Постанова

від 30.05.2013 по справі 826/961/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/961/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Томко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «Максус» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби, за участю третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут 05» та Товариства з обмеженою відповідальністю «БКК «Інтермарр», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2013 року ТОВ «ТВК «Максус» звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС від 23 липня 2012 року № 0001882240/8080 та № 0001872240/8079.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2013 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що позивач не мав права формувати податковий кредит та валові витрати на підставі документів, складених ТОВ «Добробут-05» та ТОВ «БКК «Інтермарр».

Представник позивача в судовому засіданні заперечували проти апеляційної скарги та просили суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представника відповідача в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Дарницькому районі м. Києва - задовольнити, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2013 року - скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом встановлено, що ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТВК «Максус» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Добробут 05» та ТОВ «БКК Інтермарр» за період з 01 січня по 31 грудня 2011 року, про що складено акт від 10 липня 2012 року № 3280/2240/33937510.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 23 липня 2012 року № 0001872240/8079, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 390150 грн. 00 коп., з яких 390149 грн. 00 коп. - за основним платежем та 01 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції, а також від 23 липня 2012 року № 0001882240/8080, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 361959 грн. 50 коп., з яких 331777 грн. 00 коп. - за основним платежем та 30182 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу ТОВ «ТВК «Максус» звернулося до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «ТВК «Максус» суд першої інстанції виходив з того, що позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх дій щодо формування податкового кредиту та витрат на підставі документів, складених ТОВ «Добробут 05» та ТОВ «БКК Інтермарр».

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Добробут 05» і ТОВ «БКК Інтермарр» були укладені договори постачання. На підставі документів, складених у зв'язку з виконанням вказаних договорів, позивачем був сформований податковий кредит та витрати.

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС вважає такі дії ТОВ «ТВК «Максус» неправомірними з огляду на те, що в діяльності ТОВ «Добробут 05» та ТОВ «БКК Інтермарр» наявні ознаки фіктивності.

Такий висновок було зроблено на підставі того, що працівниками СВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було допитано гр. ОСОБА_2, який згідно реєстраційних документів є директором ТОВ «Добробут 05», та гр. ОСОБА_3, яка згідно реєстраційних документів є директором ТОВ «БКК Інтермарр». Під час допиту вказаних осіб встановлено, що реєстрацію вказаних юридичних осіб було здійснено за винагороду. Фінансово-господарською діяльністю від імені вказаних підприємств вони не займалися та нікого не уповноважували на вчинення таких дій.

На думку колегії суддів самі по собі вказані відомості не є беззаперечним доказом безтоварності операцій між ТОВ «ТВК «Максус» та ТОВ «Добробут 05», ТОВ «БКК Інтермарр».

Разом з тим, з огляду на вищевикладені обставини колегія суддів вважає, що з метою доведення правомірності своїх дій щодо формування податкового кредиту та витрат за операціями з ТОВ «Добробут-05» та ТОВ «БКК «Інтермарр», позивач зобов'язаний був надати суду копії всіх документів, які підлягали складенню під час виконання договорів поставки.

Такий обов'язок виникає у позивача також з огляду на наступні норми права.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв'язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством - не передбачено.

Між ТОВ «ТВК «Максус» та ТОВ «БКК «Інтермарр» було укладено договір поставки № 040101 від 04 січня 2011 року.

Згідно умов вказаного договору ТОВ «БКК «Інтермарр» зобов'язувалося передати позивачу товар, визначений у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору; поставка товару, асортимент, кількість та ціна узгоджуються в рахунках-фактурах; прийом товару здійснюється за видатковими накладними або актами прийому-передачі товару; товар поставляється силами та засобами покупця шляхом самовивозу зі складу постачальника.

На підтвердження фактичного виконання сторонами умов договору поставки № 040101 від 04 січня 2011 року ТОВ «ТВК «Максус» надало суду завірені копії видаткових накладних, рахунків-фактур, податкових накладних та виписок з рахунку в банку.

Між ТОВ «ТВК «Максус» та ТОВ «Добробут-05» було укладено договір поставки № 1 від 01 липня 2011 року.

Згідно умов вказаного договору ТОВ «Добробут-05» зобов'язувалося передати позивачу товар, визначений у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору; асортимент, кількість та ціна узгоджуються в специфікаціях; прийом товару здійснюється за видатковими накладними або актами прийому-передачі товару; товар поставляється силами та засобами покупця шляхом самовивозу зі складу постачальника.

На підтвердження фактичного виконання сторонами умов договору поставки № 1 від 01 липня 2011 року ТОВ «ТВК «Максус» надало суду завірені копії видаткових накладних, податкових накладних та виписок з рахунку в банку.

Надаючи оцінку вказаним документам, як доказам у даній справі, колегія суддів виходить з того, що вони складені між ТОВ «ТВК «Максус», яке є зацікавленою особою в отримання податкового кредиту та формуванні витрат, та контрагентами, в діяльності яких наявні ознаки фіктивності. Крім того, що вказані документи від імені ТОВ «Добробут-05» та ТОВ «БКК «Інтермарр» підписані гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3, які пояснили, що господарських операцій не здійснювали, а лише підписували документи, які надали їм невстановлені особи.

Крім того, до суду не були надані копії специфікацій до договорів № 040101 від 04 січня 2011 року та № 1 від 01 липня 2011 року, які є невід'ємною їх частиною, а у випадку з ТОВ «Добробут-05» ще й єдиним способом визначення асортименту, кількості та ціни товару, що поставляється.

Як раніше зазначалося, позивач зобов'язувався самостійно отримати та вивезти придбаний товар зі складів своїх контрагентів. Згідно видаткових накладних, позивачем було придбано товар у значній кількість, який, з огляду на асортимент, має значну вагу.

У зв'язку з цим у розпорядженні ТОВ «ТВК «Максус» повинні перебувати документи, які засвідчують використання засобів транспортування такого товару.

Однак, доказів перевезення товару позивачем надано не було.

В матеріалах справи наявні договори про надання транспортно-експедиторських послуг, договори перевезення вантажів, копії незаповнених бланків замовлень на перевезення, вантажних квитанцій, адреси представництв перевізників, тарифи на послуги та акти приймання-передачі отриманих послуг.

Разом з тим, надані позивачем документи підтверджують виключно укладення вказаних договорів. Відомості про те, що в рамках виконання таких договорів перевозився товар, що був придбаний у ТОВ «Добробут-05» та ТОВ «БКК «Інтермарр» - відсутні.

Крім того, документи, надані ТОВ «ТВК «Максус» під час розгляду справи в суді першої інстанції, не можуть бути прийняті в якості доказів, як такі, що не були подані до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС в межах встановленого строку.

Так, в акті перевірки від 10 липня 2012 року № 3280/2240/33937510 зазначено, що у позивача неодноразово витребовувалися документи, що підтверджують перебування у правовідносинах з ТОВ «Добробут-05» та ТОВ «БКК «Інтермарр», які надані не були.

Документи по правовідносинах з ТОВ «БКК «Інтермарр» не були надані з посиланням на їх виїмку правоохоронними органами, про причини ненадання документі по правовідносинах з ТОВ «Добробут-05» повідомлено не було.

До матеріалів справи додано протокол виїмки та огляду від 08 липня 2011 року, з якого вбачається, що у ТОВ «ТВК «Максус» були вилучені завірені копії документів, які свідчать про проведення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «БКК «Інтермарр», а не їх оригінали.

Під час апеляційного розгляду справи представник позивача на вимогу суду апеляційної інстанції пояснив, що запитувані документи не були направлені податковому органу з огляду на тимчасову відсутність особи, яка б могла їх підготувати. Також представник позивача зазначив, що такі документи булиа направлені до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС разом із запереченнями на акт перевірки, а тому повинні були враховуватися при винесенні податкових повідомлень-рішень, як це передбачено п. 44.6 ст. 44 ПК України.

Для цілей оподаткування платники податків, згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до абз. 1 п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно абз. 2 п. 44.6 ст. 44 ПК України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до вказаної норми права, відповідач зобов'язаний був врахувати надані позивачем документи у разі, якщо вони були надані до винесення рішення за результатами перевірки.

До матеріалів справи приєднано заперечення ТОВ «ТВК «Максус» на акт перевірки від 10 липня 2012 року № 3280/2240/33937510, які згідно відмітки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС були отримані 16 липня 2012 року, тобто до винесення податкових повідомлень-рішень від 23 липня 2012 року № 0001882240/8080 та № 0001872240/8079.

Разом з тим, до вказаних заперечень були додані лише копія договору № 040101 від 04 січня 2011 року та копії видаткових накладних, які самі по собі у повному обсязі не підтверджують факт здійснення господарських операцій за відсутності інших документів (специфікацій, податкових накладних, документів про оплату, доказів перевезення та подальшого використання в межах власної господарської діяльності тощо).

Інші документи (які були також надані до суду першої інстанції та стали підставою для задоволення позову) були подані разом із доповненнями до заперечення.

Однак, такі доповнення були подані до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС лише 24 липня 2012 року, тобто після закінчення строку, визначеного абз. 2 п. 44.6 ст. 44 ПК України.

У зв'язку з цим такі документи, згідно абз. 1 п. 44.6 ст. 44 ПК України, вважаються такими, що були відсутні у ТОВ «ТВК «Максус» на час складення податкової звітності.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що надані позивачем докази не спростовують висновків податкового органу про безтоварність операцій між ТОВ «ТВК «Максус» та ТОВ «Добробут-05», ТОВ «БКК «Інтермарр» та відсутність у позивача права на формування податкового кредиту і валових витрат за такими операціями.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ «ТВК «Максус» та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 липня 2012 року № 0001882240/8080 та № 0001872240/8079 є необґрунтованим.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 28 березня 2013 року, та є підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС - задовольнити, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2013 року - скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2013 року - скасувати.

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «Максус» - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Постанова складена в повному обсязі 04 червня 2013 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.