Постанова

від 05.06.2013 по справі 5005/3398/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року Справа № 5005/3398/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіБожок В.С. суддівКорсака В.А., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Група Віват" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 у справі№ 5005/3398/2011 господарського суду міста Києва за позовомзаступника військового прокурора Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України дотовариства з обмеженою відповідальністю "Група Віват" за участю третьої особи на стороні позивача квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпропетровська провизнання права державної власності за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Група Віват" до 1)Кабінету Міністрів України, 2)Міністерства оборони України за участю третьої особиквартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпропетровська за участю військового прокурора Дніпропетровського гарнізону провизнання права власності

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивача-1Нестеренко О.І. - - позивача-2не з'явився - - відповідачаЯнчук В.В. - - третьої особине з'явився - - Генеральної прокуратури УкраїниКоркішко В.М. В С Т А Н О В И В:

В березні 2011 року заступник військового прокурора Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Група "Віват", в якій просив суд визнати право власності за державою в особі Міністерства оборони України на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського, 2-А та перебуває в оперативному управлінні квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпропетровська, відповідно до переліку. Даний позов заявлений на підставі статей 321, 386, 392 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування позову прокурор послався на те, що договори № 16/03-06/1Дф17 від 21.03.2006, № 16/03-06/2Дф17 від 29.03.2006 не відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки були укладені від імені Міністерства оборони України особою з перевищенням наданих їй повноважень та у простій письмовій без нотаріального посвідчення. На думку прокурора вказані обставини свідчать про недійсність цих договорів в силу частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України.

В травні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Група "Віват" подало зустрічну позовну заяву про визнання права власності на об'єкти нерухомості (колишнє військове містечко №12) за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського, 2. Даний позов заявлений на підставі статей 316, 317, 326, 329, 392 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2012 справу № 5005/3398/2011 направлено до господарського суду міста Києва за виключною підсудністю.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.10.2012 (суддя Любченко М.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 (у складі головуючого Гончарова С.А., суддів Іоннікова І.А., Куксова В.В.) у справі № 5005/3398/2011 визнано право власності за державою в особі Міністерства оборони України на нерухоме майно, яке розташовано за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського, 2-А та перебуває в оперативному управлінні Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпропетровська, а саме: літера А-1 - клуб солдатський; літера а-1 - прибудова, загальною площею 167, 3 кв.м; літера а, а1, а2, а3 - ганки; літера Б - сушилка, загальною площею 43, 9 кв.м; літера В - сховище для техніки, загальною площею 39 кв.м; літера Г - КПП, загальною площею 8 кв.м; літера г - ганок; літера Д - склад ГСМ, загальною площею 21 кв.м; літера Е - склад ГСМ, загальною площею 23 кв.м; літера Ж - склад неопалювальний, загальною площею 639 кв.м; літера З - навіс, загальною площею 64,1 кв.м; літера И - сховище для техніки, загальною площею 387,8 кв.м; літера К - склад неопалювальний, загальною площею 281,7 кв.м; літера Л - пожежне депо, загальною площею 59 кв.м; літера Н - гараж, загальною площею 18 кв.м; літера О - навіс, загальною площею 111 кв.м; літера П - майстерня, загальною площею 357, 5 кв.м; літера Р - майстерня, загальною площею 321 кв.м; літера С - ТП, загальною площею 6, 8 кв.м; літера М - туалет, загальною площею 10,8 кв.м; №1-5 - споруди, загальною вартістю 2106430 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Група "Віват" в доход Державного бюджету України державне мито в сумі 21064,30 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Крім того, на підставі частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України визнано недійсним інвестиційний договір № 16/03-06/1Дф17 від 21.03.2006 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Фурманова, 17, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, укладений між державою Україна, через орган, уповноважений управляти майном, Міністерство оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Тріада". Визнано недійсною додаткову угоду від 22.03.2006 до інвестиційного договору № 16/03-06/1Дф17 від 21.03.2006 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Фурманова, 17, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, підписану між державою Україна, через орган, уповноважений управляти майном, Міністерство оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Тріада".

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями попередніх інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "Група Віват" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції (з урахуванням доповнень до касаційної скарги). В обґрунтування своєї касаційної скарги скаржник посилається на те, що він є добросовісним набувачем спірного майна.

Розпорядженням секретаря судової палати від 03.06.2013 склад колегії суддів змінено та сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Божок В.С., судді - Корсак В.А., Сибіга О.М. для розгляду справи № 5005/3398/2011 господарського суду міста Києва.

Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України, квартирно-експлуатаційний відділ міста Дніпропетровська не скористалися правом, наданим статтею 111 2 Господарського процесуального кодексу України, не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Міністерство оборони України та квартирно-експлуатаційний відділ міста Дніпропетровська не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 21.03.2006 між Міністерством оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Тріада" було укладено інвестиційний договір № 16/03-06/1Дф17 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Фурманова, 17, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін (з урахуванням додаткової угоди від 22.03.2006).

29.03.2006 між Міністерством оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Тріада" було укладено у простій письмовій формі договір № 16/03-06/2Дф17 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі № 16/03-06/1Дф17 від 21.03.2006. За змістом даної угоди товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Тріада" здійснює викуп (компенсацію вартості) пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі №16/03-06/1Дф17 від 21.03.2006 шляхом купівлі-продажу майна, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Фурманова, 17.

Розпорядженням Дніпропетровського міського голови № 818-р від 05.06.2008 будівлям і спорудам по вул. Фурманова, 17 у м. Дніпропетровську присвоєно нову адресу - вул. Чернишевського, 2-А.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2008 по справі № 12/74-08 за товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Тріада" визнано право власності на нерухоме майно, а саме: літ. А-1 - клуб солдатський, літ. а-1 - прибудова, загальною площею 167, 3 кв.м, літ. а, а1, а2 ,а3 - ганки, літ. Б - сушилка, загальною площею 43,9 кв.м, літ. В - сховище для техніки, загальною площею 39 кв.м, літ. Г -КПП, загальною площею 8 кв.м, літ.г - ганок, літ. Д - склад ГСМ, загальною площею 21 кв.м, літ.Е - склад ГСМ, загальною площею 23 кв.м, літ. Ж - склад неопалюв., загальною площею 639 кв.м, літ. З - навіс, загальною площею 64, 1 кв.м, літ. И - сховище для техніки, загальною площею 387, 8 кв.м, літ. К - склад неопалюв., загальною площею 281,7 кв.м, літ. Л - пожежне депо, загальною площею 59 кв.м, літ. Н - гараж, загальною площею 18 кв.м, літ. О - навіс, загальною площею 111 кв.м, літ. П - майстерня, загальною площею 357,5 кв.м, літ. Р - майстерня, загальною площею 321 кв.м, літ. С - ТП, загальною площею 6,8 кв.м, літ. М - туалет, загальною площею 10,8 кв.м, №1-5 - споруди, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського, 2А.

На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 31.07.2008 товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Тріада" передало у власність товариства з обмеженою відповідністю "Еланор-Гео" зазначені будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського, 2-А (т. 1, а. с. 15).

В подальшому, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу будівель та споруд від 29.09.2008 зазначене майно було відчужено товариством з обмеженою відповідністю "Еланор-Гео" на користь товариства з обмеженою відповідністю "Група "Віват" (т. 1, а. с. 17).

Постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2009 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2008 по справі № 12/74-08 було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 1., а. с. 147-150).

Під час нового розгляду ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2009 провадження у вказаній справі припинено з підстав ліквідації товариства з обмеженою відповідністю "Тріада" Відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зазначене товариство є припиненим.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що предметом спору у даній справі є нерухоме майно, а саме будівлі та споруди, що розташовані по вул. Чернишевського, 2-А у м. Дніпропетровськ.

Звертаючись із даним позовом та вимагаючи визнати за державою в особі Міністерства оборони України право власності на спірні будівлі та споруди розташовані за вказаною адресою, прокурор посилається на те, що ці об'єкти нерухомості вибули з володіння власника (держави) поза його волею на підставі договорів, які не відповідають вимогам діючого законодавства. Зазначені обставини, на думку прокурора, є підставою для визнання права власності в порядку статей 386, 392 Цивільного кодексу України.

Зустрічний позов про визнання права власності мотивований тим, що товариство з обмеженою відповідальністю "Група "Віват" вважає себе добросовісним набувачем спірних об'єктів нерухомості. Даний позов заявлений на підставі статей 316, 317, 326, 329, 392 Цивільного кодексу України.

Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до Конституції України, статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Згідно з статтею 392 зазначеного кодексу, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на момент підписання договорів № 16/03-06/1Дф17 від 21.03.2006., № 16/03-06/2Дф17 від 29.03.2006 спірне майно перебувало у власності держави в особі Міністерства оборони України та знаходилось в оперативному управлінні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська.

Від імені Міністерства оборони України вказані договори були підписані директором філії центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Мельником В.Л., який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом.

Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 20.10.2010 у справі №1-1081/2010, що набрав законної сили, Мельника В.В. визнано винним у вчиненні злочину. (т. 1, 50-93).

Як вбачається з вказаного вироку, Мельник В.Л., перевищуючи надані йому службові повноваження, діючи в інтересах третіх осіб - товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Тріада", з метою реалізації військового майна зазначеній комерційній структурі за відсутності відповідного рішення Міністерства оборони України та погодження директора Департаменту будівництва Міністерства України, перебуваючи у м. Києві по вул. Артема, 59, умисно вчинив дії, які виходять за межі наданих йому прав та повноважень, уклавши від імені держави України в особі Міністерства оборони України із товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Тріада" інвестиційний договір № 16/03-06/1Дф17 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово - цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 12 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Фурманова, 17 та договір № 16/03-06/2Дф17 компенсації пайової участі від 29.03.2006, передавши майно товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі "Тріада" по акту прийому-передачі паю (стор.12 вироку).

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Оскільки вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні даного спору, суди попередніх інстанцій беручи до уваги зазначені обставини дійшли висновку, що інвестиційний договір № 16/03-06/1Дф17 від 21.03.2006 та відповідна додаткова угода від 22.03.2006 не відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки були укладені від імені Міністерства оборони України особою з перевищенням наданих їй повноважень та у простій письмовій без нотаріального посвідчення. Доказів схвалення цих договорів матеріали справи не містять.

Частиною 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір.

Встановивши обставини невідповідності вищевказаного договору вимогам діючого законодавства, враховуючи його пов'язаність з предметом спору, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, скориставшись правом, передбаченим зазначеною статтею, визнав недійсним інвестиційний договір № 16/03-06/1Дф17 від 21.03.2006 та відповідну додаткову угоду до цього договору на підставі статті 215 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій, встановивши на підставі сукупності поданих доказів зазначені обставини, дійшли правильного висновку про обґрунтованість заявлених прокурором позовних вимог. При цьому, Міністерство оборони України визнано належним позивачем у справі, оскільки уповноважено здійснювати функції держави у спірних відносинах.

Зважаючи на викладені обставини, в задоволенні зустрічного позову судами попередніх інстанцій було відмовлено.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх мотивованими та обґрунтованими.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим фактичним обставинам справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування, відсутні.

Стосовно доводів, як викладені скаржником в касаційній скарзі слід зазначити наступне:

Посилання скаржника на те, що він добросовісним набувачем майна спростовуються матеріалами справи та вищенаведеними обставинами справи.

Стосовно посилань скаржника на те, що умови договорів за якими передавалось спірне майно є виконаними та схваленими позивачем у відповідності до ст. 241 ЦК України, колегія зазначає, що судами попередніх інстанцій цим обставинам надана належна правова оцінка з урахуванням залучених до справи доказів.

Фактично в своїй касаційній скарзі скаржник просить надати перевагу одним доказам над іншими, а також надати їм нову оцінку.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки місцевого та апеляційного господарського суду, відповідають встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків та пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 у справі № 5005/3398/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Божок

С у д д і В.А. Корсак

О.М. Сибіга