Ухвала

від 05.06.2013 по справі 2а-6387/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 р. Справа № 535/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Нос С.П., Рибачука А.І.,

з участю секретаря судового засідання: Драбчук М.С.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року у справі № 2а-6387/11/1370 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Львівське Автотранспортне підприємство 24657" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Львівське Автотранспортне підприємство 24657» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова з вимогами визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 11.02.2011 року № 0000302302/0/5236, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 48 893,06 грн;

- від 11.05.2011 року № 000132302/16319, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 39371,54 грн

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту від 19.01.2011 року № 56/23-2/03117636 відповідача, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач в обґрунтування позовних вимог додатково зазначає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів. Вважає, що відповідач не довів фактів безтоварності операцій. Крім того, позивач зазначає, що наявність усіх первинних документів: договорів, актів виконаних робіт, накладних, шляхових листів, ліцензій, доказів видання довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, платіжних доручень, податкових накладних є достатньою підставою для включення до валових витрат сум сплачених за послуги та товари і до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість. На думку позивача, відповідність операцій з придбання послуг та товарно-матеріальних цінностей у ПП "Львів Проектбуд Реставрація", ПП "Киричук", ПП "Перфектбуд" виду його господарської діяльності з метою отримання прибутку свідчить про безпідставність та необґрунтованість висновку відповідача про порушення норм діючого законодавства з оподаткування.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року адміністративний позов задоволено повністю.

З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В апеляційній скарзі зазначає, що рішення прийняте без дослідження всіх деталей по справі, зокрема не досліджені дані про відсутність транспортних засобів і найманих працівників в контрагентів позивача.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Представник позивача повідомив суд, про те, що на час розгляду справи позивачем змінено назву і відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивачем у справі є - Товариство з обмеженою відповідальністю "Левандівка-Авто"(ТзОВ "Левандівка-Авто"). Викладене і не заперечується відповідачем.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.10.2007 року по 30.09.2010 року та з питань дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року. За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки від 19.01.2011 р. №56/23-2/03117636.

На основі наведеного акту 11.02.2011 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова винесено п'ять податкових повідомлень-рішень, які оскаржено позивачем до ДПА у Львівській області.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 26.04.2011 року №11448/10/25-005/877 залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 11.02.2011 року: №0000302302/0/5236, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 39114,45 грн і застосовано до позивача штрафну санкцію у розмірі 9778,61 грн та частково скасовано у сумі 51178,77 грн основного платежу з податку на прибуток та 12794,69 грн застосованої штрафної (фінансової) санкції податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 11.02.2011 року № 0000292302/0/5233, яким було збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на 82676,00 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 20669,00 грн, решта податкові повідомлення рішення скасовані повністю.

Після розгляду скарги ДПІ у Залізничному районі направило позивачу податкове повідомлення-рішення № 0001312302/16319 від 11.05.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на 31497,23 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 7874,31 грн.

Зокрема відповідачем зазначається удаваність придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг від ПП «Киричук», ПП «Львів Проектбуд Реставрація» та ПП «Перфектбуд», а отже неправомірне їх включення до валових витрат.

У п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94 зазначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону вказано, що, до складу валових витрат включаються, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

П. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону передбачено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 даного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається будь-яка дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка із подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів, або дата оприбуткування платником податку товарів.

Підставою для включення до валових витрат сум є дані первинних документів.

Ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Судом першої інстанції вірно застосовано п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 №88, визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно, доказами є документи які підтверджують факти передачі товарів чи надання послуг (договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, платіжні доручення) , а також документи які підтверджують факти отримання позивачем таких товарів чи послуг та використання їх у власній господарській діяльності (реєстр виданих довіреностей на отримання матеріальних цінностей, шляхові листи вантажного автомобіля, договори з його покупцями чи замовниками, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, платіжні доручення).

П. 1.7. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

П. 7.5. ст. 7 цього Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

П. п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Оскільки перевіркою не зафіксований факт наявності в податковій накладній недоліків або порушення порядку їх видачі, що свідчить про їх належність як первинного документу то судом першої інстанції правильно встановлено, що податкова накладна, виписана для позивача його контрагентом містила всі, передбачені п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" реквізити. А отже податковий кредит, сформований позивачем на підставі господарських операцій з вказаною особою, вважається підтвердженим.

Стосовно операцій з ПП «Львів Проектбуд Реставрація» то в матеріалах справи наявні копії первинних документів, що підтверджують факти отримання послуг та товарно-матеріальних цінностей від ПП "Львів Проектбуд Реставрація", яке виконало підрядні роботи.

Також в матеріалах справи наявні накладні про поставку запчастини до автомобілів ПП «Перфектбуд».

Господарських операцій з ПП «Киричук» у квітні 2009 року у позивача не було, фактично поставлено позивачу запчастини до автомобілів згідно накладної на відвантаження №МЦВВ-0030 від 22.04.2008 року. Постачальник видав податкову накладну №000000031 від 22.04.2008 року на суму 22250,00 грн в тому числі ПДВ 3708,33 грн. Оплата проведена в безготівкові формі згідно платіжного доручення № 383 від 22.04.2008 року та № 381 від 22.04.2008 року.

Пневматична система автомайстерні придбана для використання в господарській діяльності (в якості основного засобу) про що складено акт приймання-передачі від 30.04.2008 року, даний основний засіб є в наявності на даний час, його вартість амортизується (підтверджується карткою по рахунку 13). Інші запчастини встановлені на автомобілі , що підтверджується актами списання наявними в матеріалах справи.

Позивач за перевірений період (з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 р.) сформував податковий кредит в сумі 39114,45 грн. За даними перевірки податковий кредит сформований за результатами господарських операцій за податковими накладними виданими: ПП «Киричук» на загальну суму 46850,00 грн в тому числі ПДВ 7808,33 грн; ПП «Львів Проектбуд Реставрація» на суму 97711,70 грн в т.ч. ПДВ 16285,29 грн; ПП «Перфектбуд» на загальну суму 90125,00 грн в тому числі ПДВ15020,83 грн.

Позивач в суді І інстанції надав переконливі докази того, що між ним та контрагентами ПП "Львів Проектбуд Реставрація", ПП "Киричук" та ПП "Перфектбуд" були укладені правочини, які були повністю виконані та використані у господарській діяльності позивача. Ці обставини підтверджуються як податковими так і бухгалтерськими документами.

Твердження відповідача про те, що контрагенти не мали найманих працівників та транспортних засобів, не може слугувати підставою для відмови у позові, оскільки інші докази, які досліджені судом, свідчать якраз про зворотнє. Відповідач не довів суду, що господарські (зобов'язання) операції були удаваними.

Суд першої інстанції вірно застосував ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, 228 ЦК України в яких роз'яснюється порядок та підстави визнання договорів нікчемними та такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Зокрема правильно наведена презумпція правомірності, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним.

Судом також правильно наведена позиція п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9, якою Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про умисел ТзОВ «Левандівка-Авто» на укладення договорів з ПП «Львів Проектбуд Реставрація»; ПП «Киричук» та ПП «Перфектбуд» без наміру створити наслідки, які передбачені цими договорами. Крім того, згідно з матеріалами справи зобов'язання по договорах було виконано, матеріальні цінності передано і введено в експлуатацію.

Судом вірно роз'яснено ч. 2 ст. 234 ЦК України, згідно з якою фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.

Тобто, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання.

Суд також вірно застосував пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якого якщо протягом 1095 днів (що дорівнює трьом рокам) після останнього дня подання податкової декларації, у якій платник податків самостійно визначив розмір податкового зобов'язання, органом податкової служби не прийнято рішення про донарахування податкового зобов'язання, платник податків вважається звільненим від такого податкового зобов'язання.

Податковим повідомленням рішенням №0000302302/0/5236 від 11.02.2011 року, збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 39114,45 грн в тому числі за листопад та грудень 2007 року, що перевищує 1095 днів.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду.

Керуючись ст. ст.160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2011р. у справі № 2а-6387/11/1370 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді С.П. Нос

А.І. Рибачук