Постанова

від 05.06.2013 по справі 2а-19172/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-19172/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Гусак О.О. Глоби К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Квазар Комплекс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання дій та рішень незаконними, зобов'язання вчинити дії, скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2011 року ТОВ «НВП «Квазар Комплекс» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва в якому просило:

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 9 листопада 2011 року № 0007842303 про сплату податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 129 661, 00 грн.;

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 9 листопада 2011 року № 0007832303 про сплату податку на прибуток приватних підприємств та штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 170 526, 00 грн.;

- визнати незаконними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва по визнанню нікчемними правочинів, укладених ТОВ «НВП «Квазар Комплекс» з ТОВ «СП «Агора «GV «Agora» (Договір № 01/05 від 1 травня 2002 року), МПСП «Щит» (Договір ДГ-02/11 від 1 листопада 2009 року), ТОВ «Промисловий союз «Ліон-Енерджи» (Договір № 03/06 від 2 червня 2008 року), ТОВ «Агора «СП» (Договір 01/06 від 1 червня 2009 року), ТОВ «Астра» (Договір 06/10 від 6 жовтня 2009 року);

- визнати незаконними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва по зменшенню задекларованих податкових зобов'язань ТОВ «НВП «Квазар Комплекс» у розмірі 15 162 254 грн. за період квітень 2008 року - червень 2010 року включно, та податкового кредиту у розмірі 15 162 254 грн. за період квітень 2008 року - грудень 2010 року включно, до нуля;

- зобов'язати ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийняти та врахувати господарські операції з поставки запасних частин до електровозів та комплектуючих до тягового складу, здійснені ТОВ «НВП «Квазар Комплекс» з ТОВ «СП «Агора «GV «Agora» (Договір № 01/05 від 1 травня 2002 року), МПСП «Щит» (Договір ДГ-02/11 від 1 листопада 2009 року), ТОВ «Промисловий союз «Ліон-Енерджи» (Договір № 03/06 від 2 червня 2008 року), ТОВ «Агора «СП» (Договір 01/06 від 1 червня 2009 року), ТОВ «Астра» (Договір 06/10 від 6 жовтня 2009 року), як такі, що призвели до формування у ТОВ «НВП «Квазар Комплекс» податкового кредиту у розмірі 15 162 254 грн. за період квітень 2008 року - грудень 2010 року включно, та подальші операції по реалізації отриманих ТОВ «НВП «Квазар Комплекс» запасних частин до електровозів та комплектуючих до тягового складу, як такі, що призвели до формування податкових зобов'язань у розмірі 15 162 254 грн. за період квітень 2008 року - червень 2010 року включно, із відображенням вказаних сум в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2012 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 9 листопада 2011 року № 0007842303 про сплату податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 129 661, 00 грн.;

Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 9 листопада 2011 року № 0007832303 про сплату податку на прибуток приватних підприємств та штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 170 526, 00 грн.;

Визнано незаконними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва по визнанню нікчемними правочинів, укладених ТОВ «НВП «Квазар Комплекс» з ТОВ «СП «Агора «GV «Agora» (Договір № 01/05 від 1 травня 2002 року), МПСП «Щит» (Договір ДГ-02/11 від 1 листопада 2009 року), ТОВ «Промисловий союз «Ліон-Енерджи» (Договір № 03/06 від 2 червня 2008 року), ТОВ «Агора «СП» (Договір 01/06 від 1 червня 2009 року), ТОВ «Астра» (Договір 06/10 від 6 жовтня 2009 року);

Визнано незаконними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва по зменшенню задекларованих податкових зобов'язань ТОВ «НВП «Квазар Комплекс» у розмірі 15 162 254 грн. за період квітень 2008 року - червень 2010 року включно, та податкового кредиту у розмірі 15 162 254 грн. за період квітень 2008 року - грудень 2010 року включно, до нуля;

Зобов'язано ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийняти та врахувати господарські операції з поставки запасних частин до електровозів та комплектуючих до тягового складу, здійснені ТОВ «НВП «Квазар Комплекс» з ТОВ «СП «Агора «GV «Agora» (Договір № 01/05 від 1 травня 2002 року), МПСП «Щит» (Договір ДГ-02/11 від 1 листопада 2009 року), ТОВ «Промисловий союз «Ліон-Енерджи» (Договір № 03/06 від 2 червня 2008 року), ТОВ «Агора «СП» (Договір 01/06 від 1 червня 2009 року), ТОВ «Астра» (Договір 06/10 від 6 жовтня 2009 року), як такі, що призвели до формування у ТОВ «НВП «Квазар Комплекс» податкового кредиту у розмірі 15 162 254 грн. за період квітень 2008 року - грудень 2010 року включно, та подальші операції по реалізації отриманих ТОВ «НВП «Квазар Комплекс» запасних частин до електровозів та комплектуючих до тягового складу, як такі, що призвели до формування податкових зобов'язань у розмірі 15 162 254 грн. за період квітень 2008 року - червень 2010 року включно, із відображенням вказаних сум в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який з'явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «НВП «Квазар Комплекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 31.03.2011 за результатами якої був складений Акт перевірки № 2164/23-03/30219297 від 12.10.2011.

На підставі зазначеного Акту перевірки, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийняті податкові повідомлення-рішення № 0007842303 та № 0007832303 від 09.11.2011.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 103 729,00 грн. та п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, абз.4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на суму 136 421,00 грн. За твердженням позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення винесені за наслідками даного акту є незаконними, прийнятими з перевищенням повноважень та підлягають скасуванню.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході проведення перевірки, між ТОВ «НВП «Квазар Комплекс» та ТОВ «Мурамас» (код 36512674) укладено договір комісії на купівлю товару № 12/01к від 25.12.2009.

За умовами договору, комісіонер (ТОВ «Мурамас») зобов'язується за дорученням Комітента вчинити за рахунок Комітента і від свого імені правочин щодо придбання запасних частин до автогальмівного обладнання рухомого складу на загальну суму 23 124 000 грн. Термін дії договору 25.12.2010.

Грошові кошти на виконання умов договору комісії перераховано на користь ТОВ «Мурамас» 29.12.2009 в сумі 23 124 000 грн. Частину грошових коштів в сумі 1 495 000,00 грн. повернуто ТОВ «НВП «Квазар Комплекс»: 19.03.2010 на суму 327 000,00 грн., 23.03.2010 на суму 721 000,00 грн., 25.03.2010 на суму 80 000,00 грн., 06.05.2010 на суму 367 000,00 грн.

Між ТОВ «Мурамас», ТОВ «ТД-Проміндустрія» та ТОВ «НВП «Квазар Комплекс» 01.04.2010 укладено договір про переведення боргу № 01/04-2010/1 на загальну суму 21 996 000,00 грн. відповідно до якого ТОВ «Мурамас» передає свій борг ТОВ «ТД-Проміндустрія» у зв'язку з чим ТОВ «ТД-Проміндустрія» замінює ТОВ «Мурамас» як сторону по договору № 12/01к від 25.12.2009.

У зв'язку з цим, грошові кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок підприємства 06.05.2010 на суму 367 000,00 грн. (банківська виписка № БВ-0000206) від ТОВ «Мурамас» (код 36512674 отримані після завершення договору комісії на купівлю товару № 12/01к від 25.12.2009 є доходом підприємства.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком відповідача, що грошові кошти, які надійшли 06.05.2010 на суму 367 000,00 грн. є доходом підприємства отриманим у грошовій формі.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обов'язковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 ст. 5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Враховуючи викладене, вартість витрат може включатися підприємством до валових витрат за умов:

- наявності зв'язку таких витрат з господарською діяльністю;

- відповідного оформлення документів, що підтверджують факт надання таких послуг;

- витрати підпадають під визначення валових витрат, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Позивачем задекларовано витрати за період з 01.04.2008 по 31.03.2011 по операціям із придбання запчастин до тягово-рухомого складу електропоїздів, комунальних послуг тощо в сумі 306 356 831 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «НВП «Квазар Комплекс» отримано консультаційні послуги та транспортно-експедиційні послуги згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг).

Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) не містить інформації про зв'язок послуг з господарською діяльністю позивача, а саме: відсутня інформація про те, з якого питання надані консультаційні послуги.

При цьому, судом першої інстанції не прийнято до уваги ту обставину, що позивачем не було надано інформації щодо маршруту переміщення, переліку підприємств, з яких здійснювалася доставка (отримання) товару, перелік документів, які підтверджують транспортування товару, тобто не надано документів, які містять відомості про зв'язок витрат з власною господарською діяльністю.

Таким чином, ТОВ «НВП «Квазар Комплекс» віднесено до складу валових витрат консультаційні послуги та транспортно-експедиційні послуги без належним чином оформлених первинних документів на загальну суму 239 850,00 грн.

Крім цього, суд першої інстанції залишив поза увагою інформацію надану відповідачем щодо розслідування Головним слідчим управлінням МВС України кримінальної справи № 24-182, порушеної відносно ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України за фактами організації створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ «СП «Агора «GV «AGORA» (код 23539807), МПСП «ЩИТ» (код 30723171), ТОВ «Промисловий союз» ЛІОН-ЕНЕРДЖИ (код 32349498), ТОВ «Агора СП» (код 35892613), ТОВ «Астра» (код 36356231).

Так, ТОВ «НВП «Квазар Комплекс» у ТОВ «СП «Агора «GV «AGORA», МПСП «ЩИТ», ТОВ «Промисловий союз» ЛІОН-ЕНЕРДЖИ, ТОВ «Агора СП», ТОВ «Астра» було придбано комплектуючі до тягово-рухомого складу електропоїздів з подальшим продажем безпосереднім користувачам.

На запит Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 № 02.3-03-3/2102 Солом'янським районним судом м. Києва було надіслано копію постанови від 12 серпня 2011 року по обвинуваченню ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України за фактами організації створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ «СП «Агора «GV «AGORA» (код 23539807), МПСП «ЩИТ» (код 30723171), ТОВ «Промисловий союз» ЛІОН-ЕНЕРДЖИ (код 32349498), ТОВ «Агора СП» (код 35892613), ТОВ «Астра» (код 36356231).

Як було встановлено судом, ОСОБА_6, будучи засновником та комерційним директором ТОВ «СП «Агора «GV «AGORA», діючи з корисливих спонукань, спрямованих на незаконне збагачення шляхом вчинення умисних злочинів, за попередньою змовою з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 протягом 2008-2010 років, умисно, повторно організував державну реєстрацію нових та придбання вже зареєстрованих в м. Києві суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних) осіб з метою прикриття незаконної діяльності цих та інших реально діючих суб'єктів господарської діяльності, що заподіяло великої шкоди державі.

Призначений ОСОБА_10 на посаду директора ТОВ «СП «Агора «GV «AGORA» з 2004 року, адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій товариства не виконував, діяльність товариства не контролював, веденням фінансово-бухгалтерської документації та податкової звітності товариства не займався.

Крім цього, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було складено акт від 20.09.2010 № 14126/23-02/30723171 про результати невиїзної документальної перевірки МПСП «ЩИТ» з питань правильності визначення розміру податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.07.2007 по 31.07.2010, яким встановлено відсутність поставок товарів з контрагентами у зв'язку з відсутністю у МПСП «ЩИТ» власних складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень в яких проводилася господарська діяльність. Інформація про орендовані, одержані по договору лізингу, закріплені за підприємством на праві господарського відання основних засобів відсутня, тобто не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, інших документів, що засвідчують транспортування, зберігання та безпосередньо, факт постачання (отримання) продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Положенням ст. 2 Закону № 996-XIV передбачено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що факт порушення контрагентами-постачальниками позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість включених заявлених платником податку сум до податкового кредиту.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Крім того, частиною 1 статті 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З аналізу зазначених положень вбачається, що необхідними ознаками недійсності господарського зобов'язання та нікчемності правочину є невідповідність вимогам закону, вчинення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, укладення учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), порушення публічного порядку, спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Отже, позивачем відображені в податковій звітності взаємовідносини з ТОВ «СП «Агора «GV «AGORA», ТОВ «Промисловий союз» ЛІОН-ЕНЕРДЖИ, ТОВ «Агора СП» (код 35892613), ТОВ «Астра», які проводились без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Отже, враховуючи викладене, ТОВ «НВП «Квазар Комплекс» в порушення вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від ТОВ «СП «Агора «GV «AGORA», МПСП «ЩИТ», ТОВ «Промисловий союз» ЛІОН-ЕНЕРДЖИ, ТОВ «Агора СП» (код 35892613), ТОВ «Астра» на загальну суму 15 162 254,00 грн.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, на відповідача як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Таким чином, висновки податкового органу щодо порушення позивачем пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 103 729,00 грн. та п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, абз.4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на суму 136 421,00 грн. є правомірними, а позовні вимоги ТОВ «НВП «Квазар Комплекс» - безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2012 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2012 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Квазар Комплекс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання дій та рішень незаконними, зобов'язання вчинити дії, скасування рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст постанови складено та підписано - 10.06.2013

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.