ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2013 року м. ПолтаваСправа №816/1607/13-а
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Петрової Л.М.,
при секретарі - Сировні Я.А.,
за участю:
представника позивача - Парокінного І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький хлібокомбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
28 березня 2013 року Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький хлібокомбінат" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 жовтня 2012 року №0012702301/1620, №0012712301/1621.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне збільшення суми грошових зобов'язань за платежами податок на додану вартість та податок на прибуток приватних підприємств.
Підставою прийняття оспорюваних у справі податкових повідомлень-рішень став Акт перевірки від 08 жовтня 2012 року №3850/23-209/00376930, складений на підставі проведеної Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби позапланової виїзної документальної перевірки ПАТ "Кременчуцький хлібокомбінат" з питань взаємовідносин з ТОВ "Фірма Лаад" за період з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2012 року. За результатами перевірки, відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції викладеними в Акті перевірки, оскільки податкові органи не наділені повноваженнями щодо встановлення недійсності правочинів, а також, не мають повноважень щодо встановлення вини особи. Зазначав, що правові взаємовідносини позивача з ТОВ "Фірма Лаад" мали реальний характер та підтверджені документами бухгалтерського обліку. Натомість, інспектором безпідставно в порушення чинного законодавства та наданих повноважень, без будь-яких доказів стверджується про відсутність господарських операцій. На думку позивача, Акт перевірки не містить посилань на дослідження первинних бухгалтерських документів, а тому, його висновки є лише безпідставними припущеннями відповідача.
З огляду на викладене, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі Акту перевірки від 08 жовтня 2012 року №3850/23-209/00376930, підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки, прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач у ході проведення перевірки.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.
Відповідач у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча у матеріалах справи наявні докази, що він належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив, клопотань не надав.
У своїх письмових запереченнях відповідач посилався на те, що факт перевезення товарів повинен бути оформлений відповідними первинними документами. До перевірки позивачем не надано товарно-транспортних документів на перевезення товару, а також жодних пояснень з приводу транспортування, приймання-передачі товару. Зазначав, що будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, акти тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Оскільки фактичного здійснення господарської операції не було, надані позивачем документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. Зауважував, що у контрагента позивача ТОВ "Фірма "Лаад" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, що вказує на відсутність реальності здійснення господарських операцій. У зв'язку з цим за результатами перевірки позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 18539,00 грн., у тому числі 18538,00 грн. за основним платежем, 01,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), а також, податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 25583,00 грн., у тому числі 25583,00 грн. - за основним платежем.
Згідно частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи, що матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за даної явки та наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що у період з 25 вересня 2012 року по 01 жовтня 2012 року працівниками Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ "Кременчуцький хлібокомбінат" (код ЄДРПОУ 00376930) з питань взаємовідносин з ТОВ "Фірма Лаад" (код ЄДРПОУ 36007655) за період з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2012 року.
Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.
За результатами перевірки складено Акт від 08 жовтня 2012 року №3850/23-209/00376930 /а.с. 12-22/, у якому зафіксовано, крім іншого, порушення вимог:
- пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 18538,00 грн., у тому числі: квітень 2011 року - 10291,00 грн., травень 2011 року - 8247,00 грн.;
- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.1 статті 135, пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 25583,00 грн.
На підставі Акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 22 жовтня 2012 року №0012702301/1620, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 25583,00 грн., у тому числі 25583,00 грн. за основним платежем /а.с. 23/; та №0012712301/1621, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 18539,00 грн., у тому числі 18538,00 грн. за основним платежем, 01,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /а.с. 24/.
За наслідками адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення /а.с. 25-32/.
Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 22 жовтня 2012 року №0012702301/1620, №0012712301/1621, суд виходить з наступного.
Враховуючи зміст позовних вимог та заперечень сторін, у ході судового розгляду справи підлягали з'ясуванню обставини щодо правомірності формування ПАТ "Кременчуцький хлібокомбінат" податкового кредиту та обґрунтованості суми, віднесеної до валових витрат.
За приписами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
За приписами пункту 138.2. статті 138 цього ж Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Відповідно до підпункту 138.4 статті 138 зазначеного Кодексу витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включається до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.
Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.
Відповідно до підпункту "а " пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пункту 198.6. статті 198 цього ж Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця /пункт 201.6. статті 201 Податкового кодексу України/.
Відповідно до підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Судом встановлені фактичні обставини справи щодо господарських операцій, при оподаткуванні яких, на думку відповідача, платником були порушені наведені норми закону.
Судом встановлено, що 20 квітня 2011 року між позивачем (Покупець), ТОВ "Фірма "Лаад" (Перевізник), ДП "Полтавський КХП" (Вантажоодержувач) укладено договір про надання послуг з перевезення вантажу /а.с. 105-106/, згідно пункту 1.1. умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Перевізник бере на себе зобов'язання доставити залізничним транспортом довірений йому Покупцем вантаж (згідно із транспортною накладною) з місця відправлення, яким є ТОВ "ХПП Добронадіївське" (Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Добронадіївка, вул. Привокзальна, 59) та ТОВ "Знамянське ХПП" (Кіровоградська область, м. Знамянка, вул. Петровського, 154), до пункту призначення, яким є ДП "Полтавський КПП" (м. Полтава, вул. Леніна, 69) і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а Покупець бере на себе зобов'язання оплатити перевезення вантажу відповідно до пункту 2 Протоколу наради Полтавської ОДА від 01 квітня 2011 року з питання "Про стан забезпечення сировиною підприємств хлібопекарної галузі області".
На підтвердження правильності формування валових витрат та податкового кредиту позивачем до суду надано копії:
- податкової накладної від 20 квітня 2011 року №33 (номенклатура постачання товарів/послуг продавця - транспортно-експедиційні послуги по станції Знамянка Одеської залізниці) на загальну суму 55026,31 грн., у тому числі ПВ 9170,88 грн. /а.с. 109/;
- податкової накладної від 21 квітня 2011 року №36 (номенклатура постачання товарів/послуг продавця - транспортно-експедиційні послуги по станції Щаслива Одеської залізниці) на загальну суму 6722,97 грн., у тому числі ПВ 1120,49 грн. /а.с. 107/.
Крім того, позивачем надані копії Актів прийому-передачі робіт (надання послуг) від 26 квітня 2011 року №9 /а.с. 110/ та від 11 травня 2011 року №16 /а.с. 108/; назва - експедиційні послуги.
Досліджені у судовому засіданні Акти прийому-передачі робіт (надання послуг) від 26 квітня 2011 року №9 /а.с. 110/ та від 11 травня 2011 року №16 /а.с. 108/ містять посилання на надання послуг по рахунках від 20 квітня 2011 року №РФ-00036 та від 20 квітня 2011 року №00035, яких позивачем на перевірку та під час розгляду справи у суді не надано.
Разом з тим, зазначені Акти не містить даних щодо контролю за передачею товару, навантаженням, здійсненням контролю за повнотою завантаження вагонів, зважуванням тари, брутто залізничних вагонів на залізничних вагах тощо, у зв'язку з чим суду не видається можливим встановити, які саме послуги були надані, яким чином розраховувалася їх ціна.
Доказів оплати за надані послуги на неодноразові вимоги суду /а.с. 2, 95-96/ позивачем не надано.
Також, 13 травня 2011 року між позивачем (Покупець), ТОВ "Фірма "Лаад" (Перевізник), ДП "Полтавський КХП" (Вантажоодержувач) укладено договір про надання послуг з перевезення вантажу №72 /а.с. 111-112/, згідно пункту 1.1. умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Перевізник бере на себе зобов'язання доставити залізничним транспортом довірений йому Покупцем вантаж (згідно із транспортною накладною) з місця відправлення, яким є ПРАТ "Лозівське ХПП" (Харківська область, Лозівський район, смт. Орілька, вул. Жовтнева, 1), до пункту призначення, яким є ДП "Полтавський КПП" (м. Полтава, вул. Леніна, 69) і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а Покупець бере на себе зобов'язання оплатити перевезення вантажу відповідно до пункту 2 Протоколу наради Полтавської ОДА від 01 квітня 2011 року з питання "Про стан забезпечення сировиною підприємств хлібопекарної галузі області".
На підтвердження правильності формування валових витрат та податкового кредиту позивачем до суду надано копії податкової накладної від 13 травня 2011 року №48 (номенклатура постачання товарів/послуг продавця - транспортно-експедиційні послуги по станції Лозова) на загальну суму 49484,00 грн., у тому числі ПВ 8247,33 грн. /а.с. 113/.
Позивачем залучено до матеріалів справи копію Акту прийому-передачі робіт (надання послуг) від 26 травня 2011 року №19 /а.с. 114/; назва - експедиційні послуги, який містить посилання на надання послуг по рахунку від 13 травня 2011 року №РФ-00044, якого на перевірку та під час розгляду справи у суді позивачем не надано. Крім того, зазначений Акт не містить даних щодо контролю за передачею товару, навантаженням, здійсненням контролю за повнотою завантаження вагонів, зважуванням тари, брутто залізничних вагонів на залізничних вагах тощо, у зв'язку з чим суду не видається можливим встановити, які саме послуги були надані, яким чином розраховувалася їх ціна.
Доказів оплати за надані послуги на неодноразові вимоги суду /а.с. 2, 95-96/ позивачем не надано.
Суд звертає увагу, що пунктами 1.1. Договорів від 20 квітня 2011 року та від 13 травня 2011 року №72 передбачено наявність товарно-транспортної накладної.
Однак, у судовому засіданні 12 червня 2013 року представник відповідача на уточнююче запитання суду пояснив, що оскільки ПАТ "Кременчуцький хлібокомбінат" є замовником послуг, а не вантажовідправником, перевізником, чи вантажоодержувачем, наявність у підприємства товарно-транспортної накладної не є обов'язковою.
Разом з тим, у позовній заяві позивач стверджує про наявність у ПАТ "Кременчуцький хлібокомбінат" товарно-транспортних накладних та надання їх на перевірку /а.с. 6/.В той час, на неодноразові вимоги суду /а.с. 2, 95-96/ позивачем не надано товарно-транспортних накладних, мотивуючи їх відсутністю та необов'язковістю.
Згідно пунктів 1.1, 1.2 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Мінтрансу, від 21 листопада 2000 року, №644 (в редакції, що діяла на момент здійснення господарських операцій) на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів).
Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом.
Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику. Усі ці документи (надалі - перевізний документ) заповнюються на друкарській машинці або іншим друкованим способом.
На кожну відправку вантажу відправник надає станції відправлення накладну (комплект перевізних документів) у паперовому або електронному вигляді (із застосуванням електронного цифрового підпису).
Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача, що ПАТ "Кременчуцький хлібокомбінат" як замовник послуг повинен зберігати оригінали товарно-транспортних накладних.
На уточнююче запитання суду представник позивача не зміг пояснити, хто саме у трьохсторонній угоді виписував довіреність на отримання товару, який перевозився ТОВ "Фірма" Лаад", яким чином відбувалось/контролювалось зважування товару, як визначалася його кількість тощо.
Під час розгляду справи позивач не надав суду деталізації послуг, які є предметом Договорів та доказів на підтвердження їх фактичного виконання (надання), а саме: товарно-транспортних накладних, витягів з журналу реєстрації довіреностей по взаємовідносинах з ТОВ "Фірма Лаад", дані про представників сторін, які контролювали передачу товару, навантаження, здійснювали контроль за повнотою завантаження вагонів, зважуванням тари, брутто залізничних вагонів на залізничних вагах, а також доказів оплати за отриманий товар/послуги, доказів наявності складських приміщень тощо.
Усупереч умовам договорів про надання послуг з перевезення вантажу та статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" Акти прийому-передачі робіт (надання послуг) не містять деталізації послуг та дій, вчинених ТОВ "Фірма Лаад", у зв'язку з чим не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують фактичне вчинення (виконання) експедиційних операцій.
Надані акти про виконання послуг відтворюють лише загальний зміст завдання, викладеного у договорах, та не підтверджують обставин фактичного виконання послуг за цим договором.
У сукупності, наведене свідчить, що укладання Договорів та перерахування за ними коштів при одночасній недоведеності фактичного виконання послуг фактично було спрямовано на отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди за даними договорами, а понесені за цими договорами витрати не можуть бути визнані такими, що пов'язані з господарською діяльністю позивача (правомірними).
Суд не приймає до уваги доводи позивача щодо недослідження під час перевірки первинних документів, оскільки на сторінці 4-5 Акту перевірки міститься дослідження перевіряючими договорів, податкових накладних та Актів /а.с. 15-16/.
Посилання позивача як на підставу для скасування податкових повідомлень-рішень на безпідставність зазначення у Акті перевірки висновків Акту перевірки від 11 липня 2012 року №2246/22-209/36007655 щодо нікчемності правочинів, укладених ТОВ "Фірмою "Лаад", суд вважає необґрунтованим, з огляду на те, що Акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій.
Незгода позивача з висновками Акту може бути реалізовано ним шляхом подання до органу державної податкової служби письмових заперечень; оскарження рішень контролюючих органів, прийнятих за наслідками перевірки, або оскарження інших дій чи рішень органу державної податкової служби під час реалізації результатів перевірки, з висновками якої платник не погоджується.
Досліджена у судовому засіданні, залучена за клопотанням представника позивача, копія постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року у справі №2а-1670/6226/12 не містить посилань на господарські операції між ПАТ "Кременчуцький хлібокомбінат" та ТОВ "Фірма "Лаад" саме за договорами від 20 квітня 2011 року б/н та від 13 травня 2011 року №72, а, отже, не може бути взята судом до уваги при розгляді даної справи /а.с. 120-126/.
Виходячи з недоведеності фактичного вчинення на користь позивача експедиційних операцій, а також відсутності чинників, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем валового доходу та податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, відсутності первинних документів, які підтверджують фактичне вчинення господарських операцій, суд, керуючись внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на оцінці в сукупності всіх доказів у справі, на встановлених судом обставинах та вищенаведених положеннях законодавства, приходить до висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ "Фірма Лаад", у зв'язку з чим суд не знаходить підстав для скасування оскаржуваних рішень. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повністю довів правомірність прийнятого ним рішення.
Допущення арифметичних помилок під час розгляду справи у суді по визначенні суми збільшення грошового зобов'язання судом не встановлено.
Отже, виходячи з вищенаведеного та обставин справи, суд прийшов до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень, їх відповідність приписам підпункту 54.3.2. та пункту 123.1. Податкового кодексу України, який набрав чинності на час ухвалення оскаржуваних рішень, у зв'язку з чим, підстави для задоволення позову та скасування оскаржуваних рішень відсутні.
У судовому засіданні не знайшли свого підтвердження факти, викладені у позовній заяві, а тому, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви, оскільки її доводи та пояснення представника позивача у судовому засіданні не спростовують висновків, викладених в Акті перевірки та встановлених у судовому засіданні, а, отже, у задоволенні позовної заяви необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький хлібокомбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 17 червня 2013 року.
Суддя Л.М. Петрова
Суд | Полтавський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 12.06.2013 |
Оприлюднено | 19.06.2013 |
Номер документу | 31868168 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Полтавський окружний адміністративний суд
Л.М. Петрова
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні