Постанова

від 24.05.2007 по справі 41/369пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

41/369пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

24.05.07 р.                                                                                 Справа № 41/369пд

Суддя господарського суду Донецької області Волошинова Л. В.

при секретарі судового засідання Калмиковій Л. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції

до відповідача 1: Відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика Калінінська” м. Горлівка

до відповідача2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фенікс ЛТД” м. Донецьк

про визнання недійсним господарського зобов'язання, яке виникло на підставі угоди купівлі - продажу від 01.07.2004 р. № 167 на суму 8 640грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Граніна О. В. –  за довір.

від відповідача 1: Кінц В. А. – довір.

від відповідача 2: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Горлівська об'єднана державна податкова інспекція, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика Калінінська” м. Горлівка та Товариства з обмеженою відповідальністю “Фенікс ЛТД” м. Донецьк про визнання недійсним господарського зобов'язання, яке виникло на підставі угоди купівлі-продажу товарів від 01.07.2004 р. № 167 на суму 8 640 грн., на підставі ст. 207 Господарського кодексу України із застосуванням наслідків, передбачених ст. 208 цього кодексу, а саме стягнення з відповідача 2 на користь відповідача 1 одержаних ним за вказаною угодою грошових коштів в сумі 8 640 грн., стягнення з відповідача 1 на користь держави отриманий за угодою товар – електричний двигун 2 ВР – 250 М4 у кількості 1 шт. на суму 8 640 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірне господарське зобов'язання вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Зазначену мету мала одна зі сторін, а саме відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю “Фенікс ЛТД” м. Донецьк.

Позивач зазначає, що злочинний намір та умисел посадових осіб відповідача 2 на вчинення господарського зобов'язання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, доводиться вироком Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30.12.2005 р., яким встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Фенікс ЛТД” м. Донецьк було створено з метою використання у незаконній діяльності по переведенню безготівкових грошових коштів в готівкові та зареєстровано в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності, без наміру здійснювати діяльність, визначену установчими документами.

Відповідно до пояснень від 08.12.2006 р., наданих позивачем суду, метою, суперечною інтересам держави та суспільства, яку мало Товариство з обмеженою відповідальністю “Фенікс ЛТД” м. Донецьк при укладенні спірного господарського зобов'язання, є приховування доходів від оподаткування шляхом створення  фіктивного підприємства для прикриття незаконної діяльності, зокрема, проведенням безготівкових операцій.

Відповідач 1 проти позову заперечує, посилаючись на те, що при укладанні і виконанні умов спірного договору ніяких порушень податкового законодавства не було, при укладанні зазначеного договору від відповідача 2 були отримані копії статутних документів, які засвідчили легітимність підприємства.

Відповідач 2 правом на участь представника у судовому засіданні не скористався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

07.04.1998 р. Відкрите акціонерне товариство „Центральна збагачувальна фабрика Калінінська” було зареєстроване виконавчим комітетом Горлівської міської Ради, включено до ЄДРПОУ за номером 00176489, взяте на податковий облік у Державній податковій інспекції в Калінінському районі м. Горлівки 03.06.1999 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Фенікс ЛТД” м. Донецьк було зареєстроване рішенням виконавчого комітету Ворошиловської районної Ради у м. Донецьку від 30.07.2003 р. № 249/25, включене до ЄДРПОУ за номером 32516859, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька.

01.07.2004 р. між відповідачами був укладений договір купівлі-продажу товарів № 167 на загальну суму 8 640 грн., за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю “Фенікс ЛТД” м. Донецьк прийняло на себе зобов'язання поставити та передати у власність Відкритому акціонерному товариству “Ц” товар на загальну суму 8640,00 грн., а відповідач-1 зобов'язується прийняти його та оплатити.

Фактичне прийняття відповідачем-1 товарно-матеріальних цінностей за вказаною угодою, а саме, електричного двигуна 2 ВР – 250 М4 підтверджується рахунком № 287 від 28.07.2004р. на суму 8640,00 грн., податковими накладними від 27.08.2004р. № 394 на суму 4000,00 грн., від 02.09.2004р. № 432 на суму 4640,00 грн. та накладною від 02.09.2004р. № 432 на суму 8640,00 грн.

27.08.2004р. та 24.09.2004р. відповідачем-1 на розрахунковий рахунок відповідача-2 в оплату за договором були сплачені грошові кошти в розмірах, відповідно, 4000,00 грн. та 4640,00грн, про що свідчить роздруківка руху коштів на рахунках відповідача-1.

Таким чином, в ході розгляду спору судом встановлено укладення спірної угоди та фактичне її виконання між відповідачами у 2004 році, а саме, передача відповідачем-2 та отримання відповідачем-1 товарно-матеріальних цінностей та оплата першим відповідачем отриманого за спірною угодою товару.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Аналіз первинних документів, які посвідчують факт виконання господарської операції доводить те, що спірне господарське зобов'язання виконано належним чином, у відповідності до правил статті 193 Господарського кодексу України, норми якої під виконанням господарського зобов'язання належним чином (належним виконанням) розуміють реалізацію зобов'язаною і управненою сторонами суб'єктивних прав і обов'язків, обумовлених цим зобов'язанням, у суворій відповідності з його змістом.

Вироком Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року керівник Товариства з обмеженою відповідальністю “Фенікс ЛТД” м. Донецьк був визнаний винним у скоєнні злочину за ознаками частини 2 статті 205 Кримінального кодексу України, а саме фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.

Із зазначеного вироку вбачається, що особи, які зареєстрували статут Товариства з обмеженою відповідальністю “Фенікс ЛТД” м. Донецьк, наміру здійснювати його статутну діяльність не мали. В процесі всієї діяльності в період з листопада 2004 року по травень 2005 року підприємство використовувалося для переведення безготівкових коштів в готівкові. При цьому вироком визначений певний механізм такої діяльності, але не встановлено, що такі дії мали місце саме по спірному господарському  зобов'язанню, здійсненому на підставі угоди від 01.07.2004р. № 167, укладеної між відповідачами по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.  

З доданої до матеріалів справи копії вироку Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року не вбачається, що такі дії мали місце саме по спірному господарському зобов'язанню, здійсненому на підставі угоди від 01.07.2004р. № 167, укладеної між відповідачами по справі. Спірна угода взагалі не була предметом розгляду кримінальної справи.

Посилання позивача на вирок по кримінальній справі як доказ спрямованості умислу та доведення мети, суперечної інтересам держави та суспільства, при здійсненні спірного господарського зобов'язання суд вважає безпідставними, оскільки місцевим судом окремо не розглядалася угода від 01 липня 2004 року та спірне господарське зобов'язання, виконане за зазначеною угодою, не робилися висновки відносно її мети та спрямованості.

Таким чином, встановлені вироком Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року факти не мають відношення до предмету спору. А факт притягнення директора суб'єкта господарювання до кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України не є доказом наявності мети такого суб'єкта господарювання на укладання всіх угод та виконання всіх господарських зобов'язань з метою суперечною інтересам держави та суспільства.

Сама по собі угода про продаж товару також не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу та не було законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених Законом.

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Пленумом Верховного Суду України в пункті 6 Постанови “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28 квітня 1978 року № 3 (з наступними змінами) роз'яснено, що до таких угод належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання всупереч Закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисною метою тощо.

Отже, для застосування вимог вищенаведеної статті суд повинен встановити наявність певних обставин, які свідчать про те, що сторона (або сторони), які вчинили господарське зобов'язання, завідомо діяли з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Наявність умислу у сторін чи однієї сторони господарського зобов'язання означає, що вони (вона), виходячи із обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчиненого (вчинених) господарських зобов'язань і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків, при цьому, достатньо умислу у однієї сторони.

За правилами статті 207 Господарського кодексу України визначення мети зобов'язання такою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, здійснюється судом. Суд дійшов висновку, що при здійсненні спірних господарських зобов'язань, позивачем умисел жодної із сторін спрямований на досягнення зазначеної мети не доведений.

Визначення мети угоди такою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства здійснюється судом. Суд дійшов висновку, що при укладанні та виконанні спірної угоди, позивачем умисел жодної із сторін, спрямований на досягнення зазначеної мети, не доведений.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивач не довів підстави недійсності спірної угоди, внаслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17-20, 69-72, 86, 158 – 163, 167 КАС України, господарський суд, -

                                                              ПОСТАНОВИВ:

Горлівській об'єднаній державній податковій інспекції у задоволенні позову до Відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика Калінінська” м. Горлівка та Товариства з обмеженою відповідальністю “Фенікс ЛТД” м. Донецьк про визнання недійсним господарського зобов'язання, яке виникло та виконане на підставі угоди купівлі-продажу товарів від 01.07.2004 р. № 167 на суму 8 640 грн. із застосуванням наслідків, передбачених ст. 208 ГК України, відмовити.      

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова складена у повному обсязі 30.05.2007 р.

Суддя