Ухвала

від 06.06.2013 по справі 0670/914/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" червня 2013 р. м. Київ К/800/12307/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у письмовому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.09.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013

у справі № 0670/914/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕМЬ»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕМЬ» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення, стягнути суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.09.2012, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕМЬ» задоволено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.09.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «КЕМЬ» у задоволені позовних вимог. Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що посадовими особами Державної відповідача проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт №392/23-1/36389780/0110 від 20.01.2012 року.

Актом зафіксовано такі порушення:

- пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме в період з 01.07.2010 р. по 31.03.2011 р. до складу валових витрат віднесено витрати по сплаті процентів за борговими зобов'язаннями, що не пов'язані з веденням господарської діяльності. На думку органу державної податкової служби, ТОВ "Кемь" частину отриманих кредитних коштів на підставі договорів від ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень", цільове призначення кредитних коштів - поповнення обігових коштів, відсоткова ставка по договору 22%-25%, передавало в безпроцентну позику юридичним особам - ТОВ "Ювента - Бета" та ТОВ "Саніко". Таке використання кредитних коштів не призвело до отримання доходу та відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями) не може вважатися господарською діяльністю.

- п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 та п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - ТОВ "Кемь" зайво відображено у складі валових витрат понесені витрати, які не підтверджені належним чином оформленими документами обліку на загальну суму 114501 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки 06.02.2012 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000352301 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі розміром 60825 грн., з яких: 54035 грн. - основний платіж; 6790 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Позивач не погоджується із даним податковим повідомленням-рішенням частково - в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі розміром 44271 грн., з яких: 37554 грн. - основний платіж; 6717 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У відповідності до пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕМЬ» та ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» укладені договори про відкриття кредитних ліній.

Позивач частину отриманих коштів ні підставі договорів ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» цільове призначення кредитних коштів - поповнення обігових коштів, відсоткова ставка по договору 22-25% передавало кошти в безпроцентну позику ТОВ «Ювента- Бета» та ТО» «Саніко».

За змістом п. 1.32 ст. 1 та пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на сплату відсотків за користування кредитом до складу валових витрат є зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника. Необхідною ж умовою ведення господарської діяльності є здійснення господарських операцій (як прибуткових, так і збиткових), тобто дій або подій, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Суди попередніх інстанцій при вирішенні спору дійшли висновку про правомірність віднесення товариством відсотків за користування банківськими кредитами до складу валових витрат виробництва та обігу з огляду на використання кредитів у власній господарській діяльності, що передбачено пп. 5.5.1. п. 5.5 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Зі змісту пп. 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Судом також встановлено, що у вказаному періоді, позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Саніко", що підтверджено відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Між позивачем та ТОВ "Саніко" 01.07.2010 року укладено договір №5237/9811 про надання послуг з обслуговування та ремонту автомобільних транспортних засобів, на виконання умов якого, ТОВ "Саніко" зобов'язувалось надавати послуги позивачу з обслуговування ремонту автомобільних транспортних засобів.

Згідно п.2 розділу 2 "Положення про документальне забезпечення записів про бухгалтерський облік" «Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення».

Судами попередніх інстанцій не досліджено, які фактичні витрати ТОВ «Саніко» були понесені на виконання договору №5237/9811, оскільки позивачем не надано інформації про те, які запасні частини, комплектуючі деталі, складові частини надані ТОВ «Санько» для надання послуг позивачу.

Судами попередніх інстанцій не досліджено чи призвела передача коштів в безпроцентну позику ТОВ «Ювента-Бета» та ТОВ «Саніко» до отримання доходу у позивача, що є необхідною умовою для віднесення процентів, нарахованими банком, за залученим кредитними коштами до складу валових витрат.

Згідно ч.2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.09.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 у справі № 0670/914/12 слід задовольнити частково, рішення судів скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210-232, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.09.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 у справі № 0670/914/12 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

Судді С.Е. Острович

О.І. Степашко