Рішення

від 12.06.2013 по справі 5015/3164/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.13 р. Справа № 5015/3164/12

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Приватного підприємства «Термо-Топ-Львів» (м.Львів)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельтабуд» (м.Городок)

про: про стягнення заборгованості в розмірі 151 861,20 грн.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Пшеничній В.С.

Представники:

від позивача: Шегинський Р.А., довіреність від 17.07.2012 року

від відповідача: Лопушанський Т.В., довіреність від 07.09.2012 року

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства «Термо-Топ-Львів» (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельтабуд» (м.Городок) про стягнення заборгованості в розмірі 151 861,20 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 31.07.2012 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 06.08.2012 року. Ухвалою від 06.08.2012 року розгляд справи відкладено до 10.08.2012 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 10.08.2012 року провадження у справі зупинено до моменту отримання результатів судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів.

На адресу Господарського суду Львівської області 20.05.2013 року за вх.№942 надійшов Висновок експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів №344/345/13-33/346/13-32/347/13-34 від 29.04.2013 року по справі №5015/3164/12 за позовом Приватного підприємства «Термо-Топ-Львів» (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельтабуд» (м.Городок) про стягнення заборгованості в розмірі 151 861,20 грн.

Ухвалою суду від 31.05.2013 року провадження по справі поновлено і призначено до розгляду на 06.06.2013 року. Ухвалою суду від 06.06.2013 року розгляд справи відкладено до 12.06.2013 року, у зв'язку з відсутністю представника позивача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.07.2012 року, про відкладення від 06.08.2012 року, про поновлення провадження у справі від 31.05.2013 року, про відкладення від 06.06.2013 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

06.08.2012 року за вх.№17061/12 позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

10.08.2012 року за вх.№17543/12 позивач подав клопотання про призначення експертизи. Відповідач проти заявленого клопотання не заперечив, підтримав перелік питань, поданий позивачем, які необхідно з'ясувати в ході проведення судової експертизи.

05.06.2013 року за вх.№20630/13 позивач подав заяву про надання можливості ознайомитися з матеріалами справи.

06.06.2013 року за вх.№21002/13 позивач подав клопотання про призначення додаткової технічної експертизи, в зв'язку з невизнанням попередньою експертизою сторку та порядку виготовлення накладної на повернення товарно-матеріальних цінностей. Відповідач проти призначення додаткової експертизи заперечив.

06.06.2013 року за вх.№21004/13 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.07.2012 року, про відкладення від 06.08.2012 року, про поновлення провадження у справі від 31.05.2013 року, про відкладення від 06.06.2013 року не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

06.08.2012 року за вх.№17057/12 відповідач подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову.

03.06.2013 року за вх.№20150/13 відповідач подав клопотання про надання можливості для ознайомлення з матеріалами справи.

06.06.2013 року за вх.№20975/13 відповідач подав пояснення по справі.

12.06.2013 року за вх.№22220/13 відповідач подав заперечення на клопотання про призначення експертизи.

10.08.2012 року суд звернувся з повідомленням в Прокуратуру, згідно ст.90 ГПК України, з проханням провести перевірку, відповідно до ст.97 КПК України, щодо наявності у діях представників сторін протиправних діянь та вжити заходів, що спрямовані на припинення порушення законності та притягнення винних осіб до відповідальності.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 12.06.2013 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 01 серпня 2009р. між Приватним підприємством "Термо-Топ-Львів" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельтабуд» виникли зобов'язання з купівлі-продажу (поставки) товару, а саме 01 серпня 2009 р. позивач, згідно Накладної №1-08/09 поставив на адресу відповідача наступний товар: 1) Радіатори стальні Stelrad Novello наступних типів: 11600 х 500 - 5 штук на суму 2 135 гривень; 11600 х 700 - 8 штук на суму 4 496 гривень; 11600 х 800 - 56 штук на суму 35 224 гривні; 11600 х 900 - 6 штук на суму 4 104 гривні; 22600 х 600 - 16 штук на суму 12 384 гривні; 22600 х 700 - 44 штуки на суму 38 808 гривень; 22600 х 800 - 10 штук на суму 10 150 гривень; 2) Кран для під'єднанная радіаторів з євроконусом - 280 штук на суму 19 250 гривень. Загальна сума поставки, за твердженням позивача, згідно накладаної, складала 151 861,20 гривні, в тому числі ПДВ 25 310,20 гривні.

Позивач наголошує, що вказаний товар був прийнятий представником відповідача Богайцем Тарасом-Дмитром Миколайовичем, який є Директором відповідача і діяв на підставі Статуту Товариства, а також Довіреності №008 від 01 серпня 2009 року.

Позивач стверджує, що факт прийняття товару підтверджується підписами уповноваженого представника Покупця на Накладній та Оригіналом Довіреності №008 від 01 серпня 2009 року.

Таким чином, на думку позивача, 01 серпня 2009 року ПП "Термо-Топ-Львів" поставило на адресу ТзОВ «Дельтабуд» товару на загальну суму 151 8 61,20 гривень .

Позивач наголошує, що станом на 30 липня 2012 року відповідач поставлений йому товар не оплатив взагалі.

Позивач наголошує, що 18 липня 2012 року надіслав на адресу відповідача Претензію з вимогою погасити заборгованість за накладною №1-08/09 від 01 серпня 2009 року на суму 151 861,20 гривень, що підтверджується квитанцією про відправлення поштового повідомлення, описом вкладення у цінний лист, а також повідомленням про вручення поштового відправлення.

Позивач зазначає, що з урахуванням того, що Вимога-Претензія була отримана відповідачем 20 липня 2012 року, а також вимог ст.530 ЦК України, відповідач зобов'язаний був провести розрахунки за поставлений товар у строк до 27 липня 2012 року включно.

Проте, за твердженням позивача, надіслана Вимога-Претензія була залишена відповідачем без розгляду та без задоволення.

Позивач наголошує, що в строк, визначений законодавством, відповідач оплату за поставлений Товар не провів, а відтак, згідно ст. 612 ЦК України, вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, тому, станом на 30 липня 2012р. за Накладною №1-08/09 ТзОВ "Дельтабуд" заборгувало ПП "Термо-Топ-Львів" 151 861,20 гривень.

Позивач зазначає, що всі умови для проведення розрахунків між позивачем і відповідачем, настали: товар відповідачу був відвантажений та ним прийнятий, що підтверджується видатковою накладною та Довіреністю від 01 серпня 2009 року, 7-денний строк з моменту отримання відповідачем Вимоги про погашення заборгованості сплив.

Позивач звертає увагу на те, що з моменту поставки товару жодних зауважень, скарг чи претензій від відповідача щодо якості, асортименту товарів, строків поставки не надходило.

Позивач зазначає, що намагався врегулювати існуючий спір у позасудовому порядку та неодноразово просив відповідача погасити існуючу суму заборгованості.

Отже, за підрахунком позивача, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає - 151861,20 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що у ТзОВ «Дельтабуд» відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем - Приватним підприємством «Термо-Топ-Львів». Щодо твердження позивача про наявність заборгованості у розмірі 151 861,20 грн. за поставлений позивачем товар згідно накладної №1-07/09, то відповідач стверджує, що воно також є необгрунтованим та безпідставним в силу того, що відповідач - ТзОВ «Дельтабуд» повернув позивачу увесь товар, який відповідач отримав від позивача по цій накладній.

Зокрема, за твердженням відповідача, доказом такого повернення слугує належним чином оформлена накладна на повернення Товарно-матеріальних цінностей (надалі - ТМЦ) №3-08/09 від 03.08.2009 року, згідно якої відбулось повернення товару, отриманого ТзОВ «Дельтабуд» від ПП «Термо-Топ-Львів» по накладній № 1-07/09 від 30 липня 2009 р. на суму 81373,20 грн. та накладній № 1-08/09 від 01.08.2009р. на суму 151861,20 грн., у зв'язку з дефектом товару.

Відповідач зазначає, що враховуючи те, що товар був дефектним і протягом двох календарних днів був повернутим позивачу, у відповідача не виникло обов'язку оплачувати за товар. Це кореспондується із ч.2 ст. 678 ЦК України, згідно якої у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків; які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

вимагати заміни товару.

Таким чином, на думку відповідача, у позивача немає жодної правової підстави вимагати від відповідача оплати вартості товару, який відповідач не набув.

Відповідач зазначає, що 10.08.2012 року за вх.№17543/12 позивач подав клопотання про призначення експертизи, та звертає увагу суду, що відповідач проти заявленого клопотання не заперечив, підтримав перелік питань, поданий позивачем, які необхідно з"ясувати в ході проведення судової експертизи.

Відповідач наголошує, що на адресу Господарського суду Львівської області 20.05.2013 року за вх.№942 надійшов Висновок експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів №344/345/13-33/346/13-32/347/13-34 від 29.04.2013 року по справі №5015/3164/12 за позовом Приватного підприємства «Термо-Топ-Львів» (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельтабуд» (м.Городок) про стягнення заборгованості в розмірі 151 861.20 грн.

Відповідач зазначає, що серед іншого, за наслідками проведення судової експертизи було встановлено:

1.2. В накладній № 1-08/09 від 01.08.2009 р. та накладній на повернення ТМЦ № 3-08/09 від 03.08.2009 р. відтиски печатки від імені ПП «Термо-Топ-Львів» нанесені одним і тим самим кліше печатки, експериментальні та вільні зразки ( зразки № № 1-36, 46-48) відтисків якої надані для порівняльного дослідження, але не те кліше печатки, яким нанесені вільні зразки відтисків печатки від імені ПП «Термо-Топ-Львів» в документах, що надані для порівняльного дослідження та позначені як зразки №№ 37-45, 49-54.

Встановити, в який саме період часу внесені відтиски печатки від імені ПП «Термо-Топ-Львів», в який саме період часу і в якій послідовності виконувались підпис від імені Пукальського Б.М. і друкований текст документу не виявляється можливим через відсутність місць їх взаємних перетинів.

Підписи від імені Богайця Г.М. і Пукальського Б.М., в наданій накладній на

повернення ТМЦ № 30-08/09 від 03.08.2009 р. виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів.

Підписи від імені Пукальського Богдана Мирославовича в графі «Керівник» у накладній № 1-08/09 від 01.08.2009 р., в графі «Отримав(ла)» у накладній на повернення ТМЦ № 3-08/09 від 03.08.2009 р., виконані Пукальським Богданом Мирославовичем

9. Підписи від імені Богайця Тараса Миколайовича в графі «Одержав» у накладній № 1-08/09 від 01.08.2009р., в графі «Повернув(ла)» у накладній на повернення ТМЦ № 3-08/09 від 03.08.2009 р., виконані Богайцем Тарасом Миколайовичем.

Таким чином, за твердженням відповідача, було повністю підтверджено, що накладна на повернення ТМЦ №3-08/09 від 03.08.2009р. складена і підписана належними особами - керівниками Позивача і Відповідача. Окрім того, у висновку чітко зазначено, що відтиски печатки Приватного підприємства «Термо-Топ-Львів» (м.Львів) та відтиски печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельтабуд» (м.Городок) відповідають експериментальним та вільним зразкам печатки, наданим на дослідження.

06.06.2013 року позивач подав клопотання про призначення додаткової експертизи, в зв'язку з невизнанням попередньою експертизою сторку та порядку виготовлення накладної на повернення товарно-матеріальних цінностей.

Відповідач вважає дане клопотання необгрунтованим і безпідставним, оскільки підставою для призначення додаткової експертизи позивач вважає те, що експерти не встановили час виготовлення накладної на повернення ТМЦ №3-08/09 від 03.08.2009р.

Однак, відповідно до Постанови Пленому ВГСУ «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

З цього приводу відповідач наголошує, що предметом судового розгляду і, відповідно, предметом доказування є не час виконання накладної на повернення ТМЦ №3-08/09 від 03.08.2009р., а законність вимог позивача в частині стягнення коштів 151 861,20 грн. за поставлений товар. Як було зазначено вище, експертизою повністю підтверджено, що накладна на повернення ТМЦ №3-08/09 від 03.08.2009р. складена і підписана належними особами - керівниками позивача і відповідача. Окрім того, у висновку чітко зазначено, що відтиски печатки Приватного підприємства «Термо-Топ-Львів» (м.Львів) та відтиски печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельтабуд» (м.Городок) відповідають експериментальним та вільним зразкам печатки, наданим на дослідження. Також, відповідач звертає увагу суду на те, що експертиза встановила, що в накладній № 1 - 08/09 від 01.08.2009 р. та накладній на повернення ТМЦ № 3-08/09 від 03.08.2009 р. відтиски печатки від імені ПП «Термо-Топ-Львів» нанесені одним і тим самим кліше печатки. Оскільки дані накладні датовані одним періодом, то, на думку відповідача, з упевненістю можна говорити, що накладні виготовлені в один період. Більше того, як вбачається із висновку, позивач змінював печатку, оскільки ряд наданих ним на дослідження документів скріплені іншим кліше печатки.

Відповідач зазначає, що ч.3. п1.2.10. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. №. 53/5, зазначає, що додатковою є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об'єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріли (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи.

У своєму клопотанні, за твердженням відповідача, позивач не ставить додаткових питань, а домагається того, що б належний та допустимий засіб доказування - накладна на повернення була знищена. З цього приводу відповідач наголошує, що стаття 5 Закону України «Про судову експертизу», закріплює принцип максимального збереження об'єктів дослідження. Під час проведення судових експертиз об'єкти дослідження можуть бути пошкоджені або витрачені лише у тій мірі, в якій це необхідно для дослідження. Пункт 4.12. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджені, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5, закріплює, що при проведенні дослідження експерт повинен уживати заходів щодо збереження наданих на експертизу об'єктів аби не допустити їх знищення або пошкодження.

Відповідач наголошує, що ані додаткова ані повторна експертизи не зможуть довести факту неповернення товару відповідачем позивачу, тому, доцільності у проведенні таких експертиз немає.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст. 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що 01 серпня 2009 р. між Приватним підприємством "Термо-Топ-Львів" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельтабуд» виникли зобов'язання з купівлі-продажу (поставки) товару, а саме 01 серпня 2009 р. позивач, згідно Накладної №1-08/09 поставив на адресу відповідача наступний товар: 1) Рагдіатори стальні Stelrad Novello наступних типів: 11600 х 500 - 5 штук на суму 2 135 гривень; 11600 х 700 - 8 штук па суму 4 496 гривень; 11600 х 800 - 56 штук на суму 35 224 гривні; 11600 х 900 - 6 штук на суму 4 104 гривні; 22600 х 600 - 16 штук на суму 12 384 гривні; 22600 х 700 - 44 штуки на суму 38 808 гривень; 22600 х 800 - 10 штук на суму 10 150 гривень; 2) Кран для під'єднаная радіаторів з євроконусом - 280 штук на суму 19 250 гривень. Загальна сума поставки, за твердженням позивача, згідно накладаної складала 151 861,20 гривні в тому числі ПДВ 25 310,20 гривні. Вказаний товар був прийнятий представником відповідача Богаєць Тарасом-Дмитром Миколайовичем, який є Директором відповідача і діяв на підставі Статуту Товариства, а також Довіреності №008 від 01 серпня 2009 року, що підтверджується підписами уповноваженого представника Покупця на Накладній та Оригіналом Довіреності №008 від 01 серпня 2009 року .

Згідно ч.2 ст. 678 ЦК України, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Згідно ч.1,2 ст. 680 ЦК України, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв'язку з його недоліками може бути пред'явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна - в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк.

Згідно ч.1 ст. 687 ЦК України, перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 687 ЦК України, якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу не встановлений відповідно до частини першої цієї статті, перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких випадках.

Згідно ч.1 ст. 688 ЦК України, покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Отже, 03.08.2009 року відповідачем було повернуто позивачу увесь товар, який відповідач отримав від позивача по накладній № 1-08/09 від 01.08.2009р. на суму 151861,20 грн. Доказом такого повернення слугує належним чином оформлена накладна на повернення ТМЦ №3-08/09 від 03.08.2009 року, підписана уповноваженими представниками позивача та відповідача, про що свідчать оригінали відтисків належних печаток сторін, згідно якої відбулось повернення товару, отриманого ТзОВ «Дельтабуд» від ПП «Термо-Топ-Львів» по накладній № 1-08/09 від 01.08.2009р. на суму 151861,20 грн. у зв'язку з дефектом товару.

Відповідно до Висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів №344/345/13-33/346/13-32/347/13-34 від 29.04.2013 року, в накладній №1-08/09 від 01.08.2008 та накладній на повернення ТМЦ №3-08/09 від 03.08.2009 року відтиски печатки від імені ПП «Термо-Топ-Львів» нанесені одним і тим самим кліше печатки, підписи від імені Пукальського Богдана Мирославовича виконані Пукальським Богданом Мирославовичем, підписи від імені Богайця Тараса Миколайовича виконані Богайцем Тарасом Миколайовичем.

Отже, твердження позивача про те, що його повноважними представниками не було отримано товару, що був повернутий відповідачем згідно накладної на повернення ТМЦ №3-08/09 від 03.08.2009 року, не відповідає наданим учасниками процесу доказам.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Отже, як зазначено вище, згідно Висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи документів №344/345/13-33/346/13-32/347/13-34 від 29.04.2013 року по справі №5015/3164/12 встановлено, що відповідачем представлено оригінал документу, який підтверджує, що керівником відповідача повернуто, а керівником позивача отримано товарно-матеріальних цінностей на суму 151861,20 грн., тобто на суму, стягнення якої є предметом позову, про що свідчать оригінали підписів вищезазначених осіб, що скріплені оригіналами належних печаток сторін.

Оскільки, незважаючи на вимогу суду, позивачем не надано обґрунтування при яких обставинах та в зв'язку з чим керівником позивача підписано та проставлена належна печатка позивача на документі, яким засвідчено отримання останнім товару від відповідача на суму, стягення якої є предметом позову, а у клопотання про призначення додаткової експертизи стоїть питання про встановлення обставин вчинення дій на оформлення такого документу, що в господарському процесі не може вплинути на їх суть, правові підстави для призначення додаткової експертизи в межах господарського процесу відсутні.

Таким чином, судом встановлено, що борг відповідача перед позивачем відсутній, оскільки 03.08.2009 року відповідачем згідно накладної на повернення ТМЦ №3-08/09 від 03.08.2009 року було повернуто позивачу увесь товар, який відповідач отримав від позивача по накладній № 1-08/09 від 01.08.2009р. на суму 151861,20 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що позивачем не представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позовних вимог заперечив і подав об'єктивні та переконливі докази в підтвердження відсутності боргу в повному обсязі, суд прийшов до висновку, що позов Приватного підприємства «Термо-Топ-Львів» (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельтабуд» (м.Городок) про стягнення заборгованості в розмірі 151 861,20 грн. є необґрунтованим та не підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №116 від 23.07.2012 року на суму 3038,00 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на позивача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. В задоволенні позову відмовити.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено 17.06.2013 року.