Ухвала

від 16.09.2013 по справі 16/55/5022-853/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"16" вересня 2013 р.Справа № 16/55/5022-853/2012 УХВАЛА

у складі судді Хоми С.О.

Розглянувши заяву № без номера від 15.07.2013 року ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2, вул. Київська, 4, с. Біла, Тернопільського району, Тернопільської області, про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат

по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільпромгаз ЛХЗ", вул. Бродівська, 8в, с. Біла, Тернопільський район, Тернопільська область.

до відповідача ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2, вул. Київська, 4, с. Біла, Тернопільського району, Тернопільської області.

про визнання додатку до договору оренди автомобіля від 28.05.2010 року, підписаного 01.10.2010 року ОСОБА_1 особою підприємцем ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільпромгаз ЛХЗ" - недійсним.

Суть справи. Рішенням господарського суду Тернопільської області від 07.12.2012 р. у справі №16/55/5022-853/2012 у позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2013 р. по справі №16/55/5022-853/2012 рішення господарського суду Тернопільської області від 07.12.2012 р. скасовано та постановлено нове рішення, яким позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2013 р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2013 р. по справі №16/55/5022-853/2012 скасовано, а рішення господарського суду Тернопільської області від 07.12.2012 р. залишено в силі.

16.07.2013 року ОСОБА_1 особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Тернопільської області з заявою № без номера від 15.07.2013 року про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, зокрема витрат ФОП ОСОБА_2 на правову допомогу.

Суд, розглянувши заяву № без номера від 15.07.2013 року ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2, вул. Київська, 4, с. Біла, Тернопільського району, Тернопільської області, про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, вважає її такою, що не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Згідно ст. 88 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо, зокрема, не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 р., з наступними змінами, прийняття додаткового рішення (стаття 88 ГПК) за заявою сторони, прокурора, який брав участь у процесі, або за ініціативою суду здійснюється, як правило, тим же суддею (складом суду), що приймав первісне рішення, за винятком випадків, коли це неможливо з об'єктивних причин (звільнення судді, відсутність його у зв'язку з відпусткою, захворюванням тощо).

Про відхилення заяви сторони чи прокурора щодо прийняття додаткового рішення виносяться ухвала (стаття 86 ГПК).

Господарським судам слід мати на увазі, що прийняття додаткового рішення допустиме виключно з підстав, передбачених статтею 88 ГПК. Якщо порушується питання про прийняття додаткового рішення з інших підстав, суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України , витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Поняття особи, яка є адвокатом наводиться в ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" , котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає в складі судових витрат, зокрема, витрати по оплаті послуг саме адвоката, пов'язаних з розглядом справи.

Також згідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за послуги, зокрема, адвоката, покладаються при відмові в позові на позивача.

Як зазначається в п. 6.3 Постанови Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи в суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката , який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

В заяві № без номера від 15.07.2013 року зазначається, зокрема, що при прийнятті рішення судом не було вирішено питання щодо розподілу між учасниками справи судових витрат, зокрема, витрат ФОП ОСОБА_2 на правову допомогу, хоча відповідні документи (договір про надання правової допомоги та квитанція про здійснену оплату на користь захисника) були подані відповідачем до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, в якості доказів понесених відповідачем (ОСОБА_1 особою-підприємцем ОСОБА_2С.) витрат на правову допомогу подано: договір № без номера від 31.10.2012 року, квитанцію № без номера до прибуткового касового ордера від 31.10.2012 року, довіреність від 15.11.2012 року.

Судом встановлено що, ні відповідачем, ні його представником не було подано копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, як доказу того, що відповідачем було сплачено кошти саме на оплату послуг адвоката.

Відтак, подані документи не можна вважати належними доказами понесення відповідачем витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 ГПК України. Інших доказів в підтвердження оплати відповідачем витрат за послуги адвоката відповідачем не було подано при винесенні основного рішення.

У відповідності до п. 15 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 року вирішуючи питання щодо розгляду заяв про прийняття додаткового рішення, господарські суди повинні враховувати, в якому порядку розглядалася справа, зокрема, за участю однієї чи обох сторін або за їх відсутності, а також з обставин справи, доводів, наведених у заяві, тощо. При цьому додаткові докази судом не приймаються і оцінка їх не здійснюється.

Подане позивачем клопотання № без номера від 05.09.2013 року про відкладення розгляду справи на іншу дату, в зв'язку з тим, що директор ТзОВ "Тернопільпромгаз ЛХЗ" перебуває у черговій щорічній відпустці, тому у призначений день та час не зможе прибути в судове засідання та не зможе забезпечити явку представника, судом відхиляється, оскільки строк розгляду заяви про винесення додаткового рішення закінчується саме 16.09.2013 року.

Так, згідно п. 14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 року ГПК не встановлює будь-яких обмежень строків подання заяв про прийняття додаткового рішення, виправлення чи роз'яснення його. Тому при розгляді цих заяв господарським судам слід керуватись тими статтями ГПК, які регламентують відповідні строки щодо основного рішення.

А тому суд при розгляді даної заяви керується ч. 1 ст. 69 ГПК України, яка регламентує відповідний строк щодо основного рішення, а саме спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Крім того, позивач не забезпечив явку повноважного представника.

Як визначається в ч. 1 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Згідно ч. 2 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації; довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відтак, не лише директор може виступати в суді від імені товариства.

Відповідач повідомлений про час і дату розгляду заяви про винесення додаткового рішення, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 03.09.2013 року з відміткою про вручення його відповідачу 04.09.2013 року.

Неявка представників сторін не перешкоджає розгляду заяви про винесення додаткового рішення саме в цьому судовому засіданні. Потреба у відкладенні розгляду заяви на іншу дату відсутня.

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви № без номера від 15.07.2013 року ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат. А тому у задоволенні вказаної заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст.86,88 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви № без номера від 15.07.2013 року ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2, вул. Київська, 4, с. Біла, Тернопільського району, Тернопільської області, про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат відмовити.

Суддя С.О. Хома