Постанова

від 30.07.2013 по справі 5015/3164/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2013 р. Справа № 5015/3164/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузя В.Л.

суддів Гриців В.М.

Желіка М.Б.

при секретарі Данило Л.

За участю представників сторін:

від позивача - Пукальський Б.М. - директор;

від відповідача - Лопушанський Т.В. - представник;

розглянувши апеляційну скаргу б/н від 25.06.13 Приватного підприємства "Термо - Топ - Львів", м. Львів

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.13

у справі № 5015/3164/12

за позовом Приватного підприємства "Термо - Топ - Львів", м.Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтабуд", м.Городок, Львівська область

про стягнення заборгованості в розмірі 151 861,20 грн.

Відповідно до протоколу від 02.07.13 розподілу справ КП «Документообіг господарських судів», справу № 5015/3164/12 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кузю В.Л.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.13 у склад колегії для розгляду справи № 5015/3164/12 господарського суду Львівської області введено суддів - Желіка М.Б. та Малех І.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.13 апеляційну скаргу у справі № 5015/3164/12 прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 30.07.13.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.13 внесено зміни до складу судової колегії - замість судді Малех І.Б. введено суддю Гриців В.М. з підстав, викладених у розпорядженні.

Рішенням Господарського суду від 12.06.13 у справі № 5015/3164/12 (суддя Пазичев В.М.) в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким позов задоволити та призначити судово - технічну експертизу накладної на повернення ТМЦ №3-08/09 від 03.08.09, щодо встановлення дати підписання та виготовлення цього документу.

При цьому, скаржник зазначає про те, що рішення у даній справі є незаконним, таким що прийняте без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи з порушенням норм ГПК України, оскільки, на думку апелянта, під час проведення судової експертизи не було встановлено часу безпосереднього виготовлення накладної на повернення ТМЦ № 3-08/09 від 03.08.09.

Перед початком судового розгляду на адресу Львівського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення Господарського суду Львівської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав законності та обґрунтованості рішення суду.

Представники сторін у судовому засіданні навели свої доводи та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України в судовому засіданні 30.07.13 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.13 у справі № 5015/3164/12 відсутні, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом 01.08.09 між Приватним підприємством "Термо-Топ-Львів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельтабуд" виникли зобов'язання з купівлі-продажу (поставки) товару що підтверджується накладною №1-08/09 ( Т.1, а.с.8), згідно якої позивач поставив на адресу відповідача наступний товар: 1) Рагдіатори стальні Stelrad Novello наступних типів: 11600 х 500 - 5 штук на суму 2 135 гривень; 11600 х 700 - 8 штук па суму 4 496 гривень; 11600 х 800 - 56 штук на суму 35 224 гривні; 11600 х 900 - 6 штук на суму 4 104 гривні; 22600 х 600 - 16 штук на суму 12 384 гривні; 22600 х 700 - 44 штуки на суму 38 808 гривень; 22600 х 800 - 10 штук на суму 10 150 гривень; 2) Кран для під'єднаная радіаторів з євроконусом - 280 штук на суму 19 250 гривень. Загальна сума поставки, за твердженням позивача, згідно накладаної складала 151 861,20 гривні в тому числі ПДВ 25 310,20 гривні. Вказаний товар був прийнятий представником відповідача Богаєць Тарасом Миколайовичем, який є директором відповідача і діяв на підставі статуту Товариства, а також довіреності №008 від 01.08.09 (Т.1,а.с.9), що підтверджується відповідними підписами уповноваженого представника покупця.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що 18.07.12 року позивачем надіслано на адресу відповідача вимогу - претензію (Т1. а.с.10), в якій він просив погасити заборгованість за отриманий на підставі накладної №1-08/09 товар на загальну суму 151 861,20 грн., яка залишена відповідачем без розгляду та задоволення, зважаючи на це позивачем подано позов про примусове стягнення боргу

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

У поданому відповідач зазначив, що 03.08.09 ним було повернуто позивачу увесь товар, який відповідач отримав від позивача по накладній № 1-08/09 від 01.08.09 на суму 151 861,20 грн., що підтверджується належним чином оформленою накладною на повернення ТМЦ №3-08/09 від 03.08.09 (Т.1, а.с.16), за підписами, які скріплені печатками уповноважених представників позивача та відповідача.

Заперечення апелянта, стосовно факту повернення товару відповідачем з підстав його неналежної якості чи будь - яких інших підстав, а також факту складання між сторонами такого документу та його підписання зі сторони позивача з прикладанням печатки, саме на накладній на повернення ТМЦ №3-08/09 спростовуються результатами проведеної за його ж клопотанням (т.1, а.с.30-31) судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів №344/345/13-33/346/13-32/347/13-34 від 29.04.2013 року (Т.2, а.с.167-186) під час розгляду справи в суді першої інстанції.

У висновку експертів зазначено, що в накладній №1-08/09 від 01.08.2008 та накладній на повернення ТМЦ №3-08/09 від 03.08.2009 року відтиски печатки від імені ПП "Термо-Топ-Львів" нанесені одним і тим самим кліше печатки (п.1), підписи від імені Богайця Т.М. і Пукальського Б.М. в накладній на повернення ТМЦ № 3-08/09 від 03.08.09 виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів (п.7), підписи від імені Пукальського Богдана Мирославовича виконані Пукальським Богданом Мирославовичем, підписи від імені Богайця Тараса Миколайовича виконані Богайцем Тарасом Миколайовичем (п.8,9). У зв'язку з відсутністю згоди суду на пошкодження наданих експерту документів час виконання підписів на накладній на повернення ТМЦ №3-08/09 та коли саме виготовлена накладна не встановлювався.

У клопотанні від 06.06.13 та в апеляційній скарзі апелянт просить призначити додаткову судово - технічну експертизу накладної на повернення ТМЦ № 3-08/09 від 03.08.09 для встановлення часу проставлення на ній підписів Пукальського Б.М. та Богайця Т.М.

Статтею 5 ЗУ "Про судову експертизу", закріплено принцип максимального збереження об'єктів дослідження. Під час проведення судових експертиз об'єкти дослідження можуть бути пошкоджені або витрачені лише у тій мірі, в якій це необхідно для дослідження. Пунктом 4.12. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджені, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5, передбачено, що при проведенні дослідження експерт повинен уживати заходів щодо збереження наданих на експертизу об'єктів аби не допустити їх знищення або пошкодження.

В матеріалах справи не міститься згоди суду на пошкодження вищевказаної накладної на повернення, а відтак експертами не встановлено конкретного часу виконання підписів.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що згідно з ч.3. п1.2.10. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. №. 53/5, додаткова експертиза призначається, якщо для вирішення питань щодо об'єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріли (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи.

У засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача зазначив, що таку експертизу необхідно провести у зв'язку з тим, що директор відповідача в період 2009 року, користуючись дружніми стосунками з ним, як керівником ПП «Термо - Топ - Львів», викрав порожні (без тексту) аркуші паперу, на яких були проставлені підписи директора та печатки позивача, і з метою ухилення від сплати суми боргу за поставлений товар по накладній від 01.08.09 надрукував на такому аркуші накладну на ніби - то повернення позивачу усієї партії товару. Враховуючи такі твердження, позивач заявив про необхідність проведення технічної експертизи щодо встановлення дати виконання підписів Пукальського Б.М. та Богайця Т.М. на даній накладній та послідовності виконання на накладній друкованого тексту, підписів та проставлення печаток.

Суд апеляційної інстанції розглянувши зазначене клопотання не встановив підстав для його задоволення, оскільки позивачем змінені підстави й обґрунтування необхідності проведення експертизи: у суді першої інстанції позивачем зазначалось про те, що і підписи й відтиски печатки є підробленими, а в суді апеляційної інстанції, зважаючи на висновки судової експертизи, - що відповідачем на аркуші паперу з проставленими підписами та печатками видрукувано бланк накладної на повернення товаро - матеріальних цінностей. Проте, такі доводи не визнаються судом належними й обґрунтованими.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що усні пояснення, надані позивачем в суді апеляційної інстанції, про які зазначено вище, фактично спростовують необхідність проведення експертизи щодо часу проставлення підписів та виготовлення спірного документу, оскільки за твердежннями позивача такий підписаний і скріплений печаткою аркуш був отриманий відповідачем значно раніше, ніж подано позов, тобто в період існування між керівниками підприємств дружніх взаємовідносин. Відповідно до цього, проведення додаткової експертизи щодо заявлених позивачем питань не призведе до отримання доказів, які матимуть значення для вирішення спору.

Відтак, підстави для проведення експертизи на клопотання позивача - не встановлені.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю висновку господарського суду Львівської області, що доказом повернення відповідачем позивачу товару на суму 151 861,20 грн. слугує належним чином оформлена та підписана уповноваженими представниками сторін накладна на повернення ТМЦ №3-08/09 від 03.08.09. При розгляді апеляційної скарги та матеріалів справи судом приймаються до уваги факт відсутності будь - яких звернень позивача до правоохоронних органів з приводу його підозр у підробці документів службовою особою відповідача.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, стосовно того, що борг відповідача перед позивачем відсутній, оскільки 03.08.09 відповідачем згідно накладної на повернення ТМЦ №3-08/09 від 03.08.09 було повернуто позивачу увесь товар, який відповідач отримав від позивача по накладній № 1-08/09 від 01.08.09 на суму 151 861,20 грн.

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відповідність рішення Господарського Львівської області законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Крім того, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає про те, що згідно з ЗУ «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги майнового характеру сплачується судовий збір в сумі 1 відсотку ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

У даному випадку позивачем подано апеляційну скаргу майнового характеру про стягнення заборгованості в сумі 151 861,20 грн., а відтак сума судового збору яку повинен сплатити апелянт становить 1 518,61 грн. Проте, як вбачається з платіжного доручення № 63 від 25.06.13 сплачена позивачем сума судового збору становить 826,50 грн.

Відповідно до п.2.23 Постанови пленуму Вищого господарського суду України, якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк, та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК), у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої-четвертої статті 49 ГПК.

Ухвалою львівського апеляційного господарського суду від 04.07.13 скаржника зобов'язано подати суду докази доплати судового збору в сумі 658,11 грн., скаржник вимог ухвали суду не виконав, доказів доплати судового збору не подав. А відтак, недоплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Термо - Топ - Львів" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.13 у справі № 5015/3164/12 залишити без змін.

3. Судові витрати за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4. Стягнути з ПП «Термо - Топ - Львів» (79068, м. Львів, вул. Гетьмана Мазепи,12/21, код ЄДРПОУ 32409499) в доход Спеціального фонду Державного бюджету України (ГУДКСУ у Львівській області, МФО банку 825014, отримувач УДКСУ у Личаківському районі м.Львова, код отримувача 38007620, рахунок 31216206782006) 658,11 грн. недоплаченого судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 31.07.13

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Гриців В.М.