Ухвала

від 12.12.2013 по справі 801/1886/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" грудня 2013 р. м. Київ К/800/44134/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я., Черпіцької Л.Т.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду в Залізничному районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 квітня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2013 року

у справі № 801/1886/13-а

за позовом Дочірнього підприємства «Центральна районна аптека № 134» Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим-Фармація»

до Управління Пенсійного фонду в Залізничному районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим

про визнання протиправною та скасування вимоги

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2013 року Дочірнє підприємство «Центральна районна аптека № 134» Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим-Фармація» (далі - Підприємство) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Управління Пенсійного фонду в Залізничному районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим (далі - Управління ПФУ) про визнання протиправною та скасування вимоги від 08.02.2013 №Ю-236.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.04.2013, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2013, позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим від 08.02.2013 № Ю-236. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Центральна районна аптека № 134» Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим-Фармація» (код за ЄДРПОУ 03092675) 264,57 грн. судового збору шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Управління ПФУ оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення - про відмову у позові.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, Управлінням ПФУ проведено позапланову перевірку Дочірнього підприємства «Центральна районна аптека № 134» Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія "Крим-Фармація», за результатами якої складено акт від 08.02.2013 № 17-ю.

Згідно з висновками акта перевірки позивачем порушено пункти 5, 6, 12 статті 8 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) та підпунктів 3.1.1, 3.2.2, 3.10 пункту 3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-5 (далі - Інструкція - № 21-5 ), в результаті чого донарахований єдиний внесок на суму 23 016,33 грн., у т.ч. за ставкою 36,80% на суму 22 988,08 грн., за ставкою 33,2% на суму 26,64 грн., за ставкою ставці 2% на суму 1,61 грн.

08.02.2013 Управління ПФУ сформувало вимогу про сплату боргу № Ю-236 на суму недоїмки - заборгованості зі сплати єдиного внеску станом на 08.02.2013 в розмірі 23 016,33 грн., яка була отримана позивачем.

Разом з тим єдиний внесок за січень та квітень 2011 року був нарахований, обчислений та сплачений своєчасно та в повному обсязі, що підтверджено банківськими виписками до граничного строку сплати єдиного внеску за січень 2011, тобто до 20.02.2011, був перерахований єдиний внесок по ставці 36,80% в розмірі 22 988,08 грн., а також за квітень 2011 року був перерахований єдиний внесок 20.05.2011 по ставці 33,2% в сумі 26,64 грн. та 20.05.2011 по ставці 2% в сумі 1,61 грн.

З довідки відповідача від 09.04.2013 № 296 та картки особового рахунку платника єдиного внеску судами установлено, що позивач не має заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Також судами попередніх інстанцій установлено, що розбіжності між поданою позивачем звітністю та фактичною сплатою єдиних внесків виниклі внаслідок помилок, допущених при формуванні позивачем Додатку 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування при зазначені грошових показників, а саме не була зазначена сума нарахованого та сплаченого єдиного внеску: на суму заробітної плати особам, які працюють на умовах трудового договору у розмірі 36,80% у січні 2011 року по рядку 3.1.1 - 22 988,08 грн.; по тимчасовій непрацездатності особам, які працюють на умовах трудового договору в розмірі 33,2% у квітні 2011 року по рядку 3.3 - 26,64 грн.; а також не була зазначена сума утриманого єдиного внеску особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) в розмірі 2% у квітні 2011 року по рядку 5.5 - 1,61 грн.

Задовольняючи позов по суті, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з урахуванням сплати позивачем єдиного внеску по ставці 36,80 % за січень 2011 року та по ставці 33,2% та 2% за квітень 2011 року, відсутністю заборгованості позивача зі сплати єдиного внеску, у Підприємства відсутня недоїмка зі сплати єдиного внеску станом на 08.02.2013 в загальному розмірі 23 016,33 грн., а отже формування вимоги про сплату боргу № Ю-236 є неправомірним.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованим висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Базою нарахування єдиного внеску є суми нарахованої заробітної плати з видами виплат, які включають основу та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні витрати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» , та суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно з частинами 8, 12 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

У пункті 6 частини першої статті 1 Закону № 2464 визначено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом.

Згідно із частиною 4 статті 25 Закону 2464 територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Ураховуючи, що Підприємством своєчасно та в повному обсязі сплачено єдиний соціальний внесок за січень, квітень 2011 року, колегія суддів дійшла висновку про незаконність оспорюваної вимоги від 08.02.2013 № Ю-236 щодо сплати позивачем недоїмки зі сплати єдиного внеску за січень, квітень 2011 року в сумі 23 016,33 грн.

У той же час, відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 №2135/11/13-11 у резолютивній частині судових рішень слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень-відповідача.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги спростовуються викладеним та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду в Залізничному районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 квітня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2013 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 1 КАС України.