Ухвала

від 24.09.2013 по справі 2а-14935/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2013 р. м. Київ К/800/33415/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Приходько І.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2013 року

у справі №2а-14935/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсоцбуд» (надалі - ТОВ «Укрсоцбуд»)

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Печерському районі м.Києва)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва №0010662208 від 19.10.2012р.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 17.12.2012р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва №0010662208 від 19.10.2012р.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ДПІ у Печерському районі м.Києва звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013р. та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 17.12.2012р., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Укрсоцбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Бренд Строй» за період з 01.01.2009р. по 31.01.2012р., за результатами якої складено акт №795/22-8/33597609 від 03.10.2012р.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п. 3.1 ст.3, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р. ТОВ «Укрсоцбуд» занижено податок на прибуток за І квартал 2011р. у сумі 546464,00грн.; пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст. 185, п.198.1 п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення показника р.10.2 колонки А податкової декларації з податку на додану вартість на загальну суму 437171,40грн. в т.ч. по періодах: листопад 2010р. на суму податку на додану вартість 107500,00грн.; грудень 2010р. на суму податку на додану вартість 150000,00грн.; квітень 2011р. на суму податку на додану вартість 179671,40 грн.

На підставі названого акту перевірки ДПІ у Печерському районі м.Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0010662208 від 19.10.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 456464,00грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 грн.

Задовольняючі позовні вимоги та скасовуючи рішення суду першої інстанції колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходила з наступного.

Судами також встановлено, за період з 2006р. по 2011р., протягом якого велося будівництво першої черги житлового комплексу в районі заводу «Ірпіньмаш» у м.Ірпінь, Київської області, у фінансово-господарських стосунках з позивачем знаходилось більше 60-ти підприємств і організацій. ТОВ «Бренд Строй» був одним із виконавців будівельно-монтажних робіт, залучених до спорудження вказаного житлового комплексу. Із цим підрядником були укладені:

- договір підряду №0110-10/01/649 від 01.10.2010р. на виконання підрядних робіт в м.Ірпінь Київської області, відповідно до умов якого ТОВ «Бренд Строй» виконує будівельно-монтажні роботи за адресою: м.Ірпінь, Київська область, в районі заводу «Ірпіньмаш» на умовах, які визначені даним Договором;

- додаткову угоду №1 від 01.12.2010р. до договору підряду № 0110-10/01/649 від 01.10.2010р. на виконання будівельно-монтажних робіт за адресою: м.Ірпінь, Київської обл. житловий масив в районі заводу «Ірпіньмаш». За цією угодою підрядник виконує перекладання ділянки інженерної мережі водопостачання і каналізації житлового масиву в районі заводу «Ірпіньмаш» в м.Ірпінь, Київської області;

- додаткову угоду №2 від 03.12.2010р. до договору підряду №0110-10/01/649 від 01.10.2010р. на виконання заміни дефектного утеплювача на термофасадах житлових будинків житлового масиву в районі заводу «Ірпіньмаш» в м.Ірпінь, Київської області.

додаткову угоду №3 від 03.12.2010р. до договору підряду №0110-10/01/649 від 01.10.2010р. на виконання додаткових ремонтно-будівельних робіт на території ж/б №3,4,5,6 в районі заводу «Ірпіньмаш» в м.Ірпінь, Київської області.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Статтею 9 вказаного Закону регламентовано, що підставою бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю її виміру, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, на виконання названого договору підряду та додаткових угод до нього, між ТОВ «Укрсоцбуд» та ТОВ «Бренд Строй» було складено акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт, копії яких наявні в матеріалах справи.

ТОВ «Укрсоцбуд» отримано від ТОВ «Бренд Строй» податкові накладні по зазначених вище договору підряду та додаткових угод до нього. Фактичне виконання договору підряду підтверджується також платіжними дорученнями про перерахування ТОВ «Бред Строй» грошових коштів та сплату податку на додану вартість у ціні послуг, актами приймання-передачі наданих послуг, фактично виконаними ремонтно-будівельними роботами.

В матеріалах справи наявний висновок експерта №39/2012 від 03.12.2012р., про проведення будівельно-технічного дослідження жилого комплексу в районі заводу «Ірпіньмаш», м.Ірпінь, Київська область, яким встановлено фактичне проведення ТОВ «Бред Строй» комплексу ремонтно-будівельних робіт по договору підряду №0110-10/01 від 01.10.2010р., укладеного між ТОВ «Укрсоцбуд» та ТОВ «Бренд Строй», та додаткових угод № 1, 2 та 3 до цього договору.

Під валовими витратами виробництва та обігу, наведеному у п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 цієї ж статті не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Враховуючи зазначені норми права та викладені обставини справи, колегія суддів попередньої інстанції цілком обґрунтовано дійшла висновку, що позивач мав достатні підстави для включення до складу валових витрат витрати, пов'язані з виконанням угод з ТОВ «Бренд Строй».

Стосовно тверджень податкового органу про те, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Укрсоцбуд» та ТОВ «Бренд Строй» носять характер нікчемного правочину, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між ТОВ «Укрсоцбуд» та ТОВ «Бренд Строй» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Також, до справи ДПІ у Печерському районі м.Києва не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про «безтоварність» господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками колегії суддів попередньої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

І.В. Приходько