Постанова

від 11.06.2013 по справі 908/83/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року Справа № 908/83/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу ТОВ "Дніпротранссервіс" на постановувід 03.04.2013 р. Донецького апеляційного господарського суду у справі№908/83/13-г господарського суду Запорізької області за позовомПрокурора Жовтневого району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі: Запорізької міської ради доТОВ "Дніпротранссервіс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Управління Держкомзему у м. Запоріжжя провнесення змін до договору оренди землі від 28.01.2005 р. за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

Генеральної прокуратури України: ст. про-р. відділу Зузак І.О., посв. №014200, дійсне до 26.12.2017;

третьої особи: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.02.2013 (суддя Н. Зінченко), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2013 (судді О. Склярук, К. Богатир, Н. Дучал) позов задоволено, внесено зміни до договору оренди землі від 28.01.2005 р., укладеного Запорізькою міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпротранссервіс", а саме:

пункт 5 Договору викласти в наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 1 767 282 грн. 96 коп. (один мільйон сімсот шістдесят сім тисяч двісті вісімдесят дві гривні 96 копійок) в цінах 2012 року";

пункт 9 Договору викласти в наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі: 53 018 грн. 49 коп. (п'ятдесят три тисячі вісімнадцять гривень 49 копійок), що складає трикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2012 року".

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротранссервіс", на користь Державного бюджету України 1 147 грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпротранссервіс" - відповідач у справі, - звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2013, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Вважає, що судами неправильно застосовано приписи ст.ст.181,188 ГК України та необґрунтовано зроблено висновок про те, що позивачем дотримано досудовий порядок врегулювання спору. Скаржником відзначено, що рішення Запорізької міської ради від 27.07.2011 №16 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення" не є підставою для внесення змін до існуючих договорів оренди, оскільки не містить волевиявлення ради щодо цього.

Також, судами неправильно застосовано ст. 79 ГПК України та безпідставно не зупинено провадження у справі до розгляду пов'язаної з цією справою іншої справи, яка розглядається адміністративним судом. Апеляційну скаргу розглянуто без участі заявника, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови на підставі п.2 ч.2 ст. 111 10 ГПК України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.111 5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.01.2005 р., на підставі рішення вісімнадцятої сесії четвертого скликання Запорізької міської ради № 43 від 15.09.2004 р., Запорізькою міською радою (позивачем у справі) та ТОВ "Дніпротранссервіс" (відповідачем у справі) був укладений договір оренди землі (далі за текстом - Договір). Предмет оренди - земельні ділянки загальною площею 0,1329 га, кадастрові номери: 2310100000:01:016:0134, 2310100000:01:016:0135, 2310100000:01:016:0136, 2310100000:01:016:0137 (пункти 1, 2 Договору). Цільове призначення земельних ділянок - землі іншого призначення.

Договір зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 28.01.2005 р. за № 040526100034.

Як зазначено в п. 5 Договору нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 1 010 634,00 грн. (в цінах 2004 року).

Згідно з п. 9 Договору орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та розмірі: 10 106,34 грн. за календарний рік в цінах 2004 року.

Відповідно до п. 12 Договору розмір орендної плати переглядається один раз у рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором оренди землі; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, погіршення стану орендованої ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

03.03.2008 р. Запорізькою міською радою прийнято рішення № 79 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя", яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя, виконану Українським ДНДІПМ "Дніпромісто", затверджено базову вартість 1 кв.м. землі в розмірі 190,18 грн. із врахуванням індексації нормативної грошової оцінки земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.03.2008 р.

Рішенням Запорізької міської ради № 16 від 27.07.2011 р. "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя" затверджено розміри орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя.

З метою приведення договорів оренди у відповідність із чинним законодавством, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Застосовуючи до спірних правовідносин приписи ст.ст. 631,651,652 ЦК України, ст. 288.5.1 ПК України, ст. 21 ЗУ "Про оренду землі" суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, задовольнили їх.

З огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст.18 Закону України "Про оцінку земель" від 11.12.2003, № 1378-IV, зі змінами та доповненнями, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років.

Таким чином, законодавством передбачено періодичне здійснення нормативно-грошової оцінки земель. Судами встановлено, що відповідна грошова оцінка була проведена саме в 2008 році та затверджена рішенням Запорізької міської ради № 79 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя". Водночас, рішенням Запорізької міської ради від 27.07.2011р. №16 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м.Запоріжжя", затверджено розміри орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя. Згідно з додатком до вищезазначеного рішення, для визначення розміру орендної плати земельних ділянок м.Запоріжжя (за виключенням певних категорій) розповсюджується коефіцієнт "3" (а.с.63).

Суди встановили, що цими рішеннями Запорізької міської ради було встановлено орендну плату за земельні ділянки, що є предметом Договору оренди землі від 28.01.2005р., в розмірі 3 % від її нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України).

Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№309-VI від 03.06.2008 в Закон України «Про оренду землі» були внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині». Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування з 04.06.2008.

В зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011 (від 02.12.2010 №755-VI), Закон України „Про плату за землю" втратив чинність. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 регулюється виключно Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 287 Податкового кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Приписами ст. 21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Розділу XIII Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ Податкового кодексу України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки (ст.ст. 288.5-288.5.2 Розділу ХІІІ Податкового кодексу України).

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати (п. 12 договору), а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (Постанови Верховного суду України від 06.12.2010 у справі № 2-1/10068-2008, від 27.12.2010 у справі №27/15-10, від 23.05.2011 у справі №7/105-10(30/234-09), від 04.07.2011 у справі №41/81пд, від 20.11.2012 у справі №28/5005/640/2012).

За таких обставин, висновки судів про задоволення позовних вимог є такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

При цьому, необґрунтованими, на думку колегії суддів, є доводи скаржника про те, що рішення Запорізької міської ради від 27.07.2011 №16 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення" не є підставою для внесення змін до існуючих договорів оренди, оскільки не містить волевиявлення ради щодо цього.

В даному випадку рішення ради хоча і не має конкретної вказівки для укладення додаткових угод до існуючих договорів оренди, однак є законодавчою зміною розміру орендної плати та, відповідно, підставою для внесення змін в частині розміру орендної плати до таких договорів.

В основу касаційної скарги ТОВ "Дніпротранссервіс" покладені доводи про порушення судами ст.ст. 181,188 ГК України щодо недотримання і позивачем і судами порядку досудового врегулювання спору.

У постанові Верховного суду України від 20.11.2012 у справі №28/5005/640/2012 з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) зазначено, що надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору. Судами встановлено, що вносити будь-які зміни до договору оренди відповідач не бажає.

Відтак, недотримання чи дотримання позивачем порядку досудового врегулювання спору не може впливати на вирішення спору по суті. Тому, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про порушення судами ст.ст. 181,188 ГК України як неспроможні.

Щодо доводів скаржника про порушення судами ст. 79 ГПК України.

Так, з оскаржуваних судових актів вбачається, що в судовому засіданні 27.02.2013 р. до початку вирішення спору по суті місцевим судом розглянуто та вирішено клопотання відповідача, яке надійшло на адресу господарського суду Запорізької області 26.02.2013 р., про зупинення провадження у справі № 908/83/13-г до розгляду судом по суті спору у справі №335/1610/13-а(2-а/335/61/2013) та набрання законної сили рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі № 335/1610/13-а(2-а/335/61/2013) за адміністративним позовом ТОВ "Дніпротранссервіс" до Запорізької міської ради про скасування рішення Запорізької міської ради № 79 від 03.03.2008 р.

Подане клопотання мотивовано тим, що позовні вимоги прокурора у справі № 908/83/13-г ґрунтуються на нормах рішення Запорізької міської ради № 79 від 03.03.2008 р. "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя", яке є предметом розгляду справі № 335/1610/13-а(2-а/335/61/2013). Отже, результати розгляду Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя справи № 335/1610/13-а(2-а/335/61/2013) можуть суттєвим чином вплинути на правовідносини сторін у справі № 908/83/13-г.

Клопотання судом відхилено як безпідставне.

Приписами статті 79 ГПК України встановлено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку з'ясовує як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Як зазначено в п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення і унеможливлюють розгляд спору до вирішення справи іншим судом через те, що не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.

Судами встановлено, що предметом розгляду у справі № 335/1610/13-а(2-а/335/61/2013) є оскарження рішення Запорізької міської ради № 79 від 03.03.2008 р. "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя". У разі позитивного вирішення судом спору у справі № 335/1610/13-а 2-а/335/61/2013 оскаржуване рішення № 79 від 03.03.2008 р. буде скасовано з моменту набрання законної сили рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі № 335/1610/13-а (2-а/335/61/2013).

Судами правильно відмічено, що результати вирішення Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя спору у справі № 335/1610/13-а 2-а/335/61/2013 не матимуть для суду преюдиціального значення при вирішенні спору у справі № 908/83/13-г. У випадку, якщо рішенням у справі № 335/1610/13-а 2-а/335/61/2013 Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя будуть встановлені істотні для господарської справи № 908/83/8/13-г обставини, що не були і не могли бути відомі сторонам під час розгляду даної господарської справи, то сторони не позбавлені можливості звернутися до господарського суду Запорізької області із відповідною заявою про перегляд даного рішення за нововиявленими обставинами, в порядку ст. ст. 112 -113 ГПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє і ці доводи скаржника.

Щодо розгляду апеляційної скарги без участі заявника.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Донецького апеляційного суду від 21.03.2013 апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду. Ухвалу надіслано сторонам 21.03.2013 (арк. 107 на звороті).

Таким чином, сторони були повідомлені належним чином.

Водночас, явка сторін не була визнана обов'язковою.

Враховуючи викладене та те, що апеляційна інстанція, відповідно до ст. 101 ГПК України, переглядає справу за наявними в ній доказами і не зв'язана доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, апеляційний суд не позбавлений права розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників позивача, відповідача та третьої особи.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Судові рішення прийняті відповідно встановленим обставинам, дослідженим доказам і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України ,? Вищий господарський суд України, ?

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ТОВ "Дніпротранссервіс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2013 у справі №908/83/13-г залишити без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун