Постанова

від 12.06.2013 по справі б24/123-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2013 р. Справа№ Б24/123-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Гарник Л.Л.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря Корінної А.О.

та представників:

від ініціюючого кредитора - Колесник Р.В. (довіреність від 02.01.2013 №01/13);

від боржника - не з'явилися;

від ДПІ у Києво - Святошинському районі Київської області ДПС - не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Київської області ДПС

на постанову Господарського суду Київської області від 08.02.2013

у справі № Б24/123-12 (суддя: Лутак Т.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Чарівне узбережжя»

до Універсального торговельного підприємства «Кіровоград» у формі закритого акціонерного товариства

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

У грудні Товариство з обмеженою відповідальністю "Чарівне узбережжя" (далі за текстом - ТзОВ "Чарівне узбережжя") звернулось до господарського суду Київської області із завою про визнання банкрутом Універсальне торговельне підприємство «Кіровоград» у формі закритого акціонерного товариства, в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі за текстом - Закон).

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.12.2012 порушено провадження у справі № Б24/123-12, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, інше.

Постановою господарського суду Київської області від 08.02.2013 у справі № Б24/123-12 визнано банкрутом Універсальне торговельне підприємства «Кіровоград» у формі закритого акціонерного товариства та відкрито відносно банкрута ліквідаційну процедуру, визнано кредиторські вимоги ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Чарівне узбережжя» (далі за текстом - ТОВ «Чарівне узбережжя») до Універсального торговельного підприємства «Кіровоград» у формі закритого акціонерного товариства в сумі 20 436, 00 грн., призначено ліквідатором банкрута Універсального торговельного підприємства «Кіровоград» у формі закритого акціонерного товариства ініціюючого кредитора ТОВ «Чарівне узбережжя» та інше.

Не погоджуючись з зазначеною постановою суду першої інстанції, представник Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Київської області ДПС (далі за текстом - ДПІ) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 05.04.2013, в якій просить суд скасувати постанову Господарського суду Київської області від 08.02.2013 по справі № Б24/123-12, припинити провадження у справі № Б24/123-12.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 порушено апеляційне провадження у даній справі та призначено її розгляд на 12.06.2013.

У відзиві від 07.06.2013 на апеляційну скаргу ініціюючий кредитор просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

07.06.2013 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника ТОВ «Чарівне узбережжя» надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи належним чином завірених документів, які були долучені ним до його заяви про порушення справи про банкрутство.

Представник ТОВ «Чарівне узбережжя» в судовому засіданні апеляційної інстанції 12.06.2013 надав свої пояснення, якими не підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 12.06.2013 представники від боржника та ДПІ не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, докази чого наявні в матеріалах справи.

Судова колегія обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних представників, їх неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами.

У апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано приписи ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", чим порушено ст. 129 Конституції України та ст. 43 ГПК України в частині дотримання при здійсненні судочинства законності, що висновки суду не є вичерпними та не підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до статті 5 Закону (у редакції, чинній до 18.01.2013), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Судом першої інстанції порушено провадження та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на підставі статті 52 Закону, якою передбачено особливості банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, спрощена процедура банкрутства відповідно до ст. 52 Закону передбачає введення ліквідаційної процедури боржника одразу ж після порушення провадження у справі про банкрутство, що має наслідком припинення господарської діяльності боржника ( ч.1 ст. 23 Закону).

Наслідком припинення господарської діяльності боржника є те, що в ліквідаційній процедурі не виникають зобов'язання по сплаті податків та загальнообов'язкових зборів відповідно до чинного законодавства.

Незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після введення ліквідаційної процедури, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають податкові зобов'язання.

Правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів)

Наведене дозволяє зробити висновок про право ДПІ на оскарження постанови про визнання боржника банкрутом, як судового акту, за наслідком прийняття якого змінюється правовий статус юридичної особи і вона втрачає статус суб'єкта, щодо якого можуть виникати податкові зобов'язання, тощо.

Відповідно до абзацу 1 ст. 1 Закону неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, і в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Відповідно до абзацу 4 ст. 1 Закону суб'єктом банкрутства є боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

Статтею 52 Закону встановлені особливості банкрутства відсутнього боржника. Відповідно до вимог цієї статті підставами для порушення провадження у справі про банкрутство є відсутність боржника або керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також наявність інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Як вже зазначалось, ухвалою господарського суду Київської області від 17.12.2012 порушено провадження у справі № Б24/123-12 за заявою ТОВ «Чарівне узбережжя» до Універсального торговельного підприємства «Кіровоград» у формі закритого акціонерного товариства про банкрутство.

Частина 3 статті 6 Закону визначає ознаки неплатоспроможності боржника. Згідно з вказаною нормою справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Інше передбачено частиною 1 статті 52 вказаного Закону, згідно з якою заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, відповідно до приписів Закону для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за особливою процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

Статтею 1 Закону встановлені загальні положення з визначенням, що безспірними є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Така ознака неплатоспроможності боржника, як безспірність вимог, обов'язкова для ініціюючого кредитора і потрібна для встановлення реальної (об'єктивної) неможливості боржника погасити грошові вимоги.

Саме фактична неплатоспроможність суб'єкта господарювання є підставою для ініціювання провадження у справі про банкрутство.

Вимоги до боржника мають бути підтверджені виконавчими документами (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо), за якими здійснюється стягнення коштів з рахунку боржника.

Отже, кредитор до подання заяви до господарського суду повинен прийняти заходи щодо одержання заборгованості поза процедурою банкрутства.

В заяві про порушення цієї справи Заявником (ініціюючим кредитором) заявлено грошові вимоги до Боржника у сумі 20 000,00 грн. Судом першої інстанції встановлено, що заявлені вимоги Заявника до Боржника в сумі 20 000,00 грн. є безспірними, що підтверджено: наказом господарського суду м. Києва від 14.09.2010 №7/107-10, виданим на виконання рішення господарського суду Київської області від 02.09.2010, яке набрало законної сили (згідно з вказаним судовим наказом), та відповідно до якого з Боржника на користь Заявника стягнуто: 20 000,00 грн. основного боргу, 200,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Постановою відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції від 11.02.2011 відкрито виконавче провадження № 24500130 з виконання вказаного наказу та Постановою відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції від 17.05.2011 повернуто стягувачеві вказаний виконавчий документ на підставі п. 2,5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки згідно відповідей Києво-Святошинського БТІ, МРЕВ ДАІ та акту державного виконавця, майно, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу відсутнє; згідно довідки ДП, розрахункові рахунки боржника - закриті; боржника за адресою: м. Вишневе, вул. Промислова, 5 не розшукано, встановити місцезнаходження боржника виявилося неможливим.

Стаття 52 Закону про банкрутство передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника.

Згідно з ч. 1 вказаної статті кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Відповідно до статті 16, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців створюється Єдиного державного реєстру, який містить повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності; ідентифікаційний код юридичної особи; організаційно-правова форма; місцезнаходження юридичної особи; дата та номер запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати та номери записів про внесення змін до нього; серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію; дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них.

Згідно вимог ч. ч. 1, 3 ст.18 вказаного Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються держреєстратором (п. 7 ст. 19 цього Закону.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду зазначає, що, відповідно до вимог ст. 34 ГПК України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, ініціюючим кредитором разом з заявою про порушення справи про банкрутство було надано Витяг з Єдиного державного реєстру серія АБ №564486 станом на 04.12.2012(далі - Витяг з ЄДР), де зазначено у графі "статус відомостей про юридичну особу" - Універсальне торговельне підприємство «Кіровоград» у формі закритого акціонерного товариства: "не підтверджено".

В силу ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Основними та належними доказами відсутності боржника за його місцезнаходженням у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі. Проте суду такі докази ініціюючим кредитором до заяви не додані.

Відповідно до листа Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" від 14.11.2012.№ 2719, наданого до суду ініціюючим кредитором, на даний час програмне забезпечення АІС "ЄДР-М" в частині механізму щорічного підтвердження відомостей реалізоване згідно з ч.ч. 11-14 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

В реєстраційній справі Універсального торговельного підприємства «Кіровоград» у формі закритого акціонерного товариства потреба підтвердження відомостей наступає щорічно, починаючи з 14.10.1993, тобто через рік від дати державної реєстрації товариства.

В наданій до справи Довідці з ЄДР станом на 04.12.2012 зазначено, що запис "Внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою" внесено 17.02.2011. Вищевказаний Витяг з ЄДР взято 04.12.2012, тобто після настання нового періоду підтвердження відомостей. Отже після настання нового періоду для підтвердження відомостей в зазначеній реєстраційній справі боржника не було внесено ніяких записів стосовно підтвердження відомостей (відсутність за місцезнаходженням, підтвердження відомостей).

Так, згідно із ч.ч. 12-14 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У разі повернення до державного реєстратора поштового відправлення (рекомендованого листа) з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою протягом місяця з дати направлення їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Отже, запис про непідтвердження відомостей про юридичну особу свідчить про те, що юридична особа отримала повідомлення державного реєстратора, але протягом встановленого строку не подала державному реєстратору реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

В свою чергу запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням вноситься до Єдиного державного реєстру лише у випадку повернення до державного реєстратора поштового відправлення (рекомендованого листа) з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за її адресою.

В даному випадку Витяг з ЄДР у графі "статус відомостей про юридичну особу" містить запис "не підтверджено", тобто юридична особа (боржник у справі) отримала повідомленя державного реєстратора, але протягом встановленого строку не подала державному реєстратору реєстраційну картку.

Відповідно підстав для внесення запису про відсутність юридичної особи (боржника) за її місцезнаходженням у державного реєстратора не було, виходячи з вищезазначених норм законодавства (рекомендований лист з відповідною відміткою пошти до державного реєстратора не повертався).

Враховуючи, що статус відомостей про юридичну особу містить саме Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про ненадання ініціюючим кредитором належних доказів відсутності боржника за місцезнаходженням.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що у матеріалах даної справи наявний поштовий конверт (у якому господарським судом Київської області на адресу Універсального торговельного підприємства "Кіровоград" у формі закритого акціонерного товариства було направлено ухвали у даній справі), який, згідно Довідки поштового відділення (ф. 20) повернувся до господарського суду першої інстанції "за закінченням терміну зберігання".

Порядком пересилання поштових відправлень (затверджено Наказом Укрпошти від 12.05.2006 № 211) у п. 3.1.1.3. встановлено, що причина повернення поштового відправлення відправнику зазначається на довідці ф. 20, яка акуратно прикріплюється внизу, ліворуч лицьового боку відправлення письмової кореспонденції. На довідці зазначається прізвище працівника, який обробляв кореспонденцію, та проставляється відбиток календарного штемпеля. Серед іншого, якщо адресат не проживає за вказаною адресою, листоношею складається довідка ф. 20, яка акуратно прикріплюється до недоставленого поштового відправлення (3.1.6.14 Порядку пересилання поштових відправлень).

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що висновки суду першої інстанції не підтверджувались належними доказами у справі. Так, матеріали даної справи на час прийняття оскаржуваної постанови містили лише довідку про відкриття банківського рахунку від 29.08.2012 та довіреність представника ініціюючого кредитора від 02.01.2013 у належним чином засвідчених копіях. Решта документів, наданих ініціюючим кредитором в обгрунтування його заяви про порушення даної справи про банкрутство, та якими суд першої інстанції обгрунтував оскаржувану постанову, містилися у справі лише у незасвідчених копіях, що суперечить ст. 36 ГПК України, тобто не могли бути прийняті судом першої інстанції до уваги як письмові докази. Ініціюючий кредитор не надав належних письмових доказів суду першої інстанції, хоча суд в ухвалах від 17.12.2012 та від 24.01.2012 у даній справі зобов'язував його зробити це. Протоколи судових засідань, ухвали суду першої інстанції у даній справі не містять відомостей щодо огляду судом оригіналів цих документів, тощо. Засвідчені копії цих документів надані ініціюючим кредитором лише до суду апеляційної інстанції.

За таких обставин відсутні підстави для порушення даної справи про банкрутство за ст. 52 Закону.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що на відміну від загальної процедури банкрутства при проваджені у справі за спрощеною процедурою банкрутства відсутнього боржника (ст. 52 Закону) відсутнє підготовче засідання і правомірність порушення справи про банкрутство перевіряється господарським судом у засіданні суду, в якому виноситься постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, хоча наявність належних доказів, необхідних для порушення провадження у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, повинна бути з'ясована судом першої інстанції на етапі прийняття до розгляду заяви про порушення справи про банкрутство.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду України дійшла висновку, що справа про банкрутство Універсального торговельного підприємства «Кіровоград» у формі закритого акціонерного товариства порушена неправомірно, у зв'язку з чим, господарський суд незаконно продовжив процедуру банкрутства товариства та визнав його банкрутом.

Всі зазначені обставини у сукупності повинен був дослідити суд першої інстанції, даючи оцінку відповідним документам. Висновок суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом у даній справі зроблено передчасно без всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи. В даному випадку обставини справи виключають подальше провадження у справі про банкрутство боржника, та суд має припинити провадження у даній справі відповідно до приписів ст. 40 Закону та п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в їх системному розумінні згідно з положеннями Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 18.12.2009 № 15 " Про судову практику у справах про банкрутство".

У зв'язку з наведеним, оскаржувану постанову суду першої інстанції належить скасувати, а провадження у справі припинити, задовольнивши апеляційну скаргу ДПІ.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. ст.4-1, 43, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 05.04.2013 № б/н на постанову господарського суду Київської області від 08.02.2013 у справі № Б24/123-12 задовольнити.

2. Постанову господарського суду Київської області від 08.02.2013 у справі № Б24/123-12 скасувати.

3. Провадження у справі № Б24/123-12 припинити.

4. Матеріали справи № Б24/123-12 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений 17.06.13

Головуючий суддя Доманська М.Л.

Судді Гарник Л.Л.

Пантелієнко В.О.