Постанова

від 01.10.2013 по справі 910/8454/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2013 р. Справа№ 910/8454/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

cекретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 01.10.2013 року по справі № 910/8454/13 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" на рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2013 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 10.06.2013 року) по справі № 910/8454/13 (суддя - Сташкір Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЦ-Центр"

третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн"

про визнання заяви про зарахування зустрічних вимог за договором

фінансового лізингу недійсною

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЦ-Центр" про визнання заяви ТОВ "ІТЦ-Центр" № 2/737-LD від 23.04.2012 про зарахування зустрічних вимог із ТОВ "УніКредит Лізинг" за договором фінансового лізингу № 737-LD від 29.07.2008 року недійсною на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 07.05.2013 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн".

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2013 року позов задоволено; визнано недійсною заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЦ-Центр" №2/737-LD від 23.04.2012 про зарахування зустрічних вимог із Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" за договором фінансового лізингу № 737-LD від 29.07.2008; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЦ-Центр" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" 1 147 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, третя особа, Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн", звернулась з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду повністю та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/8454/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Куксов В.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 року по справі № 910/8454/13 апеляційну скаргу прийнято до провадження і призначено перегляд рішення на 10.09.2013 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги третьої особи на рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2013 року у справі № 910/8454/13 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

09.09.2013 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/8454/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Куксов В.В., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року по справі № 910/8454/13 апеляційну скаргу прийнято до провадження зазначеною колегією.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року по справі № 910/8454/13 розгляд апеляційної скарги відкладено на 01.10.2013 року о 10:15.

01.10.2013 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю представника апелянта прибути в судове засідання, разом з тим зазначено, що у разі неможливості відкладення розгляду справи проти розгляду справи за відсутності його представника не заперечує.

У зв'язку з великою завантаженістю судді Смірнової Л.Г. розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/8454/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєв П.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 року по справі № 910/8454/13 апеляційну скаргу прийнято до провадження зазначеною колегією.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, разом з тим від представника третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справі, інші представники причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представників сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2013 року по справі № 910/8454/13 - необхідно скасувати повністю, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2008 року між ТОВ "УніКредит Лізинг" (лізингодавець, позивач) та ТОВ "ІТЦ-Центр" (лізингоодержувач, відповідач) було укладено договір лізингу № 737-LD (а.с. 19-25).

Відповідно до пункту 1.1 Лізингодавець приймає на себе зобов'язання придбати предмет Лізингу у власність від лізингоодержувача (на умовах передбачених у додатку № 1 цього договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та умовах, визначених цим договором.

Ціна предмета лізингу становить 1 143 986,25 грн. (п. 1.1).

У п. 14.8 договору зазначається, що він набуває чинності на дату його підписання належним чином сторонами, та зберігає силу до повного виконання лізингоодержувачем всіх своїх зобов'язань за цим договором.

31.07.2008 року предмет лізингу вантажний авто бетонозмішувач KARRENA на базі Mercedes Benz ACTROS 3241B № шасі WDB9333051L338180 був переданий лізингодавцем лізингоодержувачу за актом приймання-передачі (а.с.27).

В додатковій угоді від 31.07.2008 року № 1 до договору сторони домовилися, що ціна предмета лізингу, що постачається за цим контрактом, становить еквівалент 156 145,97 євро у т. ч. ПДВ, що на день підписання акту приймання-передачі становить 1 143 986,25 грн., у т. ч. ПДВ. (а.с. 28).

ТОВ "УніКредит Лізинг" свої зобов'язання щодо передачі відповідачу предмета лізингу за вказаним Договором виконало належним чином, що підтверджується актом приймання-передачі від 31.07.2008 року, а також не заперечується сторонами.

29.07.2008 року ТОВ „УніКредит Лізинг" (лізингодавець, позивач), ТОВ „ІТЦ-Центр" (лізингоодержувач, відповідач) та ТОВ „Авто-Лайн" (поручитель, третя особа) уклали договір поруки № 737/SUR, згідно з п. 1.1. якого відповідно до умов договору фінансового лізингу від 29.07.2008 року № 737-LD, поручитель, як солідарний боржник, зобов'язується безвідклично та безумовно сплатити лізингодавцю за його першою вимогою, всі необхідні платежі за договором фінансового лізингу загальною сумою до 150 000 євро та сплатити всі інші платежі, що належать до сплати лізингоодержувачем відповідно до умов договорів фінансового лізингу, в тій же самій сумі, валюті та в той же самий час, як це визначено в договорі фінансового лізингу (а.с. 33-34).

Договір поруки вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками всіх трьох сторін та припиняє свою дію тільки після повного виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу або поручителем за цим договором (п. 3.8).

Відповідно до п. 12.4 договору фінансового лізингу Лізингодавець має право розірвати договір та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж згідно з Додатком № 2 до цього договору повністю або частково, і якщо прострочення платежу становить більше 30 днів.

Відповідно до п. 14.9 договору, відмова будь-якої сторони від договору не є підставою для звільнення лізингоодержувача від сплати комісії за організацію. За будь-яких умов лізингоодержувач зобов'язаний сплатити комісію, після чого вона не підлягає поверненню. Лізингоодержувач зобов'язаний відшкодувати лізингодавцю всі витрати, у тому числі передбачені розділом 8 цього договору, а також витрати, пов'язані з відмовою, а також прямі і непрямі збитки, розмір яких не обмежується лише сумами, отриманими лізингодавцем за цим договором.

Згідно з п. 14.10 договору, у випадку Відмови лізингодавець за рахунок отриманих від лізингоодержувача сум (зокрема, лізингових платежів), окрім комісії за організацію, має утримати, зарахувати та залишити суми у розмірі збитків (повністю або частково), як визначено лізингодавцем згідно з умовами цього договору і повернути різницю лізингоодержувачу.

Судовою колегією встановлено, що внаслідок прострочення відповідачем сплати лізингових платежів позивач листом від 07.09.2009 року відмовився від договору фінансового лізингу з 21.08.2009 року (а.с. 32).

Відповідно до акту приймання-передачі предмет лізингу було повернуто лізингоодержувачем 20.08.2009 року (а.с. 31).

Разом з тим, відповідач надіслав на адресу ТОВ "УніКредит Лізинг" письмову вимогу № 1/737-LD від 23.04.2012 року на підставі пункту 14.10 договору лізингу про повернення грошових коштів у зв'язку із припиненням договору лізингу шляхом сплати цих коштів на рахунок ТОВ "ІТЦ-Центр" (а.с. 16-17).

У вказаній вимозі відповідач вказав, що позивач зобов'язаний повернути йому всі сплачені останнім на користь ТОВ "УніКредит Лізинг" грошові кошти за договором лізингу, за винятком комісії за організацію укладення Договору лізингу.

Дана вимога ТОВ "ІТЦ-Центр" не була виконана ТОВ "УніКредит Лізинг", оскільки останнє вважає її необґрунтованою та заперечує наявність підстав для її задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач надіслав на адресу позивача оспорювану заяву № 2/737-LD від 23.04.2012 про зарахування зустрічних вимог сторін за договором лізингу, у якій ТОВ "ІТЦ-Центр" визнало факт наявності заборгованості за договором лізингу перед ТОВ "УніКредит Лізинг" у загальній сумі 169 819,35 грн., з яких: 127 832,45 грн. зі сплати комісії лізингодавця; 11 684,45 грн. процентів річних; 30 302,45 грн. інфляційних втрат. Водночас відповідач зазначив, що відповідно до пункту 14.10 цього договору, внаслідок відмови лізингодавця від договору, у нього виник обов'язок повернути лізингоодержувачу всі сплачені останнім кошти, за вирахуванням комісії за організацію, а також збитків. Загалом за розрахунками відповідача позивач повинен повернути на його користь кошти у загальній сумі 278 437,46 гри.

Тому, відповідач зазначеною заявою повідомив позивача про зарахування 169 819,35 грн. боргу ТОВ "УніКредит Лізинг" перед ТОВ "ІТЦ-Центр" за договором лізингу в рахунок погашення боргу ТОВ "ІТЦ-Центр" перед ТОВ "УніКредит Лізинг" за тим самим договором лізингу в тому самому розмірі.

Однак, не погоджуючись з зазначеною заявою товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЦ-Центр" про визнання заяви ТОВ "ІТЦ-Центр" № 2/737-LD від 23.04.2012 про зарахування зустрічних вимог із ТОВ "УніКредит Лізинг" за договором фінансового лізингу № 737-LD від 29.07.2008 року недійсною.

Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з наступного.

Оспорювана заява № 2/737-LD від 23.04.2012 про зарахування зустрічних вимог, враховуючи положення статті 202 ЦК України, за своєю правовою природою є одностороннім правочином, що направлений на припинення зобов'язань.

Виходячи з положень частин 1, 2 статті 509, пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, зобов'язання відповідача сплатити на користь позивача кошти у загальній сумі 169 819,35 грн. виникли на підставі договору лізингу, який був діючим на момент виникнення цих зобов'язань.

Таким чином, надіслана відповідачем на адресу позивача оспорювана заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином відповідача, спрямованим на припинення грошових зобов'язань (обов'язку по сплаті боргу) відповідача перед позивачем за Договором лізингу.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог у інших випадках, встановлених договором або законом, а згідно з абзацом другим пункту 9.6 Договору лізингу усі платежі та інші зобов'язання за цим договором повинні виконуватися ТОВ "ІТЦ-Центр" без прав будь-якого заліку чи зустрічної вимоги, вільно та незалежно від будь-якого права утримання (особливе щодо сумнівних гарантійних рекламацій чи інших позовів щодо предмета Лізингу).

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо того, що пунктом 9.6 договору лізингу сторонами була встановлена заборона на проведення спірного зарахування.

Отже, оспорювана заява відповідача про зарахування зустрічних вимог за договором лізингу є одностороннім правочином відповідача, що вчинений відповідачем всупереч пункту 5 частини 1 статті 602 ЦК України та пункту 9.6 договору лізингу.

Однак, з зазначеним колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

29.07.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № 737-LD. За цим договором позивач здавав відповідачу у фінансовий лізинг авто бетонозмішувач, а відповідач натомість зобов'язувався сплачувати лізингові платежі в розмірі, в порядку та у строки, визначені договором. При цьому у п. 9.6 договору зазначено, що усі платежі та інші зобов'язання за цим договором повинні виконуватися лізингоодержувачем без права будь-якого заліку.

У зв'язку з простроченням сплати лізингових платежів позивач розірвав договір лізингу з 28.08.2009 року. Предмет лізингу було повернуто ще 20.08.2009 року.

29.02.2012 року ТОВ «УніКредит Лізинг» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «ІТЦ-ЦЕНТР» та до ТОВ «Авто-Лайн» про стягнення боргу по лізингових платежах за договором №737-LD.

23.04.2012 року ТОВ «ІТЦ-Центр» вчинило зарахування боргу ТОВ «УніКредит Лізинг» перед собою в сумі 169 819,35 грн. в рахунок погашення боргу перед ТОВ «УніКредит Лізинг». Цю заяву було надіслано на адресу ТОВ «УніКредит Лізинг» і отримано останнім.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції визнано зарахування зустрічних вимог за заявою № 2/737-LD правомірною та оголошено ухвалу від 10.05.2012 року по справі № 5011-18/2832-2012 про припинення провадження справі за відсутності предмету спору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2012 року за скаргою ТОВ «УніКредит Лізинг» ухвалу про припинення провадження скасовано і справу направлено для продовження розгляду до господарського суду міста Києва.

Постановою вищого господарського суду України касаційну скаргу ТОВ «ІТЦ-Центр» задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду скасовано, ухвалу суду першої інстанції залишено в силі.

В постанові суду зазначено, що розрахунки ТОВ «ІТЦ-Центр» обґрунтовані.

Тобто у справі № 5011-18/2832-2012 вже вирішено питання правомірності спірної заяви про зарахування зустрічних вимог за договором лізингу.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсною заяви товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЦ-Центр" № 2/737-LD від 23.04.2012 про зарахування зустрічних вимог із товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" за договором фінансового лізингу № 737-LD від 29.07.2008.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2013 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати повністю та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги третьої особи, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" на рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2013 року по справі № 910/8454/13 задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2013 року у справі № 910/8454/13 скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (вул. П. Сагайдачного, 22/1, м. Київ, 04070, код 33942232) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" (вул. Дарвіна, 5, кв. 10, м. Київ, 01004, код 32108002) 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп. судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

5. Видачу наказу на виконання постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/8454/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Яковлєв М.Л.

Судді Авдеєв П.В.

Куксов В.В.