Рішення

від 13.06.2013 по справі 911/1151/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ  01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ "13" червня 2013 р.                                                                  Справа № 911/1151/13 Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора №7, Київська обл., м. Біла Церква до Приватного підприємства фірми «Електра», Київська обл.,                м. Біла Церква про стягнення 33 947,62 грн., за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання ОБСТАВИНИ СПРАВИ: У квітні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення 33  947,62 грн. боргу у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати послуг у період з 01.01.2010 року по 01.02.2013 року за договорами про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 86 від 03.07.2006 року та № 87 від 03.07.2006 року. Ухвалою господарського суду Київської області від 05.04.2013 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 25.04.2013 року. 24.04.2013 року через канцелярію суду відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, та просив суд відмовити в задоволені позову. Через канцелярію суду 24.04.2013 року позивач подав додаткові пояснення до позовної заяви. У судовому засіданні 25.04.2013 року оголошувалася перерва на 23.05.2013 року. Через канцелярію суду 20.05.2013 року позивач надав письмові пояснення у справі. У судовому засіданні 23.05.2013 року представником позивача було подано клопотання про продовження строку вирішення спору. Ухвалою господарського суду Київської області від 23.05.2013 року суд продовжив строк вирішення спору та відклав розгляд справи на 06.06.2013 року. Через канцелярію суду 05.06.2013 року позивач надав письмові пояснення щодо дії договорів. У судовому засіданні 06.06.2013 року оголошувалася перерва на 13.06.2013 року. Через канцелярію суду 10.06.2013 року позивач надав письмові пояснення у справі. 13.06.2013 року через канцелярію суду позивач надав письмові пояснення у справі. Через канцелярію суду 13.06.2013 року відповідач надав письмові пояснення у справі. Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ: 03.07.2006 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (споживач) було укладено договір № 86 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, предметом якого є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та при будинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) (послуги) у будинку № 59 по вул. Леваневського, а споживачем своєчасної оплати цих послуг за встановлений тарифом у строки та на умовах, передбачених договором. Строк дії договору встановлено з 01.07.2006 року по 30.06.2007 року. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду (п. 21 договору). 03.07.2006 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (споживач) було укладено договір № 87 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, предметом якого є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та при будинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) (послуги) у будинку № 57 по вул. Леваневського, а споживачем своєчасної оплати цих послуг за встановлений тарифом у строки та на умовах, передбачених договором. Строк дії договору встановлено з 01.07.2006 року по 30.06.2007 року. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду (п. 21 договору). 21.05.2010 року відповідач у порядку п. 21 договорів №№ 86, 87 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 03.07.2006 року листом повідомив позивача про розірвання вказаних договорів, чим відмовився від їх пророгації. Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Отже, починаючи з 30.06.2010 року договори №№ 86, 87 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 03.07.2006 року є такими, що припинили свою дію. Доводи позивача щодо чинності вказаних договорів, з посиланням на здійсненні відповідачем оплати після 30.06.2010 року, оцінюються судом критично, оскільки з наданих позивачем платіжних доручень вбачається, що оплати здійснювались за іншими договорами, а не за договорами №№ 86, 87 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 03.07.2006 року. Стверджуючи про надання послуг в періоді з 01.01.2010 року по 01.02.2013 року (в тому числі і за період після закінчення терміну дії договорів), позивачем заявляються вимоги про стягнення з відповідача боргу за надані послуги в розмірі 33  947,62 грн. Дослідивши зміст спірних договорів суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами надання послуг. Відповідно до  статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі    вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до  статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ст. 193  Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525,  526 ЦК України  відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності до  ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).     Стаття 629 ЦК України  передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з вимогами п. 1  ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV, із змінами та доповненнями (далі - Закон № 996-ХІV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого  наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи) (п. 2.2 Положення    №88). Згідно  ст. 9 Закону № 996-ХІV  та п. 2.4 Положення № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: - найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, - назва документа (форми), - дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, - одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), - посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, - особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача, тощо. Пунктом 2.5 Положення № 88 визначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. На підтвердження наявності у відповідача заборгованості за надані комунальні послуги в період з 01.01.2010 року по 01.02.2013 року в розмірі 33 947,62 грн., позивач посилається на оборотні відомості, які не є первинними документами та належними доказом надання послуг відповідачу. Надані позивачем 10.06.2013 року до канцелярії суду в якості доказів надання послуг акти здачі-прийняття виконаних робіт, не беруться судом до уваги, оскільки вказані акти не стверджують надання послуг за договорами №№ 86, 87 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 03.07.2006 року. Окрім того, як вбачається з позовної заяви, позивачем заявляються вимоги про стягнення з відповідача боргу за надані послуги, в тому числі, у період після 30.06.2010 року, тобто після закінчення терміну дії договорів. Відповідно до ч. 1  статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з ч. 1  статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частина 2  статті 509 ЦК України  передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених  статтею 11 цього Кодексу. Відповідно п. 1 ч. 2  статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з ч. 1  статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до  статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі    вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно до  статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором. Основні засади господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Статтею 13 зазначеного Закону  визначено, що до житлово-комунальних послуги віднесені зокрема: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Згідно із  ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Згідно із  ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог  ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526  ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, в силу  ст. 525 ЦК України, не допускається. Відповідно до ч. 1  ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Відповідно до п.п. 1, 5 ч. 3 ст. 20  та п. 3 ч. 2 ст.  21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Частина 1  статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»  встановлює, що    істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг, порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги, тощо. Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту ст.ст.  11,  509 ЦК України  та ч. 1 ст.  19, п.п. 1,5  ч. 3 ст.  20, п. 3 ч. 2 ст.  21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»  відносини між сторонами по справі (виконавцем та споживачем), як учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг, повинні ґрунтуватися на договорі про надання житлово-комунальних послуг, укладеному на основі типового договору, а обов'язку споживача (відповідача) оплачувати вартість житлово-комунальних послуг має передувати виконання позивачем обов'язку підготувати договір на надання житлово-комунальних послуг та надати його на підписання споживачу. Позивач не надав суду доказів укладання між сторонами договору про надання комунальних послуг в період після 30.06.2010 року по 01.02.2013 року включно. Крім того, суду не надано доказів укладення додаткових угод до договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 86 від 03.07.2006 року та № 87 від 03.07.2006 року щодо продовження строку дії зазначених договорів та доказів їх пролонгації. Відповідно до ч.1  статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом  порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з ч.1  статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. З огляду на вищевикладене, позивачем не надано будь-яких допустимих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин,  а вимоги позивача є необґрунтованими. Таким чином суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 33  947,62 грн. заборгованості за надані послуги в період з 01.01.2010 року по 01.02.2013 року, у зв'язку з чим відмовляє у позові в повному обсязі. Судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову у розмірі                       1   720,50    грн. відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд ВИРІШИВ: У задоволенні позову відмовити повністю.            Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України. Повне рішення складено 14.06.2013 р. Суддя                                                                                          Т.Д. Лилак