Рішення

від 18.06.2013 по справі 403/1184/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/774/743/13 Головуючий у 1 інстанції

Категорія-5 суддя Бібік М.М

Доповідач-Рудь В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі

Головуючого судді: Рудь В.В.

суддів: Ткаченко І.Ю., Повєткіна В.В.

при секретарі: Савчук Р.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 квітня 2012 року та додаткове рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровської міської ради, третя особа Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, про визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2012 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до Дніпропетровської міської ради, третя особа Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, про визнання права власності на нерухоме майно(а.с.4-6).

Позивачка зазначала, що 04 вересня 2009 року уклала з Дніпропетровською міською радою договір оренди земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1, кадастровий №1210100000:02:036:0095, для розміщення будівлі підприємства торгівлі(продовольчого магазину). На даний час подана заява про поновлення договору оренди земельної ділянки.

Враховуючи, що строк дії договору оренди земельної ділянки встановлено два роки, а процедура розробки проектної документації, її погодження є доволі зарегульованою і довготривалою, побудова продовольчого магазину на вказаній земельній ділянці була проведена самочинно, без відповідного дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно інформаційної довідки від 28.11.2011 року №КП-11177, виданої КП «Центр містобудування, архітектури, землеустрою та кадастру» ДМР останнє вважає за можливе до визнання права власності на будівлю магазину використовувати адресу - АДРЕСА_1.

Посилаючись на викладені обставини та вказуючи на те, що відповідач не визнає її право власності на вказаний об 'єкт, що в свою чергу заважає зареєструвати право власності на нього, позивачка просили на підставі ст.ст.16,22,376,386,392 ЦК України визнати за нею право власності на будівлю магазину, яка розташована на земельній ділянці, що знаходиться в АДРЕСА_1(кадастровий №1210100000:02:036:0095), тимчасова адреса АДРЕСА_1, без акту введення в експлуатацію.

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 квітня 2012 року позов задоволено(а.с.44-45).

Визнано за ОСОБА_2 право власності на будівлю магазину, яка розташована на земельній ділянці, що знаходиться в АДРЕСА_1(кадастровий №1210100000:02:036:0095), тимчасова адреса АДРЕСА_1, без акту введення в експлуатацію.

Додатковим рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 липня 2012 року визнано за ОСОБА_2 право власності на будівлю магазину, літ.А-1, загальною площею 51,0кв.м, в тому числі 1 - магазин; 2 - підсобне приміщення; 3 - туалет; а - ганок, І - замощення, яка розташована на земельній ділянці, що знаходиться в АДРЕСА_1(кадастровий №1210100000:02:036:0095), тимчасова адреса АДРЕСА_1, без прийняття в експлуатацію(а.с.57).

В апеляційній скарзі заступник прокурора Дніпропетровської області просить рішення суду та додаткове рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права(а.с.62-66).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст.ст.3,4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За положеннями ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.213 ЦК України рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи справу, суд виходив із обгрунтованості позовних вимог ОСОБА_2 та послався при цьому на ст.ст.331,376 ЦК України.

Однак, ухвалені по справі судові рішення не відповідають зазначеним вимогам закону, висновки суду першої інстанції протирічать матеріалам справи та діючому законодавству з огляду на наступне.

Так, із справи видно, що 04 вересня 2009 року між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0099 га, яка знаходиться за адресою: по АДРЕСА_1 і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим №1210100000:02:036:0095. Договір укладено на два роки та зазначено, що земельна ділянка передається в оренду для розміщення будівлі підприємства торгівлі(продовольчий магазин)(а.с.9-14).

За актом приймання-передачі від 04 вересня 2009 року вказана земельна ділянка передана ОСОБА_2 в оренду(а.с.15).

Як видно із справи, за час дії договору оренди земельної ділянки ОСОБА_2 без дозволу на виконання будівельних робіт побудувала будівлю продовольчого магазину відповідно до призначення земельної ділянки.

Про факт самочинного будівництва продовольчого магазину на вказаній земельній ділянці без відповідного дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю зазначила ОСОБА_2 в позовній заяві та Дніпропетровська міська рада у письмових поясненнях(а.с.4-6,38-39).

Згідно інформаційної довідки КП «Центр містобудування, архітектури, землеустрою та кадастру» Дніпропетровської міської ради від 28 грудня 2011 року №КП-11177 ОСОБА_2 повідомлено про можливість до визнання права власності на нерухоме майно використовувати адресу - АДРЕСА_1 та зазначено, що наявність адреси не підтверджує право власності заявника на об'єкт нерухомого майна(а.с.27-28).

Із технічного висновку по інструментальному обстеженню будівельних конструкцій магазина продовольчих товарів, розташованого в районі житлового будинку АДРЕСА_1 від 10 серпня 2011 року, здійсненого ТОВ «Петра Плюс»(ліцензія серії АВ №313942 від 23 лютого 2007 року, дійсна до 23 лютого 2012 року) вбачається, що основні несучі конструкції(фундамент, стіни, дах) знаходяться в нормальному стані та придатні до подальшої експлуатації по призначенню(а.с.17-26).

Отже, наведені обставини свідчать, що зазначене новостворене ОСОБА_2 нерухоме майно за вказаною адресою є самочинним, в передбаченому законом порядку до до експлуатації не прийнято.

Частинами 1,2 ст.331 ЦК України передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена(створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно(житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва(створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Статтею 24 Закону України «Про планування і забудову територій» передбачено, що фізичні чи юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єкта містобудування, зобов'язані отримати дозвіл від виконавчого комітету ради.

Відповідно до змісту ч.1 ст.31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством, відноситься до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Таким чином, з урахуванням зазначених норм діючого законодавства, у тому числі норм Закону України "Про основи містобудування" та Закону України "Про планування і забудову територій", для вирішення питання про визнання за особою права власності на об'єкт нерухомого майна в тому разі, коли в прийнятті такого об'єкта в експлуатацію відмовлено, обов'язковою умовою є дотримання усіх визначених законом вимог та умов, які необхідні для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Як видно із справи, матеріали останньої не містять даних про отримання ОСОБА_2 відповідного дозволу на здійснення будівництва об'єкта нерухомого майна, що питання про прийняття зазначеного об'єкта нерухомого майна і введення його в експлуатацію вирішувалось у порядку, встановленому законодавством, в той час, як необхідність отримання відповідного дозволу на здійснення будівництва, введення останнього в експлуатацію та його узаконення передбачено законом.

Крім того, матеріали справи не містять будь-яких доказів про те, що відповідач - Дніпропетровська міська рада порушила права та інтереси позивачки відносно зазначеного об'єкта нерухомого майна.

Таким чином, вирішуючи справу, суд не взяв до уваги зазначені обставини та не врахував, що чинне законодавство не визнає самочинне будівництво об'єктом правового захисту. В матеріалах справи відсутні будь-які дані про звернення позивачки до органів місцевого самоврядування з питання прийняття в експлуатацію зазначеного об'єкта нерухомого майна та з питання реєстрації права власності на вказаний збудований об'єкт, також відсутні дані, що з приводу зазначеного питання приймалось відповідне рішення, яке б свідчило про порушення права ОСОБА_2, яке підлягає захисту у відповідності до вимог ст.3 ЦПК та у спосіб, передбачений ст.16 ЦК України, ст.4 ЦПК України.

Оскільки суд першої інстанції не взяв до уваги встановлені обставини, порушив норми матеріального та процесуального права, рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 квітня 2012 року та додаткове рішення від 27 липня 2012 року на підставі п.2,4 ст.309 ЦПК України підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позову до Дніпропетровської міської ради, третя особа Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, про визнання права власності на нерухоме майно.

Керуючись ст.ст.303,307,309,316 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.

Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 квітня 2012 року та додаткове рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 липня 2012 року скасувати.

ОСОБА_2 в задоволенні позову до Дніпропетровської міської ради, третя особа Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, про визнання права власності на нерухоме майно, відмовити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -