Постанова

від 11.06.2013 по справі 8/17-4488-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2013 р.Справа № 8/17-4488-2011 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Мишкіної М.А.,

Будішевської Л.О.

при секретарі - Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників:

Від позивача: Єфтеній С.В.

Від відповідача: не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Одесахарчореммаш"

на рішення господарського суду Одеської області

від 29.04.2013р.

по справі № 8/17-4488-2011

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Струм-92"

до Відкритого акціонерного товариства „Одесахарчореммаш"

про виділення майна в натурі, визнання того, що майно є окремим об'єктом нерухомості та припинення права спільної часткової власності на нерухоме майно

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Струм-92" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Одесахарчореммаш" та з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог просило господарський суд виділити в натурі 8/100 частини комплексу виробничих будівель, що складаються із наступних об'єктів: ділянка з ремонту електродвигунів, позначена літерами „К", „К1", „К2", „К3", загальною площею 593,40 кв.м; будівля котельної під літерами „Т", „Т1", „Т2" загальною площею 324 кв.м; будівля медпункту під літерою „Е" загальною площею 49,70 кв.м; термічна ділянка під літерою „Ж" загальною площею 108,50 кв.м; будівля бойлерної під літерою „У" загальною площею 58,20 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 197; визнати, що 8/100 частин комплексу виробничих будівель, що складаються із названих вище об'єктів, після виділу зі спільної часткової власності в натурі становлять окремий об'єкт нерухомого майна та вважаються одним цілим; припинити право спільної часткової власності на нерухоме майно.

В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на те, що комплекс виробничих будівель, розташованих за вищевказаною адресою, належить сторонами на праві спільної часткової власності і використовується співвласниками незалежно один від одного. Витрати по утриманню, експлуатації, ремонту, а також безпосередньо експлуатація та обслуговування будівель здійснюється сторонами окремо. Але, звернення позивача з пропозицією про укладення договору про виділ у натурі частки з нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, відповідач залишив без реагування. А тому, на підставі ст. ст. 15, 16, 358, 364 ЦК України позивач просив задовольнити позов.

ВАТ „Одесахарчореммаш" заперечувало проти позову посилаючись на те, що деякі будівлі відповідача знаходяться біля будівель позивача та у разі виділення у натурі позивачеві його частки у відповідача виникне ускладнення щодо користування, володіння та розпорядження його спорудами. Крім того, позивачем не надано доказів того, що перелічені у позовній заяві будівлі використовуються співвласниками незалежно один від одного, а витрати по утриманню, експлуатації, ремонту здійснюються сторонами окремо.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.04.2013 року (суддя - Лічман Л.В.), позов задоволено частково; виділено в натурі ТОВ „Струм-92" 8/100 частини комплексу виробничих будівель, що складаються із наступних об'єктів: ділянка з ремонту електродвигунів, позначена літерами „К", „К1", „К2", „К3", загальною площею 593,40 кв.м; будівля котельної під літерами „Т", „Т1", „Т2" загальною площею 324,00 кв.м; будівля медпункту під літерою „Е" загальною площею 49,70 кв.м; термічна ділянка під літерою „Ж" загальною площею 108,50 кв.м; будівля бойлерної під літерою „У" загальною площею 58,20 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога,197; в решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення в частині задоволення позову місцевий суд виходив із того, що відповідач ухиляється від прийняття пропозиції позивача щодо припинення права спільної часткової власності шляхом виділу останньому нерухомого майна, технічна можливість відокремити майнові комплекси у сторін існує, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи від 03.04.2013р. № 9957, отже на підставі ст. 364 ЦК України позивач правомірно вимагає виділу в натурі належних на праві власності 8/100 частини комплексу виробничих будівель, розміщених на отриманій в оренду в установленому законом порядку земельній ділянці.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням ВАТ „Одесахарчореммаш" подало до Одеського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм матеріального права, а саме: ст. ст. 358, 364, 641 ЦК України.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони заздалегідь були повідомлені належним чином. Проте, 10.06.2013 року до Одеського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку із знаходженням керівника та представника Товариства у відрядженні. Вказані клопотання визнані судом необґрунтованими та відхилені з огляду на те, що чинний Господарський процесуальний кодекс України (ст. 28) не обмежує кількість представників сторони, які можуть прийняти участь в засіданні господарського суду. В даному випадку представництво інтересів відповідача в господарському суді може здійснюватися як керівником підприємства, так і іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності. Нез'явлення представника відповідача в судове засідання апеляційного суду не перешкоджає перегляду даної справи за наявними в ній матеріалами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 06.03.2003 року між ВАТ „Одесахарчореммаш" (продавець) та TOB „Струм-92" (покупець) було укладено договір № 17 купівлі-продажу нерухомості, відповідно до умов якого продавець зобов'язався продати, а покупець прийняти і оплатити нерухомість, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 197, квартал № 1130, яка є власністю продавця.

Згідно з п. 1.2 даного договору, до складу об'єктів нерухомості, що відчужуються, входять: ділянка з ремонту електродвигунів, позначена на схематичному плані літерами „К", „К1", „К2", „К3" (вартість - 120800,00 грн.); будівля котельної під літерами „Т", „Т1", „Т2" (вартість - 40200,00 грн.); будівля медпункту під літерою „Е" (вартість - 15100,00 грн.); термічна ділянка під літерою „Ж" (вартість - 24300,00 грн.); будівля бойлерної під літерою „У" (вартість - 9600,00 грн.).

Відповідно до п. 1.3 договору загальна вартість об'єктів нерухомості, що відчужуються, складає 210000,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 3.1 даного договору встановлено, що право власності на об'єкти нерухомості, які відчужуються, переходить до покупця шляхом підписання акту приймання-передачі.

Зазначене в даному договорі нерухоме майно було передано покупцеві від продавця за актом приймання-передачі об'єктів нерухомості від 15.04.2003р., а відтак саме з цієї дати до ТОВ „Струм-92" перейшло право власності на вказане вище майно, у зв'язку з чим 21.05.2003 року Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості видало позивачеві реєстраційне посвідчення на 8/100 виробничих будівель, розташованих за адресою: Миколаївська дорога, 197, зареєстрованих під реєстраційним № 1540.

Відповідно до ст. 128 ЦК УРСР, в редакції від 18.07.1963 року, що був чинним на момент укладення вищевказаного договору купівлі - продажу, та ст. 334 ЦК України, що є чинним на момент вирішення даного спору, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, комплекс виробничих приміщень за адресою м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 197 належить сторонам на праві спільної часткової власності.

09.12.2009 року між Одеською міською радою (орендодавець) та ТОВ „Струм-92" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2369 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 197, для експлуатації виробничих будівель, які належать орендарю на підставі договору купівлі - продажу № 17 від 06.03.2003р.

05.10.2011 року позивач надіслав відповідачеві заяву № 05-10/11, в якій з метою реалізації свого права, передбаченого ст. 364 ЦК України, на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, виклав прохання укласти між сторонами договір про виділ нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, а саме: 8/100 частини комплексу виробничих будівель, розташованих за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 197. Доказом надходження до відповідача вказаної заяви є повідомлення відділення поштового зв'язку № 797531, яке було вручене відповідачеві 20.10.2011р.

Проте, відповідач залишив заяву позивача без відповіді та будь - якого реагування, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно з ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно з ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Статтею 361 ЦК України передбачено, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Частиною 1 ст. 364 ЦК України унормовано, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

З наведеного випливає, що співвласнику надається право самостійно розпоряджатися своєю часткою у спільній частковій власності. Однією з правових форм такого розпорядження є право співвласника на виділ у натурі частки із спільного майна. Отже, кожний учасник права спільної часткової власності має суб'єктивне цивільне право на виділ своєї частки. Юридичне значення виділу полягає у тому, що учасник отримує у натурі певне майно, яке відповідає його частці, у власність. З виділом учаснику спільної власності на комплекс виробничих будівель його частки в натурі спільна власність на неї припиняється.

Виділ співвласнику його частки в натурі зі спільного майна призводить до припинення права спільної часткової власності між співвласником, якому виділена в натурі частка у спільному майні, та іншим співвласником.

Згідно з висновком № 9957 судової будівельно - технічної експертизи від 03.04.2012 року, проведеної Одеським науково - дослідним інститутом судових експертиз, технічна можливість виділу в натурі 8/100 частин у складі будівель: ділянки по ремонту електродвигунів літ „К", „К1", „К2", „К3" загальною площею 593,40 кв.м.; медпункту літ. „Е" загальною площею 49,7 кв.м.; термічної ділянки літ. „Ж" загальною площею 108,5 кв.м.; котельної літ. „Т", „Т1", „Т2" загальною площею 324 кв.м.; бойлерної літ. „У" загальною площею 58,2 кв.м. зі спільного майна - комплексу виробничих будівель, розташованих на ділянках, що знаходяться у довгостроковій оренді у ТОВ «Струм-92» за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 197, в самостійний об'єкт нерухомості - існує.

Для ізоляції ділянки № 1: «Будівлі ділянки з ремонту електродвигунів літ. „К", „К1", „К2", „К3» необхідно виконати наступні роботи по переобладнанню: - закриття дверних проймів впродовж внутрішньої стіни літ „К", суміжну з літ. „Л", „Л1", „Л2"; - закриття дверної пройми впродовж внутрішньої стіни літ. „К2" літ. „Л"; - обладнання дверної пройми з встановленням дверного блоку в приміщенні № 11 або зі сторони вільної від забудови за рахунок одного із санвузлових приміщень №№ 11-13. Решта дільниць №№ 2,3,4, що знаходяться в довгостроковій оренді у ТОВ «Струм-92», сполучень з дільницями суміжних власників не мають.

Таким чином, у зв'язку з відсутністю згоди іншого співвласника комплексу виробничих будівель, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 197 - відповідача у справі, на виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна: 8/100 частин у складі будівель: ділянки по ремонту електродвигунів літ „К", „К1", „К2", „К3" загальною площею 593,40 кв.м.; медпункту літ. „Е" загальною площею 49,7 кв.м.; термічної ділянки літ. „Ж" загальною площею 108,5 кв.м.; котельної літ. „Т", „Т1", „Т2" загальною площею 324 кв.м.; бойлерної літ. „У" загальною площею 58,2 кв.м., що розташовані за вказаною адресою та входять до складу вказаного майнового комплексу, суд першої інстанції правильно визнав обґрунтованим звернення позивача на підставі ст.ст. 15, 16, 364 ЦК України до господарського суду за захистом свого цивільного права та задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Водночас, місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні решти позовних вимог, оскільки обрання позивачем невірного способу захисту і визначення предмета позову, який не відповідає встановленим законом або договором способам захисту, унеможливлює задоволення таких позовних вимог.

Судом першої інстанції правильно не були прийняті до уваги доводи відповідача в обґрунтування своїх заперечень про те, що у разі виділу у натурі позивачеві його частки у відповідача можуть виникнути труднощі у користуванні, володінні та розпорядженні належними йому спорудами, в т.ч. у відносинах з орендарями його приміщень, оскільки такі доводи ґрунтуються на припущенні та об'єктивно нічим не підтверджені.

З цих же підстав колегією суддів не приймаються до уваги і посилання відповідача на те, що запропонований експертом варіант виділу частки позивача реалізувати неможливо у зв'язку з тим, що частина приміщень передана відповідачем в довгострокову оренду іншим суб'єктам господарювання, оскільки зазначена обставина не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Недоведеним слід визнати також твердження скаржника про те, що витрати по утриманню, експлуатації, ремонту, а також безпосередня експлуатація та обслуговування всього комплексу виробничих будівель здійснюються тільки відповідачем.

Не приймаються до уваги також наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи щодо відсутності права на вирішення питання про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, на підставі 364 ЦК України в судовому порядку, оскільки такі доводи є наслідком помилкового, довільного тлумачення відповідачем змісту норми ст. 364 ЦК України, якою встановлено, що кожний учасник права спільної часткової власності має суб'єктивне цивільне право на виділ своєї частки. Відтак, у разі відсутності згоди всіх співвласників спільного нерухомого майна на виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна, такий спір може бути вирішено в судовому порядку.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на вирішення спору по суті.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 29.04.2013 року у справі № 8/17-4488-2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Одесахарчореммаш" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мишкіна М.А.

Будішевська Л.О.