Постанова

від 30.11.2011 по справі 2а-6387/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2011 р. м. Львів № 2а-6387/11/1370

16 год. 47 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участю секретаря судового засідання Янчака П.О., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2С, ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Левандівка-Авто» до державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Відкрите акціонерне товариство «Львівське Автотранспортне підприємство 24657»(далі - ВАТ«Львівське Автотранспортне підприємство 24657») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова (далі -ДПІ у Залізничному районі м Львова) з уточненими вимогами: визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 11.02.2011 року № 0000302302/0/5236, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 48 893,06 грн.;

- від 11.05.2011 року № 000132302/16319, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 39371,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту від 19.01.2011 року № 56/23-2/03117636 відповідача, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач в обґрунтування позовних вимог додатково зазначає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів. Вважає, що відповідач не довів фактів безтоварності операцій. Крім того, позивач зазначає, що наявність усіх первинних документів: договорів, актів виконаних робіт, накладних, шляхових листів, ліцензій, доказів видання довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, платіжних доручень, податкових накладних є достатньою підставою для включення до валових витрат сум сплачених за послуги та товари і до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість. На думку позивача, відповідність операцій з придбання послуг та товарно-матеріальних цінностей у ПП «Львів Проектбуд Реставрація», ПП «Киричук», ПП «Перфектбуд» виду його господарської діяльності з метою отримання прибутку свідчить про безпідставність та необґрунтованість висновку відповідача про порушення норм діючого законодавства з оподаткування.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, наведених у письмовому запереченні на адміністративний позов від 29.06.2011 року № 21975/9/10-008, в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що в процесі проведення перевірки встановлено, що позивачем безпідставно віднесено до валових витрат вартість послуг та товарно-матеріальних цінностей отриманих від ПП «Львів Проектбуд Реставрація», ПП «Киричук», ПП «Перфектбуд» , що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на 31497,23 грн. та заниженню податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 39114,45 грн. Представник відповідача не заперечив факту виконання робіт чи отримання матеріальних цінностей, а поставив під сумнів їх отримання саме в осіб перерахованих в акті перевірки.

Представник позивача повідомив суд, про те, що на час розгляду справи позивачем змінено назву і відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивачем у справі є - Товариство з обмеженою відповідальністю «Левандівка-Авто»(ТзОВ «Левандівка-Авто»). Викладене і не заперечується відповідачем.

Суд розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Левандівка-Авто»(ідентифікаційний код 03117636), зареєстроване як юридична особа 19.03.1997 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради, взяте на облік в ДПІ у Залізничному районі м. Львова 21.04.1997 р. за № 03117636.

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.10.2007 року по 30.09.2010 року та з питань дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010 року. За результатами проведення перевірки складено акт перевірки від 19.01.2011 р. №56/23-2/03117636.

За результатами розгляду наведеного акту 11.02.2011 р. ДПІ у Залізничному районі м. Львова винесено п'ять податкових повідомлень-рішень, які оскаржено позивачем до ДПА у Львівській області.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 26.04.2011 р. №11448/10/25-005/877 залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 11.02.2011 р.: №0000302302/0/5236, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 39114,45 грн. і застосовано до позивача штрафну санкцію у розмірі 9778,61 грн. та частково скасовано у сумі 51178,77 грн. основного платежу з податку на прибуток та 12794,69 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 11.02.2011 р. № 0000292302/0/5233, яким було збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на 82676,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 20669,00 грн., решта податкові повідомлення рішення скасовані повністю.

Після розгляду скарги ДПІ у Залізничному районі направило позивачу податкове повідомлення-рішення № 0001312302/16319 від 11.05.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на 31497,23 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 7874,31 грн.

Актом встановлено (в розділі 3.1.1 «Валовий дохід»), що «Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.10.07р. по 30.09.10р. встановлено його завищення на суму 132974,00 грн. в тому числі за ІІІ кв-кв.2010 р. на суму 132974 грн.».

В свою чергу на сторінці 10 акту перевірки в розділі 3.2.1.Валові витрати зазначено, …встановлено завищення скоригованих валових витрат за період 01.10.2007р. по 30.09.2010 р. на загальну суму 195572,00 грн. в тому числі за 4 кв.2007 р. на суму 69583,00 грн., за 2 кв.2008 р. на суму 39042,00 грн., в 3 кв.2008 р. на суму 11843,00 грн., в кв.2009 р. на суму 45875,00 грн., а в 4 кв.2009 р. на суму 29229,00 грн.

Ці ж дані подані у зведеній таблиці, де відхилення у бік завищення валових витрат зазначені наростаючим підсумком. Так в таблиці відображено завищення валових витрат за 4 кв.2007 р. на суму 69583,00 грн., за 2 кв.2008 р. на суму 39042,00 грн., за 3 кв. і рік 2008 р. на суму 50885,00 грн., в 3 кв.2009 р. на суму 45875,00 грн., а за 2009 р. на суму 75104,00 грн.

В Акті зазначено, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей та послуг від: ПП «Киричук»на загальну суму 46850,00 грн. в тому числі ПДВ 7808,33 грн.; ПП «Львів Проектбуд Реставрація»на суму 97711,70 грн. в т.ч. ПДВ 16285,29 грн.; ПП «Перфектбуд»на загальну суму 90125,00 грн. в тому числі ПДВ 15020,83 грн.

Свої дії відповідач обґрунтовує даними акту документальної перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова №1636/23-209/33533131 від 10.06.2010 р. «Про результати перевірки ПП «Львів Проектбуд Реставрація»та тим, що ПП «Киричук»підпадає під критерії відбору суб'єктів господарювання, що мають ризик здійснення нереальних (удаваних) операцій з надання послуг, а ПП «Перфектбуд»анульовано свідоцтво платника ПДВ 11.03.2010 р., останній звіт по прибутку подало за 1-й кв.2010 р., а по ПДВ за 3-й місяць 2010 р.

В розділі 3.1.4 на сторінці 32 акту перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 р. встановлено заниження на суму 82676,00 грн. в тому числі за 4 кв.2007 р. в сумі 17396,00 грн.; в 2 кв.2008 р. в сумі 9760,00 грн.; в 4 кв.2008 р. в сумі 2961,00 грн.; в 3 кв.2009 р. в сумі 11496,00 грн. та в 4 кв.2009 р. в сумі 7820,00 грн. і в 3 кв.2010 р. в сумі 33243,00 грн.

В розділі 3.2.2. «Податковий кредит»акту перевірки зазначено, що встановлено завищення податкового кредиту за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 р. в сумі 39114,45 грн. з тих же підстав, в тому числі завищення податкового кредиту допущено за: листопад 2007 р. в сумі 5250,00 грн.; грудень 2007 р. в сумі 8666,67 грн.; вересень 2008 р. в сумі 2368,62 грн.; квітень 2009 р. в сумі 7808,33 грн.; серпень 2009 р. в сумі 4416,67 грн.; вересень 2009 р. в сумі 4758,33 грн.; жовтень 2009 р. в сумі 3333,33 грн.;грудень 2009 р. в сумі 2512,50 грн.

Не погоджуючись з висновками посадових осіб ДПІ Залізничного району м. Львова та з прийнятими податковими повідомленнями -рішеннями, позивач оскаржив вказані рішення в судовому порядку.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Пункт 5.1. статті 5 цього ж Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.2994 року № 334/94 - ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 334/94 - ВР) зазначає, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону № 334/94 - ВР, до складу валових витрат включаються, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону № 334/94 - ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94 - ВР 28.12.1994 р.№ 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається будь-яка дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка із подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів, або дата оприбуткування платником податку товарів.

Підставою для включення до валових витрат сум є дані первинних документів.

Згідно з ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.3 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Тобто на основі наведених норм є усі підстави зробити висновок, що відповідальність за достовірність даних занесених до первинних документів несе посадова особа (керівник та головний бухгалтер) юридичної особи, яка видає такий первинний документ. На даний час жодним документом не доведено, що посадові особи позивача та його постачальника допустили порушення при видачі первинних документів.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 №88, визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно, доказами є документи які підтверджують факти передачі товарів чи надання послуг (договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, платіжні доручення) , а також документи які підтверджують факти отримання позивачем таких товарів чи послуг та використання їх у власній господарській діяльності (реєстр виданих довіреностей на отримання матеріальних цінностей, шляхові листи вантажного автомобіля, договори з його покупцями чи замовниками, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, платіжні доручення).

Пункт 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97 -ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 168/97 -ВР), дає визначення платнику податку, а саме це - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Пунктом 7.5. статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п. п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм права, суд вважає, що законодавцем чітко визначено необхідні умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість - наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Відповідно до цього та враховуючи ту обставину, що податкова накладна, виписана для позивача його контрагентом містила всі, передбачені п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР реквізити, податковий кредит, сформований позивачем на підставі господарських операцій з вказаною особою, вважається підтвердженим. Також, перевіркою не зафіксований факт наявності в податковій накладній недоліків або порушення порядку їх видачі, що свідчить про їх належність як первинного документу.

Позивач стверджує, що йому не було і не могло бути відомо про неправомірні дії ПП «Львів Проектбуд Реставрація», оскільки дане підприємство було належним чином зареєстроване, представило копію свідоцтва про державну реєстрацію, ліцензію на будівельну діяльність видану Львівською обласною державною адміністрацією на період з 12.09.2007 р. по 12.09.2012 р. з правом виконання будівельних та монтажних робіт , зведення несучих та огороджувальних конструкцій будівель і споруд, монтажу внутрішніх та зовнішніх інженерних систем, мереж, споруд, приладів і засобів вимірювання; роботи з опорядження конструкцій та устаткування та копію свідоцтва платника ПДВ і копію довідки статуправління ( а.с.131-132). За умовами договорів оплата здійснювалася в безготівковому порядку, усі виконання підрядних робіт оформлялися первинними документами, які відповідають вимогам чинного законодавства.

Спростовуючи висновки акта від 19.01.2011 року позивач представив суду копії первинних документів, що підтверджують факти отримання послуг та товарно-матеріальних цінностей від ПП «Львів Проектбуд Реставрація», яке виконало підрядні роботи для позивача на суму 97711,70 грн. в т.ч. ПДВ 16285,29 грн., а саме :

- за договором підряду № 0111/07 від 01.11.2007 р. виконано огородження території з металевої сітки позивача; сторонами погоджено кошторис на виконання огородження, підписано акт виконаних робіт, довідку про вартість виконаних підрядних робіт від 30.11.2007 р. (типової форми затвердженої наказом Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 29.06.2002 р.№237/5); акт списання № СпТ-000311 від 30.11.2007 р. дроту ОК-3 мм по складу по використанні на огородження; податкову накладну №000000040 від 20.11.2007 р. на суму 31500,00 грн. в тому числі ПДВ 5250,00 грн.;фотографії огородження;(а.с. 154-162);

- за договором підряду № 0312/07 від 03.12.2007 р. виконано ремонт майстерень, сторонами погоджено кошторис на проведення ремонту (заміни) металевих воріт в майстерню, підписано акт виконаних робіт за грудень 2007р., довідку про вартість виконаних підрядних робіт від 27.12.2007 р.; податкова накладна №0000000130 від 31.12.2007 р. на суму 22000,00 грн. в тому числі ПДВ 3666,67 грн.; фотографії ; платіжне доручення № 928 від 12.12.2007 р. (а.с. 179-188);

- за договором підряду №1012/07 від 10.12.2007 р. виконано ремонт майстерень, сторонами погоджено кошторис на проведення ремонту майстерні та влаштування підлоги з цементно-піщаного розчину, підписано акт виконаних робіт за грудень 2007 р., довідку про вартість виконаних підрядних робіт від 28.12.2007 р. ; податкова накладна №0000000174 від 28.12.2007 р. на суму 30000,00 грн. в тому числі ПДВ 5000,00 грн.; фотографії; платіжне доручення №32 від 17.01.2008 р. (а.с. 169-178) ;

- за договором підряду № 0109/08 від 01.09.2008 р. виконано ремонт майстерень, сторонами погоджено кошторис на проведення ремонту (заміни) металевих воріт в майстерню, підписано акт виконаних робіт за вересень 2008 р., довідку про вартість виконаних підрядних робіт від 26.09.2008 р.; роботи виконані частково з матеріалу позивача, що підтверджується актом списання № СпТ-000554 від 30.09.2008 р. листа та труби по складу по використанні на влаштування металевих воріт у майстерні; податкова накладна №911 від 30.09.2008 р. на суму 14211,70 грн. в тому числі ПДВ 2368,62 грн.; фотографії ; платіжне доручення № 927 від 04.11.2008 р.; №849 від 29.09.2008 р. (а.с. 138-147).

Вартість проведених підрядних робіт віднесено на збільшення балансової вартості основних засобів, позивачем представлено документи, що підтверджують нарахування амортизаційних відрахувань на введені в експлуатацію модернізовані необоротні активи.

ПП «Перфектбуд»- контрагент позивача поставив запчастини до автомобілів на загальну суму 90125,00 грн. в тому числі ПДВ 15020,83 грн. згідно:

- накладної на відвантаження № МЦВВ-00004 від 22.08.2009 р. поставлено міст в зборі для КаМАЗу на суму 26500,00 грн., запчастину отримав ОСОБА_4І, постачальник видав податкову накладну № НОМЕР_1 від 22.08.2009 р. на суму 26500,00 грн. в тому числі ПДВ 4416,66 грн. , оплата здійснена в безготівковій формі за платіжним дорученням № 424 від 15.09.2009 р. та № 436 від 21.09.2009 р. Встановлення придбаної запчастини на автомобіль позивача підтверджується актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів від 31.08.2009 р. (200-208,118). На суму проведеного ремонту збільшено балансову вартість основного засобу КАМАЗ 53212 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ІНС №385858), що підтверджується карткою по рахунку 1522 за перевірений період, на витрати віднесено амортизаційні відрахування ( відомість нарахування амортизації за жовтень 2009р.) ;

- накладної на відвантаження №МЦВВ-00061 від 28.09.2009 р. поставлено колеса регенеровані, пневмогідропідсилювач та КПП ЯМЗ-236 на суму 28550,00 грн., постачальник видав податкову накладну № НОМЕР_2 від 28.09.2009 р. на суму 28550,00 грн. в тому числі ПДВ 4758,33 грн., оплата здійснена в безготівковій формі за платіжним дорученням №506 від 30.10.2009 р. та № 505 від 30.10.2009 р. Встановлення придбаних запчастин на автомобіль позивача МАЗ-555102-223 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ІНА №609113) підтверджується актом списання № СпТ-000606 від 30.09.2009 р. (а.с. 209-212). На суму проведеного ремонту збільшено балансову вартість основного засобу, що підтверджується карткою по рахунку 1522, за перевірений період на витрати віднесено амортизаційні відрахування. Шини встановлені і є в наявності, згідно карток обліку роботи автомобільних шин придбані шини використовувалися і в 2011 р.;

- накладної на відвантаження №МЦВВ-00147 від 22.10.2009 р. поставлено головну передачу заднього моста для КАМАЗа та супорт на суму 20000,00 грн. , постачальник видав податкову накладну № НОМЕР_3 від 22.10.2009 р. на суму 20000,00 грн. в тому числі ПДВ 3333,33 грн. , оплата здійснена в безготівковій формі за платіжним дорученням № 557 від 08.12.2009 р. Встановлення придбаної запчастини на автомобіль позивача підтверджується актами приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів від 31.10.2009 р., якими підтверджується встановлення головної передачі заднього моста на КАМАЗ 5320 3364 ЛВО, та супорт на напівпричіп ВС6436ХХ.На суму проведеного ремонту збільшено балансову вартість основного засобу КАМАЗ 5320 3364ЛВО, що підтверджується карткою по рахунку 1522 за перевірений період на витрати віднесено амортизаційні відрахування див. відомість нарахування амортизації за січень 2010 р;

- накладної на відвантаження №МЦВВ-00810 від 30.12.2009 р. поставлено форсунки «ВОСН»№0445120019 на суму 15075,00 грн., постачальник видав податкову накладну № НОМЕР_4 від 22.08.2009 р. на суму 15075,00 грн. в тому числі ПДВ 2512,50 грн. Встановлення придбаної запчастини на автомобіль позивача Рено ВС 12-96 АХ (свідоцтво про реєстрацію № ВСС018423 ) підтверджується Актом списання №СпТ-000642 від 31.12.2009 р.

Господарських операцій з ПП «Киричук»у квітні 2009 р. у позивача не було, фактично поставлено позивачу запчастини до автомобілів згідно накладної на відвантаження №МЦВВ-0030 від 22.04.2008 р. загальну суму 22250,00 грн., коробку передач МАЗ; постачальник видав податкову накладну №000000031 від 22.04.2008 р. на суму 22250,00 грн. в тому числі ПДВ 3708,33 грн. Оплата проведена в безготівкові формі згідно платіжного доручення № 383 від 22.04.2008р. та № 381 від 22.04.2008р. Пневматична система авто майстерні придбана для використання в господарській діяльності (в якості основного засобу) про що складено акт приймання-передачі від 30.04.2008 р. даний основний засіб є в наявності на даний час, його вартість амортизується (підтверджується карткою по рахунку 13). Інші запчастини встановлені на автомобілі , що підтверджується актами списання : №СпТ-000412 від 30.04.2008 р. та №СпТ-000413 від 30.04.2008 р. Крім цього за актом здачі - приймання робіт №ОУ-ПСВВ-00002 від 22.04.2008 р. ПП «Киричук»проведено ремонт кабін КАМАЗ; податкова накладна №000000032 від 22.04.2008 р.

Оплата проведена в безготівковій формі згідно платіжного доручення № 382 від 22.04.2008 р.

Наведене свідчить про неврахування відповідачем при перевірці даних податкового обліку позивача та наявних первинних документів.

Наведені податкові накладні складені належним чином, їх зміст та форма відповідають пп. 7.2.1. п. 7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 р., особами, які зареєстровані платниками ПДВ.

Пп.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що «податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках при цьому оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг)». Отже, єдиною законною підставою для складання податкової накладної є момент виникнення податкового зобов'язання, а п.1.6. ст.1 Закону 168/97-ВР визначає, що «податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.»

Відповідно у контрагента позивача податкове зобов'язання виникло в момент виникнення першої із подій визначених законом. Позивач за перевірений період (з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 р.) сформував податковий кредит в сумі 39114,45 грн. За даними перевірки податковий кредит сформований за результатами господарських операцій за податковими накладними виданими : ПП «Киричук»на загальну суму 46850,00 грн. в тому числі ПДВ 7808,33 грн.; ПП «Львів Проектбуд Реставрація»на суму 97711,70 грн. в т.ч. ПДВ 16285,29 грн.; ПП «Перфектбуд»на загальну суму 90125,00 грн. в тому числі ПДВ 15020,83 грн.

Крім того, як вбачається з розділу 3.1.2 та 3.2.2 акту відповідачем зроблено висновок про відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків між позивачем та ПП «Львів Проектбуд реставрація»; ПП «Киричук»та ПП «Перфектбуд»та відповідно до ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216, 228 ЦК України визнано їх нікчемними та такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю (а.с. 57,88). Відповідно до акту перевірки зазначені вище господарські операції, на думку перевіряючого, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені без наміру створення правових наслідків, в тому числі, щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів.

Суд вважає таке посилання відповідача на зазначені вище норми Цивільного кодексу України безпідставним виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

Верховний Суд України у Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»(далі - Постанова Пленуму від 06.11.2009 р. № 9) розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ), (п. 7 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Пункт 18 вищезгаданої Постанови тлумачить, що усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо .

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час розгляду справи судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що договори, укладені між позивачем та ПП «Львів Проектбуд Реставрація», а саме договори підряду № 0111/07 від 01.11.2007 р.; №0312/07 від 03.12.2007 р. ; №1012/07 від 10.12.2007 р. ; №0109/07 від 01.09.2008 р. та договори з придбання матеріальних цінностей згідно накладних у ПП «Перфектбуд» та ПП «Киричук» не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Таким чином, вказані вище договори, укладені між позивачем та ПП «Львів Проектбуд Реставрація», ПП «Перфектбуд» та ПП «Киричук» не порушують вимоги ст.228 ЦК України.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ТзОВ «Левандівка-Авто»на укладення договорів з ПП «Львів Проектбуд Реставрація»; ПП «Киричук»та ПП «Перфектбуд»без наміру створити наслідки, які передбачені цими договорами. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо придбання товару. Це підтверджується поданими відповідачем рядом документів, зазначених вище.

Висновок про безтоварність зазначених в акті договорів та їх спрямованість на ухилення від сплати податків, шляхом формування завищених податкового кредиту та валових витрат, тобто фіктивність правочину відповідач обґрунтовує виключно даними про контрагентів ПП «Львів Проект Реставрація», яке в свою чергу було виконавцем робіт для позивача та припущенням, що ПП «Киричук»та ПП «Перфектбуд»підпадають під критерії відбору суб'єктів господарювання, що мають ризик здійснення нереальних (удаваних) операцій.

Суд звертає увагу також і на те, що відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України В«Про державну податкову службу в УкраїніВ» від 04.12.1990 р. (з наступними змінами і доповненнями), суд приходить до переконання, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Так, відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Всупереч наведеній нормі, відповідач досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, на що податковий орган не уповноважений.

Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд відзначає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З огляду на приписи наведених вище норм права, суд приходить до переконання, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011р.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, суд не може погодитись з обґрунтуваннями податкової інспекції, викладеними, як в акті перевірки, так і в поясненнях представника в судових засіданнях, що позивачем у періоді, що перевірявся, завищено валові витрати та податковий кредит.

В обґрунтування своїх дій відповідач представив суду акт № 1636/23-209/3353313 про результати планової виїзної документальної перевірки ПП «Львів Проектбуд Реставрація»(код - 33533131) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.05.2009 р. по 31.12.2009 р., валютного законодавства за період з 01.05.2009 р. по 31.12.2009 р. від 10.06.2010 року. Даним актом встановлено, що ПП «Львів Проектбуд Реставрація»взято на облік, як платник податків у ДПІ Галицького району м. Львова 17.05.2005 р. Останній є платником ПДВ з 2005 р. свідоцтво платника ПДВ №100058553 перереєстроване 13.08.2007 р., попередня документальна перевірка проводилася 29.08.2008 р. за результатами якої сплачено в бюджет 56529,92 грн., даних про здійснення безтоварних операцій за попередньою перевіркою немає.

ПП «Львів Проектбуд Реставрація»задекларовано скоригований валовий дохід 13 605 507,00 грн. а перевіркою встановлено завищення скоригованого валового доходу за цей же період в сумі 8 450 596,41 грн.

В акті від 10.06.2010 р. зазначено, що за перевірений період ПП «Львів Проектбуд Реставрація»задекларовано валові витрати у сумі 13 452 853,00 грн. перевіркою встановлено завищення валових витрат за рахунок відображення вартості безтоварних операцій на суму 8 450 596,41 грн.

За даними Акту від 10.06.2010 р. за період з 01.05.2009 р. по 31.12.2009 р. ПП «Львів Проектбуд Реставрація»задекларувало податкове зобов'язання по ПДВ в сумі 2 607 328,00 грн., перевіркою встановлено завищення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 1 725 318,00 грн. за рахунок відображення зобов'язань за безтоварними операціями. Перевіркою встановлено декларування даним підприємством податкового кредиту в сумі 2 531 915,00 грн. при цьому виявлено завищення податкового кредиту в сумі 1 725 318,00 грн. за рахунок безтоварних операцій. Таким чином, перевіркою (див. стор.43 Акту від 10.06.2010 р.) повноти нарахування ПДВ Приватним підприємством «Львів проект буд Реставрація», що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.05.2009 р. по 31.12.2009 р. не встановлено його заниження чи завищення.

Відповідно висновок органів податкової інспекції про безтоварність господарських операцій здійснених позивачем з ПП «Львів Проектбуд Реставрація»базується виключно на припущеннях про безтоварність операцій з придбання послуг.

Податкове повідомлення рішення №0000302302/0/5236, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 39114,45 грн. винесено 11.02.2011 р. в тому числі збільшено суму грошового зобов'язання за листопад та грудень 2007 р., що перевищує 1095 днів.

Суд прийшов до переконання, що відповідач при здійсненні донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств не довів факту безтоварності господарських операцій позивача та безпідставно прийшов до висновку, що укладені угоди є нікчемними, оскільки суперечать моральним засадам суспільства.

Зазначене вище узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень ч. 1 ст. 244-2 КАС України. Крім того, ця позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем по справі правомірність прийняття спірних податкових повідомлень -рішень недоведена, не надано суду жодних доказів, які б спростовували вимоги позивача, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163,167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000302302/0/5236 від 11.02.2011 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001312302/16319 від 11.05.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Левандівка-Авто» (м. Львів, вул. Рудненська,14 А; код ЄДРПОУ 03117636) 3 (три)грн.40 (сорок) коп. судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 05 грудня 2011року.

Суддя Сподарик Н.І.