Постанова

від 16.04.2013 по справі 801/1886/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2013 р. (10 год. 54 хв.) Справа №801/1886/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., секретар судового засідання Устінова І.В., за участю представників позивача Тарієвоої К.Г., Олійник М.Ю., представників відповідача Асрян Л.В., Сергієнко Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Центральна районна аптека № 134" Товариства з обмеженою відповідальністю "Республіканська компанія "Крим-Фармація"

до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим

про визнання протиправною та скасування вимоги.

Обставини справи: Дочірнє підприємство "Центральна районна аптека №134" Товариства з обмеженою відповідальністю "Республіканська компанія "Крим-Фармація" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ю-236 від 08.02.2013р.

Позовні вимоги ґрунтуються на Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою Пенсійного фонду України № 21-5 від 27.09.2010 року та мотивовані тим, що вказана у вимозі № Ю-236 від 08.02.2013р. заборгованість документально необґрунтована, сплата єдиного соціального внеску за січень 2011р. по ставці 36,80% та за квітень 2011р. по ставці 33,2% та 2% здійсненна позивачем повністю та у строк, передбачений ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», допущені у звіті помилки щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на думку позивача, не свідчать про несплату єдиного соціального внеску, а отже й його донарахування в розмірі 23016,33 грн., у т.ч. по ставці 36,80% на суму 22988,08 грн., по ставці 33,2% на суму 26,64 грн. та по ставці 2% на суму 1,61 грн. є безпідставним.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позові, та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували та просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Обґрунтованість своєї позиції виклали у письмових запереченнях на позов та уточнених запереченнях на позов (а.с.61-62, 94-96).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

З 28.01.2013р. по 08.02.2013р. Управлінням Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим було проведено позапланову перевірку Дочірнього підприємства "Центральна районна аптека № 134" Товариства з обмеженою відповідальністю "Республіканська компанія "Крим-Фармація" (код за ЄДРПОУ 03092675) з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладений на Пенсійний фонд України за період з 01.06.2000р. по 08.02.2013р., повноти та своєчасності перерахування авансових платежів, щодо сум страхових внесків за період з 01.01.2004р. по 20.01.2011р., щодо сум єдиного внеску, за період з 01.01.2011р. по 20.01.2013р., а також достовірності відомостей, наданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2004р. по 08.02.2013р., за результатами якої був складений акт № 17-ю від 08.02.2013р. (а.с.8-19).

Згідно із висновками наведеного акту, поміж іншого, перевіркою правильності нарахування та утримання єдиного внеску встановлено порушення п. 5, п. 6, п. 12 ст. 8 Закону України від 08.07.2010р. № 2464 та п.п. 3.1.1, п.п.п 3.2.2., п.п. 3.10 п. 3 Інструкції від 27.09.2010р. № 21-5 в результаті чого донарахований єдиний внесок на суму 23016,33 грн., у т.ч. по ставці 36,80% на суму 22988,08 грн., по ставці 33,2% на суму 26,64 грн., по ставці 2% на суму 1,61 грн.

08.02.2013р. Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим сформовано вимогу про сплату боргу за № Ю-236 на суму недоїмки - заборгованості зі сплати єдиного внеску станом на 08.02.2013р. в розмірі 23016,33 грн., яка була отримана позивачем під розпис у той же день 08.02.2013р. (а.с.26).

12.02.2013р. за № 206 позивач подав заперечення до акту перевірки № 17-ю від 08.02.2013р. (а.с.20-23), які рішенням Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим про результати розгляду скарги від 14.02.2013р. № 1598/03-05 залишені без розгляду (а.с.24-26).

12.02.2013р. позивач звернувся до відповідача із заявою № 207 про узгодження суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (а.с.27-29).

Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим, за результати розгляду наведеної заяви прийняло рішення від 14.02.2013р. № 1599/03-05, яким вимогу про сплату боргу № Ю-236 від 08.02.2013р. зашило без змін, заяву про узгодження суми недоїмки зі сплати єдиного внеску без задоволення (а.с. 30-31).

Не погодившись із зазначеною вимогою про сплату боргу№ Ю-236 від 08.02.2013р. Дочірнє підприємство "Центральна районна аптека № 134" Товариства з обмеженою відповідальністю "Республіканська компанія "Крим-Фармація" звернулось до Окружного адміністративного суду із адміністративним позовом щодо її оскарження.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинен він дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Законом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України від 08.07.2010, № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі Закон № 2464).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктом 3 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску. Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та Державною податковою адміністрацією України проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з Державною податковою адміністрацією України за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Базою нарахування єдиного внеску є суми нарахованої заробітної плати з видами виплат, які включають основу та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні витрати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим п. 1 ч. 1 ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Згідно з частинами 8, 12 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій органами Пенсійного фонду України, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів передбачено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289 (далі Інструкція).

Нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками передбачені розділом 4 Інструкції.

Відтак, нараховані за відповідний базовий звітний період суми єдиного внеску сплачуються платниками не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок. Базовим звітним періодом є календарний місяць. (п.п. 4.3.6 п. 4.3 розділу 4 Інструкції).

У пункті 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 визначено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом.

Згідно із частиною 4 статті 25 Закону 2464 територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Підпунктом "б" п. 6.3 розділу 6 Інструкції передбачено, що органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки, якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У випадку "б" та/або "в" вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

У п. 6.4. розділу 6 Інструкції зазначено, що вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, актів звірок з органами податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи).

У судовому засіданні представники позивача пояснили, що розбіжності, виявлені в ході перевірки, виниклі внаслідок помилок, допущених при формуванні Додатку 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування при зазначені грошових показників, а саме не була зазначена сума нарахованого та сплаченого єдиного внеску: на суму заробітної плати особам, які працюють на умовах трудового договору у розмірі 36,80% у січні 2011р. по рядку 3.1.1 - 22988,08 грн.; по тимчасовій непрацездатності особам, які працюють на умовах трудового договору в розмірі 33,2% у квітні 2011р. по рядку 3.3 - 26,64 грн.; а також не була зазначена сума утриманого єдиного внеску особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) в розмірі 2% у квітні 2011р. по рядку 5.5 - 1,61 грн.

Представники позивача зазначили, що єдиний внесок за січень та квітень 2011р. був нарахований, обчислений та сплачений своєчасно та в повному обсязі.

В матеріалах справи є звіти позивача з єдиного внеску за січень та квітень 2011р. (а.с. 78-80, 81-83).

З зазначених звітів вбачається, що у звіті за січень 2011р. у рядку 3.1.1 зазначена сума - 0,00, у звіті за квітень у рядках 3.3 та 5.5. зазначена сума - 0,00.

Проте, банківські виписки, наявні у матеріалах справи, свідчать про те, що позивачем до граничного строку сплати єдиного внеску за січень 2011р., тобто до 20.02.2011р., був перерахований єдиний внесок по ставці 36,80% в розмірі 22988,08 грн., а саме: 19.01.2011р. в сумі 6000,00 грн., 20.01.2011р. в сумі 6000,00 грн., 20.01.2011р. в сумі 1750,00 грн., 26.01.2011р. в сумі 300,00 грн., 07.02.2011р. в сумі 8938,09 грн. (а.с. 40, 44, 45, 46,48)., а також за квітень 2011р., був перерахований єдиний внесок 20.05.2011р. по ставці 33,2% в сумі 26,64 грн. (а.с. 42) та 20.05.2011р. по ставці 2% в сумі 1,61 грн. (а.с. 43).

Разом з цим, з довідки відповідача № 296 від 09.04.2013р. та картки особового рахунку платника єдиного внеску слідує, що позивач не має заборгованості по єдиному внеску (а.с. 92, 93).

Досліджені судом документи свідчать про те, що допущена позивачем помилка в наданих до відповідача звітів за січень та квітень 2011р. не спричинила буд-яких наслідків щодо своєчасності та повноти виконання ним свого обов'язку по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, вина позивача полягає лише в припущенні помилки при складанні звітності, тобто є методологічною (арифметичною) помилкою чи опискою, допущеною страхувальником.

За зазначених обставин, з урахуванням сплати позивачем єдиного внеску по ставці 36,80 % за січень 2011р. та по ставці 33,2% та 2% за квітень 2011р., відсутністю заборгованості позивача з єдиного внеску, що підтверджено довідкою від 09.04.2013р. № 296 та карткою особового рахунку платника єдиного внеску, суд приходить до висновку про відсутність у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску станом на 08.02.2013р. в загальному розмірі 23016,33 грн., а отже формування вимоги про сплату боргу № Ю-236 від 08.02.2013р. є неправомірним.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що спірна вимога про сплату боргу № Ю-236 від 08.02.2013р. не може бути визнана такою, що прийнята на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно, в зв'язку з чим, вона є протиправною та підлягає скасуванню.

З урахуванням вказаного суд не приймає до уваги доводи відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

Зазначена позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.11р. № 2135/11/13-11.

В зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача за рахунок коштів на утримання відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 264,57 грн., здійснення сплати якого документально підтверджено квитанцією № 22670.722.2 від 20.02.2013р. (а.с.2) та квітанцією2739.57.1 від 11.03.2013р. (а.с. 37)

Під час судового засідання, яке відбулось 16.04.2013 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі складено 22.04.2013 року.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим № Ю-236 від 08.02.2013р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Центральна районна аптека № 134" Товариства з обмеженою відповідальністю "Республіканська компанія "Крим-Фармація" (код за ЄДРПОУ 03092675) 264,57 грн. судового збору, шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Кузнякова С.Ю.