Постанова

від 10.06.2013 по справі 34/155-09-4607

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2013 р.Справа № 34/155-09-4607 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренка

суддів В.І. Жекова,

О.Ю. Аленіна

при секретарі судового засідання Щербатюку О.В.

за участю представників сторін:

від ВДБВ "Маяк" - Гриценко С.М.

від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - Курилович О.О.

від Одеської міської ради - Асташенкова О.І.

від Виконавчого комітету Одеської міської ради - Асташенкова О.І.

від Державного комітету телебачення та радіомовлення України - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Всеукраїнського державного багатопрофільного видавництва "Маяк"

на рішення господарського суду Одеської області від 24 квітня 2013р.

по справі № 34/155-09-4607

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до Всеукраїнського державного багатопрофільного видавництва "Маяк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Одеської міської ради

про усунення перешкод та виселення

та зустрічним позовом Всеукраїнського державного багатопрофільного видавництва "Маяк"

до відповідачів:

Одеської міської ради

Виконавчого комітету Одеської міської ради

за участю третьої особи яка, не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного комітету телебачення та радіомовлення України

за участю третьої особи яка, не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

про визнання недійсним та скасування пункту переліку об'єктів нерухомого майна, визнання недійсним свідоцтва та скасування реєстрації права власності

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.04.2013 р. (головуючий суддя Фаєр Ю.Г., судді: Гут С.Ф., Малярчук І.А.) задоволено повністю позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (далі також - Департамент, Позивач), зобов'язано Всеукраїнське державне багатопрофільне видавництво „Маяк" (далі також - ВДБВ „Маяк", Відповідач, Скаржник) усунути перешкоди у користуванні Департаментом нежитловим приміщенням другого поверху, загальною площею 373,5 кв. м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 14; виселено ВДБВ „Маяк" з вказаного нежитлового приміщення та зобов'язано передати це приміщення Департаменту за актом приймання-передачі; у зустрічному позові ВДБВ „Маяк" відмовлено; стягнено з ВДБВ „Маяк" на користь Департаменту витрати по сплаті державного мита у сумі 85 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.

Задовольняючи первісний позов місцевий господарський суд дійшов висновків, що право власності Департаменту на спірне мано є доведеним, а ВДБВ „Маяк" не надало суду належних доказів наявності в нього прав користування спірним приміщенням, а також, що ВДБВ „Маяк", як відповідач за первісним позовом, створює Департаменту перешкоди у користуванні комунальною власністю.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд зазначив, що вимоги ВДБВ „Маяк" про визнання недійсним та скасування п. 30 переліку об'єктів нерухомого майна, яке підлягає реєстрації за Одеською міською радою, а також рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 19.03.09 р. № 201, скасування реєстрації права власності за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради на спірне нерухоме майно, не підлягають задоволенню, оскільки не доводяться матеріалами справи та не ґрунтуються на нормах матеріального права, а вимоги відносно визнання недійсним свідоцтва про право власності від 22.04.2009 р. № САС637170 не відповідають способам захисту прав, передбачених чинним законодавством.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ВДБВ „Маяк" подало апеляційну скаргу в якій просить залучити Управління охорони об'єктів культурної спадщини Облдержадміністрації до участі у справи в якості третьої особи, відмовити повністю Департаменту за первісним позовом, а зустрічний позов задовольнити, визнавши недійсним та скасувавши п. 30 переліку об'єктів нерухомого майна, яке підлягає реєстрації за Одеською міською радою, та рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 19.03.09 р. № 201 про реєстрацію за Одеською міською радою права власності на об'єкт нерухомого майна-приміщення другого поверху № 501 загальною площею 373,5 кв. м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 14. Свої вимоги Скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято необґрунтовано, з неповним з'ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, інтересів осіб, яких не було залучено до розгляду справи. Так, зокрема, Скаржник зазначає, що місцевим судом не було належним чином вивчено підстави набуття територіальною громадою міста Одеси права власності на спірне майно. Також Скаржник вказує, що в постанові Вищого господарського суду від 29.11.2012 р. по справі № 9-19-33-3/24-08-288 касаційною інстанцією було встановлено факт користування ВДБВ „Маяк" спірним приміщенням на правах оренди. Крім цього Скаржник зазначає, що місцевим судом при винесенні оскаржуваного рішення не було враховано, що у первісного позивача сплив строк позовної давності на звернення до суду із зазначеним позовом, судом безпідставно не було залучено до участі у справі Управління охорони об'єктів культурної спадщини Облдержадміністрації, а також не надано належної оцінки тому факту, що на дату винесення рішення виконкому Одеської міської ради № 201 від 19.03.2009 р. діяло рішення місцевого господарського суду від 07.02.2008 р. у справі № 9-19-33-3/24-08-288, яким право власності на спірне майно було закріплене за ВДБВ „Маяк".

07.06.2013 р. до апеляційної інстанції надійшли клопотання Скаржника про залучення до участі у справі за первісним позовом в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Управління оборони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (вх. № 1246/13/Д2) та залучення в якості відповідача за зустрічним позовом Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" (вх. № 1246/13/Д3).

Розглянувши клопотання вх. № 1246/13/Д2 судова колегія відмовляє в його задоволенні зважаючи на наступне.

Відповідно до положень ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Згідно положень ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Між тим, розглянувши зазначене клопотання судова колегія дійшла висновку, що вирішення первісного позову ніяким чином не впливає на права і обов'язки Управління оборони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, оскільки останнє не є а ні власником, а ні користувачем спірного майна.

У задоволенні клопотання вх. № 1246/13/Д3 щодо залучення в якості відповідача за зустрічним позовом Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", судова колегія також відмовляє, оскільки при розгляді матеріалів справи судовою колегією встановлено обставину помилкового прийняття до розгляду зустрічного позову ВДБВ „Маяк" місцевим судом у даній справі, з підстав наведених нижче в мотивувальній частині даної постанови.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх представників сторін, судова колегія, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Оскаржуване рішення прийняте з підстав, викладених в описовій частині даної постанови. Апеляційна інстанція вважає, що висновки господарського суду в зазначеному рішенні частково не відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак, згідно до приписів ч. 2 ст. 104 ГПК України, рішення підлягає частковому скасуванню, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач - Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулось з первісним позовом до Відповідача - ВДБВ „Маяк" про усунення перешкод в користуванні приміщенням другого поверху загальною площею 373,5 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 14 та виселення ВДБВ „Маяк" з наведеного приміщення. При цьому Позивач в позовній заяві зазначив також третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Одеську міську раду. Ухвалою місцевого господарського суду від 01.02.2013 р. здійснене процесуальне правонаступництво, замінено Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради на Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

17.09.2009 р. ВДБВ „Маяк" звернулось до місцевого суду з зустрічним позовом, саме в порядку ст. 60 ГПК України, про визнання недійсним та скасування п. 30 переліку об'єктів нерухомого майна, що підлягає реєстрації за Одеською міською радою та рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 19.03.09 р. № 201 про реєстрацію за Одеською міською радою права власності на об'єкт нерухомого майна - приміщення другого поверху № 501 загальною площею 373,5 кв. м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 14; визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію права власності від 22.04.2009 р. № САС637170 та скасування реєстрації права власності за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради на спірне майно від 13.05.2009 р. № 22709780. При цьому відповідачами по зустрічному позову Скаржника є саме Одеська міська рада та Виконавчий комітет Одеської міської ради, а Позивач по первісному позову зазначений в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Ухвалою суду першої інстанції від 22.09.09 р. названий вище зустрічний позов ВДБВ „Маяк" прийнято для спільного розгляду з первісним позовом по даній справі.

Аналізуючи обставину прийняття господарським судом вказаною ухвалою зустрічного позову Скаржника для сумісного розгляду з первісним саме в межах даної справи, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Вимоги до зустрічного позову та порядок його подачі законодавцем врегульовані положеннями ст. 60 ГПК України. Відповідно до вимог наведеної норми господарського процесуального законодавства, відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом саме до позивача по такому первісному позову ; при цьому, зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаним з первісним і його подання провадиться за загальними правилами подання позовів.

Дослідивши зустрічний позов Скаржника з врахуванням вказаних вище вимог чинного законодавства, апеляційна інстанція встановила, як це вже зазначено вище, що відповідачами по згаданому позову ВДБВ „Маяк" зазначив саме Одеську міську раду та Виконавчий комітет Одеської міської ради, які позивачами по первісному позову не являються. Відтак, цей позов Скаржника по суб'єктному складу сторін не може бути зустрічним, а є самостійним позовом, який повинний подаватись та розглядатись не в межах даної справи, а самостійно. При цьому Скаржник повинний визначити відповідну судову юрисдикцію при зверненні з вказаним позовом.

З огляду на викладені вище положення, судова колегія дійшла висновку, що місцевий господарський суд помилково прийняв позов ВДБВ „Маяк" від 17.09.2009 р., як зустрічний, та призначив його до сумісного розгляду з первісним в межах саме даної справи.

Враховуючи наведене, судова колегія відмовляє в задоволенні апеляційних вимог Скаржника про задоволення зустрічного позову. При цьому, провадження за „зустрічним" позовом ВДБВ „Маяк" до відповідачів: Одеської міської ради та Виконкому Одеської міської ради, за участю третьої особи яка, не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного комітету телебачення та радіомовлення України та за участю третьої особи яка, не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, слід припинити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки даний спір не підлягає розгляду в господарському суді саме в рамках даної справи.

Дослідивши висновки господарського суду щодо позовних вимог Департаменту, судова колегія вважає їх (висновки) обґрунтованими та такими, які відповідають вимогам чинного законодавства і матеріалам справи. Отже у вказаній частині оскаржуване рішення господарського суду слід залиши без змін, зважаючи на наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи у травні 1958 року рішенням виконавчого комітету Одеської міської Ради депутатів трудящих № 408 Обласному видавництву надано частину приміщення площею 152 кв. м (6 кімнат) в будинку № 14 по вул. Жуковського в м. Одесі і зобов'язано виконком Сталінської райради оформити користування приміщенням договором оренди з видавництвом.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської Ради депутатів трудящих № 693 від 03.12.1970 р. „Про закріплення за видавництвом „Маяк" приміщення, що звільнилося по вул. Жуковського, 14, площею 74 кв. м" зазначене приміщення було закріплено за видавництвом та зобов'язано виконком Жовтневої райради включити в орендний договір додаткову площу.

У січні 2008 р. ВДБВ „Маяк" звернулось до господарського суду з позовом до фізичної особи - підприємця Фіщенка Сергія Івановича про визнання права власності на нежитлове приміщення загальною площею 370 кв. м, розташоване на другому поверсі будинку № 14 по вул. Жуковського в м. Одесі, згідно технічного паспорту від 12.01.2008 р., виданого КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості". Рішенням господарського суду Одеської області від 07.02.2008 р. по справі № 3/24-08-288 вказаний позов був задоволений. Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2009 р. зазначене рішення суду від 07.02.2008 р. було скасоване, а справа передана на новий розгляд до господарського суду Одеської області. Ухвалою Верховного Суду України від 18.03.2010 р. ВДБВ „Маяк" відмовлено у порушенні провадження з перегляду постанови касаційної інстанції від 10.12.2009 р.

Протягом 2009-2012 рр. ВДБВ „Маяк" неодноразово зверталось до суду з позовами до фізичної особи-підприємця Фіщенка С.І., Одеської міської ради та комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" про визнання його права власності на спірне майно.

13.08.2012 р. рішенням господарського суду Одеської області у справі № 9-19-33-3/24-08-288 при повторному розгляді справи зазначені вище позовні вимоги ВДБВ „Маяк" були задоволені. Між тим, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.11.2012 р., вказане рішення місцевого суду від 13.08.2012 р. скасоване, а в задоволенні позову ВДБВ „Маяк" про визнання права власності на нежитлове приміщення загальною площею 370 кв. м, розташоване на другому поверсі будинку № 14 по вул. Жуковського в м. Одесі, згідно технічного паспорту від 12.01.2008 р., виданого КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", відмовлено з огляду на встановлений факт належності спірного майна до комунальної власності і відсутності будь-яких підстав для набуття права власності на нього у ВДБВ „Маяк". При цьому, апеляційною інстанцією під час розгляду справи № 9-19-33-3/24-08-288 було встановлено, що право власності на вказане майно належить територіальній громаді міста Одеси відповідно до Рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 р. № 226-ХХІ „Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування і районів області", яким у комунальну власність територіальної громади міста Одеси був переданий весь житловий і нежитловий фонд місцевих рад, розташований у територіальних межах міста.

Також матеріали справи свідчать, що 22.04.2009 р. виконавчим комітетом Одеської міської ради, на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 19.03.2009 р. № 201, видане свідоцтво про право власності на спірні нежитлові приміщення другого поверху загальною площею 373,5 кв. м, відповідно до якого власником вказаних приміщень є територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради. Комунальним підприємством „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" 13.05.2009 р. здійснена реєстрація права власності на вказане нерухоме майно за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради.

Відтак, апеляційна інстанція цілком погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірне нежитлове приміщення, розташоване на другому поверсі будинку № 14 по вул. Жуковського в м. Одесі, є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси, право власності на яке набуте територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради на законних підставах.

При цьому, апеляційною інстанцією відхиляються посилання Скаржника на те, що користування ним спірним майном на умовах оренди встановлене у постанові Вищого господарського суду від 29.11.2012 р., і це, як вважає ВДБВ „Маяк", підтверджує наявність у нього правових підстав для користування зазначеним майном на теперішній час.

Так, як вже зазначалось вище, вказаною постановою касаційна інстанція залишила без змін постанову апеляційної інстанції від 27.09.2012 р., якою ВДБВ „Маяк" відмовлено в задоволені його позову про визнання права власності на спірне майно. Положеннями ст. 277 Цивільного кодексу СРСР 1963 р., що діяв на момент виникнення права користування ВДБВ „Маяк" спірним майном, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду могло здійснюватись лише відповідно до договору найму жилого приміщення. Частиною 1 ст. 44 вказаного кодексу було визначено, що угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та окремих видів угод, для яких інше передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР повинні укладатись у письмовій формі. Отже, в будь-якому випадку, право користування спірним майном у Скаржника могло виникнути лише на підставі відповідного договору, укладеного між власником і ВДБВ „Маяк" саме у письмовій формі, а тому, згідно положень ст. 34 ГПК України, тільки згаданий договір може бути належним і допустимим доказом виникнення вказаного суб'єктивного права.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 р., до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Згідно вимог ч. 1 ст. 397 ЦК України 2003 р. володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе, а ч. 1 ст. 398 вказаного кодексу законодавцем визначено, що право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом. При цьому, в п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України 2003 р. встановлена обов'язковість саме письмової форми правочину укладеного між юридичними особами. Наведене повністю узгоджується з зазначеним вище висновком апеляційної інстанції щодо єдиного належного і допустимого доказу виникнення у Скаржника права на користування спірним майном, яким може бути лише договір, укладений у письмовій формі.

З огляду на вищенаведені законодавчі положення, ВДБВ „Маяк" для доведення наявності в нього прав займати спірне приміщення повинний був надати до суду відповідний письмовий договір, який засвідчує таке його право на момент виникнення спору . Як вже зазначалось вище Скаржником було надано до суду лише охоронно-ордерний договір від 28.05.1996 р., укладений між Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини Одеської області та ВДБВ „Маяк" про оренду спірного майна, дія якого закінчилась ще 28.05.2001 р.

Судова колегія, вирішуючи даний спір зазначає, що обставина колишнього законного користування Скаржником спірним майном не є підтвердженням наявності у нього права такого користування на момент виникнення спору. При цьому, апеляційна інстанція враховує відсутність надання ВДБВ „Маяк" жодних інших належних і допустимих доказів на підтвердження свого суб'єктивного права.

Враховуючи наведені вище законодавчі положення, не приймаються до уваги судовою колегією також і доводи Скаржника в апеляційній скарзі про правомірність користування ним спірним майном з посиланням на Розпорядженням Одеської облдержадміністрації № 236/А-96 від 29 квітня 1996 р. (далі також - Розпорядження № 236/А-96), згідно якого спірне майно було передано у користування ВДБВ „Маяк"; оскільки таке розпорядження є чинним та не скасованим. При цьому, судова колегія зауважує, що всупереч своїм же зазначеним доводам сам Скаржник у апеляційній скарзі посилається, що вказане Розпорядження № 236/А-96 стало лише підставою для укладання з ним договору оренди. Отже ВДБВ „Маяк" одночасно й спростовує свої ж попередні доводи, правомірно вказуючи, що саме по собі Розпорядження № 236/А-96 не може свідчити про набуття Скаржником права користування спірним майном. Як вже зазначалось раніше, вказаний вище охоронно-орендний договір від 28.05.1996 р. припинив свою дію 28.05.2001 р. і будь-яких доказів укладання нового договору Скаржником а ні суду першої інстанції, а ні апеляційній інстанції надано не було. Відтак наявність Розпорядження № 236/А-96 жодним чином не надає ВДБВ „Маяк" права займати спірне приміщення.

Враховуючи викладене, судова колегія повністю погоджується з висновком місцевого господарського суду, що ВДБВ „Маяк" не довело існування в нього законних прав на користування спірним приміщенням, перебування в зазначеному приміщенні Скаржника перешкоджає Департаменту у користуванні належним у комунальній власності майном.

Безпідставним апеляційна інстанція вважає і посилання ВДБВ „Маяк" в обґрунтування своїх вимог на Постанову Верховної Ради України від 16.01.2009 р. № 901-VI „Про запровадження мораторію на виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств з розповсюдження книг та преси", оскільки вказаною постановою органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування зобов'язано тимчасово, до схвалення відповідного закону припинити прийняття рішень та призупинити виконання раніше прийнятих рішень про виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств з розповсюдження книг та преси з займаних ними саме на законних підставах приміщень державної та комунальної власності, а також про знесення існуючих кіосків з продажу друкованих засобів масової інформації. Між тим, як вже зазначалось, Скаржником не надано жодного, належного, відповідно до вимог ст. 33, 34 ГПК України, доказу законності підстав його користування спірним майном.

Зважаючи на вищенаведені, встановлені апеляційною інстанцією обставини справи, в задоволенні апеляційної скарги ВДБВ „Маяк" слід відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Пункт 4 резолютивної частини рішення господарського суду від 24.04.2013 р. скасувати, залишивши в іншій частині судове рішення без змін.

Провадження у справі по зустрічному позову Всеукраїнського державного багатопрофільного видавництва „Маяк" припинити.

Постанова підписана 13.06.2013 р.

Головуючий суддя Сидоренко М.В.

Суддя Жеков В.І.

Суддя Аленін О.Ю.