Постанова

від 06.06.2013 по справі 826/274/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/274/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіапартнерство» до Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіапартнерство» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м.Києва Державної податкової служби (далі - Відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №0004832208 та №0004842208 від 19.09.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, мотивував своє рішення тим, що Позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, оскільки такі дії вчинені ним на підставі належним чином оформлених та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проте, колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт №5697/22-08/36629926 від 03.09.2012 року.

В ході перевірки контролюючим органом виявлені порушення Позивачем п.198.6 ст. 198, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України (далі - Кодекс), в результаті чого останнім занижено податок на додану вартість за перевірений період на суму 908 446,00 грн, в т.ч. за січень 2012 року на суму 326 163,00 грн, за лютий 2012 року на суму 321 236,00 грн, за березень 2012 року на суму 216 047,00 грн та завищено залишок від»ємного значення податку на додану вартість за березень 2012 року на суму 66 665,00 грн.

Як встановлено контролюючим органом під час проведення перевірки, 18.12.2009 року між Позивачем (Замовник) та ЗАТ «Телерадіокомпанія «Україна» (Виконавець) укладено договір про надання послуг №092493 (термін дії пролонгований до 31.12.2012 року на підставі Додаткової угоди №4-1 від 25.10.2011 року), згідно умов якого Виконавець взяв на себе зобов»язання надавати Замовнику послуги з розміщення в ефірі телеканалу/телеканалів на всій території мовлення Виконавця реклами та регіональної реклами клієнтів Замовника (Рекламні Послуги), а Замовник зобов»язується приймати ці рекламні послуги та оплачувати їх на умовах, передбачених цим договором.

31 січня 2012 року ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» видано Позивачу податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість 975 111,10 грн, в т.ч. №581 від 31.01.2012 року - сума податку на додану вартість 964 603,00 грн та №582 від 31.01.2012 року - сума податку на додану вартість 10 508,10 грн.

19.09.2012 року контролюючим органом винесено податкові повідомлення №0004842208 та №0004832208 про зменшення розміру від»ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 66 665,00 грн та визначено суму грошового зобов»язання за основним платежем - 908 446,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 227 112.00 грн відповідно.

Згідно визначення пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Кодексу податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями п.198.1ст.198 Кодексу встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій з:

придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п.198.6 ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Із змісту ст.201 Кодексу вбачається що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має містити обов'язкові реквізити.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Водночас, пунктом 201.10 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Отже, податкова накладна, не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, не дає покупцю права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Крім того, включення покупцем сум податку на додану вартість до податкового кредиту за податковим накладними, не зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, можливе лише у разі подання останнім разом із податковою декларацією за звітний податковий період заяви із скаргою на постачальника, який відмовився надати податкову накладну або не зареєстрував її в Єдиному реєстрі.

Так, виписані ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» податкові накладні №581, 582 від 31.01.2012 року не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, Позивач не скористався своїм правом перевірити наявність в Єдиному реєстрі виданих йому 31.01.2012 року податкових накладних №581, №582.

Також, в матеріалах справи відсутні докази про подання Позивачем заяви із скаргою на ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» стосовно нездійснення останнім реєстрації виданих податкових накладних в Єдиному реєстрі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що повідомлення про доставку документа адресату (а.с.47, 50) не є доказом реєстрації вказаних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» листом від 27 лютого 2013 року за №К-0300 повідомило Позивача про те, що 20 січня 2012 року у порядку визначеному чинним законодавством виконано реєстрацію податкових накладних від 31 січня 2012 року за №№581, 582 в Єдиному електронному реєстрі податкових накладних (а.с.88-89).

Представником Відповідача надано довідку від 29.03.2013 року за №107/18.4-07, з якої вбачається, що згідно «Журналу прийому» БД «Архів Електронної Звітності» ТОВ «Медіапартнерство» (код ЄДРПОУ 36629926) податкові накладні від 31 січня 2012 року за №№581, 582 в Єдиному реєстрі податкових накладних не реєструвались (а.с.105).

Матеріали справи не містять доказів щодо спростування вказаної інформації Відповідача.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про неправомірність включення Позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на загальну суму 975 111,10 грн відповідно податкових накладних №№581 та 582 від 31.01.2012 року, оскільки вказані податкові накладні не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та Позивачем не виконано приписи п.198.6 ст.198 та п.201.10 ст.201 ПК України.

Отже, прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення №0004832208 та №0004842208 від 19.09.2012 року є обґрунтованими та правомірними.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду, суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

За ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м.Києва Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Медіапартнерство» в задоволенні адміністративного позову до Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Бужак Н.П.

Постанова складена в повному обсязі 11 червня 2013 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.