуванням виправленої ухвалою від 04.01.2013р. допущеної описки, порушив чи неправильно застосував норми матеріального чи процесуального права.

З урахуванням викладеного виконання оскарженої постанови, зупиненої ухвалою суду касаційної інстанції від 29.04.2013р., належить поновити.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.1, 111 11 , 121 1 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Кримської республіканської установи "Керченський історико-культурний заповідник" залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.12.2012р. у справі Господарського суду Автономної Республіки Крим №5002-23/2189-2012 - без змін.

Поновити виконання постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.12.2012р.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський