Постанова

від 05.08.2013 по справі 910/3148/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2013 року Справа № 910/3148/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Кота О.В., Попікової О.В., Саранюка В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Росичі" на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 10.04.2013 Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2013

у справі № 910/3148/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до проТовариства з обмеженою відповідальністю "Росичі" стягнення 16 504 392,80 грн.

за участю представників сторін: позивача: відповідача:Солонька М.М. Зінченка О.В.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (надалі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі" (надалі - ТОВ "Росичі") про стягнення за генеральною кредитною угодою від 25.07.2007 № 010/93-12/01/04 та кредитними договорами до неї заборгованості в розмірі 16 504 392,80 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.04.2013 (суддя: Нечай О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 (судді: Буравльов С.І., Андрієнко В.В., Шапран В.В.), позов задоволено повністю: стягнуто з ТОВ "Росичі" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором від 25.07.2007 № 010/93-12/23 у розмірі 7 204 549,83 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів в розмірі 34 359,81 грн., пеню по заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 26 445,05 грн.; заборгованість за кредитним договором від 25.07.2007 № 010/93-12/24 у розмірі 9 163 798,25 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів у розмірі 41 766,65 грн., пеню по заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 33 473,21 грн.

Не погоджуючись із указаними судовими актами, ТОВ "Росичі" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, просить передати справу на новий розгляд.

Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 38, 41, 43, 48, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.07.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (перейменованому в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") та ТОВ "Росичі" (позичальник) укладено генеральну кредитну угоду № 010/93-12/01/04, згідно з якою кредитор на підставі цієї угоди зобов'язується надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених в угоді та кредитних договорах, укладених у рамках цієї угоди.

На підставі вказаної Генеральної угоди між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Росичі" укладені кредитні договори від 25.07.2007 № 010/93-12/23 та № 010/93-12/24, відповідно до яких кредитор відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом 1 100 000,00 доларів США строком до 15.07.2014 зі сплатою 12 % річних та, відповідно, з лімітом 1 300 000,00 доларів США строком до 15.07.2014 зі сплатою 12 % річних, згідно з положеннями і умовами Генеральної угоди та цих договорів.

У подальшому між сторонами укладено низку додаткових угод до цих кредитних договорів, якими сторони, зокрема, визначили графік погашення заборгованості позичальника, встановили кредитний ліміт, визначили дати остаточного погашення кредиту, визначили розмір відсотків, які підлягають сплаті за користування кредитними коштами.

Згідно з пунктом 6.5 Генеральної угоди кредитор має право негайно обмежити надання кредитних коштів у рамках даної угоди та договорів, та/або достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитами, наданими в рамках Генеральної угоди, включаючи нараховані відсотки за користування кредитами та штрафні санкції, у випадку невиконання позичальником пунктів 5.1, 5.3, 5.4, 5.6- 5.9 даної угоди.

17.08.2012 банк направив на адресу відповідача претензію № С11-120-1/09/3955 (отримана позичальником 21.08.2012) з вимогою погасити заборгованість.

Судами встановлено, що свої зобов'язання за кредитними договорами позивач виконав у повному обсязі шляхом надання відповідачу кредитних коштів відповідно до умов кредитних договорів від 25.07.2007 за № 010/93-12/23 та № 010/93-12/24. Проте, відповідач не погасив у встановлений строк існуючу перед позивачем заборгованость .

Відповідно до пункту 10.2 Генеральної угоди за порушення строків повернення кредитів, відсотків за користування кредитами, передбачених договорами, укладеними в рамках даної угоди, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі 0,05 % за кожен день прострочення - для кредитів в іноземній валюті; у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення - для кредитів у національній валюті.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що належними доказами підтверджується наявність у відповідача перед позивачем зобов'язання стосовно повернення суми кредиту за кредитним договором № 010/93-12/23 у розмірі 6 614 332,49 грн. та за кредитним договором № 010/93-12/24 у розмірі 8 415 202,03 грн. Також на підставі здійсненого судом перерахунку заявлених позивачем до стягнення сум, суди дійшли висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення виконання грошового зобов'язання стосовно повернення кредитів за кредитним договором № 010/93-12/23 у розмірі 34 359,81 грн., за кредитним договором № 010/93-12/24 у розмірі 41 766,65 грн. та пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором № 010/93-12/23 у розмірі 26 445,05 грн. та за кредитним договором № 010/93-12/24 у розмірі 33 473,21 грн.

Стягуючи з відповідача на користь позивача вказані суми, господарські суди виходили із обставин справи та норм законодавства, зокрема, приписів статей 174, 193, 202, 230, 231, 232 Господарського кодексу України та статей 525, 526, 530, 549, 550, 551, 599, 610, 611, 626, 628, 629, 1054, 1056 1 Цивільного кодексу України, статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що ТОВ "Росичі" не погоджується з судовими рішеннями лише в частині: невідповідності сум заборгованості за претензією від 17.08.2012 № С11-120-1/09/3955 та за позовом; відсутності можливості у відповідача за наявними у справі документами перевірити правильність розрахунку банку та встановити фактичну заборгованість без залучення спеціалістів та використання спеціального програмного забезпечення.

Касаційна інстанція згідно з вимогами статті 111 7 ГПК України перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Перевірка здійснюється на підставі фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, та в межах касаційної скарги.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що були відхилені судами попередніх інстанцій, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 1 статті 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, з огляду на наведене, з урахуванням вимог за касаційною скаргою остання не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі" у справі № 910/3148/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 10.04.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 у справі № 910/3148/13 залишити без змін.

Головуючий суддя: О. Кот

судді: О. Попікова

В. Саранюк