Постанова

від 25.04.2013 по справі 804/4455/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 р. Справа № 804/4455/13-а м. Дніпропетровськ Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВласенка Д.О. при секретарі судового засіданняПасічнику Т.В. за участю: представника позивача представника відповідача Біднягіної К.В. Волошина А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автовід» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.03.2013 № 0000292205, № 0000302205, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Автовід» 29 березня 2013 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської обл. ДПС від 15.03.2013 за № 0000292205 про застосування до ТОВ «Автовід» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем 156373,00 грн., та штрафних санкцій 39093,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської обл. ДПС від 15.03.2013 за № 0000302205 про застосування до ТОВ «Автовід» збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем по податку на прибуток приватних підприємств 361 914,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 90479,00 грн.;

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Автовід» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах та взаєморозрахунках з ТОВ «Шоковіта» (код 33421689), ПП «АТМ» (код 24606641), ТОВ «ВК Віконні системи» (код 33972398), ТОВ «Галактика М» (код 31890900), ПП «Екоскан Сервіс» (код 33517827), ТОВ «Ліга» (код 24609852), ТОВ «Ангстрем Контіненталь» (код 33906299), ТОВ «Дидактика» (код 34735238), ТОВ «Лігран» (код 34656476), ТОВ «Ферріт Д» (код 36441206), ТОВ «Матадор» (код 31820299), ТОВ «Ривс» (код 34914473), ТОВ «Старт Д» (код 32694059), ТОВ «Супутник» (код 32228481), ПП «Транс Атлантика Сервіс» (код 32694389), ПП «Мегіур» (код 33338822), ТОВ «Техніка» (код 19099225) за період з 01 січня 2010 року по 31 січня 2013 року, за результатами якої складено акт № 2130/81/22-507/33984398 від 01.03.2013.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що при проведенні перевірки ТОВ «Автовід» відповідачем вчинені дії, які порушують чинне законодавство України, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки винесені відповідачем з порушенням норм законодавства та прийняті на підставі Акту перевірки, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи. Наказ про проведення перевірки та повідомлення про дату початку і місце проведення перевірки позивачем отримано вже після закінчення терміну її проведення.

Також позивач зазначив, що зі змісту акта перевірки вбачається, що порушення податкового законодавства, яке вчинено позивачем у перевіряємому періоді полягає у формуванні податкового кредиту від підприємств: ТОВ «Шоковіта» (код ЄДРПОУ 33421689) та ПП «Транс Атлантика Сервіс» (код ЄДРПОУ 32694389), фінансово-господарські взаємовідносини з якими відбувались протягом 2012 року. При цьому відповідачем із посиланням на норми цивільного кодексу робиться висновок про нікчемність укладених правочинів із вказаними суб'єктами господарювання. Зокрема, податковий орган посилається на те, що у відношенні вказаних підприємств ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська складено акти документальних позапланових перевірок, якими встановлено порушення вимог ст. 185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товарів.

У позовній заяві позивач наголошує, що зі змісту акта перевірки вбачається, що більше жодних підстав для формування висновків про нікчемність укладених позивачем правочинів, не зазначено. Зміна майнового стану позивача в результаті фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Шоковіта» (код ЄДРПОУ 33421689) та ПП «Транс Атлантика Сервіс» (код ЄДРПОУ 32694389) реально відбувалась, що підтверджується відповідними первинними документами. Відповідачем же в ході проведення перевірки не спростовано факту реальності господарських операцій та вчинених правочинів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, на їх задоволенні наполягала, посилаючись на обставини, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача посилається на те, що при проведенні податківцями перевірки було використано наступні документи:

- дані інформаційних ресурсів податкових органів, а саме: АС «Аудит», АІС «Реєстр платників податків», АРМ «Бест-Звіт», АРМ «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»;

- звітні данні податкових декларацій з податку на додану вартість за червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2012 року з урахуванням розрахунків коригувань та поданих додатків до декларації;

- постанову про проведення позапланової документальної перевірки старшого слідчого з особливо важливих справ ГСУ ДПС України Борисенко В.М. від 05.02.2013 року;

- акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «Шоковіта» (код ЄДРПОУ 33421689) від 21.12.2012 року №7206/224/33421689;

- акт невиїзної документальної перевірки ПП «Транс Атлантика Сервіс» (код ЄДРПОУ 32694389) від 21.12.2012 року №7206/224/3269/32694389;

- лист від 30.01.2013 року №30/01.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Автовід» (код ЄДРПОУ 33984398) зареєстровано рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 06.03.2006 за №12231020000001921 /а.с. 153/. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби в ДПІ 10.03.2006 №46. ТОВ «Автовід» є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією Свідоцтва №40336258 про реєстрацію платника податку на додану вартість, видане Державною податковою інспекцією у м. Дніпродзержинську 20.03.2006 /а.с. 154/.

Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Автовід» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах та взаєморозрахунках з ТОВ «Шоковіта» (код 33421689), ПП «АТМ» (код 24606641), ТОВ «ВК Віконні системи» (код 33972398), ТОВ «Галактика М» (код 31890900), ПП «Екоскан Сервіс» (код 33517827), ТОВ «Ліга» (код 24609852), ТОВ «Ангстрем Контіненталь» (код 33906299), ТОВ «Дидактика» (код 34735238), ТОВ «Лігран» (код 34656476), ТОВ «Ферріт Д» (код 36441206), ТОВ «Матадор» (код 31820299), ТОВ «Ривс» (код 34914473), ТОВ «Старт Д» (код 32694059), ТОВ «Супутник» (код 32228481), ПП «Транс Атлантика Сервіс» (код 32694389), ПП «Мегіур» (код 33338822), ТОВ «Техніка» (код 19099225) за період з 01 січня 2010 року по 31 січня 2013 року.

Перевірка проводилась на підставі наказу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської обл. ДПС від 18.02.2013 за № 290, у зв'язку з отриманням постанови старшого слідчого з особливо важливих справ ГСУ ДПС України Борисенко В.М. та відповідно до п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4. п. 78.1 ст. 78 , п. 79.1. п. 79.2. п. 79.3 ст. 79 ПК України в період з 18.02.2013 по 22.02.2013 /а.с. 43/.

За результатами проведення вказаної вище перевірки, було складено акт позапланової документальної невиїзної перевірки від 01.03.2013 р. за № 2130/81/22-507/33984398 /а.с. 21-42/.

Відповідно до висновків акту перевірки, позаплановою виїзною перевіркою встановлено порушення:

- ч. 1 ст. 203, 215, 228, 655, 656, 662 Цивільного Кодексу України, в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) при обсягах придбання, які є недійними;

- п. 44.1, п. 44.3, п. 44.5, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 156373,00 грн., у тому числі: червень 2012 року - 7321,15 грн.; липень 2012 року - 27404,60 грн.; серпень 2012 року - 37745,66 грн.; вересень 2012 року - 15144,00 грн.; жовтень 2012 року - 38266,00 грн.; листопад 2012 року - 22275,00 грн.; грудень 2012 року - 8216,00 грн.;

- п.п. 14.1.13., п.п. 14.1.36., п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 135.1. п. 135.2 ст. 135, п. 137.1. ст. 137, п.п. 135.5.4. п. 135.4 ст. 135 п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п.138.8.1. п. 138.8 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 361914,00 грн., у тому числі: ІІ квартал 2012 року - 16312,00 грн.; ІІІ квартал 2012 року - 182155,00 грн.; ІV квартал 2012 року - 163447,00 грн.

Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області ДПС 15 березня 2013 року було винесено відносно ТОВ «Автовід» податкові повідомлення-рішення форми «Р»: № 0000292205 про застосування до ТОВ «Автовід» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем 156373,00 грн., та штрафних санкцій 39093,00 грн. і № 0000302205 про застосування до ТОВ «Автовід» збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем по податку на прибуток приватних підприємств 361914,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 90479,00 грн. /а.с. 44/.

Аналізуючи питання законності дій відповідача щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Автовід» суд прийшов до наступних висновків.

Виходячи зі змісту п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, встановлено що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Представником відповідача у судовому засіданні було надано копію постанови старшого слідчого з особливо важливих справ ГСУ ДПС України Борисенко В.М. від 05.02.2013 №2945/7/09-00-17 про проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «Автовід».

Судом було проаналізовано надану ТОВ «Автовід» первинну документацію по правовідносинам з ТОВ «Шоковіта та ПП «Транс Атлантика Сервіс», а саме :

- договір купівлі продажу № 31/05 від 31.05.2012 року, отримані по ньому податкові накладні : № 16 від 01.06.2012 року на загальну суму 8818,51 грн., в т.ч. ПДВ 1469,75 грн.; № 1209 від 26.06.2012 року на загальну суму 32252,40 грн., в т.ч. ПДВ 5375,40 грн.; № 115 від 02.07.2012 року на загальну суму 41522,08 грн., в т.ч. ПДВ 6920,35 грн.; № 291 від 06.07.2012 року на загальну суму 16530,79 грн., в т.ч. ПДВ 2755,13 грн.; № 363 від 11.07.202 року на загальну суму 9305,47 грн., в т.ч. ПДВ 1550,91 грн.; № 574 від 13.07.2012 року на загальну суму 22728,06 грн., в т.ч. ПДВ 3788,01 грн.; № 1181 від 27.07.2012 року на загальну суму 7260,00 грн., в т.ч. ПДВ 1210,00 грн.; № 1352 від 30.07.2012 року на загальну суму 55105,20 грн., в т.ч. ПДВ 9184,20 грн.; № 80 від 02.08.2012 року на загальну суму 52724,52 грн., в т.ч. ПДВ 8787,42 грн.; № 247 від 06.08.2012 року на загальну суму 57289,32 грн., в т.ч. ПДВ 9548,22 грн.; № 313 від 07.08.2012 року на загальну суму 28624,90 грн., в т.ч. ПДВ 4770,82 грн.; № 495 від 10.08.2012 року на загальну суму 45427,20 грн., в т.ч. ПДВ 7571,20 грн.; № 575 від 13.08.2012 року на загальну суму 27360,00 грн., в т.ч. ПДВ 4560,00 грн.; № 1210 від 27.08.2012 року на загальну суму 15048,00 грн., в т.ч. ПДВ 2508,00 грн. - усього разом 419996,45 грн.; видаткові накладні: (які в свою чергу засвідчені печатками обох підприємств): № 01/061 від 01.06.2012 року на загальну суму 8818,51 грн., в т.ч. ПДВ 1469,75 грн.; № 26/061 від 26.06.2012 року на загальну суму 32252,40 грн., в т.ч. ПДВ 5375,40 грн.; № 02/071 від 02.07.2012 року на загальну суму 41522,08 грн., в т.ч. ПДВ 6920,35 грн.; № 06071 від 06.07.2012 року на загальну суму 16530,79 грн., в т.ч. ПДВ 2755,13 грн.; № 11071 від 11.07.202 року на загальну суму 9305,47 грн., в т.ч. ПДВ 1550,91 грн.; № 13/071 від 13.07.2012 року на загальну суму 22728,06 грн., в т.ч. ПДВ 3788,01 грн.; № 27/071 від 27.07.2012 року на загальну суму 7260,00 грн., в т.ч. ПДВ 1210,00 грн.; № 30/071 від 30.07.2012 року на загальну суму 55105,20 грн., в т.ч. ПДВ 9184,20 грн.; № 02/081 від 02.08.2012 року на загальну суму 52724,52 грн., в т.ч. ПДВ 8787,42 грн.; № 06/081 від 06.08.2012 року на загальну суму 57289,32 грн., в т.ч. ПДВ 9548,22 грн.; № 07/081 від 07.08.2012 року на загальну суму 28624,90 грн., в т.ч. ПДВ 4770,82 грн.; № 10/081 від 10.08.2012 року на загальну суму 45427,20 грн., в т.ч. ПДВ 7571,20 грн.; № 13/081 від 13.08.2012 року на загальну суму 27360,00 грн., в т.ч. ПДВ 4560,00 грн.; № 27/081 від 27.08.2012 року на загальну суму 15048,00 грн., в т.ч. ПДВ 2508,00 грн. - усього разом 419996,45 грн.; рахунки - фактури : № 0207/1 від 02.07.2012 року на суму 41522,08 грн., № 0607/1 від 06.07.2012 року на суму 16530,79 грн., № 1107/1 від 9305,47 грн., № 13/071 від 13.07.2012 року на суму 22728,06 грн., № 27/071 від 27.07.2012 року на суму 7260,00 грн., № 30/071 від 30.07.2012 року на суму 55105,20 грн., № 02/081 від 02.08.2012 року на суму 52724,52 грн., № 06/081 від 06.08.2012 року на суму 57289,32 грн., № 07/081 від 28624,90 грн., № 10/081 від 10.08.2012 року на суму 45427,20 грн., № 13/081 від 13.08.2012 року на суму 27360,00 грн., № 27/081 від 27.08.2012 року на суму 15048,00 грн.;

- договір підряду № 04/06-1 від 04.06.2012 року, з податковими накладними : № 509 від 11.06.2012 року на загальну суму 2856,00 грн., в т.ч. ПДВ 476,00 грн., № 393 від 09.07.2012 року на загальну суму 11976,00 грн., в т.ч. ПДВ 1996,00 грн.; актами приймання - передачі та актами приймання - передачі виконаних робіт : від 03.06.2012 року № 03/07 та від 09.07.2012 року; рахунками-фактурами: № 09/071 від 09.07.2012 року на суму 11976,00 грн.

Всі розрахунки по вказаним вище договорам № 31/05 від 31.05.2012 року та 04/06-1 від 04.06.2012 року були проведені в безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується наступними виписками по рахунку: № 143 від 21.06.2012 року на суму 8818,51 грн.; № 154 від 05.07.2012 року на суму 35108,40 грн.; № 164 від 12.07.2012 року на суму 61972,72 грн.; № 187 від 21.08.2012 року на суму 102454,88 грн.; № 215 від 18.09.2012 року на суму 110013,84 грн.; № 224 від 27.09.2012 року на суму 75000,00 грн.; № 226 від 03.10.2012 року на суму 41460,10 грн.;

- договір купівлі продажу № 120907 від 07.09.2012 року, податкові накладні : № 71 від 13.09.2012 року на загальну суму 45535,26 грн., в т.ч. ПДВ 7589,21 грн.; № 986 від 17.09.2012 року на загальну суму 45329,40 грн., в т.ч. ПДВ 7554,90 грн.; № 107 від 02.10.2012 року на загальну суму 51991,68 грн., в т.ч. ПДВ 8665,28 грн.; № 238 від 04.10.2012 року на загальну суму 28532,60 грн., в т.ч. ПДВ 4755,43 грн.; № 520 від 09.10.201 року на загальну суму 43627,20 грн., в т.ч. ПДВ 7271,20 грн.; № 652 від 11.10.2012 року на загальну суму 25780,80 грн., в т.ч. ПДВ 4296,80 грн.; № 717 від 12.10.2012 року на загальну суму 52514,20 грн., в т.ч. ПДВ 8752,37 грн.; № 465 від 09.11.2012 року на загальну суму 59178,78 грн., в т.ч. ПДВ 9863,13 грн.; № 523 від 12.11.2012 року на загальну суму 17352,00 грн., в т.ч. ПДВ 2892,00 грн.; № 796 від 16.12.12 року на загальну суму 57117,48 грн., в т.ч. ПДВ 9519,58 грн.; № 429 від 07.12.2012 року на загальну суму 4645,20 грн., в т.ч. ПДВ 774,20 грн.; № 1416 від 24.12.2012 року на загальну суму 44650,00 грн., в т.ч. ПДВ 7441,67 грн. - усього разом 476454,60 грн.; видаткові накладні: № 120913 від 13.09.2012 року на загальну суму 45535,26 грн., в т.ч. ПДВ 7589,21 грн.; № 120917 від 17.09.2012 року на загальну суму 45329,40 грн., в т.ч. ПДВ 7554,90 грн.; № 121002 від 02.10.2012 року на загальну суму 51991,68 грн., в т.ч. ПДВ 8665,28 грн.; № 121004 від 04.10.2012 року на загальну суму 28532,60 грн., в т.ч. ПДВ 4755,43 грн.; № 121009 від 09.10.201 року на загальну суму 43627,20 грн., в т.ч. ПДВ 7271,20 грн.; № 121011 від 11.10.2012 року на загальну суму 25780,80 грн., в т.ч. ПДВ 4296,80 грн.; № 121012 від 12.10.2012 року на загальну суму 52514,20 грн., в т.ч. ПДВ 8752,37 грн.; № 121109 від 09.11.2012 року на загальну суму 59178,78 грн., в т.ч. ПДВ 9863,13 грн.; № 121112 від 12.11.2012 року на загальну суму 17352,00 грн., в т.ч. ПДВ 2892,00 грн.; № 12116 від 16.12.12 року на загальну суму 57117,48 грн., в т.ч. ПДВ 9519,58 грн.; № 121207 від 07.12.2012 року на загальну суму 4645,20 грн., в т.ч. ПДВ 774,20 грн.; № 121224 від 24.12.2012 року на загальну суму 44650,00 грн., в т.ч. ПДВ 7441,67 грн. - усього разом 476454,60 грн.; рахунки - фактури : № 120913 від 13.09.2012 року на суму 45535,26 грн., № 120917 від 17.09.2012 року на суму 45329,40 грн., № 121002 від 02.10.2012 року на суму 51991,68 грн., № 121004 від 04.10.2012 року на суму 28532,60 грн., № 121009 від 09.10.2012 року № 43627,20 грн., № 121011 від 11.10.2012 року на суму 25780,80 грн., № 121012 від 12.10.2012 року на суму 52514,20 грн., № 121109 від 09.11.2012 року на суму 59178,78 грн., № 121112 від 12.11.2012 року на суму 17352,00 грн., № 12116 від 16.12.12 року на суму 57117,48 грн., № 121207 від 07.12.2012 року на суму 4645,20 грн., № 121224 від 24.12.2012 року на суму 44650,00 грн.;

- договір № 121011 від 11.10.2012 року, акт приймання - передачі № 1 від 12.10.2012 року про передачу давальної сировини; акт № 1 виконаних робіт по переробці давальної сировини (додаток № 1 до договору № 121011 від 11.10.2012) від 15.10.2012 року на загальну суму 27148,20 грн. в т.ч. ПДВ 4524,70 грн.; звіт про фактичний расход давальної сировини від 15.10.2012 року; Розрахунок расхода труби (додаток до звіту про фактичний расход давальної сировини від 15.10.2012 року); рахунок - фактура № 121015 від 15.10.2012 року на суму 27148,20 грн.; податкова накладна № 847 від 15.10.2012 року на загальну суму 27148,20 грн. в т.ч. ПДВ 4524,70 грн.; акт приймання - передачі № 2 від 01.11.2012 року про передачу давальної сировини; акт № 1 виконаних робіт по переробці давальної сировини (додаток № 2 до договору № 121011 від 11.10.2012) від 08.11.2012 року на загальну суму 39661,20 грн. в т.ч. ПДВ 6610,20 грн.; звіт про фактичний расход давальної сировини від 08.11.2012 року; розрахунок расхода труби (додаток до звіту про фактичний расход давальної сировини від 08.11.2012 року); рахунок - фактура № 121108 від 08.11.2012 року на суму 39661,20 грн.; податкова накладна № 864 від 08.11.2012 року на загальну суму 39661,20 грн. в т.ч. ПДВ 6610,20 грн.; акт приймання - передачі № 3 від 03.12.2012 року про передачу давальної сировини; акт № 3 виконаних робіт по переробці давальної сировини (додаток № 3 до договору № 121011 від 11.10.2012) від 06.12.2012 року на загальну суму 3048,00 грн. в т.ч. ПДВ 508,00 грн.; звіт про фактичний расход давальної сировини від 06.12.2012 року; розрахунок расхода труби (додаток до звіту про фактичний расход давальної сировини від 06.12.2012 року); рахунок - фактура № 121206 від 06.12.2012 року на суму 3048,000 грн.; податкова накладна № 299 від 06.12.2012 року на загальну суму 3048,00 грн. в т.ч. ПДВ 508,00 грн.

Всі розрахунки по вказаним вище договорам № 121011 від 11.10.2012 року та № 120907 від 07.09.2012 року були проведені в безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується наступними виписками по рахунку: № 252 від 29.10.2012 року на суму 90864,66 грн., № 253 від 31.10.2012 року на суму 104505,89 грн., № 269 від 20.11.2012 року на суму 97940,60 грн., № 286 від 07.12.2012 року на суму 100 000,00 грн., № 306 від 18.12.2012 року на суму 100457,66 грн., № 346 від 05.02.2013 року на суму 52343,20 грн.

Клопотанням від 25.04.2013 року представником позивача було долучено до матеріалів справи засвідчені копії наступних документів: додаткової угоди №1 від 12.09.2012 року до договору №120907 від 07.09.2012 року укладеного з контрагентом ТОВ «Шоковіта»; додаткової угоди №1 від 12.10.2012 року до договору №121011 від 11.10.2012 року укладеного з контрагентом ТОВ «Шоковіта»; заявок до договору №121011 від 11.10.2012 року (від 11.10.2012р. №11/10, від 01.11.2012 року №01/11, від 03.12.2012 року №03/12); специфікацій до договору №120907 від 07.09.2012 року (№№ 1, 2, 3, 4, 5); товарно-транспортних накладних до договорів №120907 та 121011; додаткової угоди №1 від 01.06.2012 року до договору №31/05 від 31.05.2012 року укладеного з ПП «Транс Атлантика Сервіс»; специфікацій до договору №31/05 від 31.05.2012 року (№№ 1, 2, 3, 4, 5); заявок до договору №04/06-1 від 04.06.2012 року (від 04.06.2012 року №04/06, від 02.07.2012 року №02/07); товарно-транспортних накладних до договорів №31/05 та №04/06-1.

З огляду на вищевикладене посилання податкового органу на порушення позивачем ч. 1 ст.ст. 203, 215, 228, 655, 656, 662 Цивільного Кодексу України суд вважає безпідставними та зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом.

Судом було встановлено, що одними з основних джерел, які використовувались під час перевірки ТОВ «Автовід» були акти перевірки ТОВ «Шоковіта» (код ЄДРПОУ 33421689) та ПП «Транс Атлантика Сервіс» (код ЄДРПОУ 32694389), які не містять жодного правового обґрунтування, внаслідок чого були зроблено єдиний висновок про встановлення відсутності фактичного постачання товарів (робіт, послуг) між ТОВ «Автовід» та зазначеними підприємствами.

Крім того, дії щодо проведення вказаних перевірок були предметом оскарження контрагентів ТОВ «Шоковіта» та ПП «Транс Атлантика Сервіс» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Отже, суд вважає, що Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби не повинна була робити свої висновки саме на підставі висновків за спірними перевірками, оскільки використання даних відомостей є упередженим та необґрунтованим використанням недостовірних даних.

Податковим органом в акті зроблено висновок про нікчемність правочинів укладених між позивачем та контрагентами. Проте, представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що при проведенні перевірки, податковим органом не бралася до уваги первинна документація ТОВ «Автовід», а тому на думку суду даний висновок є необґрунтованим, оскільки він не базується на первинних документах, які були наявні у позивача та досліджені судом.

З 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Із набуттям чинності зазначеними змінами податкові органи не повинні посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 статті 228 ЦК України як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави. В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття «незаконне заволодіння майном держави», що міститься у диспозиції частини першої статті 228 ЦК України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин 1 та 2 статті 228 ЦК України.

Таким чином до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо. Як встановлено судом, на момент розгляду справи, обвинувальний вирок стосовно позивача відсутній.

Разом з тим акт перевірки не тільки не містить посилань на вищезазначені обставини, а й не доводить умислу посадових осіб підприємства на порушення публічного порядку, не пояснює в чому саме таке порушення полягає.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Згідно із ст.67 Господарського Кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Отже, відповідач, зробивши висновок в акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та мас всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика європейського суду є самостійним джерелом права і підлягає застосуванню національними судами.

У п. 38 рішення, датованого 09.01.2007 (справа Інтерсплав проти України) Європейський суд з прав людини відзначив: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть прийняти відповідні заходи з метою запобігання чи усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики по відшкодування ПДВ при відсутності будь-яких ознак, що вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що «суд визнає, що коли Держави-члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання з боку визначеної фізичної чи юридичної особи, вони можуть застосувати відповідні заходи з метою попередити, зупинити чи покарати за такі зловживання. Однак, суд вважає, що якщо національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної чи юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при ряді операцій по поставкам, чи яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж-таки карають одержувача оподаткованої ПДВ поставки, що повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, що знаходився поза контролю одержувача і відносно до якого не було засобів відстежування і забезпечення його зусиль, то влада виходить за розумні границі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами інтересів і вимогами захисту права власності.

Враховуючи своєчасне та повне використання компанією-заявником своїх зобов'язань по декларуванню ПДВ, неможливості з її боку забезпечити дотримання постачальником його зобов'язань по декларуванню ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства відносно системи оподаткування, про яку компанія-заявник знала чи могла знати, суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань по своєчасному декларуванню ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності».

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлена презумпція правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Так, згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках тощо.

Відповідно до пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення тощо.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Загальні правила щодо дати виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту містяться у пункті 198.2 статті 198 Податкового органу України, згідно із яким такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

На думку суду, із датами списання коштів або отримання товарів/послуг пов'язується право платника податку на податковий кредит, проте це право не обмежується звітним податковим періодом, в якому виписані податкові накладні та платник податку приймає самостійне рішення про реалізацію свого права на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення такого права на податковий кредит.

Згідно положень абзаців 1-3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, згідно із якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, за таких умов, у разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі Закон № 996-ХІV) встановлює, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону № 996-ХІV). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити (частини 1 та 2 статті 9 Закону № 996-ХІV).

Аналогічне визначення первинних документів міститься й у правилах ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88, (далі Положення № 88) первинні документи - це документи у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції (пункт 2.1. Положення № 88), й складаються у момент проведення операції або одразу після її проведення (пункт 2.2. Положення № 88).

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

В ході судового розгляду встановлено, що укладені між позивачем та контрагентами у перевіряємих періодах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання договорів недійсними не має.

Таким чином, висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами за період з 01 січня 2010 року по 31 січня 2013 року в розумінні ст. 215 Цивільного кодексу України - зроблений відповідачем на підставі невірного тлумачення податковим органом змісту вказаної норми матеріального права.

Підсумовуючи усе вищевикладене, суд дійшов висновку, що ТОВ «Автовід» правомірно відобразило суми у податковому обліку по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, а отже податкові повідомлення рішення № 0000292205 про застосування до ТОВ «Автовід» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем 156373,00 грн., та штрафних санкцій 39093,00 грн. та № 0000302205 про застосування до ТОВ «Автовід» збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем по податку на прибуток приватних підприємств 361914,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 90479,00 грн. винесені Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської обл. Державної податкової служби є протиправними та підлягають скасуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка проводилася згідно наказу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської обл. ДПС від 18.02.2013 року за № 290 на підставі п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4. п. 78.1 ст. 78 , п. 79.1. п. 79.2. п. 79.3 ст. 79 ПК України в період з 18.02.2013 по 22.02.2013.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу . Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З аналізу даної норми вбачається, що розпочати перевірку органи державної податкової служби вправі лише після направлення платнику податків наказу та повідомлення про початок проведення перевірки.

На ухвалу про витребування доказів від 22 квітня 2013 року відповідачем було надано суду копії наступних документів: конверт з відміткою про відправлення, опис вкладення у цінний лист, дані реєстру відправленої кореспонденції, повідомлення про вручення наказу, повідомлення про проведення перевірки та повідомлення про запрошення №6228/22.5-16 із зазначенням дати. Судом встановлено, що 18.02.2013 відповідачем було направлено копії наказу про проведення перевірки та повідомлення про дату та місце її проведення із запрошенням, які отримані позивачем тільки 25.02.2013.

Відповідно п. 78.4. ст. 78, право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Отже, відповідач приступив до проведення перевірки позивача на момент направлення останньому наказу та повідомлення про проведення перевірки.

Суд зазначає, що проведення перевірки на підставі ч. 2 ст. 79 ПК України у день видання наказу та у день направлення його платнику податків без урахування строків поштового перебігу, порушує право платника податків надавати матеріали, які можуть бути підставами для висновків під час проведення перевірок.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем при вчиненні дій по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Автовід» не дотримано встановленого Податковим кодексом України порядку.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Податкового кодексу України та за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність вчинення спірних дій з проведення перевірки належним чином не довів.

Оскільки, вчиняючи оскаржувані дії, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, суд вважає протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Автовід» (код ЄДРПОУ 33984398) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах та взаєморозрахунках з ТОВ «Шоковіта» (код 33421689), ПП «АТМ» (код 24606641), ТОВ «ВК Віконні системи» (код 33972398), ТОВ «Галактика М» (код 31890900), ПП «Екоскан Сервіс» (код 33517827), ТОВ «Ліга» (код 24609852), ТОВ «Ангстрем Контіненталь» (код 33906299), ТОВ «Дидактика» (код 34735238), ТОВ «Лігран» (код 34656476), ТОВ «Ферріт Д» (код 36441206), ТОВ «Матадор» (код 31820299), ТОВ «Ривс» (код 34914473), ТОВ «Старт Д» (код 32694059), ТОВ «Супутник» (код 32228481), ПП «Транс Атлантика Сервіс» (код 32694389), ПП «Мегіур» (код 33338822), ТОВ «Техніка» (код 19099225) за період з 01 січня 2010 року по 31 січня 2013 року, за результатами якої складено акт № 2130/81/22-507/33984398 від 01.03.2013.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 35, 70, 71, 86, 94, 122, 128, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автовід» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.03.2013 № 0000292205, № 0000302205 - задовольнити.

Визнати протиправними дії Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Автовід» (код ЄДРПОУ 33984398) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах та взаєморозрахунках з ТОВ «Шоковіта» (код 33421689), ПП «АТМ» (код 24606641), ТОВ «ВК Віконні системи» (код 33972398), ТОВ «Галактика М» (код 31890900), ПП «Екоскан Сервіс» (код 33517827), ТОВ «Ліга» (код 24609852), ТОВ «Ангстрем Контіненталь» (код 33906299), ТОВ «Дидактика» (код 34735238), ТОВ «Лігран» (код 34656476), ТОВ «Ферріт Д» (код 36441206), ТОВ «Матадор» (код 31820299), ТОВ «Ривс» (код 34914473), ТОВ «Старт Д» (код 32694059), ТОВ «Супутник» (код 32228481), ПП «Транс Атлантика Сервіс» (код 32694389), ПП «Мегіур» (код 33338822), ТОВ «Техніка» (код 19099225) за період з 01 січня 2010 року по 31 січня 2013 року, за результатами якої складено акт № 2130/81/22-507/33984398 від 01 березня 2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 15 березня 2013 року за № 0000292205 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автовід» (код ЄДРПОУ 33984398) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем 156373,00 грн. (сто п'ятдесят шість тисяч триста сімдесят три гривні 00 копійок), та штрафних санкцій 39093,00 грн. (тридцять дев'ять тисяч дев'яносто три гривні 00 копійок).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 15 березня 2013 року за № 0000302205 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автовід» (код ЄДРПОУ 33984398) збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем по податку на прибуток приватних підприємств 361914,00 грн. (триста шістдесят одна тисячі дев'ятсот чотирнадцять гривень 00 копійок) та штрафних санкцій у розмірі 90479,00 грн. (дев'яносто тисяч чотириста сімдесят дев'ять гривень 00 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автовід» (код ЄДРПОУ 33984398) судовий збір у розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 30 квітня 2013 року.

Суддя Д.О. Власенко