Постанова

від 07.06.2013 по справі 5015/5189/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2013 р. Справа № 5015/5189/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Малех І.Б.

Марко Р.І.

при секретарі Половко М.Б.

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства ,, Дрогобицький завод залізобетонних виробів'', м.Дрогобич, Львівська область № б/н від 23.04.13 року

на рішення господарського суду Львівської області від 25.03.2013 р.

у справі № 5015/5189/12

за позовом: приватного підприємства ,,Техноінтер'', м.Біла Церква, Київська область,

до відповідача: публічного акціонерного товариства ,,Дрогобицький завод залізобетонних виробів'', м.Дрогобич, Львівська область,

про: визнання дійсним правочину та стягнення безпідставно збережених коштів ( і трьох відсотків річних) у сумі 56 603,99 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: - не з'явився;

від відповідача: - Цукорник С.Г.- представник на підставі довіреності № б/н від 20.04.13 року.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.03.2013 р. у справі №5015/5189/12 (суддя О.Шпакович ) позов приватного підприємства ,,Техноінтер'' до публічного акціонерного товариства ,, Дрогобицький завод залізобетонних виробів'' про визнання дійсним правочину та стягнення безпідставно збережених коштів ( і трьох відсотків річних) у сумі 56 603,99 грн. задоволено частково. Вирішено стягнути з публічного акціонерного товариства ,, Дрогобицький завод залізобетонних виробів'' на користь приватного підприємства ,,Техноінтер'' безпідставно збережені кошти у сумі 55 704,50 грн., 3 % річних від прострочення платежу у сумі 899,49 грн. У задоволенні позову в частині визнання правочину дійсним - відмовити.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 25.03.2013 р. у справі № 5015/5189/12 відповідач - публічне акціонерне товариство ,, Дрогобицький завод залізобетонних виробів'' - подав апеляційну скаргу, з підстав, неповноти з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права.

Зокрема, скаржник посилається на невизначеність договірних умов щодо строків поставки продукції, яка поставлялась відповідачем згідно заявок та вказівок позивача. На суму, яку просив стягнути позивач, він не виставляв вимог про поставку, договір між сторонами не розірваний, а відтак відсутні підстави для стягнення коштів.

На підставі вищезазначеного скаржник просить рішення суду від 25.03.2013 р. скасувати та прийняти нове яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 5015/5189/12 розподілено для розгляду головуючому - судді Костів Т.С..

Розпорядженням в.о голови Львівського апеляційного господарського суду від 30.04.2013 року у склад колегії для розгляду вищезазначеної справи введено суддів- Малех І.Б. та Желіка М.Б..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.04.13 р. поновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги, подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 28.05.13 р.

Ухвалою суду від 28.05.2013 року розгляд справи відкладався з метою забезпечення явки повноважного представника апелянта.

Згідно розпорядження в.о. голови суду від 06.06.2013 року, у зв'язку із перебуванням судді Желіка М.Б. на лікарняному, у склад колегії суддів для розгляду справи № 5015/5189/12 введено замість судді Желіка М.Б. суддю Марка Р.І..

Представнику роз'яснено його права згідно ст.22 ГПК України.

В судовому засіданні представник апелянта з'явився, апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у ній. Надав усні пояснення по суті спору.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте подав відзив на апеляційну скаргу. Просив рішення господарського суду Львівської області від 25.03.2013 р. залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника скаржника дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, з наступних підстав:

як встановлено судом першої інстанції, сторони згідно з ч.1 ст.181 ГКУ, уклали у спрощений спосіб договір про поставку відповідачем продукції (кільця, кришки кілець, днище, бетон, антиморозна добавка), замовленої позивачем, загальною вартістю 89095 грн., що підтверджується документально, зокрема, фактом оплати позивачем, згідно з платіжним дорученням № 421 від 24.11.2011 р. вартості продукції у сумі 89095 грн., та фактом часткового виконання відповідачем зобов'язань з поставки згідно з видатковими накладними (№ РН-0002661 від 28.11.11., №РН-0002682 від 29.11.11., № РН-0002708 від 01.12.2011., № РН-0002710 від 02.12.11., № РН-0002749 від 07.12.11., № РН-0002768 від 09.12.11., № РН-0002869 від 27.12.11., № РН00002870 від 27.12.11.).

Загальна вартість поставленої відповідачем продукції складає 31790,50 грн., вартість автотранспортних послуг з доставки продукції - 1600 грн. (що підтверджують двосторонні Акти про надання послуг від 29.11.11., 01.12.11., 07.12.11., 09.12.11.). Таким чином, відповідач поставив продукцію лише частково: на загальну суму 33390,50 грн., а залишок суми передоплати, здійсненої позивачем, складає 55704,50 грн. Зазначені обставини сторони не заперечували.

Згідно із ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Згідно із ч. 1 ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Враховуючи наведене, зміна чи розірвання договору повинні відбуватись згідно із ст. 654 ЦК України у тій самій формі. Однак, суд першої інстанції цю обставину не перевірив при тому, що у матеріалах справи відсутні докази розірвання вказаного договору чи наявності підстав для цього. Відтак, станом на дату розгляду справи договір сторонами розірваний не був, вимог про його розірвання сторони не заявляли, відтак підстава для збереження відповідачем решти коштів не відпала.

Вимога позивача про повернення зазначеної суми грошових коштів заявлена відповідачу у надісланій претензії № 10 від 23.02.2012 (повторно вимогу заявлено у претензії № 52 від 11.07.2012) є односторонньою, відповідачем не погоджувалась, а відтак не свідчить про розірвання договірних відносин. Відтак, суд першої інстанції безпідставно констатував обов'язок відповідача згідно із ч. 2 ст. 530 ЦК України повернути залишок коштів, при тому, що вимог щодо поставки продукції на цю суму не заявлялось. Доказів наявності у відповідача обов'язку повернути зазначені кошти до розірвання договору суду не надавалось. Згідно із ч. 2 ст. 14 ЦК України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Відповідно, не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення 3% річних.

При цьому, суд першої інстанції правильно визначив, що позовна вимога про визнання правочину дійсним не відповідає способам захисту прав, передбаченим нормами ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України, тому, задоволенню не підлягає.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. У встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення були доведені суду належними доказами.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку частково задольнити апеляційну скаргу. Рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові. В решті рішення залишити без змін.

Окрім того, колегія суддів наголошує на тому, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що при поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір лише за вимогу майнового характеру.

Згідно п.2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 ,,Про деякі питання практики застосування VI Господарського процесуального кодексу України'' , у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і не майнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону України ,,Про судовий збір'' підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

За вимогами пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України ,,Про судовий збір'' ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, немайнового характеру - один розмір мінімальної заробітної плати; за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Відповідно до Закону України ,,Про державний бюджет України на 2013 рік'' розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2013 р. складав 1147 грн.

Виходячи з наведеного, позивач при подачі позовної заяви повинен був сплатити судовий збір за дві вимоги майнового та немайнового характеру (1147,00 грн. + 1609,50 грн.) Проте, позивачем сплачено лише за вимогу майнового характеру. Таким чином, недоплата судового збору за подачу позовної заяви становить 1147,00 грн.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 17 жовтня 2012 року « Про деякі питання практики застосування розділу Х11 Господарського процесуального кодексу України у випадку несплати судового збору у встановленому законом розмірі суд також має право стягнути недоплачену суму збору за результатами апеляційного провадження.

Зважаючи на норми п. 10 ч. 2 ст. 105 ГПК України, колегія суддів вважає, що судовий збір за розгляд спору в суді першої інстанції та судовий збір за розгляд апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом слід покласти на позивача.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні, не відповідають наявним в матеріалах справи доказам, а відтак, рішення господарського суду Львівської області від 25.03.13 р. у справі № 5015/5189/12 у відповідності до ст. 104 ГПК України підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд , -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу ПАТ ,,Дрогобицький завод залізобетонних виробів''- задовольнити частково. Рішення господарського суду Львівської області від 25.03.2013 р. у справі № 5015/5189/12 - скасувати частково в частині п. п. 1, 2, 4, 5. В цих частинах прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. В решті рішення господарського суду Львівської області від 25.03.2013 р. у справі № 5015/5189/12 залишити без змін.

2.Стягнути з приватного підприємства ,,Техноінтер'' (вул.Залізнична,97-а, м. Біла Церква, 09100 код ЄДРПОУ 35046363) в доход Державного бюджету України 1147,00 грн.

3.Стягнути з публічного акціонерного товариства ,,Дрогобицький завод залізобетонних виробів '' (вул.Фабрична,61, м.Дрогобич, Львівська область,82100, код ЄДРПОУ 055005495) в доход Державного бюджету України -573,50 грн.

4.Стягнути з приватного підприємства ,,Техноінтер'' (вул..Залізнична,97-а, м. Біла Церква, 09100 код ЄДРПОУ 35046363) на користь публічного акціонерного товариства ,,Дрогобицький завод залізобетонних виробів '' (вул.Фабрична,61, м.Дрогобич, Львівська область,82100, код ЄДРПОУ 055005495) 860 грн.25 коп. в відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги

5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

6.Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 12.06.2013 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Малех І.Б.

Суддя Марко Р.І.