Ухвала

від 06.06.2013 по справі 2а-10047/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 року Справа № 1711/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Мікули О.І., Ніколіна В.В.,

з участю секретаря судового засідання Билень Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Львівської області ДПС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.12.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Львівської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тропік» (далі - позивач, ТзОВ «Тропік») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС (далі - Відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення рішення № 0003722320/16082 від 01.11.2012р., яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 344074 грн. 00 коп.

Позивач мотивує позов тим, що висновки ДПІ про відсутність економічної доцільності у господарських операціях між ТзОВ «Тропік» та ТзОВ «Трасат» щодо санітарної обробки орендованих позивачем приміщень для зберігання фруктів у зв'язку з ненаданням доказів, які б підтверджували факт такої обробки, та наявністю у ПП «Трасат» відповідної ліцензії на проведення даного виду робіт, є безпідставними та спростовуються належними доказами. На думку позивача реальність господарських операцій підтверджується всіма необхідними первинними бухгалтерськими документами, зокрема, договорами, актами приймання-здачі, податковими накладними, платіжними документами. Тому висновки податкового органу про безтоварність операцій та про неможливість контрагентів реально надати послуги, укладення договорів з позивачем з метою несплати податків є лише припущенням.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.12.2012 року вказаний позов задоволено повністю.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0003722320/16082 від 01.11.2012 року.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що матеріалами справи підтверджується оренда позивачем у різних контрагентів нежитлових приміщень з метою зберігання в них овочів та фруктів. Також первинними документами підтверджується реальність господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Трасат» щодо санітарної обробки приміщень, орендованих позивачем. Крім того, суд зазначив, що в судовому засіданні не знайшов підтвердження висновок відповідача про невірне визначення ТзОВ «Тропік» курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ, подавши на неї апеляційну скаргу.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що під час проведення перевірки ТзОВ «Тропік» встановлено, що акти наданих послуг не відкривають суті отриманих послуг, їх об'єм та реальну вартість, в даних актах відсутні обов'язкові реквізити, які повинні мати первинні документи, позивачем не доведено використання послуг із санітарної обробки складських приміщень у власній господарській діяльності, що були здійснені Приватним підприємством «Трасат», не надано до перевірки відповідних довідок, які підтверджують факт санітарної обробки приміщень та наявність у ПП «Трасат» відповідної ліцензії на проведення даного виду діяльності. Крім того, суд першої інстанції безпідставно не врахував висновків акту перевірки про відхилення задекларованих позивачем сум від'ємного значення курсових різниць. Просить скасувати постанову від 25.12.2012 року та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Крім того, ДПІ в наданих апеляційному суду поясненнях до апеляційної скарги зазначила, що позивач не оскаржив і сплатив донараховану податковим органом суму ПДВ, що підтверджує визнання ним відсутності факту виконання робіт ТзОВ «Трасат». Зазначає також про наявність постанов у справах про адміністративне правопорушення, якими визнано вину керівників позивача за порушення податкового законодавства, спір щодо яких є предметом даного судового розгляду. Дані постанови мають преюдиційне значення для вирішення адміністративної справи.

Вислухавши суддю доповідача, представника апелянта, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, та представника позивача, який просив відмовити в задоволенні скарги, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ «Тропік» здійснює господарську діяльність із імпорту та подальшого гуртового та роздрібного продажу фруктів та овочів зі складів у м. Львів, м. Харків, м. Сімферополь, м. Одеса, м. Київ, м. Вінниця, м. Хмельницький, м. Дніпропетровськ.

ДПІ проведена документальна планова перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТзОВ «Тропік» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року. за результатами перевірки складено акт від 26.10.2012 року № 165/22-10/20831737, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Актом перевірки встановлено порушення, зокрема: пунктів 44.1, 44.3 статті 44, підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138, пункту 153.1 статті 153, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено об'єкт оподаткування з податку на прибуток за ІІІ квартал 2011 року на 309512 грн., за ІV квартал 2011 року на 1186459 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на 344074 грн., в тому числі в розрізі податкових періодів: ІІІ квартал 2011 року на 71188 грн., ІV квартал 2011 року на 272886 грн. Крім того, встановлено порушення пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 156865 грн.

На думку податкового органу ТзОВ «Тропік» безпідставно включено до складу витрат на збут у з кварталі 2011 року в сумі 309512 грн. та у 4 кварталі 2011 року в сумі 682179 грн. витрати на придбання послуг оренди нежитлового приміщення, витрати на здійснення санітарної обробки у складських приміщеннях, не підтверджені документами, які б доводили об'єм наданих послуг, їх реальну економічно обґрунтовану вартість, направленість господарських операцій на отримання прибутку в цілому, спів розмірність реального і заявленого змісту господарських операцій. Також позивачем завищено валові витрати за рахунок безпідставного декларування від'ємного значення курсових різниць за 4 квартал 2011 року на 504280 грн., що вбачається із даних головної книги підприємства.

Однак, на думку суду апеляційної інстанції, такі висновки податкового органу не відповідають встановленим обставинам справи, з яких вбачається, що ТзОВ «Тропік» здійснює господарську діяльність із імпорту та подальшого гуртового та роздрібного продажу фруктів та овочів зі складів у м. Львів, м. Харків, м. Сімферополь, м. Одеса, м. Київ, м. Хмельницький, м. Дніпропетровськ.

ТзОВ «Тропік» віднесено до складу витрат на збут вартість послуг оренди нежитлових приміщень у 3 кварталі 2011 року в сумі 309512 грн. та у 4 кварталі 2011 року в сумі 265512 грн., що надані ТзОВ «ВІП-КОНТАКТ», ТзОВ «Б-ТРЕЙДІНГ», ТОВ «ФІРМА «СВК-11».

ТзОВ «Тропік» також надано первинні документи щодо взаємовідносин Позивача з ТзОВ «ВІП-КОНТАКТ», ТзОВ «Б-ТРЕЙДІНГ», ТОВ «ФІРМА «СВК-11» з питання надання в оренду зазначеними контрагентами нежитлових приміщень з метою зберігання в них позивачем фруктів та овочів.

Суду надані наступні документи: договори суборенди, акти виконаних послуг, копії банківських виписок та квитанцій до прибуткових касових ордерів.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що надані позивачем первинні документи, за своїм змістом відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88.

Крім того, ТзОВ «Тропік» надано для підтвердження правового статусу та наявності необхідних повноважень для укладення господарських договорів, зокрема договорів суборенди, копії витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.11.2012р.. в яких зазначається серед інших видів економічної діяльності зокрема й такий вид діяльності як: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (КВЕД -2010).

Отже є правильним висновок окружного суду про наявність достатніх, обґрунтованих доказів реальності господарських операцій щодо надання ТзОВ «ВІП-КОНТАКТ», ТзОВ «Б-ТРЕЙДІНГ», ТОВ «ФІРМА «СВК-11» в оренду позивачу нежитлових приміщень з метою використання ним у своїй діяльності вказаних приміщень для зберігання власної продукції.

Крім того, встановлено, що 01.09.2011р. ТзОВ «Тропік» уклало з Приватним підприємством «Трасат» договір № 010911 про виконання робіт. На виконання даного договору виконавець здійснив санітарну обробку препаратом «Хлорель» складських приміщень ТзОВ «Тропік», призначених для зберігання фруктів та овочів за наступними адресами.

Загальна сума даного Договору становила 500000 грн., які ТзОВ «Тропік» оплатило виконавцю.

За результатами здійснених робіт сторони підписали акти приймання-передачі, окремо по кожному об'єкту.

Листом від 17.02.2012 р. Філія АБ «Південний» у м. Львові підтвердило, що з поточного рахунку ТзОВ «Тропік» 31.10.2011 р. було здійснено оплату на ПП «Трасат» на суму 500000 грн., що підтверджується банківською випискою.

Таким чином, є безпідставним твердження відповідача про не підтвердження відповідними документами оренди позивачем складських приміщень.

Вартість послуг із санітарної обробки складських приміщень, що були здійснені Приватним підприємством «Трасат» Позивач включив до складу витрат підприємства.

Відповідно до ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності та інших витрат, згідно норм Кодексу.

До складу інших витрат включаються, зокрема, згідно з п.138.10.3. витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, в тому числі витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Враховуючи види здійснення економічної діяльності позивача, - оптова торгівля фруктами й овочами, роздрібна торгівля фруктами й овочами в спеціалізованих магазинах, позивач для здійснення своєї господарської діяльності, для підтримання належного санітарно-гігієнічного стану складських приміщень, у яких зберігаються продукти харчування, регулярно потребує залучення послуг із санітарної обробки таких приміщень.

На підставі п. 44.1 ст. 44, ст. 134 ПК України, ТзОВ «Тропік» правомірно віднесло до складу витрат на збут, вартість послуг із санітарної обробки складських приміщень, наданих ПП «Трасат», відповідно до укладеного договору про виконання робіт від 01.09.2011р., № 010911.

Припущення ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС щодо відсутності економічної доцільності отриманих послуг та «недоведення використання послуг із санітарної обробки складських приміщень у власній господарській діяльності» спростовуються наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами, договорами, актами приймання-здачі, податковими та видатковими накладними, платіжними документами, що вбачається із матеріалів справи, які були належним чином досліджені судом першої інстанції.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 зазначеного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції Україні 05.06.1995р. за № 164/704 (надалі - Положення).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 даного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору про виконання робіт від 01.09.2011р., № 010911 ПП «Трасат» здійснив санітарну обробку препаратом «Хлорель» складських приміщень ТзОВ «Тропік», призначених для зберігання овочів та фруктів за вищевказаними адресами.

Позивач не вправі вимагати від контрагента ліцензії на здійснення останнім певних видів господарської діяльності. Надання ж послуг без такого права (без ліцензії) є окремим порушенням вимог закону та тягне за собою передбачену законом відповідальність, що не може впливати на осіб, яким ці послуги надавались.

Стосовно позиції відповідача щодо неналежного підтвердження ТзОВ «Тропік» реальності та товарності господарської операції, колегія суддів зазначає наступне.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами. Тобто, договір є двостороннім правочином.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК) . З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність правочину.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З урахуванням наведеного даний правочин не є таким, що порушує публічний порядок, а господарські операції ТзОВ «Тропік» не суперечать актам цивільного законодавства, так як не встановлено фактів, які свідчили б про те, що проведення таких не відповідає дійсним намірам сторін і, що спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами.

Доводи апеляційної скарги ДПІ щодо встановлення відхилення позивачем за 4 квартал 2011р. в сумі 504280 грн. в рядку 06.5.12 Додатку Податкової Декларації спростовуються наступним.

Згідно до ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.1; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 Податкового Кодексу.

До складу інших операційних витрат включаються (відповідно до п.п. 138.10.4. ст.138 ПК України), зокрема витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці, визначені згідно зі статтею 153 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 153.1.2, 153.1.3 п.153.1 ст.153 ПК України витрати, здійснені (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з придбанням у звітному податковому періоді товарів, робіт, послуг, у встановленому порядку включаються до витрат такого звітного податкового періоду шляхом перерахування в національну валюту тієї частини їх вартості, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання таких витрат згідно з цим розділом, а в частині раніше проведеної оплати - за таким курсом, що діяв на дату здійснення оплати.

Визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Відповідно до Акту перевірки за №165/22-10/20831737 від 26.10.2012 року (стор. 15-17) , на думку ДПІ у Личаківському районі Львівської області ДПС ТОВ «Тропік» завищено інші операційні витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, у 4 кварталі 2011 року на суму 504280 грн.

Проте суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками ДПІ з наступних підстав.

ДПІ зроблено висновок, що «у 4 кварталі 2011 року від'ємне значення курсових різниць згідно зі ст. 153 ПК України склало 307644,17 грн., що відображено у головній книзі підприємства за 4 квартал 2011 року».

Як зазначив позивач і що не було спростовано у судовому засіданні, ТзОВ «Тропік» не зазначав від'ємних значень курсових різниць за 4 квартал 2011 року в головній книзі підприємства, оскільки така книга в даному податковому періоді не велась (на підприємстві, починаючи з 3 кварталу 2011 року бухгалтерський облік ведеться в автоматизованій Програмі « 1С: Бухгалтерія»).

Разом з тим, відповідно до рахунку 94 5 «Втрати від операційної курсової різниці», за 4 квартал звітного періоду 2011 року, втрати від операційної курсової різниці (від'ємне значення курсових різниць) складають 610 647,65грн. (дані з Програми 1С: Бухгалтерія).

Відповідно до рахунку 94 5 «Втрати від операційної курсової різниці», у 4 кварталі 2011 року витрати за статтею 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті» склали 414 051,07грн., а витрати за статтею витрат 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» - 150 595,04грн. Дані суми витрат (в тому числі) підприємством включені в Додаток ІВ до рядка 06.5 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2-4 квартали 2011р.

З огляду на викладене, доводи та тлумачення податкового органу в Акті перевірки на те, що згідно до статті витрат 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті» сума витрат складає 114347,59грн., статті витрат 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» - 147295,04грн., є не вірними, із помилковим застосуванням норм Податкового кодексу та Бухгалтерського обліку, оскільки в акті перевірки податковим органом зазначено (стор.16), що «задекларована платником сума від'ємного значення курсових різниць, згідно зі ст.153 ПК України за 4 квартал 2011р. складає 811924 грн., що відображається в Додатку ІВ до рядка 06.5 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2-4 квартали 2011р., а дані головної книги - 307644 грн.».

Відповідно до Додатку ІВ до рядка 06.5 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2,3,4 квартали 2011рроку, ТзОВ «Тропік» задекларовано 1273969 грн. суми від'ємного значення курсових різниць, в тому числі за 2 квартал 160366,75 грн., 3 квартал - 301677,75 грн., за 4 квартал - 811923,50 грн. (включаючи суму 201275,85 грн. не задекларованого в 2-му кварталі, відповідно до даних головної книги).

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій, відсутність обов'язку підтвердження курсових різниць первинними документами, які підтверджують здійснення витрат, доводи відповідача про неправомірність включення позивачем наведених вище операцій до складу витрат підприємства.

Апеляційним судом також відкидаються посилання ДПІ у Личаківському районі м. Львова на преюдиційність рішень у справах про адміністративні правопорушення, а саме на постанови Галицького районного суду м. Львова від 19.11.2012 року та 21.11.2012 року про притягнення до адміністративної відповідальності директора і головного бухгалтера ТзОВ «Тропік» за порушення податкового обліку.

Так, відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас частиною четвертою статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом із тим розглядувана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Відповідно висновки інших судів щодо правомірності чи протиправності дій особи, поведінка якої є предметом розгляду в адміністративній справі, не є обов'язковими для адміністративного суду, який таку справу розглядає. Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Дана практика узгоджується з листом Вищого адміністративного суду України за N-2379/12/13-12, від 14 листопада 2012 року.

Отже, вірно встановивши обставини справи, суд першої інстанції правильно застосував до правовідносин між сторонами відповідні їм норми матеріального права.

З практики Вищого адміністративного суду України, вбачається що відсутність ліцензії на здійснення певних видів підприємницької діяльності не може бути самостійним доказом нікчемності правочинів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не відповідають законодавству України та не можуть бути підставою для її задоволення.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Львівської області ДПС залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.12.2012 року у справі № 2а-10047/12/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.В. Ніколін

О.І. Мікула

Повний текст виготовлено 07.06.2013 року