Постанова

від 13.06.2013 по справі 905/2029/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.06.2013 р. справа №905/2029/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБойченка К.І. Діброви Г.І., Шевкової Т.А. при секретарі судового засідання за участю представників: Демурі О.А. від позивача:Задоєнко О.В. - довіреність від 08.04.2013 року б/н від відповідача:Адамян Г.Ю. - довіреність від 09.01.2013 року б/н розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-ремонтно-будівельне об'єднання 1», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 18.04.2013 року у справі№ 905/2029/13 (Суддя: Овсяннікова О.В.) за позовною заявою Комунального підприємства «Донецькфлора», м.Донецьк доТовариства з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-ремонтне будівельне об'єднання 1», м. Донецьк про стягнення 88103 грн. 09 коп., в тому числі 41439 грн. 10 коп. - основного боргу, 44840 грн. 67 коп. - неустойки та 1823 грн. 32 коп. - інфляційних нарахувань. В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Донецькфлора» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-ремонтно-будівельне об'єднання 1» заборгованості за договором від 01.09.2010 року №СП-010910 в загальному розмірі 88103 грн. 09 коп., в тому числі: основного боргу в розмірі 41439 грн. 10 коп., неустойки в розмірі 44840 грн. 67 коп., інфляційних нарахувань в розмірі 1823 грн. 32 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.04.2013 року по справі №905/2029/13 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-ремонтно-будівельне об'єднання 1» на користь Комунального підприємства «Донецькфлора» суми основного боргу в розмірі 41439 грн. 10 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 809 грн. 23 коп. В решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване частковою обґрунтованістю позовних вимог.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду по даній справі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-ремонтне будівельне об'єднання 1» подало до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить згадане рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що суд неповністю з'ясував обставини, які мають значення по справі, та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі.

Відповідач також стверджує, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та зазначає, що у зв'язку з отриманням коштів від Замовника - Управління капітального будівництва Донецької міської ради реорганізацією лише в лютому 2013 року, відповідач взагалі може бути звільнений від відповідальності щодо сплати заборгованості за спірним договором або розмір такої заборгованості може бути змінений.

Представник апелянта в судовому засіданні 12.06.2013 року підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до статті 101 Господарського процессуального Кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково доданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обргунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правомірність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-ремонтно-будівельне об'єднання 1» (Замовник - Генпідрядник) та Комунальне підприємство «Донецькфлора» (Виконавець - Субпідрядник) 01.09.2010 року уклали договір підряду №СП-010910 (далі - договір)(а.с.13-15).

За умовами договору Замовник доручає, а Виконавець забезпечує у відповідності до проектної документації та умовам цього договору виконання робіт з капітального ремонту автодороги по вул. Молодих Шахтарів у Київському районі.

Згідно п. 2.1. договору виконавець розпочинає виконання робіт - жовтень 2010 року та закінчує виконання робіт - вересень 2011 року.

За умовами п. 3.1. договору договірна ціна робіт визначається на підставі приблизного кошторису, який є невід'ємною частиною договору, ціна є динамічною та може корегуватися по мірі виконання робіт за всіма складовими вартості будівництва.

Відповідно до п. п. 3.2. договору вартість робіт уточнюється по мірі виконання фактичних витрат.

За умовами п. 10.3 договору Замовник несе відповідальність за порушення із власної вини за порушення грошових зобов'язань (несвоєчасну сплату виконаних робіт перерахування авансів, інших платежів) сплачує неустойку в розмірі 0,1 % від несплаченої суми за кожний день прострочки.

Пунктом 12.1. договору сторони узгодили, що строком договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки у відповідності договору.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами.

Довідкою форми КБ-3 визначена вартість виконаних будівельних робіт за травень 2011 року, яка складає суму в розмірі 319993 грн. 06 коп.

Належне виконання позивачем будівельних робіт підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011 року на загальну суму 319993грн. 06 коп., який підписаний без зауважень та скріплений печатками сторін.

Відповідачем перераховані грошові кошти за договором від 01.09.2010 року № СП-010910 в загальному розмірі 278553 грн. 96 коп., про що свідчать банківські виписки від 13.05.2011року, 21.07.2011 року, 06.10.2011 року та 11.10.2011 року (а.с. 24-29).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає в розмірі 41439грн. 10 коп.

Умовами договору на підставі якого заявлений позов, сторони не визначили строки здійснення розрахунків за виконані підрядні роботи.

Частиною 2 статті 530 Цивільного Кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач надіслав відповідачу претензію №264/01 від 29.08.2012 року, в якій заявив останньому вимогу сплатити заборгованість в сумі 41439 грн. 10 коп. (а.с. 31).

Дана претензія отримана відповідачем 17.09.20112 року, про що свідчить повідомлення про отримання поштового відправлення (а.с. 30).

Тобто, відповідач повинен був погасити спірну заборгованість не пізніше 24.09.2012 року.

Пунктом 7.1. договору сторони узгодили, що розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі актів виконаних робіт (форма КБ-2в), довідок КБ-3 та інших рахунків Виконавця після отримання бюджетних коштів на рахунок Замовника.

Тобто, фактично пунктом 7.1. договору сторони визначили строк зобов'язання з оплати виконаних робіт вказівкою на дію особи, яка не є стороною такого договору.

Статтею 511 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Зі змісту ч. 2 ст. 528 Цивільного Кодексу України вбачається, що у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Таким чином, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на встановлення п. 7.1. договору залежності виконання останнім зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт, від наявності надходження грошових коштів від Управління капітального будівництва Донецької міської, як Замовника, оскільки вказане положення пункту суперечить приписам ст.. 617 Цивільного Кодексу України, виходячи зі змісту якої випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника (в даному випадку - Управління капітального будівництва Донецької міської ) чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно листа Управління капітального будівництва Донецької міської ради №08/16-1507 від 17.04.2013 року (п. 7.1. договору - Замовник) профінансувало проведення робіт на об'єкті «Капітальний ремонт автомобільної догори по вулиці Молодих Шахтарів», та відповідно заборгованість за цим об'єктом перед генеральною підрядною організацією Товариством з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-ремонтно-будівельне об'єднання 1» відсутня та погашена 28.02.2013 року (а.с. 48).

Докази сплати заборгованості сумі 41439 грн. 39 коп. навіть після отримання грошових коштів від Замовника в матеріали справи не містять та додатково відповідачем суду не надані, а тому позовні вимоги в цій частині є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення неустойки в сумі 44840 грн. 67 коп., розрахованої за період з 01.06.2011 року по 05.03.2013 року та інфляційних нарахувань в сумі 1823 грн. 32коп., розрахованих за період з червня 2011 року по лютий 2013 року, судова колегія зазначає наступне.

Згідно ч.ч. 1,3 статті 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто умовами п. 10.3 договору сторони передбачили сплату пені у випадку прострочки оплати виконаних підрядних робіт.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем за період з 01.06.2011 року по 30.11.2011 року пеня розрахована при відсутності факту прострочки сплати боргу, що заявлений до стягнення, а за період з 03.09.2012 року по 05.03.2013 року в порушення приписів ч. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України.

За таких обставин, пеня в загальній сумі 44840 грн. 67 коп. до стягнення не підлягає за необґрунтованістю вимог у цій частині.

Згідно ч. 2 статті 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або Законом.

Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань підлягають частковому задоволенню, а саме, в сумі 81 грн. 63 коп., за період розрахунку з жовтня 2012 року по лютий 2013 року.

Інфляційні нарахування в сумі 1741 грн. 69 коп., що розраховані з червня 2011 року по вересень 2012 року до стягнення не підлягають за необґрунтованістю вимог у цій частині.

Таким чином, оскаржуване рішення місцевого господарського суду по даній справі судовою колегією частково скасовується з прийняттям нового рішення: про часткове задоволення позову, відмову у стягненні інфляційних нарахувань в сумі 1741 грн. 69коп., та залишення решти оскаржуваного рішення суду в силі.

Судові витрати за позовними та апеляційними скаргами покладаються на сторони відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1) Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-ремонтно-будівельне об'єднання 1» на рішення господарського суду Донецької області від 18.04.2013 року по справі №905/2029/13 - залишити без задоволення.

2)Рішення господарського суду Донецької області від 18.04.2013 року у справі №905/2029/13г - скасувати частково.

3) Позовні вимоги задовольнити частково.

4) Відмовити в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 1741 грн. 69 коп.

5) В решті рішення господарського суду Донецької області від 18.04.2013 року по справі № 905/2029/13 - залишити без змін.

6) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-ремонтно- будівельне об'єднання 1» (83009, м. Донецьк, вул. Новоросійська, 93, код ЄДРПОУ 32388610, р/р 260010760980 в ПАТ «УкрБізнесБанк», МФО 334969) на користь Комунального підприємства «Донецькфлора» (83102, м. Донецьк, вул. Солов'яненко, 6в, код ЄДРПОУ 31928745, р/р 26008962482774 в ПАТ «ПУМБ» МФО 334851) суму основного боргу в розмірі 41439 грн. 10 коп., інфляційні нарахування в розмірі 81 грн. 63 коп., судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 830 грн. 96 коп.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя К.І. Бойченко

Судді Г.І. Діброва

Т.А. Шевкова