Постанова

від 05.06.2013 по справі 2а-14935/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14935/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представників позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Гусак О.О. Гіленко А.М., Єрмоленка Г.О. Сперкача С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсоцбуд» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсоцбуд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.10.2012 № 0010662208, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2012 року ТОВ «Укрсоцбуд» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.10.2012 № 0010662208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Укрсоцбуд» (код ЄДРПОУ 33597609) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Бренд Строй» (код ЄДРПОУ 36165567) за період з 01.01.2009 по 31.01.2012.

За результатами перевірки складено Акт невиїзної позапланової документальної перевірки від 08.10.2012 № 795/22-8/33597609 (далі - Акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в Акті перевірки, ТОВ «Укрсоцбуд» при взаємовідносинах з ТОВ «Бренд Строй» порушено:

п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за період з 01.01.2009 по 31.12.2011 ТОВ «Укрсоцбуд» занижено податок на прибуток у сумі 546 464 грн. за І кв. 2011 р.;

пп. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3, пп. 7.4.1, п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст. 185, п. 198.1 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України що призвело до завищення показника р.10.2 колонки А податкової декларації з податку на додану вартість на загальну суму 437 171,40 в т.ч. по періодах: листопад 2010 р. на суму ПДВ 107 500 грн.; грудень 2010 р. на суму ПДВ 150 000 грн.; квітень 2011 р. на суму ПДВ 179 671,40 грн.

Висновки Акту перевірки обґрунтовані тим, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Бренд Строй» не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки, за результатами зустрічних перевірок позивача не підтверджено фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників та відповідно відсутні й об'єкти оподаткування податком на прибуток по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) в розумінні ст. 3, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У провадженні ГСУ ДПС України перебуває кримінальна справа порушена за ознаками злочинів передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, зокрема за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності юридичних осіб - ТОВ «Бренд Строй».

Актом від 06.04.2012 № 29/22/36165567 про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Бренд Строй» з питань правомірності проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведення взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 встановлено порушення ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 216, 228, 655, 656, 662 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах здійснених по ланцюгу постачання ТОВ «Бренд Строй» до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2009 по 31.03.2012.

Враховуючи вищевикладене, податковий орган дійшов висновку, що діяльність зазначеного підприємства підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, передбачених у ст. 55-1 Господарського кодексу України, а взаємовідносини між ТОВ «Бренд Строй» та ТОВ «Укрсоцбуд» мають ознаки нікчемності, оскільки не спричиняють реального настання правових наслідків.

Також, враховуючи обставини, які свідчать про відсутність у контрагента адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладенню угод та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а значить, і відсутність наміру реального створення правових наслідків, які обумовлювалися правочинами (ст. 234 ЦК України), а також той факт, що правочини не відповідають вимогам дійсності правочинів, які передбачені ч. 5 ст. 203 ЦК України, та внаслідок того, що був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, згідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України вважається таким, що порушує публічний порядок.

Відповідач вважає, що зазначеними обставинами підтверджується факт включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту витрат по сплаті податку, що фактично не здійснювалися, а тільки оформлені документально, отже не можуть бути прийняті до уваги.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки від 03.10.2012 № 785/22-8/33597609 ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС прийнято податкове-повідомлення рішення від 19.10.2012. № 0010662208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 546 464 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено у відповідності до вимог чинного законодавства отримання послуг за договором підряду № 0110-10/01/649 від 01.10.2010 ТОВ «Бренд Строй», а відтак, правочини між позивачем та ТОВ «Бренд Строй» здійснені без мети настання реальних наслідків.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Згідно абз.4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакцій чинній на час виникнення спірних правовідносин), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно положень п. 134.1.1. ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138. 2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно положень пп. 139.1.9. п 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України 39.1. не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, які відповідають вимогам чинного законодавства, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тому правочин, який вчиняється без наміру створити будь-які наслідки, є недійсним. Цивільний кодекс України визначає такі правочини фіктивними.

Згідно ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Колегія суддів вважає, що беззаперечним є факт того, що якщо на виконання правочину було передано майно або майнові права, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний, оскільки як зазначено в ст. 234 Цивільного кодексу України сторони не вчиняють жодних дій для здійснення фіктивного правочину. Аналогічної позиції про те, що у разі виконання своїх обов'язків за договором хоча б однією із сторін фіктивність правочину не може вважатися встановленою, дотримується Вищий адміністративний суд України (Ухвала ВАС України від 10.01.2012 по справі № К-18460/10.

Разом з тим, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги те, що на виконання договору підряду та додаткових угод до нього, позивач перераховував ТОВ «Бренд Строй» грошові кошти, а ТОВ «Бренд Строй», в свою чергу, надавав позивачу послуги, що визначені предметами договору підряду і додаткових угод до нього.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п. 3.3 договору підряду позивач перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «Бренд Строй» авансовий платіж у сумі 645 000,00 грн. (платіжного доручення № 520 від 06.10.2010 знаходиться в матеріалах справи), а ТОВ «Бренд Строй» надало відповідні послуги, про що між сторонами було підписано акти виконаних робіт.

На виконання п. 2 додаткової угоди № 1 від 01.12.2010 до Договору підряду - Позивач перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «Бренд Строй» платіж у сумі 430 000,00 грн. (належним чином завірена копія платіжного доручення № 670 від 02.12.2010 знаходиться в матеріалах справи), а ТОВ «Бренд Строй» надало відповідні послуги, про що між сторонами було підписано акти виконаних робіт. На виконання п. 2 додаткової угоди № 2 від 03.12.2010 до договору підряду позивач перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «Бренд Строй» платіж у сумі 470 000,00 грн., а ТОВ «Бренд Строй» надало відповідні послуги, про що між сторонами було підписано акти виконаних робіт.

На виконання п. 2 додаткової угоди № 3 від 01.03.2011 до Договору підряду позивач перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «Бренд Строй» авансовий платіж у сумі 1 078 028,40 грн., а ТОВ «Бренд Строй» надало відповідні послуги, про що між сторонами було підписано акти виконаних робіт.

В матеріалах справи наявний висновок № 39/2012 експерта, дата складання 03.12.2012, про проведення будівельно-технічного дослідження жилого комплексу в районі заводу «Ірпіньмаш», місто Ірпінь, Київська область, яким встановлено фактичне проведення ТОВ «Бред Строй» комплексу ремонтно-будівельних робіт по договору підряду № 0110-10/01 від 01.10.2010, укладеного між позивачем і ТОВ «Бренд Строй», та додаткових угод № 1, 2 та 3 до цього договору.

Колегія суддів вважає, що зазначений документ підтверджує факт виконання ремонтно-будівельних робіт і судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови безпідставно не було взято до уваги вищезазначений висновок експерта.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що договір підряду та додаткові угоди № № 1, 2, 3 до нього не є фіктивними правочинами, оскільки укладалися між Товариством та ТОВ «Бренд Строй» для досягнення реальних результатів, а саме: для надання будівельно-ремонтних робіт.

Крім того, сторони за цими Договорами вчиняли ряд дій для їх виконання - перераховували/приймали кошти, надавали відповідні послуги (ремонтно-будівельні роботи), підписували акти виконаних робіт та, у позивача немає жодних претензій та зауважень до ТОВ «Бренд Строй» стосовно наданих останнім послуг за договором підряду та додаткових угод до нього.

Разом з тим, суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги доводи позивача, що ні договір підряду, ні жодна з додаткових угод до нього не визнані судом недійсними, і їх фіктивність на сьогоднішній день не встановлена. Більш того, ДПІ не вчиняла жодних дій для встановлення фіктивності даних правочинів, тому відповідні висновки, що викладені в акті перевірки, базуються на припущеннях податкового органу і не підтверджуються жодними обставинами справи та документами.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судове підтвердження факту недійсності правочину є обов'язковим.

Відповідно ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, податковий орган, роблячи в акті перевірки висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків. Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходить тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів.

Як вбачається з матеріалів справи, наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічною необґрунтованістю), податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів.

Водночас за змістом ст. 228 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Таким чином, правочини, які були вчинені між позивачем та ТОВ «Бренд Строй» є правомірними, оскільки не визнані недійсними в судовому порядку та ТОВ «Укрсоцбуд» правомірно відображено у складі валових витрат суми придбаних товарів (робіт, послуг) у контрагента - ТОВ «Бред Строй».

Колегія суддів також не приймає доводи суду першої інстанції про те, що первинні документи, які стали підставою для відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку та регістри бухгалтерського обліку не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не є підґрунтям фінансової, податкової і статистичної звітності, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи за період з 2006 по 2011 рік, на протязі якого велося будівництво першої черги житлового комплексу в районі заводу «Ірпіньмаш» у місті Ірпінь, Київської області, у фінансово-господарських стосунках з позивачем знаходилось більше 60-ти підприємств і організацій. ТОВ «Бренд Строй» був одним із виконавців будівельно-монтажних робіт, залучених до спорудження вказаного житлового комплексу. Із цим підрядником були укладені:

договір підряду № 0110-10/01/649 від 01.10.2010 на виконання підрядних робіт в місті Ірпінь Київської області, відповідно до умов якого ТОВ «Бренд Строй» виконує будівельно-монтажні роботи за адресою: місто Ірпінь, Київська область, в районі заводу «Ірпіньмаш» на умовах, які визначені даним Договором. Як вбачається з умов Договору підряду вартість договору складає 645 000,00 грн., у тому числі ПДВ 107 500,00 грн. згідно локального кошторису та розрахунку договірної ціни.

додаткова угода № 1 від 01.12.2010 до договору підряду № 0110-10/01/649 від 01.10.2010 на виконання будівельно-монтажних робіт за адресою: місто Ірпінь, Київської обл. житловий масив в районі заводу «Ірпіньмаш». За цією угодою підрядник виконує перекладання ділянки інженерної мережі водопостачання і каналізації житлового масиву в районі заводу «Ірпіньмаш» в місті Ірпінь, Київської області. Вартість робіт за угодою визначена на підставі локального кошторису та договірної ціни і складає 430 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 71 666,67 грн.

додаткова угода № 2 від 03.12.2010 до договору підряду № 0110-10/01/649 від 01.10.2010 на виконання заміни дефектного утеплювача на термофасадах житлових будинків житлового масиву в районі заводу «Ірпіньмаш» в місті Ірпінь, Київської області. Відповідно до локального кошторису та договірної ціни за цією додатковою угодою вартість робіт складає 470 000 грн., у т.ч. ПДВ 78 333,33 грн.

додаткова угода № 3 від 03.12.2010 до договору підряду № 0110-10/01/649 від 01.10.2010 на виконання додаткових ремонтно-будівельних робіт на території ж/б № 3,4,5,6 в районі заводу «Ірпіньмаш» в місті Ірпінь, Київської області. Договірна ціна робіт за цією додатковою угодою згідно локального кошторису складає 1 078 028,40 грн., у т.ч. ПДВ 179 671,40 грн.

В матеріалах справи наявні належним чином завірені копії вищезазначених документів.

Крім того, слід також звернути увагу на те, що на виконання вищезазначеного договору підряду та додаткових угод до нього, між Товариством та ТОВ «Бренд Строй» було складено акти приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3). Матеріали справи містять належним чином завірені копії вищезазначених документів.

Як встановлено колегією суддів, позивач отримав від ТОВ «Бренд Строй» податкові накладні по зазначених вище договору підряду та додаткових угод до нього.

На підставі належним чином складених первинних документів позивачем були зроблені відповідні записи у бухгалтерських регістрах, а саме: згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за листопад 2010 року, січень 2011 року та за березень 2011 року відносини з ТОВ «Бренд Строй» в бухгалтерському обліку були відображені відповідними бухгалтерськими проводками.

Таким чином, всупереч висновкам суду першої інстанції, первинні документи, які стали підставою для відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку та регістри бухгалтерського обліку у повній мірі відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а на підставі ч. 2 ст. 3 вказаного Закону, стали підґрунтям фінансової, податкової і статистичної звітності.

Слід звернути увагу на те, що в оскаржуваній постанові суд першої інстанції посилається на матеріали кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання ряду суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), в тому чисті і ТОВ «Бред Строй».

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при цьому дає невірну оцінку обставинам справи, зокрема щодо того, що порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва не позбавляє правового значення документів про виконання договору підряду, укладеного між позивачем та ТОВ «Бред Строй».

Порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва по ТОВ «Бред Строй» свідчить лише про підозру наявності правопорушень з боку ТОВ «Бред Строй», а не позивача, і не позбавляє правового значення самого договору підряду, додаткових угод до нього та документів про виконання цих договорів складених ТОВ «Бред Строй» (постачальником послуг), податкових накладних.

Крім того, фактичне виконання укладеного з ТОВ «Бред Строй» договору підряду підтверджується не тільки виданими ним податковими накладними, а й платіжними доручення про перерахування ТОВ «Бред Строй» грошових коштів та сплату ПДВ у ціні послуг, актами приймання-передачі наданих послуг, фактично виконаними ремонтно-будівельними роботами.

Також, судом першої інстанції не було взято до уваги факт того, що бюджетне відшкодування задекларовано на підставі податкових накладних, виданих продавцем послуг - ТОВ «Бред Строй», яке на момент складання податкових накладних було зареєстроване як платник ПДВ (довідки про взяття на облік платника податків ТОВ «Бред Строй» міститься в матеріалах справи), що вказує на правомірність їх видачі при наданні послуг.

Таким чином, колегія суддів вважає, що саме по собі порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Бред Строй» та несплата податків постачальником - ТОВ «Бред Строй», при фактичному здійсненні господарської операції, та сплаті ПДВ в ціні послуг не впливає на право покупця послуг - позивача на податковий кредит, бюджетне відшкодування ПДВ та відображення у складі валових витрат суми придбаних товарів (робіт, послуг) у контрагента - ТОВ «Бред Строй».

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що в діях позивача не вбачається наявності ознак порушення вимог податкового законодавства, а тому і підстав для донарахування йому податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, на відповідача як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідачем не було надано до суду належних та допустимих доказів правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсоцбуд» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2012 року задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2012 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсоцбуд» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 19.10.2012 № 0010662208.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст постанови складено та підписано - 10.06.2013

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.