Постанова

від 14.06.2013 по справі 917/96/13-г

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2013 р. Справа № 917/96/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Білецька А.М. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Чумакова Д.В. (дов. 17/640 від 29.04.2011 р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Денасмаш", м. Полтава (вх. № 1194 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 21.03.13 р. у справі № 917/96/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ Донецької обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Денасмаш", м. Полтава

про стягнення 115937,77 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.03.2013р. у справі №917/96/13-Г позовні вимоги задоволені частково. Зменшено належний до стягнення розмір пені до 35000,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Денасмаш" на користь Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" 35000,00 грн. пені, 2318,76 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просив рішення господарського суду Полтавської області від 21.03.2013р. у справі №917/96/13-Г скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що у ТОВ "Денасмаш" не було правових підстав на відвантаження виробленої продукції до моменту одержання довіреності від позивача.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Позивач вважає, що не надання довіреності позивачем до поставки продукції не є підставою для неможливості її відвантаження відповідачем.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.2013 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 13.06.2013 р.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Денасмаш", в призначене судове засідання не з'явився, причини його неявки суду не відомі, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням за № 005661 про вручення поштового відправлення уповноваженій особі відповідача.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 13.08.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Енергомашспецсталь" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Денасмаш" (відповідачем) укладено договір № 15/1168 від 13.08.2012 р., відповідно до умов якого відповідач, як постачальник, зобов'язався передати, а позивач, як покупець, прийняти та сплатити товар, згідно Специфікації яка є невід'ємною частиною договору (додатком №1 до договору.

Згідно п. 2.2. Договору загальна вартість товару становить 76779,98 грн.

В п.5.1. Договору визначено, що строки та умови поставки товару зазначені в специфікації.

За п. 5.2 Договору датою поставки є дата надходження продукції на склад покупця з додаванням пакету документів, визначених у п. 6.1 Договору. Право власності на продукцію від постачальника до покупця переходить за датою поставки при підписанні видаткової накладної покупцем.

За умовами специфікації № 1 до даного Договору, відповідач зобов'язався поставити на адресу позивача продукцію на загальну суму 76779,98 грн. на умовах поставки продукції: СРТ, м. Краматорськ, склад ПАО "Єнергомашспецсталь" протягом 20 банківських днів з дати 10 % передоплати (а.с.11).

Згідно п.9.1. Договору покупець зобов'язаний здійснити оплату за поставлений товар на умовах, визначених згідно специфікації після отримання рахунку на оплату.

На оплату вказаного товару відповідачем був виписаний позивачу рахунок-фактура № СФ-0000532 від 14.08.2012р. на суму 76779,98 грн. (а.с.12).

З матеріалів справи вбачається. що за платіжними дорученнями № 81315 від 17.09.2012р., № 81364 від 18.09.2012р., позивач сплатив відповідачу 7678,00 грн., що складає 10 % від вартості товару по специфікації (а.с.13-14).

Відповідач в установлений Договором термін - протягом 20 банківських днів з дати 10% предоплати, тобто до 16.10.2012р. поставки товару не провів.

Судом першої інстанції встановлено, що листами від 30.10.2012р. № 3010/01, від 16.10.2012р. № 1610/03 відповідач повідомив позивача про готовність продукції. Вказані листи одержані позивачем 02.11.2012р., що підтверджується описом вкладення, товарно-транспортною накладною від 30.10.2012р. "Нова пошта", вхідними штампами на вказаних листах (а.с. 109-114).

За платіжними дорученнями № 84006 від 06.11.2012р. на суму 27256,00 грн., № 83708 від 06.11.2012р. на суму 6246,00 грн., № 84862 від 04.12.2012р. на суму 35600,00 грн. позивач оплатив відповідачу залишок вартості товару.

04.12.2012р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату 21548,89 грн. пені за прострочку поставки товару, на підставі п.10.1, п.10.2 Договору, що підтверджується поштовою квитанцією від 04.12.2012р. № 3573 (а.с.16-17).

Також, місцевим господарським судом встановлено, що відповідач здійснив поставку товару 13.12.2012р., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000644 від 06.12.2012р. на загальну суму 76779,98 грн., з відміткою позивача на ній про ввезення товару 13.12.2012р. квитанцією про приймання вантажу перевізником № ПЛ-79369 від 10.12.2012р. (а.с.100). А також актом отримання вантажу від 25.12.2012р., рахунками-фактурами від 10.12.2012р. на оплату послуг зі страхування вантажу та транспортно-експедиційних послуг (а.с.101-104).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання з поставки товару.

Пунктами 10.1, 10.2 Договору визначено, що за прострочку поставки або недопоставку товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 1 % вартості, не поставленого в строк товару за кожний день прострочки поставки товару. В разі прострочки поставки товару більш ніж на 10 календарних днів встановлених строками в Договорі, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 3 % вартості, не поставленого в строк товару за кожний день прострочки поставки продукції.

На цій підставі позивачем заявлено до стягнення 115937,77 грн. пені, у тому числі за період з 17.10.2012р. по 26.10.2012р. в розмірі 1 % вартості товару - у сумі 7678,00 грн. та за період з 27.10.2012р. по 12.12.2012р. у розмірі 3 % вартості товару - на суму 108259,77 грн. (а.с.3).

Керуючись ч. 2 ст. 233 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність виключних обставин, які дають підстави для зменшення розміру пені до 35000,00 грн. , в зв'язку з чим позовні вимоги позивача задоволені частково та стягнуто з відповідач 35000,00 грн. пені за прострочку поставки товару.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в рішенні суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

За ч. 1 ст. 549. п. З ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, факт прострочення поставки товару відповідачем підтверджується матеріалами справи, в зв'язку з чим у відповідності до п. 10.2 договору та вимог чинного законодавства позивачем правомірно нараховану пеню в розмірі 115937,77 грн. за період з 17.10.2012 р. по 12.12.2012 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (Лист ВГСУ від 07.04.2008 №01-8/211), що правомірно було враховано судами попередніх інстанцій.

Як вбачається з матеріалів справи, при вирішенні даного господарського спору судом першої інстанції також взято до уваги, що заявлена до стягнення пеня у сумі 115937,77 грн. значно перевищує вартість поставленого товару в сумі 76779,98 грн., позивачем не надано доказів спричинення йому збитків внаслідок прострочення відповідача, а також той факт, що до подачі даного позову відповідачем товар був повністю поставлений позивачеві.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно, з урахуванням принципу розумності та справедливості, задовольнив позовні вимоги, стягнувши з відповідача на користь позивача 35000,00 грн. пені, оскільки нарахована позивачем сума становить близько половини вартості поставленого товару, що на думку господарського суду, є достатньою мірою відповідальності для відповідача за порушення умов договору та несвоєчасну поставку продукції позивачеві.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Твердження відповідача про відсутність у ТОВ "Денасмаш" правових підстав на відвантаження виробленої продукції до моменту одержання довіреності від позивача не можуть бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення поставки товару.

Так, відповідно до п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за N 293/1318 (далі -Інструкція) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

За умовами договору та Специфікації № 1 передання товару повинно відбуватися на складі покупця (позивача), на цю ж дату повинна і бути наявна довіреність. Відсутність довіреності на дату передачі відповідачем товару перевізнику не є підставою для відмови від здійснення поставки за умовами Договору.

Як свідчать матеріали справи, фактично відповідач поставив товар лише після повної оплати його вартості позивачем.

Відповідачем не доведено належними доказами факту прострочення кредитора чи неможливості поставки товару у встановлений у договорі і специфікації строк.

З огляду на викладене, нарахування позивачем пені за прострочення постачання товару є обґрунтованим.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що наведені відповідачем доводи в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Полтавської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Полтавської області від 21.03.13 р. у справі № 917/96/13-г відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Денасмаш", м. Полтава залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 21.03.13 р. у справі № 917/96/13-г залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів. .

Повний текст постанови складено 14 червня 2013 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Слободін М.М.