Постанова

від 14.06.2013 по справі 820/3252/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

14 червня 2013 р. справа № 820/3252/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагайдак В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного транспортного підприємства "АТП-1997" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Приватне транспортне підприємство "АТП-1997", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 березня 2013 року за № 0000700221 та за № 0000690221, винесені Основ'янською МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби; витрати по сплаті державного мита стягнути з відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі акту перевірки від 12.03.2013 р. № 1504/22.1-04/24284344 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПТП «АТП-1997», код 24284344, щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків АТЗТ «ЕЛЛАСТ», код 21171556, за період з 01.04.2012 р. по 30.06.2012 р., ТОВ «УБФ», код 35702245, за період з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р.", відповідачем 28.03.2013 р. винесені податкові повідомлення - рішення № 0000700221 та № 0000690221.

Позивач вважає висновки акту перевірки неправомірними, а вказані податкові повідомлення - рішення № 0000700221 та № 0000690221 від 28.03.2013 р. такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне транспортне підприємство "АТП-1997" зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 01.09.1997 р., перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 04.09.1997 р. за № 797, зареєстрований платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 20.04.2011 р. № 100334490.

Згідно довідки серії АА № 324269, наданої Головним управлінням статистики у Харківській області, ПТП «АТП-1997» має наступні види діяльності за КВЕД: оренда автомобілів, інші види оптової торгівлі, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Фахівцями Основ'янської МДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПТП «АТП-1997» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків АТЗТ «ЕЛЛАСТ» за період з 01.04.2012 р. по 30.06.2012 р., ТОВ «УБФ» за період з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р. За результатами перевірки складено акт від 12.03.2013 р. № 1504/22.1-04/24284344 (т. 1 а.с. 14-30).

В акті перевірки встановлено порушення:

- неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді; порушення ч. 1, 5 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених із зазначеними у розділі 3 акту перевірки постачальниками;

- в порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України ПТП «АТП-1997» зайво включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбання товару (робіт, послуг) в розмірі 22710,47 грн., в наслідок чого занижено розмір суми ПДВ, що підлягає сплаті у розмірі 22710,47 грн., в тому числі за квітень 2012 року на суму 8313,46 грн., за травень 2012 року на суму 8924,35 грн., за червень 2012 року на суму 5472,66 грн.;

- в порушення п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 ПК України, в результаті чого встановлено заниження ПТП «АТП-1997» податку на прибуток всього у сумі 23846,00 грн., у тому числі у 2 кварталі 2012 року на 23846,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки 28.03.2013 р. Основ'янською МДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000700221, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 28387,60 грн., з яких 22710,00 грн. - за основним платежем, 5677,60 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення № 0000690221, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 29807,50 грн., з яких 23846,00 грн. - за основним платежем, 5961,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 11, 12).

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення контрагентом позивача АТЗТ «ЕЛЛАСТ» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад) .

В основу висновку Основ'янської МДПІ було покладено відомості акту Основ'янської МДПІ від 09.08.2012 р. № 576/221/21171556 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання АТЗТ «ЕЛЛАСТ» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р.» (т. 1 а.с. 150-157).

Податковим органом було встановлено, що господарська діяльність АТЗТ «ЕЛЛАСТ» у період січень 2011 року - червень 2012 року має наступні ознаки нереальності здійснення: відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал; незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. за спеціальною освітою, наявність в штаті тільки керівних посад, відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у т.ч. транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів, неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку, тощо. Платник не знаходиться за місцезнаходженням. Вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності АТЗТ «ЕЛЛАСТ».

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені ПТП «АТП-1997» у 2 кварталі 2012 року по придбанню продукції у АТЗТ «ЕЛЛАСТ», ТОВ «УБФ», є нікчемними.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з АТЗТ «ЕЛЛАСТ». У період квітень - червень 2012 року АТЗТ «ЕЛЛАСТ» поставляло ПТП «АТП-1997» автозапчастини згідно рахунків - фактур, без укладання письмових договорів.

Матеріали справи містять: податкові та видаткові накладні, накладні на відвантаження (т. 1 а.с. 31-62), подорожні листи службового легкового автомобіля (т. 1 а.с. 163-190), платіжні доручення (т. 1 а.с. 191-204), товарно-транспортні накладні (т. 2 а.с. 2-16), довіреності водія (т. 2 а.с. 17-50).

Згідно звіту за формою 1-ДФ по АТЗТ «ЕЛЛАСТ», у 2 кварталі 2012 року на вказаному підприємстві працювало 6 осіб, половина з яких є між собою родичами (т. 1 а.с. 208). Згідно наданої суду декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал (півріччя) 2012 року, АТЗТ «ЕЛЛАСТ» визначено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у розмірі 15 208 311,00 грн. В другому кварталі 2012 року підприємством отримано доходи в розмірі 5 569 477,00 грн. (15 208 311,00-9 638 834,00 - дохід, отриманий в 1 кварталі 2012 року). Сума витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування складає 15 173 462,00 грн. В другому кварталі 2012 року підприємством віднесено до витрат суму в розмірі 5 552 666,00 грн. (15 173 462,00-9 620 796,00 - витрати, понесені в 1 кварталі 2012 року) (т. 1 а.с. 230-241). Отже, суд приходить до висновку, що незначна кількість працівників вказаного підприємства не мала фізичної можливості здійснювати господарську діяльність підприємства з багатомільйонним оборотом. Товаром за наданими до суду документами були запчастини, перелік яких був суттєвим. Для зберігання та відвантаження такої кількості запасних частин необхідно мати в наявності складські приміщення та значний штат працівників.

Згідно довідки Основ'янської МДПІ від 27.03.2012 р., АТЗТ «ЕЛЛАСТ» відсутнє за своєю юридичною адресою (т. 1 а.с. 210). Також податковим органом 16.03.2012 р. було здійснено фотозйомку приміщень підприємства за його фактичною адресою у м. Чугуїв. Згідно наданих суду фотографій приміщень вбачається незадовільний стан приміщень, у зв'язку з чим проведення будь-якої господарської діяльності в таких приміщеннях є неможливим (т. 1 а.с. 211-217).

На підставі викладеного, суд вважає неможливим здійснення даної господарської операції, та вважає її здійснення позивачем з метою штучного формування валових витрат та штучного формування податкового кредиту.

Суд зазначає наступне. Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначено у ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В розумінні п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року та зареєстровані в Міністерстві юстиції України №128/2568 від 20 лютого 1998 року (далі -Правила №363), визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників. Наказом № 488/346 від 29.12.1995 р. "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, серед яких затверджена обов'язкова типова форма товарно - транспортної накладної.

Проведення будь-якої господарської операції фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні" за даними бухгалтерського обліку формуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

Первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Згідно п. 2.4 вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 1 Правил №363, товарно - транспортна документація це комплект документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно - транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, що призначений для списання товарно - матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 пункту 11 Правил №363 встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортна накладна та подорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно п.п. 11.5 Правил №363, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7 Правил №363).

Відсутність оформлених товарно-транспортних накладних є свідченням відсутності факту перевезення товару, що у свою чергу, вказує на фіктивність відповідної господарської операції.

Суд, дослідивши надані позивачем копії товарно-транспортних накладних, встановив відсутність переліку продукції, що перевозилась, яким саме транспортним засобом перевозився товар, а також будь-які реквізити вантажовідправника, а також навіть такі обов'язкові реквізити як печатка та підпис посадової особи вантажовідправника (т. 2 а.с. 2 -16). Крім того, листом від 04.03.2013 р. ПТП «АТП-1997» повідомило ДПІ, що доставка запасних частин здійснювалась власними силами підприємства, без залучення додаткового транспорту, товарно-транспортні накладні не оформлялись (т. 1 а.с. 23).

Проте, представником позивача до суду були надані копії товарно-транспортних накладних, оформлених неналежним чином. Враховуючи неналежне оформлення наданих позивачем товарно-транспортних накладних та вказаний лист підприємства, суд дійшов висновку щодо відсутності належних товарно-транспортних накладних, які б свідчили про переміщення товару від АТЗТ «ЕЛЛАСТ» до позивача. Отже, відсутні належні документи на підтвердження руху товару від постачальника до покупця. Таким чином, суду не доведено та матеріалами справи не підтверджено наявність фактичного виконання умов поставки.

На підтвердження своєї правової позиції представником позивача був наданий суду договір про виконання робіт від 15.03.2012 р., укладений АТЗТ «ЕЛЛАСТ» з ФОП ОСОБА_1, згідно якого ФОП ОСОБА_1 бере на себе зобов'язання щодо зберігання та відвантаження товару (автомобільних запчастин) АТЗТ «ЕЛЛАСТ» (т. 2 а.с. 57-58). Проте суду не надано жодних відомостей щодо наявності у ФОП ОСОБА_1 необхідних умов, фізичних та технічних можливостей, засобів на виконання вказаного договору, а саме: наявніть транспортних засобів, приміщень для зберігання товарів, штату працюючих осіб, тощо. Отже, суду не доведено факт зберігання та відвантаження придбаного позивачем товару.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Отже, згідно вказаної правової норми, первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Порядок формування валових витрат, обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9. п.139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, за відсутності належних первинних документів, позивачем не підтверджено правомірність формування валових витрат.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду, та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Таким чином, враховуючи ознаки нереальності здійснення АТЗТ «ЕЛЛАСТ» господарської діяльності, ПТП «АТП-1997» під час судового розгляду не надано доказів реального здійснення господарських операцій з контрагентом АТЗТ «ЕЛЛАСТ» , не підтверджено зв'язок понесених на користь позивача витрат з його господарською діяльністю. Отже, позивач неправомірно задіяв в складі валових витрат та в складі податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з вказаним контрагентом.

Отже, при наявності таких первинних документів, як податкові накладні, не було встановлено фактичне вчинення правочину, виконання його умов в межах господарської діяльності. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Із врахуванням встановлених обставин, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 28.03.2013 р. № 0000700221 та № 0000690221 відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги позивача щодо скасування вказаних податкових повідомлень -рішень є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного транспортного підприємства "АТП-1997" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сагайдак В.В.