Рішення

від 10.06.2013 по справі 11/215-нм

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" червня 2013 р. Справа № 11/215-НМ

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Давидюка В.К.

за участю представників сторін:

від позивача: Беспризванний А.А. - дов. №21/1-1200 від 20.11.12р.

від відповідача: не з'явився

від третіх осіб: не з'явились

прокурор: Тарасюк В.С. - посв. №016623

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Управління Міністерства внутрішніх справ України у Житомирській області (м.Житомир)

до Державного підприємства Міністерства Оборони України "Укрвійськбуд" в особі "75 Управління начальника робіт" філії ДП МОУ "Укрвійськбуд" (м.Житомир);

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Управління капітального будівництва та інвестицій Міністерства внутрішніх справ України (м. Київ);

2. Відділ капітального будівництва УМВС України в Житомирській області (м. Житомир);

3. НАК "Нафтогаз" (м. Київ);

4. ЗАТ "Мегаполіс ХХІ" (м. Київ)

про зобов'язання вчинити певні дії

Строк розгляду спору продовжено за клопотанням сторін у відповідності до ст. 69 ГПК України.

Ухвалою суду від 26.05.11р. провадження у справі було зупинено, а згідно ухвали суду від 21.02.13р. - поновлено на підставі ст. 79 ГПК України.

Прокурор звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом в інтересах держави в особі Управління Міністерства внутрішніх справ України у Житомирській області про зобов'язання відповідача виконати умови угоди №41 від 24.05.2001р. про дольову участь у фінансуванні будівництва житлового будинку по вул. Київській, 54 в м. Житомирі, а саме: зобов'язати відповідача передати у власність позивача 8 квартир загальною площею 476,93 м кв. на загальну суму 450512,28 грн., що знаходяться в м. Житомирі по вул. Київській, 54.

Ухвалою суду від 27.04.10р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Управління капітального будівництва та інвестицій Міністерства внутрішніх справ України (м. Київ) та Відділ капітального будівництва УМВС України в Житомирській області (м. Житомир).

Ухвалою господарського суду від 20.07.10р. провадження у справі припинено на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України (а.с.148, т.1).

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 14.09.10р. апеляційне подання заступника прокурора Житомирської області задоволено; зазначену ухвалу господарського суду від 20.07.10р. у даній справі скасовано, а справу передано на розгляд до господарського суду Житомирської області (а.с.10-11, т.2).

Розпорядженням голови господарського суду Житомирської області від 12.10.10р. №230 справу №11/215-НМ передано для розгляду судді Давидюку В.К.

Ухвалою суду від 13.10.10р. справу №11/215-НМ прийнято до свого провадження (а.с.14, т.2).

Ухвалою господарського суду Житомирської області 11.01.11р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено НАК "Нафтогаз" (м. Київ) та ЗАТ "Мегаполіс ХХІ" (м. Київ).

Оскільки 23.02.11р. господарським судом м. Києва винесено ухвалу підготовчого засідання у справі №50/642-б про банкрутство відповідача - ДП МОУ "Укрвійсьбуд", господарським судом Житомирської області ухвалою від 26.05.11р. провадження у даній справі було зупинено до вирішення зазначеної вище банкрутської справи №50/642-б (а.с.35-36, т.3).

Ухвалою суду від 21.02.13р. провадження у даній справі поновлено у зв'язку з тим, що ухвалою господарського суду м. Києва від 27.09.12р. у справі №50/642-б, яка постановою Вищого господарського суду України залишена без змін, скасовано ухвалу підготовчого засідання та припинено провадження у зазначеній вище справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. Просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представники третіх осіб в засідання суду не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись вчасно і належним чином.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

18.04.01р. між позивачем та відповідачем було укладено угоду №1/10 про дольову участь у фінансуванні будівництва 48 квартирного житлового будинку на 9 поверхів по вул. Київській, 54 у м. Житомирі, предметом якої було фінансування та будівництво житла для працівників УМВС України в Житомирській області (а.с.7-8, т.1).

В подальшому вказана угода була переукладена та 24.05.01р. між сторонами укладено нову угоду №41 про дольову участь у фінансуванні будівництва 48 квартирного житлового будинку на 9 поверхів по вул. Київській, 54 у м. Житомирі (а.с.9-10).

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 зазначеної угоди, позивач (дольовик) вносить частку у розмірі 538,8 тис. грн. в будівництво 48 квартирного житлового будинку на 9 поверхів по вул. Київській, 54 у м. Житомирі, а відповідач (замовник) після завершення будівництва передає позивачу 9 квартир загальною площею 549,8 м. кв. згідно адресного переліку квартир, що є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.1 даної угоди сторони визначили, що відповідач (замовник) зобов'язується побудувати за рахунок коштів позивача (дольовика) 9 квартир та передати останньому на протязі 10 днів після затвердження в установленому порядку акту Державної комісії на введення в експлуатацію 9 квартир.

Позивач фінансує передбачене для нього будівництво за вартістю 1 м. кв. загальної площі, яка на момент укладення угоди становить 980,00 грн. (п. 2.2 угоди).

Згідно з п. 2.4 угоди, термін введення в експлуатацію - 4 квартал 2001 р.

Позивач та прокурор в обгрунтування позову зазначають, що на виконання умов даної угоди позивачем було внесено передбачену угодою частку, а саме, замовнику було поставлено в рахунок оплати будівельні матеріали.

Зокрема, позивач вказує, що третя особа у справі - Відділ капітального будівництва УМВС України в Житомирській області, який відповідно до свого положення являється структурним підрозділом апарату УМВС в області, має статус юридичної особи і виконує функції замовника будівництва об'єктів житлово-комунального, військового, соціального та спеціального призначення, здійснює інвестиційний процес у галузі капітального будівництва, а також формує та реалізує на практиці із застосуванням сучасних економіко-ринкових відносин і програмно-технічних комплексів капітальне будівництво в системі органів внутрішніх справ, на виконання умов вказаної угоди 20.06.01р. поставив відповідачеві скло на суму 277132,90 грн., що на думку позивача, підтверджується накладною №42 від 20.06.01р., довіреністю ЯДГ №493909 від 20.06.01р., актом звірки взаємних розрахунків та актом КРУ в Житомирській області від 26.10.04р. (а.с.34-41, т.1).

Крім того, позивач зазначає, що у відповідності до Указу Президента України від 01.07.1993 р. №240 "Про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей" із змінами та доповненнями і постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 № 568 "Про методологію визначення цін і процедури зменшення податкових зобов'язань платників податку на прибуток підприємств на суму вартості матеріальних активів, що інвестується ними на будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей і порядок використання коштів, що спрямовуються на будівництво такого житла, та здійснення бюджетного контролю за їх цільовим використанням" дочірня компанія "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" (інвестор) відповідно до акту приймання - передачі векселів від 27.06.2001р. (а.с.18, т.1) передала Управлінню капітального будівництва МВС України два векселі на загальну суму 3 000 000 грн.

В подальшому УКБ МВС України передав вказані два векселі закритому акціонерному товариству "Мегаполіс - XXI" (оператору) для деномінації.

Після проведення деномінації ЗАТ "Мегаполіс - XXI" повернув чотири векселі УКБ МВС, серед яких був вексель на суму 249998,72 грн. №713223020080 (а.с.20, т.1).

У свою чергу, УКБ МВС відповідно до акту приймання-передачі векселів та акту вексельного платежу від 29.06.01р. (а.с.21-22, т.1) передав зазначений простий вексель № 713223020080 ВКБ УМВС України в Житомирській області на суму 249998,72 грн.

Прокурор та позивач вказують, що даним актом згідно акту вексельного платежу від 29 червня 2001 року засвідчено що в рахунок виконання своїх зобов'язань, які випливають з угоди від 14.12.99р. №19/674 (а.с.13-14, т.1), третя особа передала вексель за всіма характеристиками, як засіб платежу.

Одночасно, відповідно до акту приймання-передачі (до договору № 29/2001 від 21.05.2001 року) від 29.06.2001 року ЗАТ "Мегаполіс XXI" передав, а відповідач прийняв у власність металопродукцію, яка знаходиться на складі ВАТ "Єнакіївський металургійний завод" на суму 249988,72 грн.

Обгрунтовуючи свої вимоги вищевикладеними обставинами, позивач зазначає, що на виконання умов укладеної між сторонами угоди №41 УМВС України в Житомирській області було поставлено відповідачеві в рахунок оплати будівельні матеріали на загальну суму 527088,72 грн. (скло та металопродукцію).

Разом з тим, відповідно до умов угоди від 24.05.01р. №41 позивач вносить частку у розмірі 538800,00 грн., та отримує 9 квартир загальною площею 549,8 м. кв.

Різниця в грошовому еквіваленті між умовами угоди та фактично виконанням угоди зі сторони УМВС складає 11711,28 грн. (538800,00 грн. - 527088,72 грн.), різниця в метражах складає 11,95 м. кв.

Тому, на думку прокурора, позивач мав право відповідно до вкладеної частки у фінансуванні будівництва 48 квартирного житлового будинку по вул. Київській, 54 у м. Житомирі отримати 9 квартир загальною площею 537,85 м. кв. (549,8 м. кв. -11,95 м.кв.).

Прокурор та позивач вважають, що відповідач умови угоди належно не виконав, і після закінчення будівництва передав позивачеві лише 1 двокімнатну квартиру, загальною площею 60,92 м. кв.

На підставі вищевикладеного, прокурор в інтересах позивача звернувся до господарського суду з даним позовом, в якому просить зобов'язати відповідача виконати умови угоди №41 від 24.05.01р. в частині зобов'язання відповідача передати у власність позивача 8 квартир загальною площею 476,93 м кв. на загальну суму 450512,28 грн., що знаходяться в м. Житомирі по вул. Київській, 54.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, з огляду на наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 ГК України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Це положення кореспондується зі ст. 193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 3.1 угоди №41 від 24.05.01р. сторони визначили, що позивач сплачує відповідачу на розрахунковий рахунок внески у розмірі, передбаченому п. 1.2 угоди та графіком фінансування об'єкту після підписання даної угоди.

Остаточний розрахунок позивачем проводиться за фактичною вартістю будівництва, що склалася на момент здачі об'єкта в експлуатацію, але не вище середньорегіональної вартості 1 м. кв. загальної площі житла, що встановлюється Держбудом щокварталу (п. 3.3 угоди).

Згідно з п. 3.4 даної угоди, перехід права власності на 9 квартир відбувається після остаточного надходження коштів від дольовика (позивача) на розрахунковий рахунок замовника (відповідача) за вартість будівництва, визначеною відповідно до п. 3.3 угоди.

З вищенаведеного вбачається, що усі розрахунки за вказаною угодою позивач повинен був проводити виключно в грошовій формі.

Частиною 1 ст. 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Пунктом 6.1 угоди сторони передбачили, що при виникненні непередбачених умов, зміні потреб дольовика, ускладнення умов будівництва та ін. сторони мають право укладати додаткову угоду.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Прокурор та позивач зазначають, що УМВС України в Житомирській області розрахувалось з відповідачем шляхом поставки скла та металопродукції.

Разом з тим, жодних доказів укладення між сторонами додаткових угод щодо проведення розрахунків за угодою №41 від 24.05.01р. у товарно-матеріальній формі сторонами не надано і таких угод сторони не укладали, про що не заперечували представник позивача та прокурор в засіданні суду.

Прокурором в позовній заяві також зазначено, що відповідно до акту приймання-передачі ЗАТ "Мегаполіс ХХІ" передав відповідачу металопродукцію, яка знаходиться на складі ВАТ "Єнакіївський металургійний завод" на суму 249988,72 грн.

Однак, ЗАТ "Мегаполіс ХХІ" не є стороною у зобов'язанні по угоді №41 від 24.05.01р.

Статтею 528 ЦК України встановлено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Натомість, угодою №41 не передбачено можливості виконання зобов'язання позивача іншою особою.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не має відношення до вексельних розрахунків по угоді №41, оскільки не є стороною будь-яких угод з цього приводу.

Зокрема, в матеріалах справи знаходиться договір №10/1 від 07.05.1997 року (а.с.11-12, т.1), предметом якого є передача векселів як інвестицію для будівництва житла військовослужбовців та членам їх сімей в м. Києві, у житловому масиві Троєщина (2-й мікрорайон), б. № 1,5, заг.площею 47960 кв.м.

Пунктом 2.2 вказаного договору передбачено, що замовник (внутрішні війська Міністерства внутрішніх справи України) бере на себе зобов'язання доручити виконавцю (ЗАТ Загальноєвропейський дім") побудувати в межах виданих коштів і згідно з терміном їх надходження житло для військовослужбовців у м. Києві, використати як платіжний засіб вексель.

14.12.1999р. Управлінням капітального будівництва МВС України та інвестором НАК "Нафтогаз України" укладено додаткову угоду № 19/674 від 14.12.1999р., яка є додатком № 1 до договору № 10/1 від 07.05.1997 р., п. 1.2. якої передбачено, що передача і освоєння інвестицій здійснюється у вигляді матеріальних цінностей, векселів, грошових коштів та інших активів, які передає Інвестор уповноваженій особі, що діє на підставі угоди та доручення НАК "Нафтогаз України" за погодженням з начальником Управління капітального будівництва МВС України.

Уповноважена особа (оператор) отримані матеріальні цінності та активи на основі відповідних специфікацій, переданих замовником, та актів приймання -передачі матеріальних активів, погоджених із замовником або за його розпорядженням генеральному підряднику, які використовуються виключно для будівництва або придбання житла для військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України.

Позивач не надав суду угод відповідно до яких передача і освоєння інвестицій повинна була здійснюватися у вигляді матеріальних цінностей, векселів.

Головним контрольно - ревізійним управлянням в Житомирській області в ході ревізії окремих питань фінансово - господарської діяльності по виконанню інвестиційної програми по будівництву житла для осіб рядового і начальницького складу в ВКБ УМВС України в Житомирській області ( акт ревізії від 26.10.2004р. № 06-24/080) встановлено, що згідно вексельного платежу від 29.06.2001р., який підписано Управлінням капітального будівництва МВС України та Відділом капітального будівництва УМВС України в Житомирській області, цим актом засвідчено, що в рахунок виконання своїх зобов'язань, які випливають з угоди від 14.12. 1999р. № 19/674, передав вексель за всіма характеристиками як засіб платежу (а.с. 40 том 1).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вексель на який посилається прокурор та позивач вважається погашеним в рахунок виконання вимог договору від 07.05.1997 та додаткової угоди 14.12.1999р., у яких позивач не є стороною.

Враховуючи вищевказане, позивач відповідно до договору № 41 від 24.05.2001р. зобов'язаний був усі розрахунки проводити виключно в грошовій формі.

Однак позивач не здійснював перерахування коштів відповідно до вартості будівництва, а тому відповідно до п. 3.4 угоди №41 він не набув права власності на квартири.

Також слід зазначити, що відповідно до п.2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК.

Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 №55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог.

У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Прокурором до позовної заяви подано як на підтвердження своїх доводів копії документів, а саме: угоди, акти приймання-передачі векселів, накладні, акти вексельного платежу, довіреність та інші.

Однак, на вимогу суду оригінали вказаних документів ні прокурором, ні позивачем надані не були, посилаючись на вилучення даних матеріалів Генеральною прокуратурою України у зв'язку з розглядом кримінальної справи.

Неодноразові запити суду до Генеральної прокуратури України щодо надання належним чином завірених копій вказаних документів були залишені без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що прокурором та позивачем не доведено факту належного виконання позивачем своїх зобов'язань по угоді №41 від 24.05.01р. щодо фінансування будівництва на суму 538,8 тис. грн. .

Крім того, 26.04.13р. відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності (а.с.100-101, т.3).

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Статтею 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Однак, сторонами не надано доказів в підтвердження збільшення позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

Вимогами ч.1 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Прокурор у письмових поясненням від 16.05.13р. (а.с.108, т.3) зазначає, що про порушення прав позивача та про наявність підстав для його представництва в суді стало відомо 09.09.09р. зі звернення заступника начальника УМВС України в Житомирській області (а.с. 71, т.2), та за результатами розгляду якого було заявлено даний позов.

Разом з тим, з вказаними доводами прокурора не можна погодитись з наступних підстав.

Як суд зазначав вище, пунктом 2.1 угоди сторони визначили, що відповідач (замовник) зобов'язується побудувати за рахунок коштів позивача (дольовика) 9 квартир та передати останньому на протязі 10 днів після затвердження в установленому порядку акту Державної комісії на введення в експлуатацію 9 квартир.

З акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (житловий будинок на 48 квартир №54 по вул. Київській у м. Житомирі) вбачається, що його затверджено 20.10.05р. (а.с. 49-52, т.1).

07.12.2005р. позивач звертався до Житомирського обласного бюро по технічній інвентаризації з приводу оформлення права власності на спірні квартири ( а.с. 61 том 2), тобто позивач знав, що житловий будинок на 48 квартир по вул. Київській, 54 було введено в експлуатацію.

Відповідно до п. 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 п о ч а т о к п е р е б і г у позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то п о з о в н а д а в н і с т ь обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, д о в і д а в с я або мав д о в і д а т и с я саме п о з и в а ч, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

Як встановлено судом, позивач з 07.12.2005р. знав, що житловий будинок на 48 квартир по вул. Київській, 54 було введено в експлуатацію, а тому саме з вказаної дати розпочинається перебіг позовної давності як для позивача так і для прокурора.

Враховуючи загальну позовну давність тривалістю у три роки, прокурор та позивач мали право звернутись до суду з даним позовом до 07.12.2008р.

Разом з тим, прокурор звернувся з позовом до суду 30.10.09р., про що свідчить штамп вхідної кореспонденції діловодної служби господарського суду Житомирської області.

Згідно вимоги ч.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як суд зазначав вище, в матеріалах справи міститься заява відповідача про застосування строків позовної давності (а.с.100-101, т.3).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що прокурором пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів та заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п. 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.13р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з позивача в доход Державного бюджету України судові витрати у розмірі 2-х% від ціни позову.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, 10008, м. Житомир, Старий Бульвар, 5/37, код ЄДРПОУ 23316314

- в доход Державного бюджету України - 9010,25 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання: 17/06/13

Суддя Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу

4,5,6,7 - третім особам

8 - прокуратура. Жит. обл