Постанова

від 06.08.2013 по справі б24/123-12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 року Справа № Б24/123-12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Хандуріна М.І., суддів:Білошкап О.В., Короткевича О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівне узбережжя" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 у справі господарського суду№ Б24/123-12 Київської області за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Чарівне узбережжя" доУніверсального торговельного підприємства "Кіровоград" у формі закритого акціонерного товариства про банкрутство, за участю представників сторін:

ТОВ "Чарівне узбережжя" - Колесник Р.В. (дов. від 02.01.2013),

встановив:

Постановою господарського суду Київської області від 08.02.2013 (суддя Лутак Т.В.) визнано банкрутом Універсальне торговельне підприємство "Кіровоград" у формі закритого акціонерного товариства та відкрито ліквідаційну процедуру. Визнано кредиторські вимоги ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівне узбережжя" в сумі 20436,00 грн. Призначено ліквідатором банкрута ініціюючого кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю "Чарівне узбережжя", якого зобов'язано подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржникам банкрутом, за результатами роботи по ліквідації підприємства банкрута надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу та ліквідаційний баланс банкрута.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 (колегія суддів у складі: Доманська М.Л. - головуючий, Гарник Л.Л., Пантелієнко В.О.) постанову господарського суду Київської області від 08.02.2013 скасовано, провадження у справі припинено.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Чарівне узбережжя" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 12.06.2013 та залишити без змін постанову суду першої інстанції від 08.02.2013. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 91, 106 ГПК України, положень Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та постанову суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Київської області від 17.12.2012 за заявою ТОВ "Чарівне узбережжя" порушено провадження у справі про банкрутство Універсального торговельного підприємства "Кіровоград" у формі закритого акціонерного товариства з урахуванням особливостей, визначених ст. 52 Закону.

Відповідно до частини 1 ст. 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Тобто, згідно з особливостями банкрутства відсутнього боржника за ст.52 Закону предметом доказування є визначення місцезнаходження боржника, факт відсутності особи за її місцезнаходженням, а також неплатоспроможність боржника.

Визнаючи боржника банкрутом, як відсутнього, суд першої інстанції виходив з того, що боржник має заборгованість перед ініціюючим кредитором в розмірі 20 000 грн. - основний борг, 200 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, яку не можливо стягнути у зв'язку з відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, закриттям розрахункових рахунків боржника, а також відсутністю боржника за його місцезнаходженням.

При цьому судом першої інстанції встановлено, що безспірність вимог ініціюючого кредитора підтверджена рішенням господарського суду Київської області від 02.09.2010 у справі № 7/107-10, постановою ВДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції від 11.02.201 про відкриття виконавчого провадження, постановою ВДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції від 17.05.2011 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Відсутність боржника за місцезнаходженням підтверджена довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 15281560 станом на 04.12.212.

Переглядаючи справу в апеляційній інстанції в повному обсязі відповідно до приписів статті 101 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за спеціальною процедурою, регламентованою статтею 52 Закону, та припинив провадження у справі як безпідставно порушене.

Так, апеляційним судом встановлено, що до заяви ініціюючого кредитора належних доказів відсутності боржника за його місцезнаходженням не додано. Так, з наданого ініціюючим кредитором витягу з Єдиного державного реєстру серія АБ №564486 станом на 04.12.2012 вбачається, що у графі "статус відомостей про юридичну особу" - Універсальне торговельне підприємство "Кіровоград" у формі закритого акціонерного товариства зазначено: "не підтверджено".

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положеннями ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому ч. 3 ст. 18 цього Закону встановлено, що у випадку, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, основними та належними доказами відсутності боржника за його місцезнаходженням у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Таким чином, у будь-якому випадку на момент подачі заяви про порушення провадження у справі про банкрутство кредитором повинні бути надані документи, які підтверджують відсутність боржника за його місцезнаходженням, що є необхідною умовою для ініціювання справи про банкрутство за ст. 52 Закону про банкрутство.

Згідно з ч.ч. 11, 12, 14 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки.

У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей.

Якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Отже, запис про непідтвердження відомостей про юридичну особу свідчить про те, що юридична особа отримала повідомлення державного реєстратора, але протягом встановленого строку не подала реєстраційну картку державному реєстратору.

У свою чергу запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням вноситься до Єдиного державного реєстру лише у випадку повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за її адресою.

У силу ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В реєстраційній справі Універсального торговельного підприємства "Кіровоград" у формі закритого акціонерного товариства потреба підтвердження відомостей наступає щорічно, починаючи з 14.10.1993, тобто через рік від дати державної реєстрації товариства.

Таким чином, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, в наданій до справи Довідці з ЄДР станом на 04.12.2012 зазначено, що запис "Внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою" внесено 17.02.2011. Вищевказаний Витяг з ЄДР взято 04.12.2012, тобто після настання нового періоду підтвердження відомостей. Отже після настання нового періоду для підтвердження відомостей в зазначеній реєстраційній справі боржника не було внесено ніяких записів стосовно підтвердження відомостей (відсутність за місцезнаходженням, підтвердження відомостей).

Вищезазначене свідчить, що судом першої інстанції визнано боржника банкрутом, як відсутнього, без наявності правових підстав, із якими Закон про банкрутство пов'язує можливість порушення справи про банкрутство за правилами ст. 52 цього Закону.

У зв'язку з чим законним та обґрунтованим є висновок апеляційного господарського суду про необхідність припинення провадження у даній справі про банкрутство відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, як безпідставно порушеного.

За таких обставин оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, підстав для її зміни та скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівне узбережжя" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 у справі № Б24/123-12 залишити без змін.

Головуючий Хандурін М.І.

Судді Білошкап О.В.

Короткевич О.Є.