Постанова

від 10.06.2013 по справі 901/746/13-г

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2013 року Справа № 901/746/13-г

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Латиніна О.А.,

суддів Сікорської Н.І.,

Проценко О.І.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, Сімферопольська міська рада;

відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Русь";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Русь" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шевчук Н.Г.) від 10 квітня 2013 року у справі № 901/746/13-г

за позовом Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15,Сімферополь,95000)

до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Русь" (вул. Воровського, 16,Сімферополь,95001)

про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку

ВСТАНОВИВ :

Сімферопольська міська рада звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Русь" про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,0013га, розташовану за адресою: м.Сімферополь, пр.Перемоги, 84, шляхом знесення кам'яного паркану, який огороджує майданчик для твердих побутових відходів, та приведення земельної ділянки у придатний для подальшого використання стан. Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2013 року у справі №901/746/13-г позов задоволено.

Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Русь" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,0013га, що примикає до земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Сімферополь, пр.Перемоги, 84, шляхом знесення за його власний рахунок кам'яного паркану, який огороджує майданчик для твердих побутових відходів, та привести земельну ділянку у придатний для подальшого використання стан.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Русь" на користь Сімферопольської міської ради судовий збір у розмірі 1147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім грн. 00 коп.).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення.

Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Русь" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2013 року, прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Русь" до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду та призначено справу до розгляду на 03 червня 2012 року.

Розгляд справи відкладався на 10 червня 2013 року.

В судове засідання 10 червня 2013 року представники сторін не з'явилися, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка у судове засідання - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Русь" є орендарем земельної ділянки площею 0,3180га кадастровий номер 0110100000:02:017:0317, яка передана йому Сімферопольською міською радою за договором оренди №646-Р від 18.02.2010 для обслуговування і експлуатації ринку, що знаходиться за адресою: м.Сімферополь, пр..Перемоги, 84, строком на 10 років, до 26.11.2019 (арк.с. 63-69).

Як вбачається зі змісту акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства №655 від 06.12.2011 та акту обстеження земельної ділянки від 06.12.2011, проведених Управлінням Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, відповідач вийшов за межі орендованої ним земельної ділянки, а саме: самовільно зайняв додаткову земельну ділянку орієнтовною площею 0,0013га для розміщення майданчику для твердих побутових відходів, яка огороджена кам'яним парканом. Відповідно до план-схеми самовільно зайнята земельна ділянка примикає до орендованої відповідачем земельної ділянки за адресою: м.Сімферополь, пр..Перемоги, 84 (арк.с. 9-12).

За результатами перевірки відповідачу був виданий припис №002297 від 07.12.2011 про усунення порушень вимог земельного законодавства, складений протокол про адміністративне правопорушення №002007 від 07.12.2011 та винесена постанова про накладення адміністративного стягнення №10-01-29/155 від 08.12.2011, якою на відповідача накладений штраф у розмірі 1700грн та зобов'язано відшкодувати нанесену державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки матеріальну шкоду у сумі 105,01грн (арк.с. 13-15).

Платіжними дорученнями №821 та №822 від 27.12.2011 відповідач оплатив 105,01грн на відшкодування шкоди та 1700грн штрафу (арк.с 16).

Повторними перевірками дотримання вимог земельного законодавства (акт №34 від 07.02.2012та акт від 19.03.2012) виявлено, що відповідач не усунув вказані в акті №655 від 06.12.2011 порушення (арк.с. 17-18, 23).

Відповідачу повторно був виданий припис №002038 від 07.02.2012 про усунення порушення, складений протокол про адміністративне правопорушення №002038 від 07.02.2012 та постановою №10-01-29/12 від 07.02.2012 накладений штрафу розмірі 255грн (арк. с 19-20).

Штраф сплачений відповідачем платіжним дорученням №98 від 10.02.2012 (арк.с. 21).

Проте зазначене порушення відповідачем не усунено, що і стало підставою для звернення із відповідним позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та Законом України "Про оренду землі", а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 17 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, а також вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до пункту 12 Перехідних положень розділу Х Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження по розпорядженню землями в межах населених пунктів, окрім земель переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.

Відповідно до статей 142-145 Конституцій України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, окрім інших об'єктів, належить земля, управління якої здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом ухвалення рішень. Права органів місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

За умовами статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" землі комунальної власності є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування.

Відповідно до частин першої та другої статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, збувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (стаття 116 Земельного кодексу України).

Статтею 123 Земельного кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та, зокрема, встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди землі (стаття 124 Земельного кодексу України).

Способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

За приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17 травня 2011 року N 6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" встановлено, що після прийняття органом державної влади або місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у власність або в користування, затвердження результатів аукціону, укладення відповідної цивільно-правової угоди, набуття права власності на житловий будинок, будівлю, споруду особа має право на одержання земельної ділянки у власність або в користування і право вимагати оформлення документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України). За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Отже, діючим законодавством передбачений чіткий порядок надання землі у користування.

Статтею 211 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення: а) укладення угод з порушенням земельного законодавства; б) самовільне зайняття земельних ділянок; в) псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами; г) розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель; ґ) невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням; д) порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; е) знищення межових знаків; є) приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок; ж) непроведення рекультивації порушених земель; з) знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних насаджень; и) невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту; і) відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою; використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без затверджених у випадках, визначених законом, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь; ї) ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них; й) порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок; к) порушення строку видачі державного акта на право власності на земельну ділянку.

Згідно з статтею 212 земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до умов статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статей 12 Земельного кодексу України та 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень міських рад в області регулювання земельних стосунків зокрема відноситься здійснення контролю за використанням і охороною земель, дотриманням земельного і екологічного законодавства, розпорядження землями комунальної власності.

Так, в ході здійснення державного контролю за використанням і охороною земель Управлінням Госземінспекції Рескомзему був виявлений факт порушення земельного законодавства, а саме: при використанні земельної ділянки, розташованої на землях житлової і суспільної забудови по пр. Перемоги, 84, площею 0,3180 га, наданого на підставі договору оренди, ТОВ Фірма «Русь» самовільно зайняла земельну ділянку орієнтовною площею 0,0013 га, на якому організований майданчик для твердих побутових відходів, земельна ділянка захищена кам'яним забором (акт обстеження земельної ділянки від 06.12.2011; акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 06.12.2011 № 655).

Отже, судова колегія приходить до висновку, що товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Русь" порушено вимоги діючого законодавства, що виразилося у зайняті земельної ділянки без наявних на це правових підстав, під час розгляду справи у суді першої інстанції воно не добровільно відповідачем усунено, тому порушення прав Сімферопольської міської ради, як власника земельної ділянки підлягає відновленню у судовому порядку.

Щодо доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає їх не обґрунтованими та такими що ґрунтуються на припущенні з наступних підстав.

Відповідно до пункту 6 Правил торгівлі на ринках, затвердженим наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України № 57/188/84/105 від 26.02.2002 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за № 288/6576 від 22.03.2002 (зі змінами та доповненнями) територія ринку повинна мати, зокрема, облаштовані контейнерами майданчики для збирання відходів і сміття тощо.

Пунктом 2.1 Ветеринарно-санітарних правил для ринків, затверджених наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України № 23 від 04.1996 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за № 314/1339, передбачено, що територія ринку розмежовується на зони: торгівельну та господарську. В господарській зоні розташовують майданчики, споруди господарського призначення для зберігання обладнання, інвентаря, матеріалів, деззасобів, тари, сміттєзбірники, громадські санітарні вузли тощо.

Для збирання сміття і відходів згідно пункту 2.7 цих Правил на території ринку обладнують сміттєзбірники, встановлюють урни. Майданчики для встановлення сміттєзбірників повинні бути розташовані в господарській зоні ринку на відстані 20 м від місць торгівлі харчової продукцією.

Таким чином, Сімферопольська міська рада вважає доводи відповідача необґрунтованими, такими, що не відповідають нормам діючого законодавства, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2013 року по справі № 901/746/13-г законним, обґрунтованим, прийнятим в межах норм діючого законодавства України.

На підставі викладеного, Сімферопольська міська рада просить залишити апеляційну скаргу ТОВ фірми «Русь» без задоволення, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2013 року по справі № 901/746/13-г без змін. Сімферопольська міська рада просить слухати справу у відсутності свого представника з урахуванням представлених пояснень і прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку, щодо відсутності правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки відповідачем не доведено та не підтверджено в судовому порядку фактів, обставин на які він посилається, а також не спростовано висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Русь" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2013 року у справі №901/746/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя О.А.Латинін

Судді Н.І. Сікорська

О.І. Проценко

Розсилка:

1.Сімферопольська міська рада (вул. Толстого, 15,Сімферополь,95000)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Русь" (вул. Воровського, 16,Сімферополь,95001)

3.Господарський суду АР Крим (вул.Р.Люксембург/Річна,29/11,м.Сімферополь,АРК,95000)