Постанова

від 13.03.2013 по справі 801/575/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2013 р. (12:17 год.) Справа №801/575/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Богацькій А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Летаніна Наталія Олександрівна, довіреність б/н від 02.01.13р., паспорт НОМЕР_1;

від відповідача: Будан Євгенія Георгіївна, довіреність №2753/9/10-00, 13.08.12 року,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтех-Плюс"

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Суть спору: 08.01.2013 року до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтех-Плюс" до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002621502 від 29.10.2012 року про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі основного платежу 19666,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4916,00 грн.

Ухвалою суду від 09.01.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Інтех-Плюс " було залишено без руху.

Після усунення недоліків ухвалами Окружного адміністративного суду від 25.01.13 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Позивач зазначає, що він не згодний з висновками, викладеними ДПІ у м. Ялта АРК ДПС в акті перевірки від 08.10.2012р. № 1848/15-02/30271776 "Про результати камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість", не згодний з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням №0002621502 від 29.10.2012 року, яке ґрунтується на висновках акту перевірки, а також вважає необґрунтованими висновки акту перевірки № 2821/15-02/30271776/327 від 21.12.2012 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтех-Плюс" (код за ЄДРПОУ 30271776) щодо дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ "Будсервіском" (ЄДРПОУ 33367680) та ПП "Ремсервіс" (ЄДРПОУ 31319739) за період з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р., на підставі якого було прийняте рішення про результати розгляду первинної скарги ТОВ "Інтех-Плюс" на податкове повідомлення-рішення від 19.10.2012 року №0002621502.

Так, позивач вказує, що перевіркою встановлені взаємовідносини позивача з контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю "Будсервіском", код ЄДРПОУ 33367680 (далі - ТОВ "Будсервіском") та Приватним підприємством "Ремсервіс", код ЄДРПОУ 31319739 (далі - ПП "Ремсервіс"), щодо яких відповідач дійшов безпідставного висновку про те, що документи придбання товару, які були оформлені між ТОВ "Інтех-Плюс" та його постачальниками ТОВ "Будсервіском" та ПП "Ремсервіс" не відповідають вимогам чинного законодавства, в результаті чого відповідач вважає, що в порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ "Інтех-Плюс" неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму 19666 грн., зокрема у липні 2011 року у сумі 19666,00 грн., яка не є сумою податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з тим, що звітність за липень 2011 року надана ТОВ "Будсервіском" та ПП "Ремсервіс" згідно інформації від ДПІ в Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС та ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС відповідно, не визнана податковою звітністю, а податкові накладні ТОВ "Будсервіском" та ПП "Ремсервіс" не засвідчують факт придбання платником податку ТОВ "Інтех-Плюс" товарів у асортименті та не є підставою для включення суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Позивач вважає, що реальними правовими наслідками для ТОВ "Інтех-Плюс" є факт придбання товарів у контрагентів ТОВ "Будсервіс" та ПП "Ремсервіс" по договорам, оплата цих товарів та їх використання у господарській діяльності ТОВ "Інтех-Плюс", а також позивач зазначає, що ним надані до перевірки відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, що підтверджують реальність господарських стосунків позивача з ТОВ "Будсервіс" та ПП "Ремсервіс".

В обґрунтування своєї незгоди з висновками актів перевірки та прийнятим податковими повідомленнями-рішеннями позивач також посилається на те, що на його думку відповідно до вимог чинного законодавства датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Позивач зазначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Позивач вказує, що він сплатив суму ПДВ в складі суми придбання товарів, про що свідчать банківські виписки та сформував податковий кредит на підставі отриманих від контрагентів податкових накладних.

Крім того вважає правомірним віднесення витрат, понесених позивачем по взаємовідносинам з його контрагентами, до витрат підприємства, задекларованих у складі витрат періоду, в якому відбулась подальша реалізація придбаного товару.

На підставі викладеного ТОВ "Інтех-Плюс" вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0002621502 від 29.10.2012 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, наведених у запереченнях на позовну заяву.

Зокрема, пояснив, що в акті перевірки від 08.10.2012 року № 1848/15-02/30271776 відображено, що ТОВ "Інтех-Плюс" за взаємовідносинами з ТОВ "Будсервіском" та ПП "Ремсервіс" за липень 2011 року за перевіряємий період завищено податковий кредит з ПДВ за липень 2011 року на загальну суму 19666,00 грн., у тому числі з ТОВ "Будсервіском" на суму ПДВ 16666,67 грн., з ПП "Ремсервіс" на суму ПДВ 2999,76 грн.

Відповідач вказує, що з матеріалів перевірки встановлено, що відповідно даних АРМ "Контрагенти" і наказу ДПА України від 18.04.2008 року № 266, ТОВ "Інтех-Плюс" віднесено до категорії 2, тобто встановлено розбіжності при звірці показників податкової звітності контрагентів, внаслідок яких задекларовано податкових зобов'язань менше, ніж податкового кредиту контрагентами, у тому числі: платником ПДВ включено суми ПДВ до податкового кредиту на підставі документів, виписаних суб'єктом господарювання, не зареєстрованим платником ПДВ, або виписаних платником ПДВ, що не подає податкову звітність з ПДВ.

В ході проведення перевірки декларації з ПДВ за липень 2011 року встановлено, що ТОВ "Інтех-Плюс" до складу податкового кредиту з ПДВ за липень 2011 року віднесено суми ПДВ згідно договорів, видаткових накладних та податкових накладних, виписаних постачальниками: ТОВ "Будсервіском" на загальну суму 10000,00 грн., в том числі ПДВ в сумі 16666,67 грн.; ПП "Ремсервіс" на загальну суму 17998,55 грн., в тому числі ПДВ в сумі 2999,76 грн.

За результатами перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002621502 від 29.10.2012 року.

Також позивач зазначає, що у зв'язку з оскарженням ТОВ "Інтех-Плюс" податкового повідомлення-рішення №0002621502 від 29.10.2012 року до ДПС в АР Крим, ДПС в АР Крим прийнято рішення щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Інтех-Плюс" щодо ТОВ "Будсервіском" та ПП "Ремсервіс" за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року, за результатами якої складено акт від 21.12.2012р. № 2821/15-02/30271776/327.

Згідно з актом перевірки від 21.12.2012 року № 2821/15-02/30271776/327 встановлено, що відповідно з даними автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за липень 2011 року встановлено розбіжності на загальну суму ПДВ 19666,43 грн., в тому числі з ТОВ "Будсервіс" на суму ПДВ 16666,67 грн., ПП "Ремсервіс" на загальну суму ПДВ 2999,76 грн.

Між ТОВ "Інтех-Плюс" та контрагентами ТОВ "Будсервіском" і ПП "Ремсервіс" укладено договори поставки товарно-матеріальних цінностей, предметом яких є поставка ТМЦ, ціна яких визначається видатковими накладними, сплата здійснюється у безготівковій формі або готівкою.

Згідно з матеріалами перевірки встановлено, що ТОВ "Будсервіском" анульовано свідоцтво платника ПДВ 26.09.2011 року та платник має стан-8 «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», ПП "Ремсервіс" анульовано свідоцтво платника ПДВ 16.09.2011 року, та платник має стан -7 "До ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей".

У ході перевірки встановлено, що документи щодо придбання товару, які були оформлені між позивачем та його постачальниками ТОВ "Будервіском" і ПП "Ремсервіс" не відповідають визначеним вимогам чинного законодавства.

Таким чином Державна податкова інспекція у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби вважає, що в порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ "Інтех-Плюс" неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за липень 2011 року ПДВ на загальну суму 19666,00 грн., яка не є сумою податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з тим, що звітність за липень 2011 року надана ТОВ "Будсервіском" та ПП "Ремсервіс" згідно з інформацією від ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва та ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва відповідно, не визнана податковою звітністю.

У зв'язку з тим, що податок на додану вартість в загальній сумі 19666,00 грн. у контрагентів - продавців не був задекларований та відображений у додатку № 5 у складі податкових зобов'язань, податкові зобов'язання у продавця не виникли, а податкові накладні ТОВ "Будсервіском" та ПП "Ремсервіс" не засвідчують факт придбання платником податку (ТОВ "Інтех-Плюс") товарів у асортименті та не є підставою для включення суми ПДВ до складу податкового кредиту, тому до складу податкового кредиту ТОВ "Інтех-Плюс" у липні 2011 року сума ПДВ у розмірі 19666,00 грн. включена безпідставно.

Відповідач вказує, що податкове повідомлення-рішення про збільшення сум грошового зобов'язання ТОВ "Інтех-Плюс" за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки (акт від 21.12.2012 року № 2821/15-02/30271776/327) додатково не виносилось.

Відповідач вважає, що висновки, викладені в акті документальної перевірки ТОВ "Інтех-Плюс" від 08.10.2012р. № 1848/15-02/30271776 щодо порушення податкового законодавства, є обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства, тобто податкове повідомлення-рішення № 0002621502 від 29.10.2012р. прийнято правомірно у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ "Інтех-Плюс" необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні 13.03.2013р. позивачем уточнено дату оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0002621502, зокрема правильною є дата 19.10.2012 року, а не 29.10.2012р.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача та відповідача, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пп. 41.1.1 п 41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція у м. Ялта АР Крим ДПС є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим ДПС є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, суд зобов'язаний перевірити правомірність висновків перевірки позивача, викладених в акті перевірки та покладених в основу оспорюваного позивачем податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтех-Плюс" (ідентифікаційний код 30271776) має статус юридичної особи з 18.03.1999р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія А00 № 445576, виданим виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим, довідкою Головного управління статистики в АР Крим АА № 551569 (а.с.13, 14).

Суд зазначає, що позивач взятий на облік як платник податків в ДПІ в м. Ялта АР Крим з 24.03.1999 р. під № 489, що підтверджується довідкою від 10.05.2012 року № 8133 (а.с. 15) та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 200049374 (а.с. 16).

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ "Інтех-Плюс" є юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що посадовою особою ДПІ в м. Ялта АР Крим ДПС на підставі пп.75.1.1. п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтех-Плюс" (код 30271776) за липень 2011 року.

За результатами перевірки ДПІ у м. Ялта АРК ДПС складено акт про результати камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість від 08.10.2012 року № 1848/15-02/30271776 (а.с. 17-19), яким встановлені порушення п.п.14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п.198.1 ст. 198, п.п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, у висновках акту перевірки вказано, що сума ПДВ за липень 2011 року підлягає нарахуванню у розмірі 19666,00 грн.

Як слідує з даного акту перевірки, вказані порушення податкового законодавства виявлені по взаємовідносинам з ТОВ "Будсервіском" (ЄДРПОУ 33367680) та ПП "Ремсервіс" (ЄДРПОУ 31319739) на підставі автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за липень 2011р.

Висновки даного акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС від 19.10.2012р. №0002621502 на суму 24582,00 грн., з яких донараховано ПДВ у сумі 19666,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4916,00 грн. (а.с.21).

Судом встановлено, що позивачем до ДПС в АРК подана скарга від 30.10.2012р. №344 на податкове повідомлення-рішення від 19.10.2012р. №0002621502 (а.с.23-27).

18.12.2012р. ДПІ у м.Ялті АРК ДПС виданий наказ №1071 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», яким наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Інтех-Плюс» з питання визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за звітний період липень 2011 р. з контрагентами ТОВ "Будсервіском" та ПП "Ремсервіс" (а.с.28).

Судом встановлено, що в період з 18.12.2012р. по 19.12.2012р. ДПІ у м.Ялті АРК ДПС проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Інтех-Плюс» щодо дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ "Будсервіском" та ПП "Ремсервіс" за період з 01.07.2011р. по 31.07.2011р., результати якої оформлені актом перевірки № 2821/15-02/30271776/327 від 21.12.2012 року (а.с.29-37).

Згідно висновків акту перевірки № 2821/15-02/30271776/327 від 21.12.2012 року відповідачем зазначено про порушення позивачем пп.14.1.181, п. 14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, зокрема, у висновках акту перевірки вказано, що сума ПДВ за липень 2011 року підлягає нарахуванню ТОВ «Інтех-Плюс» у розмірі 19666,00 грн.

В акті перевірки № 2821/15-02/30271776/327 від 21.12.2012 року використана інформація від ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області та ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області про те, що звітність за липень 2011 року, надана ТОВ "Будсервіском" та ПП "Ремсервіс" не визнана податковою звітністю, а податкові накладні ТОВ "Будсервіском" та ПП "Ремсервіс" не засвідчують факт придбання позивачем товарів в асортименті та не є відповідно підставою для включення суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Отже актом перевірки позивача № 2821/15-02/30271776/327 від 21.12.2012 року виявлені аналогічні порушення тим, що встановлені актом камеральної перевірки позивача від 08.10.2012р. № 1848/15-02/30271776.

Суд зазначає, що за результатами складеного ДПІ у м.Ялті АРК ДПС акту перевірки позивача № 2821/15-02/30271776/327 від 21.12.2012 року податкове повідомлення-рішення не приймалось, що підтверджено відповідачем під час розгляду справи.

Суд зазначає, що згідно рішення ДПС в АРК про результати розгляду первинної скарги від 25.12.2012р. №4086/10/10-0223, ДПС в АРК залишила без змін податкове повідомлення-рішення від 19.10.2012р. №0002621502, а первинну скаргу - без задоволення (а.с. 38-45).

При цьому суд зазначає, що ДПС в АРК у своєму рішенні про результати розгляду первинної скарги від 25.12.2012р. №4086/10/10-0223 послалась в тому числі і на акт перевірки позивача №2821/15-02/30271776/327 від 21.12.2012 року.

Щодо позовних вимог ТОВ "Інтех-Плюс" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим ДПС №0002621502 від 19.10.2012 року суд зазначає наступне.

Судом досліджені докази, надані позивачем, та встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ "Ітех-Плюс" та ПП "Ремсервіс" 13.07.2011 року укладено договір купівлі-продажу № 137 (а.с. 77-78).

Відповідно до п.п. 1.1. Договору № 137 продавець ПП "Ремсервіс" передає, а Покупець "Інтех-Плюс" приймає та сплачує будівельні матеріали, в подальшому Товар, на умовах, вказаних в цьому Договорі.

Згідно п. 2.1. Покупець зобов'язаний прийняти товар за кількістю згідно витратних накладних; здійснити оплату за товар по сумі та у строки, вказаних в рахунках та витратних накладних.

Відповідно до п. 2.2. Продавець зобов'язаний у відповідності з замовленням Покупця виписати витратну та податкову накладну.

П.п. 3.1. Договору передбачено, що Покупець оплачує Товар на підставі рахунку - фактури або витратної накладної.

Згідно п.п. 3.2. Договору розрахунок за товар проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок або у касу підприємства постачальника у строк десяти банківських днів з моменту отримання товару.

Реалізація товару згідно Договору № 137 від 13.07.2011 року підтверджується видатковою накладною № РН-0001002 від 13.07.2011 року на загальну суму 2308,96 грн., у тому числі ПДВ 384,81 грн. (а.с. 79), видатковою накладною № РН-0001001 від 13.07.2011 року на загальну суму 15689,59 грн. (а.с. 80).

Продавцем видано позивачу податкові накладні: № 1005 від 13.07.2013 року на загальну суму 2308,96 грн., у тому числі ПДВ 384,81 грн. (а.с. 81), № 1004 від 13.07.2011 року на загальну суму 15689,59 грн. (а.с. 82).

Оплата товару здійснена згідно платіжних доручень № 664 від 13.07.2011 року на суму 2308,96 грн. та № 665 від 13.07.2011 року на суму 15689,59 грн., здійснення оплати підтверджується випискою ПАТ "Укрсоцбанк" Ялтинське відділення № 515 по особовому рахунку позивача (а.с. 113-114).

Всього за липень 2011р. - позивачем у ПП "Ремсервіс" придбано товарів на загальну суму 17998,55 грн., у т.ч. ПДВ - 2999,76 грн.

01.07.2011 року між позивачем та ТОВ "Будсервіском" було укладено договір поставки товарно-матеріальних цінностей № 0107/1 (а.с. 83-84).

Згідно п.п. 1.1. Продавець - ТОВ "Будсервіском" зобов'язується поставити та передати у власність Покупця ТОВ "Інтекс-Плюс", а Покупець зобов'язаний прийняти і сплатити на умовах та у порядку, визначених цим Договором, за товарно-матеріальні цінності, надалі Товар, найменування, кількість, ціна яких визначається видатковими накладними, які після підписання Сторонами та скріплення печатками є невід'ємними частинами цього Договору.

Згідно п.п. 3.1. Договору сума договору складає сумі видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно п.п. 3.2. Договору оплата вартості Товару по договору здійснюється у безготівковій формі за фактично отриманий Товар згідно рахунку продавця та накладної.

Реалізація товару за договором № 0107/1 від 01.07.2011 року підтверджується наступними видатковими накладними № РН-0000309 від 25.07.2011 року на загальну суму 12613,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 2102,17 грн. (а.с. 85); № РН-0000308 від 21.07.2011 року на загальну суму 14207,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 2367,83 грн. (а.с. 87); № РН-0000307 від 19.07.2011 року на загальну суму 10470,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 1745,00 грн. (а.с. 89); № РН-0000306 від 14.07.2011 року на загальну суму 12710,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 2118,34 грн. (а.с. 91); № РН-0000305 від 11.07.2011 року на загальну суму 9940,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 1656,67 грн. (а.с. 93); № РН-0000304 від 08.07.2011 року на загальну суму 11790,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 1965,00 грн. (а.с. 95); № РН-0000303 від 05.07.2011 року на загальну суму 12520,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 2086,67 грн. (а.с. 97); № РН-0000302 від 01.07.2011 року на загальну суму 15750,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 2625,00 грн. (а.с. 99).

Продавцем видано позивачу податкові накладні № 70 від 08.07.2011 року на загальну суму 11790,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 1965 грн. (а.с. 101); № 69 від 05.07.2011 року на загальну суму 12520,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 2086,67 грн. (а.с. 102); № 68 від 01.07.2011 року на загальну суму 15750,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 2625,00 грн. (а.с. 103); № 72 від 14.07.2011 року на загальну суму 12710,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 2118,34 грн. (а.с. 104); № 75 від 25.07.2011 року на загальну суму 12613,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 2102,17 грн. (а.с. 105); № 74 від 21.07.2011 року на загальну суму 14207,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 2367,83 грн. (а.с. 106); № 73 від 19.07.2011 року на загальну суму 10470,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 1745,00 грн. (а.с. 107); № 71 від 11.07.2011 року на загальну суму 9940,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 1656,67 грн. (а.с. 108-109).

Оплата товару здійснена згідно платіжних доручень № 654 від 12.07.2011 року на загальну суму 9940,00 грн.; № 653 від 12.07.2011 року на загальну суму 11790,00 грн.; № 651 від 12.07.2011 року на загальну суму 15750,00 грн.; № 652 від 12.07.2011 року на загальну суму 12520,00 грн.; № 736 від 29.07.2011 року на загальну суму 10470,00 грн.; № 739 від 29.07.2011 року на загальну суму 12613,00 грн.; № 737 від 29.07.2011 року на загальну суму 12710,00 грн.; № 738 від 29.07.2011 року на загальну суму 14207,00 грн.

Здійснення оплати підтверджується випискою ПАТ "Укрсоцбанк" Ялтинське відділення № 515 по особовому рахунку позивача (а.с. 110-112, 115-120).

Всього за липень 2011р. - позивачем у ТОВ "Будсервіском" придбано товарів на загальну суму 100000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 16666,68 грн.

Як зазначено в акті камеральної перевірки від 08.10.2012р. № 1848/15-02/30271776 під час перевірки була використана: інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем (ПК ПДС, програмний комплекс АІС "Податки", АРМ "Звіт", АІС "Облік податків і платежів", Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПA України, електронні Реєстри податкових накладних.

Суд не погоджується з даними висновками ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС з наступних підстав.

Відповідно до п.п.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Підпунктом 20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, саме ПК України встановлює порядок дій посадових осіб при проведенні перевірок, їх види, підстави їх проведення та порядок оформлення результатів перевірок.

Право на проведення органами державної податкової служби камеральних перевірок встановлено п.75.1 ст.75 ПК України, при цьому зазначено, що камеральні перевірки проводяться органами держаної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.75.1.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (ст.76 ПК України).

У п.86.2 ст.86 ПК України визначено, що за результатами камеральної перевірки, у разі встановлення порушень, складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Крім того, на виконання вимог ПК України листом ДПА України від 21.06.2011 року №17197/7/15-0617 "Щодо оформлення акта про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) щодо окремих загальнодержавних та місцевих податків і зборів" також зазначено, що під час камеральних перевірок аналізуються розбіжності, виявлені за результатами електронної обробки (звірки) податкової звітності з податку на додану вартість та обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, зокрема:

1) розбіжності при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість:

- арифметико-логічні помилки при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість (додатків);

- даних податкової декларації з податку на додану вартість та додатками до неї;

2) розбіжності між даними податкової декларації з податку на додану вартість та реєстром виданих та отриманих податкових накладних;

3) розбіжності між даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних та даними митних органів;

4) розбіжності між даними реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних;

5) розбіжності між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом контрагентів (по заниженню податкових зобов'язань; по завищенню податкового кредиту) за даними розшифровок;

6) розбіжності за результатами співставлення даних реєстрів виданих та отриманих податкових накладних контрагентів (у виданих податкових накладних; в отриманих податкових накладних);

7) розбіжності за результатами обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, суд констатує, що предметом дослідження камеральної перевірки можуть бути лише дані податкових декларацій (розрахунків) платника податків, зокрема правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків. При цьому будь-які дослідження документів, які були підставою для таких розрахунків при проведенні камеральної перевірки не проводяться, оскільки це є предметом документальної перевірки. У разі, якщо предметом дослідження мають бути документи по проведеним операціям, то така перевірка не може відноситися до категорії камеральної перевірки.

Суд зазначає, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0002621502 від 19.10.2012 року стало встановлене податковим органом порушення позивачем п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, відповідно до якого сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналізуючи зміст порушень в диспозиції даної норми Податкового кодексу України, суд зазначає, що законодавець передбачив декілька самостійних порушень, які передбачають настання відповідальності у вигляді штрафу, зокрема:

- неподання,

- подання з порушенням встановлених строків,

- подання не у повному обсязі,

- подання з недостовірними відомостями

- подання з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку.

Досліджуючи встановлене перевіркою порушення п.200.1 ст.200 ПК України суд вважає, що відповідачем в акті перевірки від 08.10.2012 року № 1848/15-02/30271776 порушено порядок оформлення результатів камеральних перевірок з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в акті камеральної перевірки позивача від 08.10.2012р. №1848/15-02/30271776 згідно автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за липень 2011 року встановлено розбіжності понад 19,6 тис.грн (контрагентом-постачальником не задекларовані податкові зобов'язання), зокрема ТОВ "Будсервіском" має стан 8 - 26.09.2011р. анульовано свідоцтво платника ПДВ, сума ПДВ 16666,67грн.; ПП "Ремсервіс" має стан 7 - 16.09.2011р. анульовано свідоцтво платника ПДВ, сума ПДВ 2999,76грн.

Аналізуючи зміст виявлених камеральною перевіркою розбіжностей за результатами електронної обробки податкової звітності з податку на додану вартість та обробки даних реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, суд вважає, що відповідачем в акті камеральної перевірки міг бути лише зафіксований факт встановлених розбіжностей між податковими зобов'язаннями контрагентів позивача та податковим кредитом позивача, оскільки для висновків податкового органу про порушення позивачем при цьому вимог Податкового кодексу України, зокрема п.п.14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 198.1 ст. 198, п.п. 201.1, 201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, відповідач повинний був провести документальну перевірку, під час якої проаналізувати первинні документи по господарським операціям з контрагентами, тому на думку суду висновки відповідача, викладені в акті камеральної перевірки позивача від 08.10.2012р. №1848/15-02/30271776, зокрема про те, що сума ПДВ за липень 2011 року підлягає нарахуванню у розмірі 19666,00 грн. є передчасними.

Так, під час проведення камеральної перевірки посадовою особою відповідача не перевірялись дані податкової декларації (розрахунків) платника податків, складання підсумків, неправильність застосування ставок податків і податкових пільг. В акті перевірки також не встановлено методології проведення розрахунків, які призвели до вказаних порушень.

Натомість, в акті перевірки формально на підставі встановлених розбіжностей між податковими зобов'язаннями контрагентів позивача та податковим кредитом позивача по взаємовідносинам з цими контрагентами згідно автоматизованого співставлення розшифровок надається правова оцінка господарським правовідносинам позивача.

Тобто, відповідач при проведенні камеральної перевірки вийшов за межі предмету такої перевірки та обставин, які перевіряються під час проведення камеральної перевірки.

Оскільки предметом камеральної перевірки є правильність складання податкових декларацій, суд зазначає, що документами, які мають відношення до такої перевірки, є саме податкова декларація за перевіряємий період (розрахунки), а у разі, якщо при проведенні камеральної перевірки виявлено порушення податкового законодавства, відповідач має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку позивача з дослідженням та оцінкою всіх первинних документів за спірними відносинами, а сама перевірка повинна проводитись у т.ч. на підставі наказу керівника ДПІ та направлення на перевірку.

Досліджуючи документи на підтвердження реальності та товарності спірних господарських операцій, судом встановлено наступне.

Судом досліджено первинні документи, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "Будсервіском" та ПП "Ремсервіс" та встановлено, що всі отримані від вказаних контрагентів податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Під час укладання та виконання договорів ТОВ "Інтех-Плюс" його контрагент - ТОВ "Будсервіском" та ПП "Ремсервіс" були юридичними особами, що підтверджується відомостями з ЄДР та даними з Реєстру платників податків Державної податкової служби України.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час спірних відносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час спірних відносин), Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що "первинні документи" - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час спірних відносин) визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування податкового кредиту документи, суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів.

Відповідно до приписів частин 1 та 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.(п.1) До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з вимогами чинного законодавства, передача товару від продавця до покупця оформляється товаросупроводними документами, передбаченими умовами поставки та перевезення товару. Це можуть бути видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, залізничні накладні, рахунки, рахунки-фактури. Тобто, закон розглядає кожний з цих документів як первинний та не зобов'язує контрагентів оформлювати всі перелічені документи.

Таким чином, законодавство України не зобов'язує продавця або покупця використовувати при операціях купівлі-продажу весь перелік первинних документів.

Суд вважає, що позивачем були надані договори, податкові накладні, реєстри податкових накладних, видаткові накладні, банківські виписки, тобто достатня кількість первинних документів для права ведення податкового та бухгалтерського обліку та відображення в бухгалтерському та податковому обліку витрат на придбання товарів та податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ "Будсервіском" та ПП "Ремсервіс".

Суд вважає, що вказані первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Більше того на підтвердження реальності господарських відносин з ТОВ "Будсервіском" та ПП "Ремсервіс" та використання у господарській діяльності товарів, отриманих від вказаного контрагента позивач надав суду документи, які свідчать про подальшу реалізацію придбаних товарів.

Зокрема позивач вказує, що придбаний у вказаних контрагентів товар реалізовано Ялтинській міській поліклініці відповідно до видаткової накладної № ООО-001755 від 25.10.2011 року на загальну суму 4314,50 грн., у тому числі ПДВ 719,09 грн. (а.с. 191), ТОВ "Проджет парк" відповідно до видаткової накладної №ООО-001463 від 02.08.2011 року на загальну суму 65440,50 грн., у тому числі ПДВ 10906,75 грн. (а.с. 192-193), Головному управлінню санаторно-курортних закладів в АРК державного управління справами, відповідно до видаткової накладної № ООО-001568 від 06.09.2011 року на загальну суму 4052,64 грн., у тому числі ПДВ 676,44 грн. (а.с. 194), ТОВ "Проджет парк" відповідно до видаткової накладної №ООО-001657 від 01.09.2011 року на загальну суму 1141,50 грн., у тому числі ПДВ 190,25 грн. (а.с. 195), ДП пансіонат "Малахіт" відповідно до видаткової накладної № ООО-001217 від 02.07.2011 року на загальну суму 1216,92 грн., у тому числі ПДВ 202,82 грн. (а.с. 196), Головному управлінню санаторно-курортних закладів в АРК державного управління справами, відповідно до видаткової накладної № ООО-001568 від 06.09.2011 року на загальну суму 1065,00 грн., у тому числі ПДВ 177,50 грн. (а.с. 197), Головному управлінню санаторно-курортних закладів в АРК державного управління справами, відповідно до видаткової накладної № ООО-001578 від 16.08.2011 року на загальну суму 1597,55 грн., у тому числі ПДВ 266,25 грн. (а.с. 198), ДП "Санаторій "Зорі України" відповідно до видаткової накладної №ООО-001594 від 19.08.2011 року на загальну суму 1294,00 грн., у тому числі ПДВ 215,78 грн. (а.с. 199), Ялтинській міській поліклініці відповідно до видаткової накладної № ООО-001229 від 19.07.2011 року на загальну суму 380,00 грн., у тому числі ПДВ 63,33 грн. (а.с. 200), Ялтинській міській поліклініці відповідно до видаткової накладної № ООО-001233 від 19.07.2011 року на загальну суму 4602,00 грн. у тому числі ПДВ 767,00 грн. (а.с. 201), Ялтинській міській поліклініці відповідно до видаткової накладної № ООО-001230 від 19.07.2011 року на загальну суму 670,00 грн., у тому числі ПДВ 111,67 грн. (а.с. 202), СПД ОСОБА_3, відповідно до видаткової накладної № 000077 від 03.01.2013 року на загальну суму 2540,05 грн., у тому числі ПДВ 423,34 грн. (а.с. 203), СПД ОСОБА_3, відповідно до видаткової накладної №000078 від 09.01.2013 року на загальну суму 17259,58 грн., у тому числі ПДВ 2876,60 грн. (а.с. 204), Головному управлінню санаторно-курортних закладів в АРК державного управління справами, відповідно до видаткової накладної № ООО-001526 від 31.08.2011 року на загальну суму 12460,56 грн., у тому числі ПДВ 2076,76 грн. (а.с. 205).

За липень 2011 року ТОВ "Інтех-Плюс" задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 19666,43 грн., у т.ч. по взаємовідносинам з ТОВ "Будсервіском" у сумі 16666,67 грн., з ПП "Ремсервіс" у сумі 2999,76 грн.

Що стосується висновків відповідача про завищення податкового кредиту по взаємовідносинами з ТОВ "Будсервіском" та ПП "Ремсервіс" за липень 2011 року суд зазначає наступне.

Згідно з приписами п.198.1 ст.198 Податкового кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Статтею 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.2).

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 201 Податкового кодексу України Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п.201.4). Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні (п.201.5). Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6). Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.201.8).

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.6.2 наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за №1401/18696 податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів в Податковому кодексі України, навіть таких як обов'язкова сплата постачальниками та виробниками товару сум податку на додану вартість до бюджету, не передбачено.

При придбанні товарів ТОВ "Інтех-Плюс" було зобов'язане лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару контрагентам, які зобов'язані внести цю суму ПДВ до бюджету, вказані суми податку на додану вартість ТОВ "Інтех-Плюс" були сплачені, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що Державною податковою інспекцію у м. Ялті АР Крим ДПС належними доказами не доведено того, що документи щодо придбання товару, які були оформлені між позивачем та його постачальниками ТОВ "Будсервіском" та ПП "Ремсервіс" не відповідають визначеним вимогам чинного законодавства.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст.38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та\або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Тобто суд не може вважати належними доказами посилання відповідача на те, що ТОВ "Будсервіском" анульовано свідоцтво платника ПДВ 26.09.2011 року та платник має стан - 8 - "до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням", ПП "Ремсервіс" анульовано свідоцтво платника ПДВ 16.09.2011 року та платник має стан - 7 - "до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей".

Зважаючи на те, що судом встановлена реальність господарських угод між ТОВ "Інтех-Плюс" та ТОВ "Будсервіском", ПП "Ремсервіс" та документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, зокрема податкові накладні, по угодам, укладеним у перевіряємий період, відповідають нормам чинного законодавства, суд вважає протиправними висновки податкового органу, викладені в акті перевірки позивача від 08.10.2012р. № 1848/15-02/30271776 про порушення позивачем вимог податкового законодавства та заниження податку на додану вартість у сумі 19666,43 грн.

Оскільки податкове повідомлення-рішення від 19.10.2012р. №0002621502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 24582,00 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 19666,00 грн. та 4916,00 грн. штрафних санкцій прийняте на підставі висновків акту перевірки від 08.10.2012р. № 1848/15-02/30271776, суд вважає таке податкове повідомлення-рішення від 19.10.2012р. №0002621502 таким, що прийняте відповідачем в порушення вимог податкового законодавства та всупереч фактичним обставинам справи, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Судом встановлено, що позивачем сплачено 245,82 грн. судового збору згідно платіжного доручення від 04.01.2013р. № 4 (а.с.12).

З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним відшкодувати позивачу витрати на сплату судового збору в розмірі 245,82 грн.

У зв'язку зі складністю справи судом 13.03.2013 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 18.03.2013 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби №0002621502 від 19.10.2012 р. про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтекс-Плюс" грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 24582,00 грн., в тому числі в сумі основного платежу 19666,00 грн., штрафних санкцій в сумі 4916,00 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтех-Плюс" (ЄДРПОУ 30271776) витрати зі сплати судового збору у сумі 245,82 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.