Постанова

від 05.06.2013 по справі 2а-1149/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року Справа № 29213/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Святецького В.В., Судової-Хомюк Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року по справі за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції до публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В :

Луцька об'єднана державна податкова інспекція звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» в якому просила стягнути з відповідача податковий борг у розмірі 776741,37 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто за рахунок активів публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» в дохід Державного бюджету України податковий борг у сумі 735592 грн. 90 коп., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк» оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, постановою НБУ №68 від 12.02.2010 року, на період з 13.02.2009 року по 12.02.2010 року в ТзОВ КБ «Західінкомбанк», повним правонаступником якого є ПАТ «Західінкомбанк»була введена тимчасова адміністрація. Також вказаною постановою введений мораторій строком на шість місяців - з 13.02.2009 року до 12.08.2009 року. Постановою НБУ №450 від 05.08.2009 року було продовжено дію мораторію ще на шість місяців з 13.08.2009 року до 12.02.2010 року.

За 1-3 квартал 2009 року сума нарахованого податку на прибуток становила 11868742 грн. Станом на 31.12.2009 року обов'язок банку по сплаті податку на прибуток становив 10253497,68 грн. В підсумку за 2009 рік ПАТ «Західінкомбанк» працював у збиток, так згідно з річною декларацією збитки банку становили 68394802,00 грн., а тому сума надміру сплаченого податку минулих податкових періодів яка підлягає поверненню складала 1613375 грн.

В оскаржуваній постанові суду вказано, що визначення мораторію дається в ст. 1 Закону України «Про банки та банківську діяльність», проте таке твердження не відповідає дійсності. Визначення дане в ст. 2 вказаного Закону, де зазначено, що мораторій - зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Зобов'язання на які мораторій не поширюється вказані в ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», проте дана стаття визначає лише їх види і не ставить вимоги до строку їх виникнення. Крім того вказаною статтею визначено, що на податкові зобов'язання мораторій поширюється.

Тому висновки суду про те, що дія мораторію поширюється на задоволення вимог кредиторів, які виникли до його введення є безпідставними та не грунтуються на нормах чинного законодавства. Такої ж позиції дотримується і судова практика.

Судом невірно застосовано вимоги ст. 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність», бо відповідно до вищевказаної статті протягом дії мораторію не нараховуються неустойка(штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

З моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк зобов'язаний відшкодувати кредиторам за грошовими зобов'язаннями, можуть бути заявлені до сплати в розмірах, що існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом; нарахування неустойки (штрафу, пені), інших економічних санкцій поновлюється (а щодо зобов'язань, які виникли під час дії мораторію, - розпочинається) за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами; розпочинається відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) в розмірах, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію;

Отже, заборгованість по сплаті податку на прибуток у банку виникла в період дії в ньому мораторію. Відповідно до ст. 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» на таку заборгованість не можуть бути нараховані штрафні санкції в період дії мораторію, відповідно до цієї ж статті нарахування санкцій на вказану заборгованість розпочинається лише після закінчення мораторію. Тобто, у випадку, якщо б у банку існувала заборгованість по сплаті податку на прибуток станом на 13.02.2010 року (оскільки мораторій діяв до 12.02.2010 року включно) то на цю суму могли б нараховуватися фінансові санкції за період з дня закінчення мораторію по день фактичного погашення боргу.

Задовольняючи вимоги суд не врахував, що пеня в розмірі 735592,90 грн. нарахована за період дії в банку мораторію, що прямо заборонено ст. 85 Законом України «Про банки та банківську діяльність» та п.16.5.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників .з перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи зобов'язані діяти в межах та у спосіб передбачений Законом. Ні в ст. 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ні п..16.5.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не передбачено, що після закінчення дії мораторію здійснюється донарахування фінансових санкцій.

Більше того, ст. 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що з моменту закінчення мораторію лише розпочинається відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) в розмірах., які обліковуються на дату закінчення дії мораторію. З цього випливає, що у випадку існування боргу по податку у ПАТ «Західінкомбанк», обов'язок по його сплаті виник би лише після закінчення мораторію.

Твердження про те, що до банку не можуть бути застосовані фінансові санкції за невиконання, в період дії в ньому мораторію, податкових зобов'язань також підтверджується положеннями ч.2 ст. 58 Закону України «Про банки та банківську діяльність», згідно якої банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Тому апелянт вважає, що відсутні будь-які підстави як нараховувати фінансові санкції (пеню) за несвоєчасне невиконання податкового зобов'язання за період дії в банку мораторію, так і, відповідно, задовольняти вимоги про стягнення такої пені.

Крім того апелянт зазначає. що на дату закінчення мораторію у банку не було заборгованості по сплаті податку на прибуток, бо згідно п. 3.11.2 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України №290 від 11.06.2003 року, документами, що підтверджують суму та дату погашення податкового боргу зокрема є податкова декларація (у тому числі уточнююча) з від'ємною сумою податкових зобов'язань, і згідно п. 3.5 цієї ж Інструкції у разі погашення суми податкового боргу (його частини) іншим шляхом, ніж шляхом сплати за платіжним документом (... шляхом подання платником податків декларацій (у тому числі уточнюючих) з від'ємним значенням суми податкових зобов'язань тощо), нарахування пені закінчується датою фактичного здійснення такого погашення, зафіксованою у відповідних документах. Отже, з вказаного вище випливає, що декларація з від'ємним значенням податку на прибуток є документом, що підтверджує суму погашення податкового боргу, а дата подання такої декларації є датою погашення цього боргу.

ПАТ «Західінкомбанк» 09.02.2010 року подав декларацію з податку на прибуток з від'ємним значенням, відповідно до якої банк спрацював у збиток в розмірі 68394802 грн.. У графі сума податку до сплати стоїть прочерк, а у графі сума надміру сплаченого податку минулих податкових періодів (переплати), яка підлягає поверненню на розрахунковий рахунок платника податку в банку резиденті - 1613375 грн. А отже станом на 12.02.2010 року (день закінчення мораторію в ПАТ «Захід інкомбанк» відсутні буд-які несплачені борги по податку на прибуток, натомість існувала переплата у розмірі 1613375 грн.

З огляду на наведене просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «Західінкомбанк» є правонаступником ТзОВ КБ «Західінкомбанк» та перебуває на обліку, як платник податку, в Луцькій ОДПІ.

У 2009 році банком подано декларацію з податку на прибуток за перший квартал 2009 року, якою визначено суму податкового зобов'язання до сплати 3434419 грн. У зв'язку із переплатою в обліковій картці платника, до сплати підлягала сума податку 3432195,68 грн. У податковій декларації за другий квартал 2009 року відповідачем самостійно визначено зобов'язання у сумі 6694160 грн., а в декларації за третій квартал -847142 грн. За цей час банком погашено податковий борг лише у сумі 720000 грн. Тому суд першої інстанції вважав, що станом на 01 січня 2010 року податковий борг становив 10253497,68 грн. за даними платника, і 10254423,79 грн. основного платежу та 41047,92 грн. пені - за даними податкової інспекції. Постановою Правління Національного банку України від 12 лютого 2009 року № 68 призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 12 лютого по 12 серпня 2009 року. Постановою Правління Національного банку України від 05 серпня 2009 року № 450 дію мораторію продовжено до 12 лютого 2010 року.

Розглядаючи спір суд першої інстанції правильно врахував, що відповідно до Закону України від 07 грудня 2000 року N 2121-III «Про банки і банківську діяльність» зі змінами і доповненнями у разі загрози платоспроможності банку Національний банк України зобов'язаний призначити тимчасову адміністрацію та має право повністю або частково ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів банку.

При цьому апелянт вірно вказав, що поняття мораторію визначено ст. 2 згаданого Закону, а не ст. 1, і згідно такої, мораторій - зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань. При цьому суд правильно вважав, що дія мораторію поширюється на задоволення вимог кредиторів, які виникли до його введення.

Спірні правовідносини врегульовані ст. 85 вказаного вище Закону, згідно якої протягом дії мораторію:

1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Мораторій не поширюється на зобов'язання, які пов'язані з обслуговуванням господарської діяльності банку, в тому числі виплатою заробітної плати, авторської винагороди, відшкодуванням шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку, а також вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, соціальних допомог у межах установлених тимчасовим адміністратором лімітів.

Тому суд першої інстанції правильно вважав, що введення мораторію загалом не позбавляє боржника права вести підприємницьку діяльність, спрямовану на одержання прибутку, а також обов'язку виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно ч. 5 ст. 85 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» ( в редакції чинній на час існування спірних правовідносин) з моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк зобов'язаний відшкодувати кредиторам за грошовими зобов'язаннями, можуть бути заявлені до сплати в розмірах, що існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом; нарахування неустойки (штрафу, пені), інших економічних санкцій поновлюється (а щодо зобов'язань, які виникли під час дії мораторію, розпочинається) за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами; розпочинається відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) в розмірах, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію; фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за невиконання чи неналежне виконання банком зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) нараховуються на суми заборгованостей, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію.

Заборгованість по сплаті податку на прибуток згідно поданих відповідачем декларацій у банку виникла в період дії в ньому мораторію. Тому з урахуванням зазначених вище вимог ст. 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» ( в редакції чинній на час існування спірних правовідносин) на таку заборгованість не можуть бути нараховані штрафні санкції в період дії мораторію, і нарахування санкцій на вказану заборгованість розпочинається лише після закінчення мораторію, тобто, з 13.02.2010 року, бо мораторій діяв з 12.09.2009 року до 12.02.2010 року включно. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції не врахував, що пеня нарахована за період дії в банку мораторію, що заборонено ст. 85 Законом України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції чинній на час існування спірних правовідносин) та п.16.5.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників .з перед бюджетами та державними цільовими фондами», бо лише з моменту закінчення мораторію розпочинається відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) в розмірах., які обліковуються на дату закінчення дії мораторію. А отже у випадку існування боргу по податку у ПАТ «Західінкомбанк», обов'язок по його сплаті виник би лише після закінчення мораторію. Тому у позивача відсутні підстави як нараховувати фінансові санкції (пеню) за несвоєчасне невиконання податкового зобов'язання за період дії в банку мораторію, так і, відповідно, ставити вимоги про стягнення такої пені.

Крім того згідно п. 3.11.2 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України №290 від 11.06.2003 року, документами, що підтверджують суму та дату погашення податкового боргу зокрема є податкова декларація (у тому числі уточнююча) з від'ємною сумою податкових зобов'язань, а згідно п. 3.5 цієї ж Інструкції у разі погашення суми податкового боргу (його частини) іншим шляхом, ніж шляхом сплати за платіжним документом (... шляхом подання платником податків декларацій (у тому числі уточнюючих) з від'ємним значенням суми податкових зобов'язань тощо), нарахування пені закінчується датою фактичного здійснення такого погашення, зафіксованою у відповідних документах. Тобто декларація з від'ємним значенням податку на прибуток є документом, що підтверджує суму погашення податкового боргу, а дата подання такої декларації є датою погашення цього боргу. ПАТ «Західінкомбанк» 09.02.2010 року подав декларацію з податку на прибуток з від'ємним значенням, відповідно до якої банк працював у збиток в розмірі 68394802 грн. У графі сума податку до сплати поставлено прочерк, а у графі сума надміру сплаченого податку минулих податкових періодів (переплати), яка підлягає поверненню на розрахунковий рахунок платника податку в банку резиденті - 1613375 грн. Отже станом на 12.02.2010 року (день закінчення мораторію) в ПАТ «Західінкомбанк» відсутні буд-які несплачені борги по податку на прибуток, а існувала переплата у розмірі 1613375 грн.

З врахуванням викладеного у суду першої інстанції не було достатньо правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції вважає, що постанову суду першої інстанції слід скасувати, бо висновки суду не відповідають матеріалам справи, а постанова винесена з порушенням норм матеріального права. і в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ч. 4 ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» - задовольнити, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року у справі № 2а-1149/10/0370 - скасувати. В задоволенні позову Луцької об'єднаної державної податкової інспекції відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді В.В. Святецький

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст постанови виготовлений 10.06.2013 року