Рішення

від 03.06.2013 по справі 910/8454/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8454/13 03.06.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» доТовариства з обмеженою відповідальністю «ІТЦ-Центр» третя особа -Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Лайн» провизнання недійсною заяви про зарахування зустрічних вимог

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача -Просалова О.Є. (представник за довіреністю); від відповідача - Семак І.А. (представник за довіреністю); від третьої особи -Семак І.А. (представник за довіреністю). СУТЬ СПОРУ:

У квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (далі - позивач або ТОВ «УніКредит Лізинг») звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЦ-Центр» (далі - відповідач або ТОВ «ІТЦ-Центр») про визнання заяви ТОВ «ІТЦ-Центр» № 2/737-LD від 23.04.2012 про зарахування зустрічних вимог із ТОВ «УніКредит Лізинг» за договором фінансового лізингу № 737-LD від 29.07.2008 (далі - Договір лізингу) недійсною на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Позовні вимоги мотивовані тим, що зміст оспорюваного одностороннього правочину суперечить положенням пункту 5 частини 1 статті 602 ЦК України, оскільки заборона проведення спірного зарахування була передбачена сторонами у пункті 9.6 Договору лізингу.

Ухвалою суду від 07.05.2013 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Лайн» (далі - ТОВ «Авто-Лайн»).

Відповідач позов не визнав. Свої заперечення мотивував тим, що заява про зарахування однорідних позовних вимог була надіслана позивачу вже після розірвання Договору лізингу, а тому передбачена у цьому Договорі заборона проводити зарахування не може стосуватися оспорюваного правочину, оскільки в силу частини 2 статті 653 ЦК України така заборона припинилася з моментом розірвання Договору лізингу.

Третя особа проти позову заперечила з тих самих підстав, що і відповідач.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, а представник відповідача та третьої особи проти позову заперечив з викладених вище підстав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.07.2008 між ТОВ «УніКредит Лізинг» та ТОВ «ІТЦ-Центр» було укладено Договір лізингу, відповідно до пункту 1.1 якого ТОВ «УніКредит Лізинг» як Лізингодавець взяло на себе зобов'язання придбати предмет Лізингу у власність від Продавця (відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому Договорі, зокрема, у Додатку № 1 цього Договору) та передати предмет Лізингу у користування Лізингоодержувачу (ТОВ «ІТЦ-Центр») на строк та умовах, визначених цим Договором.

ТОВ «УніКредит Лізинг» свої зобов'язання щодо передачі відповідачу предмета лізингу за вказаним Договором виконало належним чином, що підтверджується актом приймання-передачі від 31.07.2008, а також не заперечується сторонами.

Однак неналежне виконання ТОВ «ІТЦ-Центр» своїх зобов'язань по сплаті лізингових платежів за Договором лізингу призвело до виникнення боргу ТОВ «ІТЦ-Центр».

Враховуючи зазначене, позивач на підставі частини 2 статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» та пункту 12.4 Договору лізингу, шляхом односторонньої відмови розірвав Договір лізингу з 28.08.2009 шляхом надсилання Лізингоодержувачу відповідного письмового повідомлення вих. № 916. Предмет лізингу було повернуто відповідачем-лізингоодержувачем позивачу-лізингодавцю 20.08.2009, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі, копія якого долучена до матеріалів справи.

Проте, сума заборгованості по лізинговим платежам відповідачем у повному обсязі погашена не була.

Разом з тим, відповідач надіслав на адресу ТОВ «УніКредит Лізинг» письмову вимогу № 1/737-LD від 23.04.2012 на підставі пункту 14.10 Договору лізингу про повернення грошових коштів у зв'язку із припиненням Договору лізингу шляхом сплати цих коштів на рахунок ТОВ «ІТЦ-Центр». У вказаній вимозі відповідач вказав, що позивач зобов'язаний повернути йому всі сплачені останнім на користь ТОВ «УніКредит Лізинг» грошові кошти за Договором лізингу за винятком комісії за організацію укладення Договору лізингу.

Дана вимога ТОВ «ІТЦ-Центр» не була виконана ТОВ «УніКредит Лізинг», оскільки останнє вважає її необґрунтованою та заперечує наявність підстав для її задоволення.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач надіслав на адресу позивача оспорювану заяву № 2/737-LD від 23.04.2012 про зарахування зустрічних вимог сторін за Договором лізингу, у якій ТОВ «ІТЦ-Центр» визнало факт наявності заборгованості за Договором лізингу перед ТОВ «УніКредит Лізинг» у загальній сумі 169819,35 грн., з яких: 127832,45 грн. зі сплати комісії лізингодавця; 11684,45 грн. процентів річних; 30302,45 грн. інфляційних втрат. Водночас зазначило, що відповідно до пункту 14.10 цього Договору, внаслідок відмови лізингодавця від договору у нього виник обов'язок повернути лізингоодержувачу всі сплачені останнім кошти, за вирахуванням комісії за організацію, а також збитків. Загалом за розрахунками відповідача позивач повинен повернути на його користь кошти у загальній сумі 278437,46 гри. Тому, відповідач зазначеною заявою повідомив позивача про зарахування 169819,35 грн. боргу ТОВ «УніКредит Лізинг» перед ТОВ «ІТЦ-Центр» за Договором лізингу в рахунок погашення боргу ТОВ «ІТЦ-Центр» перед ТОВ «УніКредит Лізинг» за тим самим Договором лізингу в тому самому розмірі.

Причиною виникнення спору є те, що на думку позивача дане зарахування, зважаючи на положення та пункту 9.6 Договору лізингу, не відповідає вимогам пункту 5 частини 1 статті 602 ЦК України, а тому спірна заява підлягає визнанню недійсною. На думку відповідача, оскільки дане зарахування відбулося після розірвання Договору лізингу, то підстав для визнання недійсною оспорюваної заяви не має.

Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Оспорювана заява № 2/737-LD від 23.04.2012 про зарахування зустрічних вимог, враховуючи положення статті 202 ЦК України, за своєю правовою природою є одностороннім правочином, що направлений на припинення зобов'язань.

Виходячи з положень частин 1, 2 статті 509, пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, зобов'язання відповідача сплатити на користь позивача кошти у загальній сумі 169819,35 грн. виникли на підставі Договору лізингу, який був діючим на момент виникнення цих зобов'язань.

Таким чином, надіслана відповідачем на адресу позивача оспорюваної заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином відповідача, спрямованим на припинення грошових зобов'язань (обов'язку по сплаті боргу) відповідача перед позивачем за Договором лізингу.

Статтею 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 601 ЦК України передбачає можливість припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог за заявою однієї із сторін.

Однак, стаття 602 ЦК України містить перелік випадків, коли зарахування зустрічних вимог не допускається.

Так, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог у інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з абзацом другим пункту 9.6 Договору лізингу усі платежі та інші зобов'язання за цим договором повинні виконуватися ТОВ «ІТЦ-Центр» без прав будь-якого заліку чи зустрічної вимоги, вільно та незалежно від будь-якого права утримання (особливе щодо сумнівних гарантійних рекламацій чи інших позовів щодо предмета Лізингу).

Отже, пунктом 9.6 Договору лізингу сторонами була встановлена заборона на проведення спірного зарахування.

Судом відхиляються заперечення відповідача, позаяк зобов'язання останнього по сплаті 169819,35 грн. виникли на підставі Договору лізингу, а тому навіть після припинення дії цього договору, проведення зарахування за тими зобов'язаннями, що виникли під час дій Договору лізингу є неправомірним.

Таким чином, оспорювана заява відповідача про зарахування зустрічних вимог за Договором лізингу є одностороннім правочином відповідача, що вчинений відповідачем всупереч пункту 5 частини 1 статті 602 ЦК України та пункту 9.6 Договору лізингу.

Частиною 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України.

Тому позовні вимоги визнаються судом законними та обґрунтованими, а оспорювана заява про зарахування зустрічних вимог, як односторонній правочин, має бути визнана недійсною на підставі статті 215 ЦК України.

Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсною заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЦ-Центр» №2/737-LD від 23.04.2012 про зарахування зустрічних вимог із Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» за договором фінансового лізингу № 737-LD від 29.07.2008.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЦ-Центр» (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 27, ідентифікаційний код 35322128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 22/1, ідентифікаційний код 33942232) 1147 грн. (одну тисячу сто сорок сім гривень) судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.06.2013

СуддяСташків Р.Б.