Ухвала

від 13.06.2013 по справі 910/7650/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/7650/13 13.06.13

За позовом спільного українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю «ХМЕСІЛ лтд»

До дочірнього підприємства «Кентавр ВТХ»

Про стягнення 1198950 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Танев Г.Ц. (за дов.), Авторгов А.М. (за дов.)

від відповідача Яровий Я.В. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом спільне українсько-болгарське товариство з обмеженою відповідальністю «ХМЕСІЛ лтд» до дочірнього підприємства «Кентавр ВТХ» про стягнення 1198950,00 грн. за договором комісії №2 від 14.01.2008 р..

Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами. 14.01.2008 р. між Таневим Георги Цанковим (комітентом) та дочірнім підприємством «Кентавр ВТХ» (комісіонером) укладено договір комісії № 2 від 14.01.2008 р., за яким комісіонер зобов'язався придбати для комісіонера нежитлове приміщення. На виконання умов договору комітентом перераховано комісіонеру 150000 доларів США авансу. За договором про відступлення права вимоги (цесії) від 22.02.2013 р. Танев Георги Цанков відступив спільному українсько-болгарському товариству з обмеженою відповідальністю «ХМЕСІЛ лтд» право вимоги до дочірнього підприємства «Кентавр ВТХ». Спільне українсько-болгарське товариство з обмеженою відповідальністю «ХМЕСІЛ лтд» звернулося до відповідача з вимогою про повернення 150000 доларів США, проте відповідачем гроші не повернуто, що є порушенням прав позивача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2013 р. порушено провадження у справі № 910/7650/13.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначив, що договір комісії не укладався, аванс не отримувався, а надана позивачем копія розписки від 04.03.2008 р. підписана від імені відповідача директором Белевою Веною Григоровою не є належним доказом. Крім того, відповідно до статуту відповідача в редакції на 14.01.2008 р. директор відповідача має право без доручення укладати договори на суму, що не перевищує суми еквівалентної 100000 доларів США.

Під час розгляду справи позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача, які обліковуються на рахунках у банківських установах, та які будуть виявлені державним виконавцем від час виконання ухвали про забезпечення позову, на суму в розмірі боргу 1198950,00 грн. та на суму судових витрат в розмірі 23979,00 грн., що разом складає 1222929,00 грн., а також заборонити відповідачу здійснювати дії, направлені на відчуження та передачу в заставу (іпотеку) належного йому рухомого і нерухомого майна, як то: внесення до статутних фондів підприємств, продаж, дарування, передача у безкоштовне користування чи в оренду (найм) до виконання рішення суду по даному спору.

Відповідач проти забезпечення позову заперечив, оскільки вжиття таких засобів перешкоджатиме його господарській діяльності.

Згідно зі статтею 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Одночасно п. 7.1 постанови Вищого господарського суду від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» передбачено, що у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Вирішуючи дане клопотання суд виходить з оцінки дій відповідача при розгляді даної справи, які є суперечливими і, на думку суду, мають на меті уникнення від виконання зобов'язання. Зокрема, є взаємовиключною позиція відповідача, яка полягає у невизнанні факту укладення договору комісії з Таневим Георгом Цанковим та не отриманням авансу, з його ж (відповідача) діями щодо оскарження договору відступлення права вимоги (цесії) від 22.02.2013 р., оскільки такі дії ставлять під сумнів тільки правомірність набуття позивачем прав кредитора за договором комісії і, фактично, спростовують аргументи відповідача про наявність у нього статусу учасника правовідносин за договором комісії. Виходячи з того, що визнання недійсним договору відступлення права вимоги буде мати наслідком повернення первісному кредитору даного статусу, а звернення до суду можливе виключно за захистом порушених прав та інтересів, подавши позов про визнання недійсним договору відступлення права вимоги дочірнє підприємство «Кентавр ВТХ» має на меті захистити свої права, які полягають у відновлені первісного статусу учасників договору комісії, що фактично спростовує його доводи про не укладення договору комісії.

Така суперечливість у позиції та діях відповідача свідчить про недобросовісне виконання ним своїх обов'язків щодо вжиття заходів до повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та, на думку суду, також може свідчити про наміри уникнення від виконання зобов'язання. Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача шляхом накладення арешту на грошові кошти дочірнього підприємства «Кентавр ВТХ» на будь-яких рахунках, в усіх банківських установах, які будуть виявлені державним виконавцем під час здійснення виконавчих дій, в сумі 1222929,00 грн..

В іншій частині клопотання задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 66, 67, 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання спільного українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю «ХМЕСІЛ лтд» (01030, м. Київ, вул. Івана Франка, 25/40, код 14369217) задовольнити частково.

З метою забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти дочірнього підприємства «Кентавр ВТХ» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 40/25, літера А, код 32425275) на будь-яких рахунках, в усіх банківських установах, які будуть виявлені державним виконавцем під час здійснення виконавчих дій, в сумі 1222929 (один мільйон двісті двадцять дві тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять) грн..

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття 13.06.2013 р. та може бути оскаржена в установленому законом порядку. Оскарження даної ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку протягом року з дати її прийняття.

Стягувачем за даною ухвалою є: спільне українсько-болгарське товариство з обмеженою відповідальністю «ХМЕСІЛ лтд» (01030, м. Київ, вул. Івана Франка, 25/40, код 14369217).

Боржником за даною ухвалою є: дочірнє підприємство «Кентавр ВТХ» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 40/25, літера А, код 32425275).

Суддя С. А. Ковтун