Постанова

від 10.06.2013 по справі 805/4960/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2013 р. Справа №805/4960/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:28 год.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

секретар судового засідання Бікшиєва О.М.,

з участю представника позивача Алексєєва О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кронасплит» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби, третя особа Державна податкова інспекція в Київському районі міста Донецька Державної податкової служби, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

У квітні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кронасплит» (далі - ТОВ «Кронасплит») звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, що Державною податковою інспекцією у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби за результатами перевірки товариства складено акт від 14 грудня 2012 року № 263/22-213/32885598/3369, на підставі якого прийняті два податкових повідомлення-рішення:

- від 28 грудня 2012 року №0013272301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 510343 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 12361 грн.;

- від 28 грудня 2012 року №0003881701 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 8220 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1 грн.

08 січня 2013 року на акт перевірки та прийняті на підставі нього податкові повідомлення-рішення ТОВ «Кронасплит» до Державної податкової служби в Одеській області подана скарга, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 11 березня 2013 року №557/10/10-2007, яким податкове повідомлення-рішення від 28 грудня 2012 року №0003881701 скасовано, а податкове повідомлення-рішення від 28 грудня 2012 року №0013272301 скасовано в частині донарахування штрафних санкцій з податку на прибуток у сумі 502 грн., а в іншій частині залишено без змін.

Податкове повідомлення-рішення від 28 грудня 2012 року №0013272301 в частині, яку залишено без змін, - в частині донарахування сум грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 510343 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 11859 грн. (11688 грн. + 1 грн. + 170 грн.) позивач вважав неправомірним у зв'язку з наступним.

Так, щодо порушень наведених в п. 1 висновків акту перевірки (порушення пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 138.2, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п. 142.1 ст. 142, п. 143.1 ст. 143 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток на загальну суму 510343 грн.), то донарахування податку на прибуток по операціях між ТОВ «Кронасплит» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 вважав безпідставним, оскільки посилання відповідача на те, що вказана фізична особа-підприємець не мав матеріально-технічних засобів для виконання транспортних послуг жодним чином не підтверджено. Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-1 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції. Таким чином, відповідачем фактично без з'ясування факту реальності здійснених господарських операцій на підставі лише формальних дефектів, що, на думку податкового органу, містилися у первинних документах, зроблено неправомірний висновок про відсутність зв'язку послуг, що отримані від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, з господарською діяльністю ТОВ «Кронасплит».

Органом державної податкової служби посилаючись на дані Департаменту Державтоінспекції не враховано те, що транспортні послуги позивачу було надано до передачі транспортних засобів фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в оренду ТОВ «Меблі Транс Сервіс», що зазначено в самому акті перевірки.

Те ж саме стосується взаємовідносин з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, по результатам вивчення яких відповідачем зроблено помилковий висновок про відсутність зв'язку між отриманими послугами з господарською діяльністю ТОВ «Кронасплит», хоча всі документи що доводять реальність здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю ТОВ «Кронасплит» при перевірці були надані.

Відповідачем неправомірно не прийняті пояснення ТОВ «Кронасплит», що послуги з технічного обслуговування навантажувача, які надані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, не збільшують його вартість як основного засобу, а відносяться до валових витрат підприємства, оскільки вони не є ремонтом такого основного засобу.

Також не з'ясовано, що послуги, які надавалися фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, не потребували наявності у ТОВ «Кронасплит» будь-яких основних засобів, оскільки ці послуги виконувалися силами виконавця та на його обладнанні (КВЕД 63.11).

З акту перевірки не зрозуміло на підставі чого донараховано суми податку за 2 кв. та 4 кв. 2010 року та 1 квартал 2011 року в розмірі 463593 грн., оскільки навіть, якщо припустити, що їх донарахування було правомірним, то сума податку, що обчислена виходячи з суми господарських операцій повинна становити меншу суму - 462500 грн. ((1650000 грн. + 50 000 грн. + 150 000 грн.) х 25 %).

Позивач вважав, що оскільки порушення позивачем податкового законодавства не відбулося, тому податкове повідомлення-рішення в частині нарахування штрафних (фінансових) санкції, які застосовані у зв'язку з донарахуванням грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2 кв. 2010 року, 4 кв. 2010 року, 2 кв. 2012 року в сумі 11688 грн. (46750 грн. х 25 %) та за 1 кв. 2011 року в сумі 1 грн., також підлягає визнанню недійсним.

Крім того, вважав, що посилання відповідача на певні незначні дефекти первинних документів не може свідчити про нездійснення операцій та відсутність їх зв'язку з господарською діяльністю ТОВ «Кронасплит», оскільки такі висновки не ґрунтуються на законі та суперечать принципу свободи договору, який є основою цивільного законодавства, що знаходить підтвердження в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року №1936/11/13-11, в якому зазначено, що «... сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце».

Щодо порушень наведених в п. 2 висновків акту перевірки, то посилання та висновки, які містяться в акті перевірки і встановлюють відповідальність в розмірі 170 грн. за неподання податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 3 квартали 2010 року є неправомірними, оскільки факт та дата своєчасного подання вказаної декларації встановлені постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року в справі №805/1955/13-а та зазначені в листі відповідача від 13 березня 2013 року №3065/10/01-019.

Вважав, що висновки, які викладені в акті перевірки щодо донарахування позивачу суми податку на прибуток підприємств суперечать законодавству з питань оподаткування, і не доводять порушення порядку сплати податків, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення в оскарженій частині має бути скасовано.

Позивач після уточнення позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби від 28 грудня 2012 року №0013272301 в частині донарахування сум грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 510343 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 11859 грн.

Ухвалами Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року, зокрема відповідача та третю особу зобов'язано надати суду певні докази.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2013 року у зв'язку з невиконанням вказаної ухвали суб'єктами владних повноважень та ненаданням пояснень неможливості її виконання у відповідача та третьої особи витребувані докази, а саме: акт перевірки від 14 грудня 2012 року № 263/22-213/32885598/3369 та завірені копії документів, що стали підставою для проведення перевірки, на підставі якої складено вказаний акт (наказ, направлення, план, тощо); завірені копії всіх додатків до вказаного акту перевірки; розрахунок до оскарженого повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби від 28 грудня 2012 року №0013272301; оригінал декларації позивача з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року; оригінал та копію письмового повідомлення від 10 листопада 2010 року №51070/28-044 про не визнання податкової декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року як податкової звітності, а також документальне підтвердження дати отримання вказаного повідомлення позивачем; письмові пояснення стосовно того, чи приймалося органом державної податкової служби за результатами часткового скасування оскарженого повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби від 28 грудня 2012 року №0013272301 інше податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання (якщо так, то надати таке податкове повідомлення-рішення).

Однак ухвали суду, зокрема, в частині надання оригіналу письмового повідомлення від 10 листопада 2010 року №51070/28-044 про не визнання податкової декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року як податкової звітності та документального підтвердження дати отримання вказаного повідомлення позивачем, письмових пояснень стосовно того, чи приймалося органом державної податкової служби за результатами часткового скасування оскарженого повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби від 28 грудня 2012 року №0013272301 інше податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання та надання такого податкового повідомлення-рішення - з боку відповідача суб'єкта владних повноважень виконано не було.

Відповідач подав заперечення проти позову в яких зазначав, зокрема, що оскаржене податкове повідомлення-рішення від 28 грудня 2012 року №0013272301 прийнято на підставі акту перевірки від 14 грудня 2012 року № 263/22-213/32885598/3369, яким встановлені порушення податкового законодавства, зокрема порушення пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 138.2, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п. 142.1 ст. 142, п. 143.1 ст. 143 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток на загальну суму 510343 грн., у тому числі по періодах: 2 квартал 2010 року - на суму 5000 грн., 4 квартал 2010 року - на 5000 грн., 1 квартал 2011 року - на 463593 грн., 2 квартал 2012 року - на 36750 грн.; порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у виді неподання до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року.

Так, протягом перевірки позивачем не надані належним чином оформлені документи, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій по договорам, які укладені між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, внаслідок чого орган державної податкової служби прийшов до висновку про те, що послуги по вказаним договорам позивачу не надавалися. Внаслідок наведеного позивачу збільшено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та накладено штрафні (фінансові) санкції.

Крім того, актом перевірки також встановлено факт неподання позивачем декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року внаслідок того, що така декларація не визнана відповідачем як податкова звітність у зв'язку із заповненням її всупереч затвердженому порядку, через що органом державної податкової служби до ТОВ «Кронасплит» рекомендованим листом направлено відповідне повідомлення від 10 листопада 2010 року №51070/28-044 про невизнання декларації як податкової звітності, після отримання якого ТОВ «Кронасплит» правом надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу чи правом оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження не скористалося. За вказане порушення на позивача накладено штрафні (фінансові санкції) в розмірі 170 грн.

За результатами розгляду первинної скарги позивача рішенням Державної податкової служби в Одеській області від 11 березня 2013 року №557/10/10-2007 вказане податкове повідомлення-рішення скасовано в частині нарахування штрафних санкцій з податку на прибуток у сумі 502 грн. за порушення п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а в іншій частині залишено без змін.

Відповідач просив в задоволенні позову відмовити.

Третя особа Державна податкова інспекція в Київському районі міста Донецька Державної податкової служби подала пояснення, в яких зазначала, що документів, які витребовувалися судом, у Державної податкової інспекції в Київському районі міста Донецька Державної податкової служби немає. Просила розглядати справу без участі його представника.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, які викладені в позові. Додатково пояснив, що, як підприємству пояснили відповідач та третя особа, за результатами часткового скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення інше податкове повідомлення-рішення органом державної податкової служби не приймалося, оскільки в період між прийняттям відповідачем спірного повідомлення-рішення та прийняттям Державною податковою службою у Одеській області рішення про результати розгляду первинної скарги ТОВ «Кронасплит» змінено місцезнаходження, а податкову справу передано до Державної податкової інспекції в Київському районі міста Донецька Державної податкової служби, і у відповідача була відсутня технічна можливість винести нове податкове повідомлення-рішення. Державною податковою інспекцією в Київському районі міста Донецька Державної податкової служби будь-яких податкових повідомлень-рішень щодо донарахування податкових зобов'язань ТОВ «Кронасплит» також не приймалося.

Щодо взаємовідносин між ТОВ «Кронасплит» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, то позивачем оплата послуг вказаної фізичної особи-підприємця, які надавалися ним в період з січня 2011 року по березень 2011 року, не здійснювалася у зв'язку з тим, що виконавцем послуг вимога про їх оплату не заявлялася. 06 червня 2012 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про припинення підприємницької діяльності вказаної фізичної особи-підприємця.

Щодо надання позивачу послуг фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 за договором від 02 квітня 2012 року № 6-12, то у позивача не було комп'ютерної техніки, але у зв'язку з великою кількістю митної документації (вантажних митних декларацій з супроводжуючими документами) існувала потреба у її систематизації та належному обробленні та обліку. Саме тому і було укладено вказаний договір. Послуги у виді комп'ютерної обробки даних надавалися на комп'ютерах та комп'ютерному забезпеченні виконавця послуг - вказаної фізичної особи-підприємця, що не суперечило умовам договору.

Щодо декларацій, то ТОВ «Кронасплит» не було відомо про неприйняття органом державної податкової служби в якості податкової звітності декларацій з податку на прибуток за півріччя та 3 квартали 2010 року, будь-яких повідомлень щодо неприйняття вказаних декларацій як податкових звітностей підприємство не отримувало. У зв'язку з цим повторні декларації за вказані періоди не подавало, рішення чи дії відповідача щодо їх неприйняття - не оскаржувало.

Представник позивача просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причин неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надсилав.

Враховуючи наведене суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Судом встановлено, що ТОВ «Кронасплит» протягом спірного періоду як платник податків перебував на обліку в Державній податковій інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби. Натепер перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Київському районі міста Донецька Державної податкової служби (довідка вказаного органу державної податкової служби від 22 січня 2013 року №9247/10/18-214). Є платником, зокрема, податку на прибуток підприємств.

В період з 19 листопада 2012 року по 07 грудня 2012 року Державною податковою інспекцією у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Кронасплит» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства за вказаний період, за результатами якої складено акт від 14 грудня 2012 року № 263/22-213/32885598/3369, яким встановлені порушення податкового законодавства, а саме:

1) порушення пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 138.2, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п. 142.1 ст. 142, п. 143.1 ст. 143 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток на загальну суму 510343 грн., у тому числі по періодах: 2 квартал 2010 року - на суму 5000 грн., 4 квартал 2010 року - на 5000 грн., 1 квартал 2011 року - на 463593 грн., 2 квартал 2012 року - на 36750 грн.;

2) порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у виді неподання до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року;

3) порушення п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - ненарахування штрафної санкції у розмірі 5 відсотків від суми недоплати податку на прибуток за квартал 2010 року в розмірі 10032 грн. та самостійним нарахуванням за 4 квартал 2010 року;

4) порушення п. 164.2 ст. 164, пп. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 8220 грн.

Актом встановлено, що ТОВ «Кронасплит» було укладено договори:

1) 03 січня 2009 року між ТОВ «Кронасплит» як замовником та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 як перевізником укладено договір перевезення вантажу №03/01-09-2, відповідно до п. 1.1 якого перевізник зобов'язався приймати та перевозити вантаж замовника в пункти призначення, а також доставляти вантажі від постачальників до замовника відповідно до наданих заявок на перевезення. Згідно з розд. 2 договору перевізник повинен отримати у замовника копію товарно-транспортної накладної, здійснити перевезення вантажу до місця призначення в термін вказаний заявкою, надати автотранспортний засіб згідно із заявкою на перевезення, передати вантаж замовнику в місці розвантаження з відміткою в товарно-транспортній накладній. Відповідно до п. 3.4 договору після здійснення навантаження вантажу замовник зобов'язаний передати перевізнику товарно-транспортні документи, а в окремих випадках, вказаних у заявці, надати додаткові документи - пропуски, дозволи і т.д. Відповідно до п. 3.5 договору підтвердженням отримання вантажу є запис у товарно-транспортній накладній.

Відповідно до договору фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 надано акти виконаних робіт на загальну суму 1650500 грн., а саме: акт здачі-прийому виконаних послуг від 31 березня 2011 року на транспортні послуги по маршруту Донецьк-Одеса-Макіївка на загальну суму 1650500 грн. (без ПДВ), в актах відображено найменування виконаних робіт «транспортні послуги». Зазначені операції відображено у бухгалтерському обліку бухгалтерськими проводками Дт 92 «Адміністративні витрати». Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

При перевірці встановлено, що в акті виконаних послуг відсутня інформація щодо «змісту та обсягу проведених господарських операцій, одиниці виміру господарських операцій тощо», а також: якими транспортними засобами (механізмами, обладнанням) здійснювалось перевезення (завантаження-відвантаження); не зазначено вид, найменування та кількісні характеристики вантажів, які перевозились; не зазначено маршрут пересування вантажів (пункти відправлення та призначення вантажу); час та місце прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження; перелік документації, яка оформлювалась, а також документи, що стосуються вантажу, тощо.

В товарно-транспортних накладних відображено, що автопідприємством-перевізником є фізична особа-підприємець ОСОБА_2, іпн. НОМЕР_1; перевезення вантажу здійснювалось за адресою Одеса-Макіївка; вказано замовника, вантажовідправника, вантажоотримувача в одній особі - ТОВ «Кронасплит».

Щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 встановлено, що його іпн. НОМЕР_1, свідоцтво про державну реєстрацію 1302 №507295, видане виконавчим комітетом Донецького міської ради 16 лютого 2004 року і продовжено на 2010 рік. Відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку серії НОМЕР_2 від 01 жовтня 2004 року його продовжено до 2010 року, вид діяльності: будівництво, торгівля транспортними засобами і їх ремонт, вантажні перевезення, свідоцтво про сплату єдиного податку на 2011 рік серія НОМЕР_3 від 01 січня 2011 року. Згідно з інформаційною базою даних Державної податкової служби в Одеській області вказану фізичну особу-підприємця припинено (ліквідовано, закрито), його знято з обліку в органі державної податкової служби 06 березня 2012 року, скасовано держану реєстрацію підприємця - 06 червня 2012 року (скасування №22660060003032052).

В ході перевірки отримана службова записка Управління податкової міліції Державної податкової служби в Одеській області від 10 грудня 2012 року №2043/11/07-7007, в якій зазначено, що згідно з даними Управління Державтоінспекції в Одеській області та республіканської бази даних Департаменту Державтоінспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України є інформація про транспортні засоби:

- з номерним знаком МАН НОМЕР_4 (вантажний), тимчасовий реєстраційний талон, власником є ТОВ «Кронас» (код 30544685); з 29 липня 2011 видача тимчасового талону по дорученню, власником є ТОВ «Меблі Транс Сервіс» (код 37604284);

- з номерним знаком MAH НОМЕР_5 (вантажний), тимчасовий реєстраційний талон, власником є ТОВ «Кронас» (код 30544685); з 29 липня 2011 видача тимчасового талону по дорученню, власником є ТОВ «Меблі Транс Сервіс» (код 37604284);

- з номерним знаком МАН НОМЕР_6 (вантажний), власником є фізична особа ОСОБА_2, іпн. НОМЕР_1, зняття з обліку для реєстрації - 27 грудня 2011 року;

- з номерним знаком МАН НОМЕР_7 (вантажний), власником є фізична особа ОСОБА_2, іпн 1509309951, зняття з обліку для реєстрації - 27 грудня 2011 року;

- з номерним знаком НОМЕР_8 (вантажний), тимчасовий реєстраційний талон, власником є ТОВ «Кронас». (код 30544685); з 19 серпня 2011 року видача тимчасового талону по дорученню, власником є ТОВ «Меблі Транс Сервіс» (код 37604284);

- з номерним знаком 14 174 ЕА (причіп), зняття з обліку у зв'язку з вибраковкою 18 квітня 2006 року;

- з номерним знаком НОМЕР_9 (вантажний), тимчасовий реєстраційний талон, власником є ТОВ «Кронас» (код 30544685); з 29 липня 2011 видача тимчасового талону по дорученню, власником є ТОВ «Меблі Транс Сервіс» (код 37604284).

Встановлено, що відповідно до наданих документів на реалізацію товарів відвантаження товару покупцям здійснювалося при наявності довіреностей від покупців, що, на думку податкового органу, може свідчити про самостійне вивезення товару покупцем. Також встановлено, що ТОВ «Кронас», якому належали частина транспортних засобів, є основним покупцем ТОВ «Кронасплит».

Орган державної податкової служби вважав, що по наданим товарно-транспортним накладним не можливо визначити зв'язок отриманих послуг, які є підставою для складання актів виконаних робіт, а також не надані інші документи, що підтверджують надання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 послуг перевезення. До перевірки не надано належним чином оформлених документів, та відсутні інші документи, крім того, не встановлено зв'язок отриманих від постачальника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 послуг за договором з господарською діяльністю ТОВ «Кронасплит», внаслідок чого встановлено завищення валових витрат за 1 квартал 2011 року на 1650500 грн.

2) 01 червня 2010 року між ТОВ «Кронасплит» як замовником та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 як виконавцем укладено договір про надання інформатизаційних послуг № 4-11, відповідно до п.1.1 якого замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання, а виконавець зобов'язався відповідно до завдання замовника надавати йому за плату такі інформатизаційні послуги: консультування з питань інформатизації та автоматизації, розроблення стандартного програмного забезпечення, робота з базами даних та їх оброблення в обсязі та на умовах визначених цим договором. (Відомості про отримані акти виконаних робіт наведено на арк. 12 акту перевірки.) По бухгалтерському обліку відображено проводками Дт 92 «Адміністративні витрати». Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

При перевірці не встановлено зв'язок отриманих від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 послуг за договором з господарською діяльністю ТОВ «Кронасплит», внаслідок чого завищено валові витрати на загальну суму 90000 грн., в тому числі по періодах: за 1 півріччя 2010 року - на 20000 грн., у тому числі за 2 квартал 2010 року - на 20000 грн., за 2010 рік - на 40000 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року - на 20000 грн., за 1 квартал 2011 року - на 50000 грн.

3) 03 січня 2011 року між ТОВ «Кронасплит» як замовником та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 як виконавцем укладено договір № 8-11, відповідно до якого замовник зобов'язався своєчасно оплачувати виконані роботи поточного ремонту та/або технічного обслуговування автонавантажувачів у строки та на умовах, визначених цим договором, а виконавець взяв на себе зобов'язання по виконанню вказаних робіт. Відповідно до пп. 2.1.1 п. 2.1 договору види конкретних робіт, вартість, строки їх виконання та специфікація запасних частин, які підлягають заміні чи ремонту, та їхня вартість визначаються в наряді-замовленні, який підписується уповноваженими на це особами. Згідно з пп. 2.2.6 п. 2.2 договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснити розрахунок згідно з розрахунком або актом виконаних робіт. Відповідно до п.п. 4.2, 4.3 договору замовник сплачує виконавцю вартість виконаних робіт, запасних частин, паливно-мастильних матеріалів, тощо на підставі рахунку. Розрахунок здійснюється шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок виконавця. (Відомості про отримані акти виконаних робіт на загальну суму 150000 грн. наведено на арк. 13 акту перевірки). По бухгалтерському обліку відображено проводками Дт 92 «Адміністративні витрати». Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Відповідно до даних бухгалтерського обліку ТОВ «Кронасплит» на балансі (рах. 105.1 «Транспортні засоби на консервації») станом на 01 січня 2011 року рахувався дизель-погрузчик балансовою вартістю 25000 грн., який в подальшому реалізовано ТОВ «Кронас» на загальну суму 23500 грн., в тому числі ПДВ 3916,67 грн. відповідно до видаткової накладної від 31 березня 2011 року № б/н.

Актом встановлено, що у вказаних актах виконаних робіт відсутня будь яка інформація щодо змісту отриманих послуг та проведених робіт, назва заміни деталей тощо, тим самим не доведено взаємозв'язок отриманих послуг з веденням господарської діяльності підприємства. До перевірки не надано належним чином оформлені документи, та відсутні інші документи, не встановлено зв'язок отриманих від фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 послуг за договором з господарською діяльністю ТОВ «Кронасплит», внаслідок чого завищено валові витрати за 1 квартал 2011 року на 150000 грн.

4) 02 квітня 2012 року між ТОВ «Кронасплит» як замовником та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 як виконавцем укладено договір про надання інформатизаційних послуг № 6-12, відповідно п. 1.1 якого замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання, а виконавець зобов'язався відповідно до завдання замовника надавати йому за плату такі інформатизаційні послуги: консультування з питань інформатизації, розроблення системного програмного забезпечення, ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування, оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах, в обсязі та на умовах визначених цим договором. Відповідно до п. 1.4 договору підтвердженням належного виконання робіт за договором є складання акту прийому-передачі виконаних робіт. Згідно з п. 2.2 договору замовник повинен оплатити надані інформатизаційні послуги на підставі рахунку. (Відомості про отримані акти виконаних робіт щодо комп'ютерної обробки даних, які складено фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 на загальну суму 175000 грн. наведено на арк. 20 акту перевірки). По бухгалтерському обліку відображено проводками Дт 92 «Адміністративні витрати». Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», Дт 791 «Результат операційної діяльності» К і 92 «Адміністративні витрати».

Перевіркою відображених у рядку 06.2 АВ. 06.1 декларацій «Адміністративні витрати» показників за період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2012 року на підставі таких документів: зворотно-сальдові відомості по рахункам 92 «Адміністративні витрати», 61 «Витрати на оплату праці», 65 «Відрахування на соціальні заходи», 791 «Результат операційної діяльності», 377 ««Розрахунки з іншими дебіторами», 68 «Розрахунки з іншими операціями» видаткові накладні, акти виконаних робіт, угоди, рахунки встановлено завищення ТОВ «Кронасплит» показників у рядку 06.1АВ декларацій «Адміністративні витрати» за період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2012 року у 2 кварталі 2012 року на 175000 грн.

Так, актом перевірки встановлено, що в актах прийому-передачі виконаних робіт відсутня будь яка інформація щодо змісту отриманих послуг. Крім того, за період з 01 січня 2012 року по 30 червня 2012 на балансі ТОВ «Кронасплит» відсутні основні фонди, в тому числі комп'ютерна техніка, договори оренди комп'ютерної техніки не укладались. В результаті чого не доведено взаємозв'язок отриманих послуг від фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 щодо комп'ютерної обробки даних з веденням господарської діяльності підприємства, внаслідок чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у 2 кварталі 2012 року на 175000 грн.

Актом перевірки також встановлено факт неподання позивачем декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року внаслідок того, що така декларація не визнана відповідачем як податкова звітність у зв'язку із заповненням її всупереч затвердженому порядку, через що органом державної податкової служби до ТОВ «Кронасплит» направлено повідомлення від 10 листопада 2010 року №51070/28-044 про невизнання декларації як податкової звітності, в якому підставою для такого невизнання зазначено, що вказана декларація заповнена всупереч правилам, встановленим у затвердженому порядку, а саме відсутній додаток К1/1.

Між тим, вказаного листа ТОВ «Кронасплит» не отримало.

19 грудня 2012 року на акт перевірки подані заперечення, на які відповідачем надано відповідь від 27 грудня 2012 року.

На підставі вказаного акту органом державної податкової служби прийнято, зокрема податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 28 грудня 2012 року №0013272301, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п.123.1 ст. 123, ст. 120.1, ст.120.2 п.6 та п.7 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України за порушення пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 138.2, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, пп. 142.1 ст. 142, п. 143.1 ст. 143 Податкового кодексу України, п. 4.1 ст. 4, п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 522704 грн., з них за основним платежем - 510343 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12361 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення позивачем оскаржено в досудовому порядку.

Рішенням Державної податкової служби в Одеській області від 11 березня 2013 року №557/10/10-2007 скаргу позивача від 08 січня 2013 року задоволено частково: вказане податкове повідомлення-рішення скасовано в частині нарахування штрафних санкцій з податку на прибуток у сумі 502 грн. за порушення п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а в іншій частині залишено без змін.

Факт прийняття органом державної податкової служби іншого податкового повідомлення-рішення за результатами часткового скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення, яке б містило зменшену суму грошового зобов'язання, судом не встановлено.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 15 квітня 2013 року №683/6/99-99/10-15 повторну скаргу позивача від 25 березня 2013 року залишено без задоволення, а оскаржене податкове повідомлення-рішення - без змін.

Отже, оскаржене податкове повідомлення-рішення від 28 грудня 2012 року №0013272301 є чинним в частині донарахування сум грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму на 522202 грн., з них за основним платежем - 510343 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11859 грн. (11688 грн. + 1 грн. + 170 грн.).

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Відповідно до пп. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1 вказаного Кодексу органи державної податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом і згідно з пп. 20.1.27 п. 20.1. ст. 20 вказаного Кодексу мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків.

Згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 вказаного Кодексу контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 ст. 123 вказаного Кодексу встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

В той же час відповідно до п. 6 підрозд. 10 «Інші перехідні положення» розд. XX Податкового кодексу України не застосовуються фінансові санкції до платників податку на прибуток підприємств та платників податків, що перейшли на загальну систему оподаткування, за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у другому - четвертому календарних кварталах 2011 року.

Відповідно до п. 7 підрозд. 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Відповідно до п. 116.1 ст. 116 вказаного Кодексу у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Відповідно до Податкового кодексу України наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 985 було затверджено Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, який був чинним та підлягав застосуванню на час винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пп. «б» п. 2.1 вказаного Порядку у випадку, якщо дані перевірки результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п.п. 2.2, 2.4 вказаного Порядку у випадках, зазначених у пункті 2.1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення, зокрема за формою згідно з додатком 2 за наслідками перевірок (форма "Р").

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) з наведенням в ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звітного періоду, а також іншої інформації, необхідної для визначення грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Дані перевірки результатів діяльності платника податків відображені у відповідному акті перевірки, на який подавалися заперечення.

Оскаржене податкове повідомлення-рішення форми «Р» в частині, яку за результатами адміністративного оскарження залишено без змін, прийнято за порушення платником податків пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 138.2, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, пп. 142.1 ст. 142, п. 143.1 ст. 143 Податкового кодексу України, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Щодо порушення пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.2, пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 138.2, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п. 142.1 ст. 142, п. 143.1 ст. 143 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток на загальну суму 510343 грн. (порушення наведені в п. 1 висновків акту перевірки).

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Підпунктом 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону визначено, що валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно з п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 вказаного Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону не включаються до складу валових витрат витрати на: придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 вказаного Закону не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 вказаного Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.п. 44.1 та п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України, яка визначає вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 вказаного Кодексу до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати); д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; е) витрати на врегулювання спорів у судах; є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; ж) інші витрати загальногосподарського призначення.

Відповідно до п. 142.1 ст. 142 вказаного Кодексу до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін, (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з п. 143.1 ст. 143 вказаного Кодексу до складу витрат платника податку відносяться суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у розмірах і порядку, встановлених законом.

Щодо висновку органу державної податкової служби про завищення підприємством валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за рахунок віднесення сум витрат по операціям за договорами, які укладені між ТОВ «Кронасплит» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, по яким, на думку податкового органу, не встановлено зв'язок отриманих послуг з господарською діяльністю ТОВ «Кронасплит».

Орган державної податкової служби прийшов до висновку про те, що послуги по вказаним договорам позивачу не надавалися, тобто, фактично операції по договорам є «нікчемними».

Між тим, роблячи такий висновок органом державної податкової служби не враховані положення ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, зокрема, актами перевірки податкового органу. Тому, які б факти чи висновки в цих актах не були відображені, вони є суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора.

Крім того, п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 визначено, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Інший підхід надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не відповідає вимогам законодавства.

Крім того, можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду з позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 гл. 16 Цивільного кодексу України).

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, що також встановлено ст. 228 Цивільного кодексу України.

Органом державної податкової служби доказів тому, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави, не надано.

Посилання відповідача на ч.ч. 1 й 5 ст. 203, ч.ч. 1 й 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України є безпідставним, оскільки вказані норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

На підтвердження здійснення господарських операцій по договорам, що укладені між ТОВ «Кронасплит» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, позивачем надані первинні документи.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1 та 2 ст. 9 вказаного Закону встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу. Відповідно до них підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, яке містить аналогічні положення.

Статтею 138 Податкового кодексу України встановлено склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та порядок їх визнання.

Питання договору перевезення вантажу врегульовано Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно з ч. 2 ст. 306 вказаного Кодексу суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Відповідно до ч. 5 ст. 308 вказаного Кодексу про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363.

Відповідно до п. 1 вказаних Правил товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11 вказаних Правил визначені правила оформлення документів на перевезення

Згідно з пп. 11.1, 11.3 - 11.7 п. 11 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається (згідно з п. 1 вказаних Правил дорожній лист - документ для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу).

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Підпунктом 11.8 п. 11 вказаних Правил встановлено, що у тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної). У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

Документальним підтвердженням факту виконання господарських операцій за договором перевезення вантажу від 03 січня 2009 року № 03/01-09-2, що укладений між позивачем як замовником та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 як перевізником, є наступні докази: заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом на певні суми, на які містяться посилання в договорі, а саме від 15 січня 2011 року, від 09 лютого 2011 року, від 10 лютого 2011 року, від 14 лютого 2011 року, від 15 лютого 2011 року, від 16 лютого 2011 року, від 17 лютого 2011 року, від 18 лютого 2011 року, від 21 лютого 2011 року, від 22 лютого 2011 року, від 24 лютого 2011 року, від 25 лютого 2011 року, від 28 лютого 2011 року, від 02 березня 2011 року, від 07 березня 2011 року, від 07 березня 2011 року, від 09 березня 2011 року, від 10 березня 2011 року, від 15 березня 2011 року, від 15 березня 2011 року, від 17 березня 2011 року, від 18 березня 2011 року, від 29 березня 2011 року, від 30 березня 2011 року, від 30 березня 2011 року; товарно-транспортні накладні за 1 квартал 2011 року, акт здачі-прийому виконаних послуг від 31 березня 2011 року на транспортні послуги по маршруту Донецьк-Одеса-Макіївка на загальну суму 1 650 500 грн., який підписаний та скріплений печатками обома сторонами договору; рахунок-фактура від 31 березня 2011 року №1 (найменування послуг «транспортні послуги за 1 квартал 2011 року») на суму 1650500 грн.; акт звірки взаємних розрахунків з контрагентом за 1 квартал 2011 року станом на 01 квітня 2011 року, підписаний між сторонами договору, в якому відображено факт повної оплати позивачем коштів по договору на суму 1650500 грн.

Оплата послуг вказаної фізичної особи-підприємця, що надавалися ним в період з січня 2011 року по березень 2011 року, не здійснювалася у зв'язку з тим, що виконавцем послуг вимога про їх оплату не заявлялася. А факт внесення 06 червня 2012 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 не може свідчити про відсутність господарської операції по договору.

Посилання відповідача на те, що в акті виконаних послуг від 31 березня 2011 року відсутня інформація щодо «змісту та обсягу проведених господарських операцій, одиниці виміру господарських операцій, тощо», є неприйнятними, оскільки спростовані дослідженим в судовому засіданні актом, з якого вбачається, що він складений щодо п'яти господарських операцій «транспортні послуги» по маршрутам «м.Донецьк - м.Одеса - м.Макіївка» відповідно до договору перевезення вантажу від 03 січня 2009 року № 03/01-09-2; щодо кожної з п'яти операцій зазначено реквізити транспортного засобу, на якому надавалися вказані послуги; зазначена договірна вартість послуг - 1650500 грн.; вказано, що послуги виконані якісно та в строк, сторони взаємних претензій один до одного не мають. Акт підписаний в день його складання з боку позивача директором ТОВ «Кронасплит», з боку відповідача - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, і скріплений печатками обох сторін договору. Вказаний акт містить всі реквізити і відповідає вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів.

Посилання відповідача на невідповідність товарно-транспортних накладних, оформлених на виконання господарських операцій за договором перевезення вантажу від 03 січня 2009 року № 03/01-09-2, вимогам наказу Міністерства транспорту України і Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346, яким затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, є неприйнятними, оскільки вказаний наказ не зареєстрований у встановленому законодавством порядку, а отже не є нормативно-правовим актом.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

Посилання відповідача на те, що в товарно-транспортних накладних вказано замовника, вантажовідправника, вантажоотримувача в одній особі - в особі ТОВ «Кронасплит» є неприйнятними, оскільки спростовані дослідженими в судовому засіданні товарно-транспортними накладними, в яких ТОВ «Кронасплит» зазначено як замовник-вантажовідправник, а вантажоотримувачем - вказано інших осіб (а саме ТОВ «Кроналайн», ТОВ «Кронас», ТОВ «Кронас-Логистик»), що відповідало договору перевезення вантажу і вимогам законодавства.

Отже, позивачем реальність господарських операцій по укладеному договору підтверджена відповідними первинними документами, які відповідали вимогам законодавства щодо їх оформлення.

Документальним підтвердженням факту виконання господарської операції за договором про надання інформатизаційних послуг від 01 червня 2010 року № 4-11, що укладений між позивачем як замовником та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 як виконавцем, є наступні докази: технічне завдання №1, на яке міститься посилання в договорі, акти прийому-передачі виконаних робіт від 30 червня 2010 року №21 на суму 20000 грн. (вид робіт «консультації з питань інформатизації та автоматизації), від 31 грудня 2010 року №44 на суму 20000 грн. (вид робіт «консультації з питань інформатизації та автоматизації), від 31 березня 2011 року на суму 50000 грн. (вид робіт «консультації з питань інформатизації), які підписані та скріплені печатками обох сторін договору; рахунки-фактури від 30 червня 2010 року на суму 20000 грн., від 31 грудня 2010 року на суму 20000 грн., від 31 березня 2011 року на суму 50000 грн.; платіжні доручення на загальну суму 90000 грн. (від 13 серпня 2010 року №326 на суму 4200 грн., від 10 вересня 2010 року №367 на суму 750 грн., від 23 вересня 2010 року на суму 4200 грн., від 15 жовтня 2010 року №415 на суму 4200 грн., від 19 листопада 2010 року №459 на суму 4200 грн., від 15 грудня 2010 року №496 на суму 4200 грн., від 05 січня 2011 року №2 на суму 4200 грн., від 18 квітня 2011 року №128 на суму 8400 грн., від 11 травня 2011 року №134 на суму 8400 грн., від 10 червня 2011 року №141 на суму 8400 грн., від 14 листопада 2011 року №177 на суму 38850 грн.), які підтверджують факт повної оплати позивачем виконаних робіт на умовах договору; акт звірки взаємних розрахунків з контрагентом за 2 квартал 2010 року станом на 01 липня 2010 року, підписаний між сторонами договору, в якому відображено факт повної оплати позивачем коштів по договору на суму 20000 грн.; акт звірки взаємних розрахунків з контрагентом за 4 квартал 2010 року станом на 01 січня 2011 року, підписаний між сторонами договору, в якому відображено факт повної оплати позивачем коштів по договору на суму 20000 грн.; акт звірки взаємних розрахунків з контрагентом за 1 квартал 2011 року станом на 01 квітня 2011 року, підписаний між сторонами договору, в якому відображено факт повної оплати позивачем коштів по договору на суму 50000 грн.

Документальним підтвердженням факту виконання господарської операції за договором від 03 січня 2011 року № 8-11, що укладений між позивачем як замовником та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 як виконавцем, є наступні докази: наряди-замовлення на загальну суму 150000 грн. (від 31 січня 2011 року на суму 50000 грн., від 28 лютого 2011 року на суму 50000 грн., від 31 березня 2011 року на суму 50000 грн.; акти виконаних робіт від 31 січня 2011 року, від 28 лютого 2011 року та від 31 березня 2011 року на загальну суму 150000 грн., які підписані та скріплені печатками обох сторін договору; рахунки-фактури на загальну суму 150000 грн. (від 31 січня 2011 року №33 на суму 50000 грн., від 28 лютого 2011 року №34 на суму 50000 грн., від 31 березня 2011 року №35 на суму 50000 грн.); платіжне доручення від 24 червня 2011 року №152 на суму 150000 грн., яке підтверджує факт повної оплати позивачем виконаних робіт на умовах договору; акт звірки взаємних розрахунків з контрагентом за січень - червень 2011 року станом на 01 липня 2011 року, підписаний між сторонами договору, в якому відображено факт повної оплати позивачем коштів по договору на суму 150000 грн.

Посилання відповідача на те, що в актах виконаних робіт відсутня інформація щодо змісту отриманих послуг та проведених робіт, є неприйнятними, оскільки спростовані дослідженими в судовому засіданні актами, з яких вбачається, що вони складені щодо господарських операцій з обслуговування автонавантажувачів; одиницю виміру зазначено в графі «кількість робіт» як 1 робота; вказано, що оплата здійснюється шляхом безготівкового розрахунку, що відповідало вимогам договору. Акти підписані в день їх складання з боку позивача директором ТОВ «Кронасплит», з боку відповідача - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, і скріплені печатками обох сторін договору. Вказані акти містять всі реквізити і відповідають вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів.

Посилання відповідача на завищення валових витрат по господарським операціям по вказаному договору на загальну суму 150000 грн. за 1 квартал 2011 року в тому числі через порушення позивачем пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якої не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону, є також неприйнятним.

Згідно з п. 8.7 ст. 8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» поліпшення основних засобів це поточний і капітальний ремонт, реконструкція, модернізація, технічне переозброєння та інші види поліпшення основних фондів.

Так, предметом договору від 03 січня 2011 року № 8-11 є поточний ремонт та/або технічне обслуговування автонавантажувача позивача.

Поняття «ремонт» і «технічне обслуговування» транспортних засобів наведені в Положенні про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, яке затверджено наказом Мінтрансу України від 30 березня 1998 року №102, згідно з п. 1.1 якого це Положення визначає порядок проведення технічного обслуговування і ремонту дорожніх транспортних засобів і розповсюджується на юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють експлуатацію, технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів (за винятком тролейбусів, мопедів і мотоциклів) незалежно від форм власності.

Так, п. 1.3 вказаного Положення визначено, що:

ремонт - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності виробів та відновлення ресурсів виробів чи їх складових частин;

поточний ремонт (ПР) - ремонт, який виконується для забезпечення або відновлення роботоздатності виробу і полягає в заміні і (або) відновленні окремих частин (може виконуватись заявочно або за результатами діагностування агрегатним, знеособленим та іншими методами);

капітальний ремонт (КР) - ремонт, який виконується для відновлення справності та повного або близького до повного відновлення ресурсу виробу із заміною чи відновленням будь-яких частин, у тому числі базових;

Від понять ремонту і модернізації слід відрізняти поняття технічного обслуговування об'єктів основних засобів, яке також наведено в п. 1.3 вказаного Положення, відповідно до якого технічне обслуговування (ТО) - комплекс операцій чи операція щодо підтримки роботоздатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання та транспортування.

Пунктом 3.8 Положення визначено, що щоденне обслуговування, технічне обслуговування та сезонне технічне обслуговування ДТЗ (дорожнього транспортного засобу) не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення ДТЗ.

Після проведення технічного обслуговування стан об'єкта не поліпшується порівняно з попереднім, ці заходи спрямовані лише на недопущення понаднормативного старіння або псування об'єкта при подальшій експлуатації (зберіганні, переміщенні тощо).

Отже, поняття «ремонт» і «технічне обслуговування» не є ідентичними, як помилково вважав відповідач.

Протягом 1 кварталу 2011 року за договором від 03 січня 2011 року № 8-11 господарські операції з ремонтних робіт не здійснювалися.

Протягом 1 кварталу 2011 року за вказаним договором надавалися лише послуги з технічного обслуговування автонавантажувача позивача, що підтверджено первинними документами. Вказані заходи не поліпшують стан об'єкта, не збільшують його вартість як основного засобу, а спрямовані лише на недопущення його понаднормативного старіння або псування при подальшій експлуатації (зберіганні, переміщенні тощо).

З огляду на наведене такі витрати позивачем правомірно віднесені до валових витрат підприємства, що відповідало вимогам законодавства, і неправомірно не прийнято суб'єктом владних повноважень.

Документальним підтвердженням факту виконання господарської операції за договором про надання інформатизаційних послуг від 02 квітня 2012 року № 6-12, що укладений між позивачем як замовником та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 як виконавцем, є наступні докази: акти прийому-передачі виконаних робіт від 26 квітня 2012 року №26/4 на суму 65000 грн., від 30 травня 2012 року №30/05 на суму 50000 грн., від 27 червня 2012 року №27/06 на суму 60000 грн., які підписані та скріплені печатками обох сторін договору; рахунки-фактури на загальну суму 175000 грн. (від 26 квітня 2012 року №26/04 на суму 65000 грн., від 30 травня 2012 року №30/05 на суму 50000 грн., від 27 червня 2012 року №27/06 на суму 60000 грн.); платіжне доручення від 24 вересня 2012 року №9 на суму 175000 грн., яке підтверджує факт повної оплати позивачем виконаних робіт на умовах договору; акт звірки взаємних розрахунків з контрагентом за січень - грудень 2012 року станом на 01 січня 2013 року, підписаний між сторонами договору, в якому відображено факт повної оплати позивачем коштів по договору на суму 175000 грн.

Послуги, які надавалися фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 у виді комп'ютерної обробки даних, не потребували наявності у ТОВ «Кронасплит» будь-яких основних засобів, оскільки ці послуги виконувалися силами виконавця та на його обладнанні, тобто на комп'ютерах та комп'ютерному забезпеченні вказаної фізичної особи-підприємця (КВЕД 63.11 - Оброблення даних, розміщення Інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність), що не суперечило умовам договору і відповідало видам діяльності, які відображені в свідоцтві платника єдиного податку, що видане фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5

Посилання відповідача на те, що в актах виконаних робіт відсутня інформація щодо змісту отриманих послуг, є неприйнятними, оскільки спростовані дослідженими в судовому засіданні актами, з яких вбачається, що вони складені щодо господарських операцій з комп'ютерної обробки даних, що відповідало п. 1.1 договору про надання інформатизаційних послуг від 02 квітня 2012 року № 6-12. Акти підписані в день їх складання з боку позивача директором ТОВ «Кронасплит», з боку відповідача - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, і скріплені печатками обох сторін договору. Вказані акти містять всі реквізити і відповідають вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів.

Орган державної податкової служби не врахував, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. (Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року №1936/11/13-11.) Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції. (Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-1.)

Реальність господарських операцій по укладеним договорам підтверджена відповідними первинними документами. Всі первинні документи відповідали вимогам законодавства щодо їх оформлення.

Отже, орган державної податкової служби прийшов до помилкового висновку про те, що послуги по договорам позивачу не надавалися та про завищення підприємством витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за рахунок віднесення сум витрат по господарським операціям за вказаними договорами, які укладені між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5,

Вказане призвело до неправомірного визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та накладення штрафних санкцій в розмірі 25 відсотків суми визначеного контролюючим органом податкового зобов'язання.

З огляду на наведене прийняте органом державної податкової служби повідомлення-рішення в цих частинах не можна вважати таким, що відповідає вимогам законодавства, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.

Щодо порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у виді неподання декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року (порушення наведені в п. 2 висновків акту перевірки).

Відповідно до п. «б» пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинним та підлягав застосуванню на час подання позивачем податкової декларації з податку на прибуток, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Для цілей оподаткування прибутку підприємств базовим податковим періодом є календарний квартал звітного року.

Граничний строк подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 3 квартали 2010 року спливав 09 листопада 2010 року.

Податкова декларація за вказаний податковий період від 26 жовтня 2010 року отримана відповідачем поштою 04 листопада 2010 року.

Вказані обставини встановлені постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2013 року, в справі №805/1955/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кронасплит» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

Судове рішення набрало законної сили і обставини, встановлені ним відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для звільнення від доказування.

Вказана податкова звітність відповідачем зареєстрована 08 листопада 2010 року за вх. №19505/10, що відображено в його листі від 13 березня 2013 року №3065/10/01-019.

Отже, податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 3 квартали 2010 року позивачем подана з дотриманням встановленого законодавством строку.

Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства був затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року №143.

Відповідно до абз. «5» пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Тобто, Закон надавав право (не обов'язок) контролюючому органу не визнати податкову декларацію платника податків лише в одному випадку: якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано, не скріплено печаткою.

Актом перевірки, на підставі якого прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення, встановлено факт неподання позивачем декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року внаслідок того, що така декларація не визнана відповідачем як податкова звітність у зв'язку із заповненням її всупереч затвердженому порядку, через що органом державної податкової служби до ТОВ «Кронасплит» по пошті направлено відповідне повідомлення від 10 листопада 2010 року №51070/28-044 про невизнання декларації як податкової звітності, в якому підставою для такого невизнання зазначено, що вказана декларація заповнена всупереч правилам, встановленим у затвердженому порядку, а саме відсутній додаток К1/1.

Між тим, вказаного листа ТОВ «Кронасплит» не отримало.

Суд неодноразово витребовував у суб'єктів владних повноважень (відповідача та третьої особи) оригінал письмового повідомлення від 10 листопада 2010 року №51070/28-044 про не визнання податкової декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року як податкової звітності та документальне підтвердження дати отримання вказаного листа-повідомлення позивачем.

Між тим, ухвали суду в цій частині виконано не було - вказаних доказів суб'єктами владних повноважень не надано.

Отже, про неприйняття органом державної податкової служби декларації з податку на прибуток підприємств за 3 квартали 2010 року позивачу відомо не було. У зв'язку з цим він був позбавлений передбаченого законодавством права надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу або оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Крім того, з листа податкового органу вбачається неприйняття вказаної декларації з інших підстав, ніж ті, які передбачені законодавством, що свідчить про неправомірність дій суб'єкта владних повноважень і порушує права та законні інтереси позивача.

Суб'єктом владних повноважень оскаржене рішення в цій частині прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права і без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на наведене порушені права позивача в цій частині також підлягають поновленню шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині нарахування штрафних (фінансових санкцій) в розмірі 170 грн. за порушення п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Керуючись статтями 160, 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кронасплит» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби, третя особа Державна податкова інспекція в Київському районі міста Донецька Державної податкової служби, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби від 28 грудня 2012 року №0013272301 в частині донарахування сум грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 510343 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 11859 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кронасплит» здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 2328,41 грн.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень, за місцезнаходженням якого розглядалася справа, і який не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову складено в повному обсязі 11 червня 2013 року.

Суддя Логойда Т. В.