Ухвала

від 04.06.2013 по справі 826/1259/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1259/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

04 червня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Губської О.А. та Кучми А.Ю.,

при секретарі - Меєчко К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державного територіально - галузевого об'єднання «Південно - Західна залізниця» до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.01.2013 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Державне територіально - галузеве об'єднання «Південно - Західна залізниця» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі - відповідач або податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 16.01.2013 року №0000064210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 3254438 грн., де 3026267 грн. - основний платіж, 228171 грн. - штрафні (фінансові) санкції та №0000054210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 2993593 грн., в тому числі основний платіж - 2394874 грн., та штрафні (фінансові) санкції - 598719 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 березня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та як свідчать матеріали справи, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного територіально - галузевого об'єднання «Південно - Західна залізниця» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Твема-Дніпро», ТОВ «Вінада-ТЕК», ТОВ «ВТП «Транстехніка», ТОВ «Лотта», ТОВ «Спецбудкомплекс», ТОВ «Фінансова - правова група «Моноліт», ТОВ «Фірма «Скала», ТОВ «Київський машинобудівний завод», ТОВ «Торговельний дім «Сез», ТОВ Укртрансзапчастина», ТОВ «Юніто Техальянс», ТОВ «Ентхілл» за період з 01.10.2010 року по 30.09.2012 року, під час проведення якої встановлено порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.3, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.1, 138.2 статті 138, п. 139.1.9 статті 139, п. 140.2 статті 140 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 3 026 267грн., в тому числі по періодам: 4 квартал 2010 року - 832 506грн., 1 квартал 2011 року - 807 859грн., 2 квартал 2011 року - 275 103грн., 2-3 квартали 2011 року - 586 140грн., 2-4 квартали 2011 року - 1 305 727грн., 1 квартал 2012 року - 20 790грн., півріччя 2012 року - 45 082грн., 3 квартали 2012 року - 80 175грн.; п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на суму 2 394 874грн., в тому числі по періодам: грудень 2010 року - 2 140 266грн., липень 2011 року - 47 351грн., листопад 2011 року - 92 062грн., грудень 2011 року - 111 751грн., березень 2012 року - 1 426грн., квітень 2012 року - 2 018грн.

За результатами зазначеної перевірки було складено акт №2/42-10/04713033 від 03.01.2013 року на підставі висновків якого податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000064210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток всього на суму 3 254438 грн., в тому числі основний платіж - 3 026267 грн. та штрафні санкції - 228171 грн. та №0000054210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 2 993593 грн., в тому числі основний платіж - 2 394874 грн. та штрафні санкції - 598719 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що в період який перевірявся податковим органом позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Твема-Дніпро», ТОВ «Вінада-ТЕК», ТОВ «ВТП «Транстехніка», ТОВ «Лотта», ТОВ «Спецбудкомплекс», ТОВ «Фінансова - правова група «Моноліт», ТОВ «Фірма «Скала», ТОВ «Київський машинобудівний завод», ТОВ «Торговельний дім «Сез», ТОВ Укртрансзапчастина», ТОВ «Юніто Техальянс», ТОВ «Ентхілл».

На підставі виписаних вищезазначеними підприємствами податкових накладних по вказаним контрагентам позивачем було задекларовано податковий кредит з ПДВ. При проведенні перевірки податковим органом було зроблено висновок, що відповідач заперечував реальність операцій купівлі-продажу (поставки) позивачу товарно - матеріальних цінностей його контрагентами, оскільки вони перебували у господарських відносинах з третіми товариствами, які на думку податкового органу порушили законодавство України або не були знайдені податковими інспекціями за місцем реєстрації.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

У відповідності до п. 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3 ст.198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 ПКУ, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів, вартість яких відноситься до валових витрат підприємства. Виходячи з цього, для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як було встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, що право позивача на податковий кредит підтверджується податковими накладними, виданими ТОВ «Твема-Дніпро», ТОВ «Вінада-ТЕК», ТОВ «ВТП «Транстехніка», ТОВ «Лотта», ТОВ «Спецбудкомплекс», ТОВ «Фінансова - правова група «Моноліт», ТОВ «Фірма «Скала», ТОВ «Київський машинобудівний завод», ТОВ «Торговельний дім «Сез», ТОВ Укртрансзапчастина», ТОВ «Юніто Техальянс», ТОВ «Ентхілл».

Крім того, станом на момент вчинення та виконання господарських договорів вищевказані контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право видавати податкові накладні, в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на час здійснення господарських операцій постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, мали свідоцтво про реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців, а тому позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за недостовірність відомостей про них, які наведені у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Висновок в акті перевірки податкового органу про реальність операцій купівлі-продажу (поставки) товарів позивачу товарно-матеріальних цінностей його контрагентами, оскільки останні перебували у господарських відносинах з третіми товариствами, які на думку податкового органу, порушували законодавство України або просто не знаходились за місцем реєстрації, колегія суддів вважає необґрунтованим, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Інших підстав для визнання правочину нікчемним чинним законодавством України не передбачено у зв'язку з чим, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством встановлено, що фіктивний правочин (оспорюваний правочин) може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку, а не актом перевірки податкового органу.

Крім цього, у відповідності до п.138.2 ст.138 ПКУ витрати, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, які підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ не включаються до складу витрат ті, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки витрати понесені позивачем підтверджуються відповідними первинними документами, вони повинні входити у формування об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи податкового органу щодо збільшення сум податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість з тих підстав, що його контрагенти не виконали свого зобов'язання щодо декларування та сплати названого податку до бюджету, оскільки це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для таких осіб, є необґрунтованими.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 березня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: О.А. Губська

А.Ю. Кучма

Повний текст ухвали виготовлено 07.06.2013р.

.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Губська О.А.

Кучма А.Ю.