Рішення

від 05.06.2013 по справі 910/6230/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6230/13 05.06.13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трініті-БС», м.Київ, ЄДРПОУ 32491363

до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву, м.Київ, ЄДРПОУ 19030825

про визнання права користування майном

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Уманець С.Г. - по дов.

від відповідача: Ємець Ю.В. - по дов.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні 25.04.2013р. оголошувалась перерва до 14.05.2013р., 14.05.2013р. - до 04.06.2013р., 04.06.2013р. - до 05.06.2013р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трініті-БС», м.Київ звернулось до господарського суду м.Києва з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву, м.Київ про визнання права користування державним нерухомим майном площею 250,1 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Київ, вул.Уманська, 47-а за Товариством з обмеженою відповідальністю «Трініті-БС» шляхом продовження строку дії договору оренди №953 нерухомого майна, що належить до державної власності, який укладений 02.09.2004р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м.Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трініті-БС».

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що укладений з відповідачем договір оренди №953 від 02.09.2004р. було неодноразово продовжено на той самий строк і на тих самих умовах, що визначені цим договором, з огляду на відсутність повідомлення Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву про припинення чи зміну вказаного договору оренди. За твердженням позивача, в останнє договір було продовжено 02.12.2012р. на строк до 02.11.2013р.

Відповідач в поясненнях вих.№300-10/4674 від 25.04.2013р. проти задоволення позову заперечив, оскільки, за твердженням відповідача, договір оренди №953 від 02.09.2004р. припинив свою дію 02.04.2009р. у зв'язку з направленням Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м.Києву на адресу позивача листа №30-04/4841 від 23.04.2009р.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (ст.759 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

За приписами ст.5 зазначеного Закону України орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Орендарями згідно з цим Законом можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства (ч.1 ст.6 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Як встановлено судом, 02.09.2004р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м.Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трініті-БС» (орендар) було укладено договір оренди №953 нерухомого майна, що належить до державної власності.

За змістом п.1 укладеного договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, площею 599,91 кв.м, яке розміщено за адресою: м.Київ, вул.Уманська, 47-а, що знаходиться на балансі Київської дистанції цивільних споруд і водопостачання Державного територіально-галузевого об'єднання «Південна-Західна залізниця», вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 31.05.2004р. 481 000 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення спортивного закладу.

Відповідно до п.2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

Акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна за адресою: м.Київ, вул.Уманська, 47-А, був підписаний представниками сторін 02.09.2013р.

Договір було укладено на 11 місяців - з 02.09.2004р. по 02.08.2005р. включно (п.10.1 договору).

При цьому, в п.10.5 договору оренди №953 від 02.09.2004р. сторонами було передбачено, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом 1 місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

03.07.2006р. позивачем та відповідачем було укладено додатковий договір №1 про внесення змін і доповнень до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності за №953 від 02.09.2004р., пунктом 1 якого було передбачено, що орендар повертає орендодавцю частину орендованого майна загальною площею 349,81 кв.м по акту приймання-передачі.

В результаті підписання вказаної вище додаткової угоди пункт 1.1 договору оренди №953 від 02.09.2004р. був викладений в новій редакції, відповідно до якої предметом договору визначено державне нерухоме майно, площею 250,1 кв.м, яке розміщено за адресою: м.Київ, вул.Уманська, 47-а, що знаходиться на балансі Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1 Державного територіально-галузевого об'єднання «Південна-Західна залізниця».

В подальшому, 01.05.2007р. сторонами укладено додатковий договір №2 про внесення змін до договору оренди №953 від 02.09.2004р., яким, у тому числі, внесено зміни до п.1.1 спірного правочину та передбачено, що майно передається з метою розміщення офісу.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що строк дії спірного договору оренди №953 від 02.09.2004р. дійсно неодноразово продовжувався на той самий термін і на тих самих умовах в порядку п.10.5 вказаного правочину, що відповідачем не заперечується. Зокрема, про дію спірного договору оренди після закінчення строку, передбаченого п.10.1 договору, свідчить укладення сторонами додаткових угод до нього №1 від 03.07.2006р. та №2 від 01.05.2007р.

06.03.2012р. позивач, вважаючи що договір не припинявся та продовжує діяти, звернувся до відповідача з листом вих.№1-03/12 про внесення змін до договору оренди №953 від 02.09.2004р. в частині продовження строку його дії з урахуванням оцінки об'єкту оренди.

Вказаний лист було направлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Трініті-БС» на виконання ч.2 ст.11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якої оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди.

В судовому засіданні 04.06.2013р. відповідач проти факту направлення йому та отримання зазначеного вище листа не заперечив. Одночасно, в матеріалах справи не міститься доказів направлення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м.Києву відповіді на вказаний лист позивача.

При цьому, за твердженням відповідача, в останнє строк дії договору №953 від 02.09.2004р. продовжувався у 2008р., з огляду на що днем закінчення строку дії правочину є 02.04.2009р.

В обґрунтування наданих заперечень Регіональне відділення Фонду державного майна України по м.Києву посилається на лист вих.№30-04/4841 від 23.04.2009р., що адресований Товариству з обмеженою відповідальністю «Трініті-БС», яким повідомляється, що договір може бути продовжено за певних умов, а саме якщо орендарем до 15.05.2009р. буде подано необхідні документи для участі у конкурсі на право оренди займаного ним раніше приміщення. При цьому, відправником вказано, що у разі ненадання відповіді або документів у вказаний термін, договір оренди №953 від 02.09.2004р. вважатиметься припиненим.

За таких обставин, як вказує позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Трініті-БС» було змушено звернутися до суду з розглядуваним позовом з метою захисту його права користування державним нерухомим майном площею 250,10 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Київ, вул.Уманська, 47-а, за договором оренди №953 від 02.09.2004р., оскільки відповідач його прав на вказане майно не визнає та проти продовження дії договору оренди заперечує.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції від 29.06.2004р., чинній на момент укладення спірного правочину, термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Як вказувалось вище, пунктом 10.1 спірного правочину було передбачено, що договір укладено на 11 місяців - з 02.09.2004р. по 02.08.2005р. включно.

Одночасно, згідно з ч.2 ст.17 зазначеного вище Закону України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічне положення викладено сторонами і в п.10.5 договору оренди №953 від 02.09.2004р., відповідно до якого у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом 1 місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

При цьому, виходячи з аналізу викладених норм закону та положень договору, вбачається, що про продовження дії договору свідчить саме відсутність заяви однієї із сторін про його припинення або зміну.

Тобто, для припинення дії договору оренди в порядку, передбаченому ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», необхідним є не лише складення відповідної заяви орендодавцем, а й обов'язкове доведення її змісту до відома орендаря.

Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно зі ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ухвалою від 01.04.2013р. відповідача було зобов'язано надати суду докази направлення на адресу позивача листа про припинення договору №953 від 02.09.2004р. оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, та докази його отримання позивачем.

В підтвердження направлення позивачу листа вих.№30-04/4841 від 23.04.2009р. про припинення дії договору відповідачем надано суду копію списку згрупованих внутрішніх листів, а саме рекомендованих листів з повідомленням, які були відправлені Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м.Києву 28.04.2009р. та два фіскальні чеки від 28.04.2009р.

Дослідивши надані відповідачем копії списку відправлених листів та двох фіскальних чеків від 28.04.2009р., оцінивши їх відповідно до вимог ст.ст.32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, суд не приймає вказані документи як належні докази на підтвердження направлення позивачу та отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Трініті-БС» заяви про припинення дії договору оренди.

При цьому, господарський суд виходить з того, що згідно з формою №103 «Список згрупованих внутрішніх листів, бандеролей з оголошеною цінністю, посилок, прямих контейнерів (поштових переказів)», яка затверджена Наказом №139 від 12.07.2002р. Держкомзв'язку України, в графі другій вказаної форми обов'язково зазначається повна адреса одержувача.

Проте, наданий відповідачем список згрупованих внутрішніх листів від 28.04.2009р. не відповідає формі, затвердженій Наказом №139 від 12.07.2002р. Держкомзв'язку України. Зокрема, з представленого документу не вбачається, що лист вих.№30-04/4841 від 23.04.2009р. відповідача було направлено саме на юридичну адресу місцезнаходження позивача: м.Київ, вул.Кіквідзе, буд.13.

Одночасно, представлені фіскальні чеки підтверджують лише надання послуг поштового зв'язку, але не свідчать, що направлено було саме листи, які перелічені у наданому відповідачем списку. Інформацію про адресу одержувача вони також не містять, а вказаний у фіскальному чеці №9992 від 28.04.2009р. поштовий індекс не співпадає з індексом адреси місцезнаходження позивача.

Крім того, як вбачається зі змісту досліджуваного списку від 28.04.2009р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м.Києву направлялись рекомендовані листи з повідомленням, проте жодного повідомлення про вручення позивачу поштового відправлення відповідачем суду не надано. Описи вкладення до конвертів також відсутні.

Таким чином, за висновками суду, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м.Києву не було доведено належними та допустимими доказами факту повідомлення позивача про припинення спірного договору шляхом направлення листа вих.№30-04/4841 від 23.04.2009р.

Навпроти, як вбачається з журналу реєстрації вхідної кореспонденції Товариства з обмеженою відповідальністю «Трініті-БС», який надано на вимогу суду, позивач лист вих.№30-04/4841 від 23.04.2009р. відповідача не отримував.

Будь-яких інших листів, надісланих орендодавцем в порядку ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п.10.1 договору оренди №953 від 02.09.2004р., Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м.Києву суду представлено не було.

За таких обставин, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів повідомлення позивача про припинення спірного договору шляхом направлення листа вих.№30-04/4841 від 23.04.2009р., господарський суд встановив, що договір оренди №953 від 02.09.2004р. нерухомого майна, що належить до державної власності, припинено не було, термін його дії неодноразово продовжувався, а в останнє - 02.12.2012р. в строк до 02.11.2013р.

При цьому, господарський суд враховує, що фактично орендар продовжує використовувати орендоване приміщення за адресою: м.Київ, вул.Уманська, буд.47-А. Доказів повернення майна по акту приймання - передачі згідно з п.2.4 договору матеріали справи не містять.

Одночасно, згідно з платіжними дорученнями, представленими суду позивачем, та довідкою, наданою відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Трініті-БС» сплачується орендна плата за спірним договором, починаючи з 2004 року по 2013 рік.

Разом з тим, відповідач, хоча проти продовження строку дії договору заперечує, проте сплачені позивачем грошові кошти на підставі договору №953 від 02.09.2004р. не повернув. В матеріалах справи відсутні докази звернення Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трініті-БС» з пропозицією повернути безпідставно одержані грошові кошти. Навпроти, як вбачається з представлених документів, декілька разів у період з 2010-2011р.р. відповідачем нараховувалась позивачу пеня за несвоєчасну сплату орендної плати.

Наразі, як свідчать матеріали справи, 12.12.2012р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Трініті-БС» було укладено з Приватним акціонерним товариством «Страхова група «Ю.БІ.АЙ» договір №207-6-201/12 КЦСП добровільного страхування майна, за умовами якого позивачем було застраховано нерухоме майно - адміністративне приміщення загальною площею 250,1 кв.м, яке знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Уманська, 47А.

Одночасно, судом не береться до уваги посилання відповідача на рішення від 16.03.2010р. господарського суду м.Києва по справі №16/28, яке, на його думку, має преюдиціальне значення для даної справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням від 16.03.2010р. господарського суду м.Києва, яке залишено без змін постановою від 31.08.2010р. Київського апеляційного господарського суду, задоволено позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву, а саме зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Трініті-БС» звільнити та повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м.Києву державне нерухоме майно загальною площею 250,1 кв.м, яке розташовано за адресою: м.Київ, вул.Уманська, 47-а.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Господарський суд зауважує, що в основу судового рішення про задоволення позову щодо звільнення та повернення орендованого майна були покладені висновки суду про припинення дії договору оренди №953 нерухомого майна, що належить до державної власності, який укладений 02.09.2004р.

Проте, господарським судом у справі №16/28 не досліджувались обставини стосовно направлення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м.Києву листа вих.№30-04/4841 від 23.04.2009р. та отримання його Товариством з обмеженою відповідальністю «Трініті-БС». Судом у процесуальному документі було лише зазначено про існування вказаного листа, але не досліджено та не встановлено факту його направлення орендодавцем та отримання орендарем.

Одночасно, в межах розглядуваної справи сторонами були представлені документи щодо поштового обігу між позивачем та відповідачем, в результаті надання оцінки в порядку норм господарського процесуального судочинства яким суд дійшов до протилежних висновків відносно продовження строку дії договору оренди №953 від 02.09.2004р.

За таких обставин, враховуючи, що відповідно до судових рішень першої та апеляційної інстанцій предметом дослідження у справі №16/28 не були документи щодо направлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Трініті-БС» листа про припинення спірного договору, висновки суду у справі №16/28 не можуть братися до уваги при розгляді справи №910/6230/13.

За приписами ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Частиною 1 ст.15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України визначено основні способи захисту цивільних прав та інтересів.

З огляду на положення зазначених норм та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Наразі, одним із способів захисту прав суб'єктів господарювання відповідно до вимог ст.16 Цивільного кодексу України є визнання права.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності. Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

Відповідно до п.6.1 спірного договору орендар має право використовувати орендоване майно підприємства відповідно до його призначення та умов договору.

Враховуючи, що відповідач за своєю правовою позицією не визнає право позивача на користування об'єктом оренди за договором №953 від 02.09.2004р., з огляду на встановлений судом факт продовження строку дії спірного правочину, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання за позивачем права користування державним нерухомим майном площею 250,1 кв.м, що розташовано за адресою: м.Київ, вул.Уманська, 47-а.

Таким чином, з огляду на встановлені вище обставини справи, враховуючи, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними належними та допустимими доказами, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Трініті-БС», м.Київ до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву, м.Київ про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Трініті-БС» права користування державним нерухомим майном площею 250,1 кв.м., яке розташовано за адресою: м.Київ, вул.Уманська, 47-а, шляхом продовження строку дії договору оренди №953 нерухомого майна, що належить до державної власності, який укладений 02.09.2004р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м.Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трініті-БС».

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трініті-БС», м.Київ до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву, м.Київ про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Трініті-БС» права користування державним нерухомим майном площею 250,1 кв.м., яке розташовано за адресою: м.Київ, вул.Уманська, 47-а, шляхом продовження строку дії договору оренди №953 нерухомого майна, що належить до державної власності, який укладений 02.09.2004р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м.Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трініті-БС».

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Трініті-БС» (01103, м.Київ, Печерський район, вул.Кіквідзе, буд.13, ЄДРПОУ 32491363) право користування державним нерухомим майном площею 250,1 кв.м., яке розташовано за адресою: м.Київ, вул.Уманська, 47-а, шляхом продовження строку дії договору оренди №953 нерухомого майна, що належить до державної власності, який укладений 02.09.2004р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м.Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трініті-БС».

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву (01032, м.Київ, Шевченківський район, бул.Тараса Шевченка, буд.50-Г, ЄДРПОУ 19030825) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трініті-БС» (01103, м.Київ, Печерський район, вул.Кіквідзе, буд.13, ЄДРПОУ 32491363) судовий збір в сумі 1147 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 05.06.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 10.06.2013р.

Суддя М.О. Любченко