ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
29 травня 2013 року 10:06 № 826/5642/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Медведєвій А.С., за участю представників: позивача - Гарагуц В.С., відповідача - Никоненко Я.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІАДУК-ТЕЛЕКОМ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 березня 2013 року № 0003062280, № 0003072280, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 травня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
17 квітня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІАДУК-ТЕЛЕКОМ» (далі - ТОВ «ВІАДУК-ТЕЛЕКОМ», позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 березня 2013 року № 0003062280, № 0003072280.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 826/5642/13-а призначено до судового розгляду на 29 травня 2013 року.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІАДУК-ТЕЛЕКОМ», яке являється правонаступником Закритого акціонерного товариства «ВІАДУК-ТЕЛЕКОМ» (код за ЄДРПОУ 22928607) зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 12 жовтня 1995 року за № 10741450000040183 (Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 914926). Вказане товариство розташоване за адресою: 01004, м. Київ, вулиця Пушкінська, будинок 31.
ТОВ «ВІАДУК-ТЕЛЕКОМ» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 31 жовтня 1995 року за № 189/АО та перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС.
Згідно Свідоцтва № 100349702 від 13 вересня 2011 року ТОВ «ВІАДУК-ТЕЛЕКОМ» є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 229286026594).
В період з 08 лютого 2013 року по 14 лютого 2013 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «ВІАДУК-ТЕЛЕКОМ» (код ЄДРПОУ 22928607) по взаємовідносинах з ТОВ «Ізумруд» (код за ЄДРПОУ 32377965) з питань законності формування податкового кредиту та валових витрат за період з 01.01.2009 року по 01.07.2012 року, за результатами якої складено Акт № 519/22.8-15/22928607 від 21 лютого 2013 року.
В ході перевірки податковим органом встановлено порушення наступних вимог:
- п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 27 333,00 грн., в томі числі по періодах: за січень 2011 р. в сумі 7 252,00 грн., за лютий 2011 р. в сумі 17 635,00 грн., за березень 2011 р. в сумі 2 446,00 грн., що в свою чергу призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 27 333,00 грн., в тому числі по періодах: за січень 2011 р. в сумі 7 252,00 грн., за лютий 2011 р. в сумі 17 635,00 грн., за березень 2011 р. в сумі 2 446,00 грн.;
- пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток, всього у сумі 34 166,00 грн., в тому числі по періодах: за I квартал 2011 р. у розмірі 34 166,00 грн.
26 лютого 2013 року позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 519/22.8-15/22928607 від 21 лютого 2013 року.
У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 05 березня 2013 року № 3091/10/22.8-20, висновки, викладені в акті № 519/22.8-15/22928607 від 21 лютого 2013 року залишено без змін.
07 березня 2013 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 519/22.8-15/22928607 від 21 лютого 2013 року, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0003062280, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та абз. «б» п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) визначено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 27 334,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 27 333 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.
07 березня 2013 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 519/22.8-15/22928607 від 21 лютого 2013 року, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0003072280, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та абз. «б» п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) визначено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток підприємств на загальну суму 34 167,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 34 166,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.
Позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки, які знайшли своє відображення в податкових повідомленнях-рішеннях, вважає рішення суб'єкта владних повноважень протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначає, що спірні суми податкового кредиту були сформовані виключно за результатами господарських операцій між ТОВ «ВІАДУК-ТЕЛЕКОМ» та контрагентом (ТОВ «Ізумруд») за реально укладеними договорами.
Позивач стверджує, що аналіз укладених з контрагентом договорів свідчить про те, що вони мають чітко визначений предмет, з якого вбачається, що підприємство позивача отримувало реальні послуги.
Наявністю у сторін правочинів (договорів) волі на укладення договорів та підтвердження фактичного здійснення зазначених господарських операцій, є підписані ТОВ «ВІАДУК-ТЕЛЕКОМ» та контрагентом акти здачі-приймання послуг за договорами та видані контрагентом податкові накладні.
Крім того, між ТОВ «ВІАДУК-ТЕЛЕКОМ» та контрагентом (ТОВ «Ізумруд») були повністю проведені розрахунки за виконані роботи, що не заперечується відповідачем в акті перевірки. При цьому, ПДВ було сплачено позивачем у складі вартості наданих послуг.
Відтак, отримання послуг підприємством позивача від контрагента (ТОВ «Ізумруд») документально підтверджується.
З цих підстав, позивач стверджує, що зазначені правочини між ним та його контрагентом спрямовані на реальне настання правових наслідків, що ними обумовлені.
Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність угод, укладених між ТОВ «ВІАДУК-ТЕЛЕКОМ» та контрагентом (ТОВ «Ізумруд») є, на думку позивача, абсолютно незаконним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, і як наслідок порушує його права та законні інтереси.
Окрім цього, факт подальшого використання підприємством позивача у власній господарській діяльності отриманих у контрагента (ТОВ «Ізумруд») послуг, свідчать наявні генеральна угода про надання послуг, договори та акти, з яких вбачається, що отримані у контрагента послуги в подальшому реалізовувалася позивачем третім особам, зокрема, ТОВ «Реалнет», ТОВ «Інформаційні телекомунікаційні системи», ПАТ «Укртелеком», ВАТ «Укртелеком».
З огляду на викладене, ТОВ «ВІАДУК-ТЕЛЕКОМ» вважає, що в нього було достатньо приводів і підстав для правомірного формування податкового кредиту за наслідками реальних (дійсних) господарських операцій, що були здійсненні між ним та ТОВ «Ізумруд».
Крім того, позивач стверджує, що чинним законодавством України не передбачено можливості проведення органами державної податкової служби документальної перевірки платника податків на підставі таких документів як матеріали кримінальних справ, що стосуються діяльності контрагентів платника податків.
Як наслідок, податковий орган не мав права використовувати під час проведення документальної виїзної перевірки платника податків таких джерел інформації, як протокол допиту свідка та/або інших матеріалів кримінальної справи, якщо кримінальна справа порушена щодо працівників (зокрема, керівників) контрагента платника податків.
Окрім цього, позивач вказує на те, що оскільки перевірка проводилась на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, то до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду у кримінальній справі, в рамках розслідування якої було призначено позапланову виїзну перевірку, у відповідача відсутні підстави для винесення спірних податкових повідомлень-рішень на підставі акту перевірки.
Крім того, позивач зазначає, що чинне законодавство не покладає на добросовісного платника податків обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками (виконавцями) правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання власними контрагентами податкових зобов'язань.
В своєму позові позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС від 07 березня 2013 року № 0003062280, № 0003072280.
ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС подала заперечення проти позову, в яких просить в задоволенні позовних вимог ТОВ «ВІАДУК-ТЕЛЕКОМ» відмовити в повному обсязі.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІАДУК-ТЕЛЕКОМ», виходячи з наступного.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 168/97-ВР), Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 283/97-ВР), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).
Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.
Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону № 283/97-ВР (в редакції, яка була чинною в момент вчинення правочинів) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
У відповідності до абз. четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).
Приписами статті 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що на виконання постанови СВ ПМ ДПА у м. Києві про призначення позапланової документальної виїзної перевірки від 09.07.2012 року, відповідно до Наказу «Щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки» від 07.02.2013 року № 301/22-80, на підставі направлення на перевірку від 08.02.2013 р. № 451/22-80 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «ВІАДУК-ТЕЛЕКОМ» (код ЄДРПОУ 22928607) по взаємовідносинах з ТОВ «Ізумруд» (код за ЄДРПОУ 32377965) з питань законності формування податкового кредиту та валових витрат за період з 01.01.2009 року по 01.07.2012 року.
З дослідженої постанови СВ ПМ ДПА у м. Києві від 09.07.2012 р. встановлено, що відносно ОСОБА_4 порушено кримінальну справу № 54-3414 за фактом фіктивного підприємництва, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто створення (придбання) суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб): ТОВ «НВП «Арт Пром», ТОВ «НВЦ Електропромторг», ТОВ «Телерадіокомпанія «Реклама-Дизайн», ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненого повторно; підроблення за попередньою змовою групою осіб офіційного документу, який посвідчується підприємством, установою, організацією, приватним нотаріусом чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його як підроблювачем, так і іншою особою, та використанні завідомо підробленого документу за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 358 КК України.
В ході досудового слідства встановлено, що ОСОБА_4 за вказівкою ОСОБА_3 та разом з іншими невстановленими слідством особами, з метою прикриття незаконної діяльності - конвертації безготівкових грошових коштів у готівку та сприяння легально діючим суб'єктам господарювання в ухиленні від сплати податків, протягом 2009-2011 років, діючи на території м. Києва, створив та придбав ряд суб'єктів підприємницької діяльності, а саме: ТОВ «НВП «Арт Пром», ТОВ «НВЦ Електропромторг», ТОВ «Телерадіокомпанія «Реклама-Дизайн», ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» та ТОВ «Ізумруд».
При цьому, ТОВ «Ізумруд» мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «ВІАДУК-ТЕЛЕКОМ».
З наданих в судовому засіданні відповідачем письмових доказів: протоколу допиту обвинуваченого від 25.05.2012 р. та протоколу додаткового допиту обвинуваченого ОСОБА_4 від 25.06.2012 р. - засновника та директора ТОВ «Ізумруд», ТОВ «НВП «Арт Пром», ТОВ «НВЦ Електропромторг», ТОВ «Телерадіокомпанія «Реклама-Дизайн», ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» вбачається, що вказані підприємства він зареєстрував (перереєстрував) у державних органах без мети здійснення фінансово-господарської діяльності на прохання ОСОБА_3 та за грошову винагороду. Фактично фінансово-господарську діяльність від імені вказаних товариств не здійснював, їх рахунками та майном не розпоряджався, бухгалтерський облік та податкову звітність не вів.
Таким чином, вищезазначені факти свідчать, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Ізумруд» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності даним контрагентом, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Ізумруд» та ТОВ «ВІАДУК-ТЕЛЕКОМ» є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.
Також, вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Ізумруд» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених правочинах з ТОВ «ВІАДУК-ТЕЛЕКОМ» та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Ізумруд» створення правових наслідків. Тобто, така угода носить фіктивний характер.
Виходячи з аналізу встановлених фактів, суд зазначає наступне.
Приписами підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України (в редакції, станом на день винесення постанови про призначення позапланової документальної виїзної перевірки від 09.07.2012 року) визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.
Згідно з підпунктом 83.1.6 пункту 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є, серед іншого, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Виходячи з системного аналізу зазначених норм права, суд приходить до висновку, що посадовою особою органу державної податкової служби під час проведення перевірки були правомірно використані дані, викладені в постанові СВ ПМ ДПА у м. Києві про призначення позапланової документальної виїзної перевірки від 09.07.2012 року, винесеної в рамках кримінальної справи № 54-3414 та дані, добуті під час допитів обвинуваченого ОСОБА_4 (Протокол допиту обвинуваченого від 25.05.2012 року та Протокол додаткового допиту обвинуваченого від 25.06.2012 року), які проведені органами податкової міліції у відповідності до вимог КПК України.
Щодо правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами проведених перевірок, призначених відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 86.9 статті 86 ПК України (в редакції, чинній в момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.
Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.
Виходячи з аналізу вказаної вище норми, суд зазначає, що чинна редакція ПК України лише містить обмеження щодо прийняття податкових повідомлень-рішень стосовно таких платників податків, де відносно їх посадових осіб відкрито кримінальне провадження.
Це правило не поширюється на контрагентів таких юридичних осіб, яким є позивач.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, стосовно посадових осіб позивача кримінальної справи не порушено (кримінальне провадження не відкрито), а тому, дія пункту 86.9 статті 86 ПК України на спірні правовідносини, не поширюється, а твердження позивача в цій частині є необґрунтованим.
Отже, відомості відображені у вказаних постанові та протоколах допитів, разом з іншими матеріалами були правомірно використані податковим органом в ході документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «ВІАДУК-ТЕЛЕКОМ» (код ЄДРПОУ 22928607) по взаємовідносинах з ТОВ «Ізумруд» (код за ЄДРПОУ 32377965) з питань законності формування податкового кредиту та валових витрат за період з 01.01.2009 року по 01.07.2012 року.
В своєму акті податковий орган дійшов висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «ВІАДУК-ТЕЛЕКОМ» з ТОВ «Ізумруд» носять характер нікчемного правочину, оскільки даний правочин не відповідає обов'язковим умовам чинності правочину, а саме: частинам 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України, так як суперечать моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України), волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України) та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).
Досліджені докази, а саме: договори на виконання робіт № № 25022, 58, договір на надання технічних послуг № 3, податкові накладні, рахунки, акти здачі-приймання послуг за договорами № № 25022, 58, 3, які надані позивачем, суд вважає неналежними, оскільки належним чином оформлені (підписані невідомою особою) документи не можуть бути підставою для формування витрат та для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг.
Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані витрати та податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.
Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.
Таких достатніх та належних доказів позивачем у судове засідання надано не було, а тому аналіз матеріалів справи дає суду підстави вважати, що роботи/послуги не були виконані/надані саме цим контрагентом.
Крім того, судом досліджена постанова Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2012 року по справі № 1-555/12 за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 358 КК України, з якої встановлено, що до підсудного ОСОБА_4 застосовано Закон України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 р. № 3680-VI.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1996 року № 392/96-ВР амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання певної категорії осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.
Таким чином, законом передбачена можливість застосування акта амністії лише у випадку доведеності особи у вчиненні злочину, а відтак застосування амністії до гр. ОСОБА_4 не звільняє останнього від вини за вчинення фіктивного підприємництва, яке, зважаючи на протоколи допитів, ним не заперечувалося.
Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що під час перевірки були встановлені порушення, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, по результатам перевірки, у відповідності до приписів Податкового кодексу України, посадовою особою суб'єкта владних повноважень складений відповідний акт, на підставі якого правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення, а тому, підстав для визнання їх протиправними та скасування у суду не має.
Окрім цього, відповідно до визначення частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
В листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.
З встановлених в судовому засіданні фактів та досліджених матеріалів справи, суд встановив, що дії позивача, як платника податку свідчать про його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що свідчить про відсутність підстав для формування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат.
Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07 березня 2013 року № 0003062280, № 0003072280 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є правомірними.
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.
Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятих ним рішень.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими.
Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.
Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІАДУК-ТЕЛЕКОМ» відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.М. Погрібніченко
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 03.06.2013 р.
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 29.05.2013 |
Оприлюднено | 18.06.2013 |
Номер документу | 31856878 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Погрібніченко І.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні