Рішення

від 19.12.2006 по справі 41/369пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

41/369пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

19.12.06 р.                                                                               Справа № 41/369пд                               

Суддя господарського суду Донецької області           Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Возневій Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції

до відповідача-1: Відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика Калінінська”, м. Горлівка

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фенікс ЛТД”, м. Донецьк

Про визнання недійсним господарського зобов'язання на підставі угоди № 167 на суму 8640,00 грн.

При участі представників:

від позивача: Граніна О.В – довіреність від 18.07.2006р.

від відповідача-1: Кінц В.А. – довіреність від 25.04.2006р.

від відповідача-2: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Горлівська об'єднана державна податкова інспекція, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика Калінінська”, м. Горлівка та Товариства з обмеженою відповідальністю “Фенікс ЛТД”, м. Донецьк про визнання недійсним господарського зобов'язання, яке виникло та виконане на підставі угоди № 167 купівлі-продажу товарів між відповідачами від 01.07.2004р. на суму 8640,00 грн., стягнення з відповідача-2 на користь відповідача-1 все одержане ним за вказаною угодою, а саме грошові кошти у сумі 8640,00 грн., стягнення з відповідача-1 на користь держави отриманий за угодою товар – електричний двигун 2 ВР – 250 М4 у кількості 1 штука на суму 8640,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між відповідачами укладено угоду № 167 купівлі-продажу товарів на загальну суму 8640,00 грн. Фактичне прийняття відповідачем-1  товарно-матеріальних цінностей за угодою підтверджується рахунком № 287 від 28.07.2004р. на суму 8640,00 грн., податковими накладними від 27.08.2004р. № 394 на суму 4000,00 грн., від 02.09.2004р. № 432 на суму 4640,00 грн. та накладною від 02.09.2004р. № 432 на суму 8640,00 грн.

Позивач зазначає, що спірне господарське зобов'язання вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, вважає, що зазначену мету мала одна зі сторін, а саме відповідач-2 по справі - Товариство з обмеженою відповідальністю “Фенікс ЛТД”. Позивач зазначає, що злочинний намір та умисел посадових осіб відповідача-2 на вчинення господарського зобов'язання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, доводиться вироком Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року, яким встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Фенікс ЛТД” було створено з метою використання у незаконній діяльності по переведенню безготівкових грошових коштів в готівкові та зареєстровано в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності, без істинного наміру здійснювати діяльність, встановлену установчими документами.

Зазначені обставини, встановлені вироком суду, за позицією позивача, підтверджують умисел відповідача-2 на укладення угоди з метою ухилення від оподаткування. Тому позивач просить визнати недійсною угоду, укладену між відповідачами та застосувати наслідки цього, які передбачені ст. 208 Господарського кодексу України.

Відповідно до пояснень від 08.12.2006р., наданих позивачем суду, метою, суперечною інтересам держави та суспільства, яку мало спірне господарське зобов'язання, є приховування доходів від оподаткування шляхом створення  фіктивного підприємства для прикриття незаконної діяльності, зокрема, проведенням безготівкових операцій.

Відповідач-1 надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги заперечив, посилаючись на те, що при укладанні і виконанні умов спірного договору ніяких порушень податкового законодавства не було, відповідачем-1 при укладанні зазначеного договору були отримані від відповідача-2 копії статутних документів, які засвідчили легітимність підприємства.

Відповідач-2 про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, але відзиву на позовну заяву не подав, не використав своє право на участь у судовому засіданні, представників в судове засідання не направив.

До початку судового засідання представниками позивача та відповідача-1 заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами. За результатами розгляду клопотання сторін задоволено судом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

Відповідач-1, Відкрите акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика Калінінська”, зареєстрований виконавчим комітетом Горлівської міської ради Донецької області 07.04.1998р., включений до ЄДРПОУ за номером 00176489, взятий на облік платника податків у Державній податковій інспекції в Калінінському районі м. Горлівки 03.06.1999 року.

Відповідач-2, Товариство з обмеженою відповідальністю “Фенікс ЛТД” м. Донецьк зареєстрований рішенням виконавчого комітету Ворошиловської районної ради у м. Донецьку від 30 липня 2003 року № 249/25, включений до ЄДРПОУ за номером 32516859, взятий на облік платника податків у ДПІ в Ворошиловському районі м. Донецька.

Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачами 01.07.2004 року укладено договір № 167 купівлі-продажу товарів на загальну суму 8640,00 грн., за умовами якого відповідач-2 зобов'язується поставити та передати у власність відповідача-1 товар на загальну суму 8640,00 грн., а відповідач-1 зобов'язується прийняти його та оплатити.

Фактичне прийняття відповідачем-1 товарно-матеріальних цінностей за вказаною угодою, а саме, електричного двигуна 2 ВР – 250 М4 підтверджується рахунком № 287 від 28.07.2004р. на суму 8640,00 грн., податковими накладними від 27.08.2004р. № 394 на суму 4000,00 грн., від 02.09.2004р. № 432 на суму 4640,00 грн. та накладною від 02.09.2004р. № 432 на суму 8640,00 грн.

27.08.2004р. та 24.09.2004р. відповідачем-1 на розрахунковий рахунок відповідача-2 в оплату за договором були сплачені грошові кошти в розмірах, відповідно, 4000,00 грн. та 4640,00грн, про що свідчить роздруківка руху коштів на рахунках відповідача-1.

Таким чином, в ході розгляду спору судом встановлено укладення спірної угоди та фактичне її виконання між відповідачами у 2004 році, а саме, передача відповідачем-2 та отримання відповідачем-1 товарно-матеріальних цінностей та оплата першим відповідачем отриманого за спірною угодою товару.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Аналіз первинних документів, які посвідчують факт виконання господарської операції доводить те, що спірне господарське зобов'язання виконано належним чином, у відповідності до правил статті 193 Господарського кодексу України, норми якої під виконанням господарського зобов'язання належним чином (належним виконанням) розуміють реалізацію зобов'язаною і управненою сторонами суб'єктивних прав і обов'язків, обумовлених цим зобов'язанням, у суворій відповідності з його змістом.

Вироком Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року керівник відповідача-1 визнаний винним в скоєнні злочину за ознаками частини 2 статті 205 Кримінального кодексу України, а саме фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.

Із зазначеного вироку вбачається, що особи, які зареєстрували статут Товариства з обмеженою відповідальністю “Фенікс ЛТД”, наміру здійснювати його статутну діяльність не мали. В процесі всієї діяльності в період з листопада 2004 року по травень 2005 року підприємство використовувалося для переведення безготівкових коштів в готівкові. При цьому вироком визначений певний механізм такої діяльності, але не встановлено, що такі дії мали місце саме по спірному господарському  зобов'язанню, здійсненому на підставі угоди від 01.07.2004р. № 167, укладеної між відповідачами по справі.

Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає підстави звільнення від доказування, вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

З доданої до матеріалів справи копії вироку Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року не вбачається, що такі дії мали місце саме по спірному господарському зобов'язанню, здійсненому на підставі угоди від 01.07.2004р. № 167, укладеної між відповідачами по справі. Спірна угода взагалі не була предметом розгляду кримінальної справи.

Посилання позивача на вирок по кримінальній справі як доказ спрямованості умислу та доведення мети, суперечної інтересам держави та суспільства, при здійсненні спірного господарського зобов'язання суд вважає безпідставними, оскільки місцевим судом окремо не розглядалася угода від 01 липня 2004 року та спірне господарське зобов'язання, виконане за зазначеною угодою, не робилися висновки відносно її мети та спрямованості.

Таким чином, встановлені вироком Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року факти не мають відношення до предмету спору. А факт притягнення директора суб'єкта господарювання до кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України не є доказом наявності мети такого суб'єкта господарювання на укладання всіх угод та виконання всіх господарських зобов'язань з метою суперечною інтересам держави та суспільства.

Сама по собі угода про продаж товару також не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу та не було законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.

Крім того, як звертає увагу Верховний суд України в Постанові від 14.02.2006р., рішення районного суду не звільняє господарський суд від встановлення наявності умислу підприємства на укладання угоди, що суперечить інтересам держави та суспільства

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених Законом.

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Пленум Верховного Суду України в пункті 6 Постанови “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”  № 3 від 28 квітня 1978 року (з наступними змінами) роз'яснив, що до таких угод належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання всупереч Закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисною метою тощо.

Отже, для застосування вимог вищенаведеної статті суд повинен встановити наявність певних обставин, які свідчать про те, що сторона (або сторони), які вчинили господарське зобов'язання, завідомо діяли з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Наявність умислу у сторін чи однієї сторони господарського зобов'язання означає, що вони (вона), виходячи із обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчиненого (вчинених) господарських зобов'язань і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків, при цьому, достатньо умислу у однієї сторони.

За правилами статті 207 Господарського кодексу України визначення мети зобов'язання такою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, здійснюється судом. Суд дійшов висновку, що при здійсненні спірних господарських зобов'язань, позивачем умисел жодної із сторін спрямований на досягнення зазначеної мети не доведений.

Визначення мети угоди такою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства здійснюється судом. Суд дійшов висновку, що при укладанні та виконанні спірної угоди, позивачем умисел жодної із сторін спрямований на досягнення зазначеної мети не доведений.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивач не довів підстави недійсності спірної угоди, внаслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 173-175, 179, 193, 207, 208, пунктом 5 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, ст. 2, 12, 22, 33-35, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В:

У задоволенні позову Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції до Відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика Калінінська”, м. Горлівка та Товариства з обмеженою відповідальністю “Фенікс ЛТД”, м. Донецьк про визнання недійсним господарського зобов'язання, яке виникло та виконане на підставі угоди № 167 купівлі-продажу товарів між відповідачами від 01.07.2004р. на суму 8640,00 грн., стягнення з відповідача-2 на користь відповідача-1 все одержане ним за вказаною угодою, а саме грошові кошти у сумі 8640,00 грн., стягнення з відповідача-1 на користь держави отриманий за угодою товар  – відмовити.      

Рішення набуває чинності після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                         Гончаров С.А.