Постанова

від 11.06.2013 по справі 910/3148/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2013 р. справа№ 910/3148/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Шостак Л.Г.;

відповідача - Зінченко О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі"

на рішення господарського суду м. Києва від 10.04.2013 р.

у справі № 910/3148/13 (суддя - Нечай О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі"

про стягнення заборгованості в розмірі 16504392,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Генеральною кредитною угодою № 010/93-12/01/04 від 25.07.2007 р. та Кредитними договорами до неї у розмірі 16504392,80 грн., у тому числі:

- за кредитним договором № 010/93-12/23 від 25.07.2007 р. до Генеральної кредитної угоди у розмірі 7265354,69 грн., з яких: 6614332,49 грн. - заборгованості по сплаті кредиту, 590217,34 грн. - заборгованості за відсотками, 34359,81 грн. - пені за прострочення погашення кредиту та 26445,05 грн. - пені за прострочення погашення відсотків за користування кредитними коштами;

- за кредитним договором № 010/93-12/24 від 25.07.2007 р. до Генеральної кредитної угоди у розмірі 9239038,11 грн., з яких: 8415202,03 грн. - заборгованості по сплаті кредиту, 748596,22 грн. - заборгованості за відсотками, 41766,65 грн. - пені за прострочення погашення кредиту та 33473,21 грн. - пені за прострочення погашення відсотків за користування кредитними коштами.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.02.2013 р. порушено провадження у справі № 910/3148/13.

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.04.2013 р. позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 10.04.2013 р., відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що звертаючись до суду першої інстанції з позовною заявою, позивач фактично позбавив відповідача можливості досудового врегулювання спору та самостійно визначив заборгованість без будь-яких звірок з Товариством з обмеженою відповідальністю "Росичі". Також апелянт звертає увагу суду на відсутність можливості самостійно перевірити правильність розрахунків заборгованості без залучення спеціалістів та використання спеціального програмного забезпечення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/3148/13, а розгляд справи призначено на 11.06.2013 р.

На адресу суду 10.06.2013 р. від представника відповідача надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи у справі № 910/3148/13.

В задоволенні зазначеного клопотання колегією суддів відмовлено у зв'язку з тим, що відповідачем не був зроблений контррозрахунок заборгованості у даній справі, що унеможливило з'ясування питання стосовно необхідності залучення відповідних спеціалістів зі спеціальними знаннями. Крім того, відповідач не гарантував оплату проведення економічної експертизи у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

25.07.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (перейменованому у Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль») (далі - позивач, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росичі» (далі - відповідач, позичальник) було укладено Генеральну кредитну угоду № 010/93-12/01/04 (далі - Генеральна угода), відповідно до умов якої кредитор на підставі цієї угоди зобов'язується надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених в угоді та кредитних договорах, укладених в рамках цієї угоди.

На підставі Генеральної угоди між сторонами було укладено Кредитний договір № 010/93-12/23 від 25.07.2007 р. (далі - Кредитний договір-1), відповідно до умов якого кредитор, на положеннях і умовах Генеральної угоди та цього Договору, відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом 1100000,00 доларів США строком до 15.07.2014 р. зі сплатою 12 % річних.

В подальшому між сторонами було укладено низку Додаткових угод до Кредитного договору-1, якими сторони, зокрема, визначили графік погашення заборгованості відповідача за Кредитним договором-1, встановили кредитний ліміт в розмірі 7165047,16 грн. та 891175,02 доларів США, визначили дати остаточного погашення кредиту за Кредитним договором-1, визначили розмір відсотків, які підлягають сплаті за користування кредитними коштами.

Крім того, 25.07.2007 р. між сторонами було укладено Кредитний договір № 010/93-12/24 до Генеральної угоди (далі - Кредитний договір-2), відповідно до якого кредитор, на положеннях Генеральної угоди та цього Договору, відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом 1300000,00 доларів США строком до 15.07.2014 р. зі сплатою 12 % річних.

В подальшому між сторонами було укладено низку Додаткових угод до Кредитного договору-2, відповідно до умов яких сторони погодили, зокрема, графік погашення заборгованості відповідача за Кредитним договором-2, встановили кредитний ліміт в розмірі 8859874,74 грн. та 1101974,47 доларів США, визначили дати остаточного погашення кредиту за Кредитним договором-2, визначили розмір відсотків, які підлягають сплаті за користування кредитними коштами.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту укладених між сторонами Договорів № 010/93-12/23 від 25.07.2007 р. та № 010/93-12/24 від 25.07.2007 р., вони за своєю правовою природою є кредитними договорами (ст. 1054 ЦК України), за умовами яких банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Генеральною кредитною угодою № 010/93-12/01/04 від 25.07.2007 та кредитними договорами № 010/93-12/23 від 25.07.2007 р. та № 010/93-12/24 від 25.07.2007 р., які є невід'ємною частинною Генеральної угоди щодо погашення кредиту та сплати відсотків.

Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі ст. ст. 193, 202 ГК України та ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що свої зобов'язання за кредитними договорами позивач виконав у повному обсязі, надавши кредитні кошти відповідачу відповідно до умов кредитних договорів № 010/93-12/23 від 25.07.2007 р. та № 010/93-12/24 від 25.07.2007 р., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку відповідача, які є первинними документами та належними доказами в розумінні ст. ст. 33-34 ГПК України.

Відповідно до п. 6.5 Генеральної угоди, на підставі якої були укладені Кредитні договори 1 та 2, кредитор має право негайно обмежити надання кредитних коштів в рамках даної угоди та Договорів, та/або достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитами, наданими в рамках Генеральної угоди, включаючи нараховані відсотки за користування кредитами та штрафні санкції, у випадку невиконання позичальником пунктів 5.1, 5.3, 5.4, 5.6, 5.7, 5.8, 5.9 даної угоди.

17.08.2012 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № С11-120-1/09/3955 з вимогою погасити заборгованість. Претензія отримана відповідачем 21.08.2012 р., про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Проте відповідач існуючої перед позивачем заборгованості у встановлений строк не погасив.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Належними доказами підтверджується наявність у відповідача перед позивачем зобов'язання стосовно повернення суми кредиту за Кредитним договором-1 в розмірі 6614332,49 грн. та за Кредитним договором-2 в розмірі 8415202,03 грн., а тому вимоги позивача про стягнення вказаної суми є правомірними. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано, а отже, судом першої інстанції правомірно задоволені вимоги в цій частині.

За змістом ст. 1054 Цивільного кодексу України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту. Розмір процентів та порядок їх сплати за договором, що передбачені ст. 1056-1 ЦК України, визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Оскільки матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Кредитними Договорами № 010/93-12/23 від 25.07.2007 р. та № 010/93-12/24 від 25.07.2007 р. відносно надання кредитів, існування заборгованості відповідача стосовно повернення кредитів за Кредитним договором-1 в розмірі 6614332,49 грн. та за Кредитним договором-2 в розмірі 8415202,03 грн., прострочення по сплаті відсотків за користування кредитними коштами за Кредитним договором-1 в розмірі 590217,34 грн. та Кредитним договором-2 в розмірі 748596,22 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені вимоги є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем порушені строки виконання грошового зобов'язання з приводу повернення кредиту та несвоєчасній сплаті відсотків, відповідальність за порушення яких передбачена п. 10.2 Генеральної угоди.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом ( ст. 611 ЦК України).

Відповідно до п. 10.2 Генеральної угоди, на підставі якої були укладені Кредитні договори 1 та 2, за порушення строків повернення кредитів, відсотків за користування кредитами, передбачених Договорами, укладеними в рамках даної угоди, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі 0,05 % за кожен день прострочення - для кредитів в іноземній валюті; в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення - для кредитів в національній валюті.

Як вбачається з приєднаного до позову розрахунку, враховуючи вимоги ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», пеня була розрахована позивачем у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання зобов'язання перед позивачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості стягнення з відповідача пені за прострочення виконання грошового зобов'язання стосовно повернення кредитів за Кредитним договором-1 в розмірі 34359,81 грн., за Кредитним договором-2 в розмірі 41766,65 грн. та пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті відсотків за користування кредитними коштами за Кредитним договором-1 в розмірі 26445,05 грн. та за Кредитним договором-2 в розмірі 33473,21 грн., відповідно до розрахунку позивача, що не суперечить чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 10.04.2013 р.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі" залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 10.04.2013 р. у справі № 910/3148/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/3148/13 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя Буравльов С.І.

Судді Андрієнко В.В.

Шапран В.В.