Ухвала

від 10.06.2013 по справі 2а-8769/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2013 року м. Київ К/9991/73171/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2012

у справі № 2а-8769/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФФ Україна»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФФ Україна» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача; скасування податкового повідомлення-рішення № 0005102202 від 21.06.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, враховуючи оскарження судових рішень фактично лише в частині задоволення позовних вимог та межі перегляду, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ФФ Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Європейські шляхові технології» за період з 01.07 по 31.10.2011, складено акт № 344/22-2/37567033 від 06.06.2012, в якому зафіксовані порушення п. п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість у розмірі 148 750 грн., в т.ч.: за серпень 2011 року - 57 781 грн., за жовтень 2011 року - 90 969 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 21.06.2012 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005102202 про нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 185 938 грн., в т.ч.: 148 750 грн. основного платежу та 37 188 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Аргументуючи свої висновки, відповідач посилається на акт № 519/22-00/37680145 від 24.02.2012, складений ДПІ у Приморському районі м. Одеса, згідно якого податковий орган не має можливості провести зустрічну звірку ТОВ «Європейські шляхові технології», у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за місцем реєстрації, у нього відсутні складські та виробничі приміщення, транспортні засоби.

Також судами обох інстанцій встановлено, що ТОВ «ФФ Україна» уклало із ТОВ «Європейські шляхові технології» договори підряду № 0806/11-1 від 08.06.2011, № 0806/11-2 від 15.06.2011, № 0806/11-3 від 15.06.2011, № 0806/11-4 від 09.09.2011 та додаткову угоду № 1.

Від імені позивача всі договори (угоди) підписані керівником товариства Ліфінцевою Н.В., від імені ТОВ «Європейські шляхові технології» - його керівником Дубовичем Д.О. Згідно даних Єдиного державного реєстру, саме ці особи були керівниками вказаних підприємств у перевіряємий період.

Факт виконання вказаного правочину судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, виписками з банку, податковими накладними.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у позивача наявна необхідна документація, яка підтверджує факт здійснення господарських операцій між ТОВ «ФФ Україна »та ТОВ «Європейські шляхові технології».

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Необхідно відмітити, що п. 198.2 ст. 198 зазначеного Кодексу право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від проведення зустрічних звірок контрагентів платника податку (позивача).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

За встановлення в судовому порядку формування позивачем податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних та встановлення реального здійснення господарських операцій, податковим органом безпідставно донараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

За вказаних обставин, меж перегляду, відсутності порушень норм матеріального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)В.В. Кошіль Судді (підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний