Постанова

від 12.06.2013 по справі 16/55/5022-853/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 року Справа № 16/55/5022-853/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. Жукової Л.В. розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 28.03.2013 у справі№ 16/55/5022-853/2012 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільпромгаз ЛХЗ" доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 провизнання додатку до договору оренди автомобіля від 28.05.2012 недійсним за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача:ОСОБА_4, представник ОСОБА_5 за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільпромгаз ЛХЗ" звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним укладеного між сторонами додатку від 01.10.2010 до договору оренди автомобіля від 28.05.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що директором Товариства укладено спірний додаток до договору оренди автомобіля від 28.05.2012 з перевищенням своїх повноважень, а підвищення орендної плати є економічно необґрунтованим.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 07.12.2012 у справі № 16/55/5022-853/2012 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у позові суд виходив з того, що в договорі оренди автомобіля від 28.05.2010 та в додатку від 01.10.2010 до цього договору не вказана загальна ціна договору, яка перевищувала б суму обмеження на укладення директором угод зазначену у статуті, тому на укладення додатку до договору, підписаного директором, не було потрібно письмового дозволу голови товариства або рішення зборів. Крім того, місцевий суд дійшов висновку, що позивач прийняв до виконання додаток від 01.10.2012 проведенням оплати орендного платежу згідно наданої відповідачем накладної.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2013 рішення господарського суду Тернопільської області від 07.12.2012 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено, визнано недійсним додаток від 01.10.2010 до договору оренди автомобіля від 28.05.2010.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ціною договору оренди є загальна сума щомісячних орендних платежів, розмір яких встановлений в договорі, які орендар зобов'язаний сплатити орендодавцеві упродовж строку дії договору оренди, а тому директор всупереч положень статуту товариства, без дозволу голови товариства або рішення зборів вчинив юридичну дію з перевищенням своїх повноважень, яка не була схвалена позивачем.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2013 скасувати, рішення господарського суду Тернопільської області від 07.12.2012 залишити без змін.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані тим,що чинне законодавство України не визначає поняття "сума договору" і сторони при укладенні спірного додатку до договору оренди виходили з розміру щомісячної орендної плати, яка не перевищує встановлену в статуті суму обмеження на укладення директором договорів.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 15.01.2009 між ФОП ОСОБА_4 (Орендодавець) та ТОВ "Тернопільпромгаз ЛХЗ" (Орендар) було укладено договір оренди автомобіля, відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в оренду вантажний автомобіль ЗІЛ-130 СПГ бортовий-С,1981 року випуску, шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, строком на три роки.

Згідно п.3 договору орендна плата за користування автомобілем встановлена сторонами у розмірі 400 грн. на місяць. Оплата повинна проводитися наймачем не пізніше 6 числа поточного місяця.

На виконання умов вищевказаного договору оренди відповідачем було передано позивачу вищезазначений вантажний автомобіль, що підтверджується приймально-здавальним актом від 15.01.2009.

28.05.2010 між ТОВ "Тернопільпромгаз ЛХЗ" та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір оренди автомобіля, згідно умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в оренду вантажний автомобіль ЗІЛ-130 СПГ бортовий-С,1981 року випуску, шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, строком на три роки.

Орендну плату за користування автомобілем встановлено сторонами у розмірі 400 грн. на місяць. Згідно п.п. 2, 3 договору оплата повинна проводитися наймачем не пізніше 6 числа поточного місяця.

Пунктом 4 договору передбачено, що розмір орендної плати може бути змінено за згодою сторін.

У пункті 12 договору оренди сторони домовились, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2010. У разі, якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення дії договору не заявить про його припинення, договір вважається продовженим на тих же умовах на наступний календарний рік.

01.10.2010 сторони підписали додаток до договору оренди автомобіля від 28.05.2010, в якому змінили п. 3 останнього та зазначили, що орендна плата за користування даним автомобілем встановлена сторонами у розмірі 5400 гривень на місяць. Оплата проводиться наймачем не пізніше 6 числа поточного місяця.

Від імені ТОВ "Тернопільпромгаз ЛХЗ" додаток до договору підписаний його директором Кочеркевичем Т.Б.

За умовами пп"в" п. 6.7.2 Статуту ТОВ "Тернопільпромгаз ЛХЗ", зареєстрованого 15.08.2007, директор товариства має право укладати угоди та вчиняти юридичні дії від імені товариства на суму, яка не перевищує 10000 грн., а якщо сума є більшою, необхідно мати письмовий дозвіл голови товариства або рішення зборів.

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний господарський суд виходив з того, що директор при укладенні додатку до договору перевищив надані йому статутом товариства повноваження, оскільки не отримав на укладення цього додатку, яким орендна плата була збільшена, згоди голови товариства або рішення зборів, як того вимагають положення статуту, а відтак, прийшов до висновку, що зазначений додаток до договору є недійсним згідно приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Проте, до таких висновків апеляційний господарський суд дійшов внаслідок порушення вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності та неправильного застосування норм матеріального права, що регулюють спірні відносини.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Частиною 1 ст. 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 та ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Статтею 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендарю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Як встановлено судами, у додатку від 01.10.2010 до договору оренди автомобіля від 28.05.2010 сторони погодили плату за оренду автомобіля у розмірі 5400 грн. на місяць з 01.10.2010.

Враховуючи те, що орендна плати була визначена сторонами помісячно, а загальна сума договору не була встановлена ні за договором, ні за додатком від 01.10.2010 р., то місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що директор в силу норм ст. 203 ЦК України мав необхідний обсяг цивільної дієздатності при укладені вказаного додатку до договору, а тому підстав для визнання цього додатку недійсним немає.

Крім того, зважаючи на те, що позивач на підставі накладної № 13 від 29.10.2010 на суму 5400 грн. сплатив відповідачу 5000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 09.12.2010, місцевий господарський суд правомірно прийшов до висновку, що сторони в подальшому приступили до виконання спірного додатку до договору, що свідчить про його подальше схвалення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив всі обставини справи, не врахував доводи сторін, дійшов протилежних висновків, при цьому надав не вірну юридичну оцінку зазначеним правовідносинам, не обґрунтувавши прийняту постанову нормами чинного законодавства, а відтак зазначена постанова підлягає скасуванню як така, що винесена з порушеннями норм матеріального та процесуального права, а рішення господарського суду першої інстанції залишенню без змін.

Стаття 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Статтею 111 10 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України з позивача на користь відповідача необхідно стягнути судовий збір, сплачений останнім за подачу касаційної скарги.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 ,111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2013 у справі №16/55/5022-853/2012 скасувати.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 07.12.2012 у справі №16/55/5022-853/2012 залишити в силі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільпромгаз ЛХЗ" (47707, Тернопільська обл., Тернопільський р-н., с. Біла, вул. Бродівська, 8 В, ЄДРПОУ 35194094) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (47707, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 802,90 грн. судового збору, сплаченого за подачу касаційної скарги.

Доручити господарському суду Тернопільської області видати відповідний наказ.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М.Нєсвєтова

Л.В. Жукова